Добрі справи-2030. 5 трендів благодійності, які Україна повинна розвивати
Сергій Чубуков, Голова наглядової ради благодійного фонду "Мирне Nebo Харкова"
Навесні 2022 року я зустрівся з головою правління крупної австрійської компанії. На той час ми вже налагодили роботу благодійної кухні в Харкові і розвозили під обстрілами тисячі гарячих обідів. Я показав йому на смартфоні, чим живе моє рідне місто – і він, не вагаючись, пожертвував нам на кухню 50 тисяч євро.
Тоді це працювало так. Сьогодні – вже ні. А завтра на нас чекають нові тренди. Розглянемо, якими будуть ці тренди та як скористатися ними для розвитку благодійності в Україні.
Допомога продовжиться
Почну з головного: після завершення гарячої фази війни міжнародні донори не покинуть Україну. Ми бачимо це на прикладі інших країн, що пережили збройні конфлікти, наприклад, Сирії чи Лівії. Гуманітарне розмінування, підтримка вразливих категорій населення, післявоєнне відновлення – робота в цих та інших напрямках навіть посилиться.
Прозорість та компетентність
Якщо в перші дні війни збір коштів тримався на небайдужих особистостях, то благодійність майбутнього – вона про інституції. Вже у травні 2022 року ми зрозуміли, що більше не можемо працювати за принципом "з миру по нитці" – і зареєстрували фонд.
У 2022 році донори майже не задавали питань, виділяючи кошти на наші проєкти. У 2023 році посилили контроль. У 2024 році стали вимагати дотримання певних процедур. По перших місяцях 2025 року я бачу подальше посилення контролю. Зараз ми проходимо міжнародний аудит, бо розуміємо, що це стане одним із наступних питань.
Репутація, позитивний досвід, прозорість процедур, прослідковуваність руху коштів – без виконання цих умов не варто розраховувати на серйозне міжнародне партнерство в найближчі роки.
Лідери думок
Благодійні організації мають стати сполучною ланкою між людьми, владою і бізнесом. Бо хто як не благодійники знає ситуацію "на землі", яку не видно з владних кабінетів. В розвинених країнах це так і працює – благодійні організації США навіть мають своїх лобістів у Конгресі.
Разом з тим підкреслю: мова не йде про політику! Від цієї спокуси благодійникам якраз варто утримуватися. Більшість міжнародних донорів не виділяють кошти організаціям, пов’язаним з політичною діяльністю. Така "аполітичність" чітко прописана і в статуті нашого фонду.
Чужого навчайтесь
Нам здається, що наш досвід – унікальний. І що мешканець мирної європейської країни не може відчути те, що ми переживаємо під час війни.
Насправді ж наша війна – не перша. І, на жаль, не остання. Благодійні організації світу за десятки років своєї роботи напрацювали протоколи дій на всі типові випадки: від бомбардувань до стихійних лих.
Вони можуть стати менторами для українських фондів, багатьом з яких стільки ж років, скільки й повномасштабній війні. Наш фонд вже працює за такими менторськими програмами. Скажу відверто: не кожну рекомендацію іноземців можна адаптувати під українські реалії. Але більшість порад – дуже цінні.
Благодійність як звичка
Війна навчила українців швидко "закривати збір", адже це без перебільшення питання життя і смерті. Втім, є ризик, що закінчення бойових дій буде сприйнято як кінець епохи донатів.
Добрі справи потрібні завжди. Це правило мають постійно доносити лідери суспільної думки, відомі особистості, благодійні організації, представники влади. І обов’язково подавати власний приклад.
На мою думку, в такій комунікації з суспільством варто наголошувати на легкості та доступності донатів. Так, перед Різдвом ми проводили промо-кампанію зі слоганом "твої дві кави – подарунок дитині", підкреслюючи, що навіть непомітна для особистого бюджету сума коштів може подарувати радість тим, хто останнім часом живе серед горя.
Звісно, не кожну проблему можна вирішити за ціною філіжанки кави. Але на першому етапі важливо напрацювати звичку до добрих справ. Маленький вогник потім можна легко перетворити на велике полум’я. А ось загасле багаття розпалити набагато важче.