Президентські вибори в Польщі: перемога Кароля Навроцького і потенційні наслідки для регіону

Ольга Касьян, засновниця та керівниця UA HUB у Варшаві

 

У Польщі завершилися президентські вибори, які стали одними з найнапруженіших за останні роки. Із незначною перевагою перемогу здобув євроскептичний і консервативний кандидат від партії “Право і справедливість” (PiS) Кароль Навроцький, який набрав 50,89% голосів виборців. Його опонент — чинний мер Варшави, проєвропейський політик Рафал Тшасковський, — отримав 49,11% голосів, що свідчить про глибоке політичне розділення в польському суспільстві.

Політичний портрет нового президента

Кароль Навроцький — відомий представник консервативного табору, який неодноразово висловлювався з позицій євроскептицизму, критикував ліберальні цінності ЄС та обстоював націоналістичні підходи до культури, історії та суверенітету Польщі. Його обрання потенційно посилює позиції правих сил у країні та може створити додаткову противагу чинному уряду Дональда Туска.

Виклики для уряду Дональда Туска

У відповідь на нову політичну ситуацію, прем’єр-міністр Дональд Туск оголосив про проведення голосування вотуму довіри (votum zaufania) у польському парламенті. Цей крок мав на меті підтвердити мандат уряду на продовження реформ, зокрема у сфері судової системи, свободи медіа, боротьби з корупцією та євроінтеграції.

Це політичне рішення також слугувало як сигнал суспільству, що уряд зберігає контроль над більшістю в Сеймі і залишається спроможним ефективно реалізовувати свою програму — навіть за умов нової співвідношення сил між урядом і президентом.

Проте обрання Навроцького, який має право вето, може ускладнити ухвалення окремих законодавчих ініціатив, що спричинить ризики політичного глухого кута та затягування реформ, зокрема тих, які передбачають подальшу підтримку України.

Польща в європейському контексті: уроки Угорщини та Словаччини

Попри внутрішньополітичні зміни, Польща залишається повноцінним членом Європейського Союзу. Інституційна структура ЄС, механізми правової відповідальності та фінансові важелі Брюсселя продовжують відігравати стримуючу роль, захищаючи демократичні інституції та зовнішньополітичний курс Польщі.

Досвід Угорщини, яку Європейський суд справедливості нещодавно оштрафував на 200 мільйонів євро за порушення європейського законодавства у сфері міграції, свідчить про те, що відхід від європейських принципів може мати значну ціну.

У Словаччині прем’єр Роберт Фіцо, відомий своїми проросійськими висловлюваннями, уже зіштовхнувся з критикою та попередженнями від ключових європейських лідерів, включно з канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом, який не виключив призупинення фінансування з боку ЄС у разі подальшого відхилення від єдиної політики Євросоюзу.

Конституційний баланс у Польщі

Польща — парламентсько-президентська республіка, в якій уряд та парламент формують ключові політичні рішення, зокрема у сфері зовнішньої політики. Хоча президент має важливі представницькі функції, Конституція Польщі чітко обмежує його повноваження у порівнянні з виконавчою гілкою влади.

Це означає, що стратегічний курс держави, включно з напрямком підтримки України, продовжує визначатися парламентською більшістю та Радою Міністрів. Саме тому навіть за умови політичного протистояння між урядом і президентом, кардинальні зміни курсу Польщі малоймовірні.

Вплив на українсько-польські відносини

Для України обрання Навроцького може означати період більш стриманої риторики з боку президента Польщі. Проте інституційні гарантії, трансатлантичні зв’язки, а також широка двопартійна підтримка України в польському парламенті дозволяють сподіватися, що фундамент українсько-польського стратегічного партнерства залишиться незмінним.

Польща — один із головних логістичних хабів постачання допомоги Україні, а також країна, яка першою виступила з ініціативами військової та гуманітарної підтримки. Її геополітична роль у регіоні та статус одного з лідерів “нової Європи” роблять її надзвичайно важливою для майбутнього безпеки Центрально-Східної Європи.

Висновок

Хоча обрання Кароля Навроцького свідчить про політичне розмаїття та нову фазу боротьби між консервативними і ліберальними силами в Польщі, стратегічні основи зовнішньої політики країни залишаються стабільними. Рішення Дональда Туска винести свою програму на голосування вотуму довіри показує готовність уряду до відповідальності та відкритості перед суспільством.

Україна, у свою чергу, має підстави вважати, що Польща залишиться надійним союзником, підтримуючи наш шлях до членства в ЄС і зміцнення обороноздатності.