Післямова
Ігор Бураковський, доктор економічних наук, Голова Правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, професор кафедри економічної теорії Національного університету "Києво-Могилянська академія"
Без сумніву головною подією минулих двох тижнів стало прийняття законопроекту № 12414, який змінив статус НАБУ та САП, та політичні пристрасті навколо нього. На цю тему вже написано та сказано дуже багато. 31 липня Верховна рада України фактично повернула статус-кво. Водночас, як на мене, владі і суспільству слід винести з цієї ситуації 10 цілком конкретних уроків.
1. Рішення ВРУ від стосувалось однієї з найчутливiших проблем у стосунках України з міжнародними партнерами – проблеми боротьби з корупцією в Україні. Для наших партнерів – це ціннісне питання, яке має цілком конкретний економічний вимір. А цінності - це основа демократичного урядування. Ну а говорити про актуальність проблеми корупції для України навіть якось незручно.
2. Україна протягом багато років отримала значні обсяги міжнародної допомоги в різних форматах для розбудови національної системи боротьби з корупцією. Водночас, рішення про НАБУ-САП чітко засвідчило, що Україна фактично може досить легко підірвати тривалі та успішні зусилля в цій (і не тільки в цій) сфері. Іншими словами, складається ситуація, коли ми не можемо або довести до логічного завершення розпочате, або якщо не зруйнувати зроблене, то просто відіграти назад, фактично нівелювавши попередні власні напрацювання та допомогу партнерів.
3. Взагалі у мене виникає риторичне питання, а чи є взагалі в Україні якась відповідальність - хоча б морально-політична – за ефективне використання міжнародної допомоги. Кінець- кінцем – це не тільки виконання власних зобов’язань в парадигмі "реформи (зміни) за гроші". Це також відповідальність за те, що країна, отримавши початковий політичний та фінансовий поштовх, далі продовжує рухатись визначеним шляхом. І вона вже самостійно буде розвивати та фінансувати новостворені інститути. Іншими словами, допомога не може перетворюватись на інструмент своєрідного тиску реципієнта на донора – допоможіть нам ще, бо не вистачає грошей, щоб все було нарешті ОК.
Взагалі, питання взаємозв’язку політики та економіки в контексті міжнародної фінансової та технічної допомоги в широкому розумінні цього слова сьогодні активно дискуються в світі. Але в Україні така дискусія практично не ведеться.
Ну а в більш практичному плані у мене завжди виникало питання, а скільки товарів та послуг отримала Україна через різні канали міжнародної допомоги і де вони зараз?
4. Для того, щоб антикорупційні (і не тільки) інституції реально запрацювали, потрібен час на їх становлення та захист інституцій від різного роду політичних і інших впливів. Фактично мова йде про свого роду захист антикорупційних органів від намагань встановити "політичний патронаж" над ними. Разом з тим антикорупційні органи самі по собі не можуть викорінити корупцію "вогнем та мечем". Має працювати система. Так, як на мене, не можуть підозрювані в корупційних діяннях легко залишати країну. Водночас, така "колективна гра" - це не тільки про координацію дій між відповідними органами, але й про чітку та безумовну відповідальність кожного владного органу за свій "антикорупційний внесок".
5. Взагалі станом на сьогодні незалежний статус різного гатунку мають багато структур. Наприклад, Національна комісія що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (в частині незалежності в прийнятті рішень). На мою думку, незалежний статус тих чи інших інституцій сьогодні потребує юридичного уточнення з тим, щоб уникнути юридичної невизначеності в плані їх повноважень. Але тут своє слово мають сказати кваліфіковані правники.
6. Взагалі нинішня ситуація мала місце на фоні вельми небезпечного тренду – невиконання спочатку 2025 року домовленостей (маяків) з міжнародними фінансовими інституціями. Як нещодавно зазначили експерти Консорціуму RRR4U, спостерігається системне гальмування реформ, що вже коштувало Україні втрати частини фінансування.
Далі просте питання. Чи врахує Україна, а якщо врахує, то як, оці уроки відставання.
7. До речі, офіційно виконання умов надання допомоги ЄС за програмою Ukraine Facility формально не пов’язано з перемовинами щодо членства в ЄС. Але Програма передбачає зокрема технічну допомогу в частині гармонізації законодавства з ЄС, структурні реформи, без яких неможливо ефективно конкурувати на ринку Євросоюзу. Нам це не потрібно? Ну і зрозуміло, що внутрішні політичні проблеми – це цілком конкретний сигнал для наших партнерів.
8. Законопроект № 12414 створив поставив в скрутне становище політиків, які в силу партійної солідарності або якихось домовленостей підтримали відповідне рішення, хоча "десь там в глибині душі" і не погоджувались з цим. Ну а урядовці, які щоденно працюють з міжнародними партнерами, мали патріотично захищати законопроект № 12414. Як на мене, у нас не так багато гарних висококваліфікованих фахівців-професіоналів у владі з тим, щоб їх ставили на "політичний шпагат".
9. Як на мене, чинна високоцентралізована система прийняття рішень має ряд недоліків. В багатьох випадках їй бракує зворотного зв’язку. А налагодити такий зв’язок за часів війни – це мистецтво та відповідальність влади.
10. І наостанок. Ситуація навколо прийняття законопроекту № 12414 стала черговим свідченням політичних проблем, які накопичуються у владі та суспільстві. А повномасштабна політична криза за часів війни – це загроза втрати керованості держави з усіма відповідними наслідками.
