Основні тези з аналізу Experts Club про ринок цементу України в останні роки

Людмила Кріпка, виконавчий директор Асоціації “Укрцемент”

 

Аналіз проведено інформаційно-аналітичним центром Experts Club за сприяння Асоціації виробників цементу України "Укрцемент".

За п’ять останніх років українська цементна галузь пережила пік виробництва у 2021 році, різке падіння у 2022-му, поступове відновлення у 2023-му та вихід на стадію стабілізації у 2024-му. Втім, поточний рівень все ще далекий від довоєнних показників.

За даними профспільноти та галузевих оглядів, випуск становив близько 11 млн т у 2021 році, знизився до 5,4 млн т у 2022-му, відновився до 7,43 млн т у 2023-му та досяг 7,93 млн т у 2024-му. У 2025 році виробники говорять про фактичну «стелю» — приблизно 8 млн т за поточних ризиків і логістики, ймовірно це максимальна цифра.

Динаміка внутрішнього споживання цементу демонструє схожу тенденцію «спаду та нормалізації». У 2021 році, до початку повномасштабного вторгнення, обсяг споживання становив близько ~ 10,6 млн тонн. У 2022-му ринок цементу різко впав до приблизно ~ 4,5 млн тонн, у 2023 році піднявся до ~ 6,2 млн тонн, а у 2024-му стабілізувався на рівні близько ~ 6,3 млн тонн. Таким чином, країна наблизилася до стабільного рівня «воєнного» попиту, який майже вполовину менше довоєнного, в межах 6–6,5 млн тонн.

Структура попиту змінилася: частка класичного житлового та комерційного будівництва поступилася місцем інфраструктурним і оборонним проєктам. Ключові короткострокові драйвери — фортифікаційні роботи, укриття, екстрені ремонти доріг і мостів, а також адресні житлові програми на кшталт «єОселя», які підтримували попит у 2023–2024 роках, хоч і не повернули його до рівня 2021-го. На 2025 рік ринок очікує «рівного» попиту, чутливого до обсягів бюджетного та міжнародного фінансування.

В умовах скорочення внутрішнього попиту, природним кроком у підтримці завантаженості виробництва стало поступово переорієнтувати частину обсягів цементу на зовнішні ринки. У 2021-му експорт цементу становив порядку 971 тис. тонн (9% обсягів виробництва), 2024 році близько 1,7 млн тонн (21,3% обсягів виробництва). Основними напрямами залишаються сусідні країни — Польща, Румунія, Угорщина та Молдова, що підтверджуються як статистичними даними, так і галузевими оцінками. У галузі не раз підкреслювали: щойно внутрішнє споживання почне зростати, експортна частка скоротиться на користь українських будмайданчиків.

Імпорт, навпаки, стиснувся. Після приблизно 1 млн т у докризовому 2020 році поставки у 2024-му зменшилися до ~40 тис. т (включно з нішевими позиціями, наприклад білим цементом). На це вплинули й антидемпінгові мита: проти Туреччини — 33–51% (чинні пока що до вересня 2026 року), а проти РФ/Білорусі/Молдови заходи продовжено до 2030-го. За нинішніх умов, коли виробничі потужності та логістика адаптовані до «воєнного» рівня споживання, попит повністю покривається за рахунок внутрішніх ресурсів.

Ринкова структура у 2024–2025 роках високо концентрована.  Ключові виробники — ПрАТ «Івано-Франківськцемент», група CRH (після погодження АМКУ угоди придбання CRH активів Dyckerhoff/Buzzi  – ПрАТ «ВІПЦЕМ», АТ «Подільский цемент», ПрАТ «Миколаївцемент», ТОВ «Цемент») та ПрАТ «Кривий Ріг Цемент». Угода CRH, попри дискусії на ринку, юридичні спори та увагу з боку антимонопольних органів – очікувано для трансакцій такого масштабу, створює потенціал для інтеграції у глобальні виробничі й логістичні ланцюги, залучення нових інвестицій, модернізації виробництва та підвищення стандартів конкурентного середовища. У контексті майбутньої масштабної відбудови країни угода відкриває можливості для зміцнення стабільності постачань, підвищення якості продукції та розвитку конкурентного середовища.

Хто зараз «тягне» внутрішнє споживання. У мирний час головним стабілізатором попиту були масове житлове будівництво та інфраструктура. У 2023–2025 роках базовий попит формують дороги та інженерні споруди (включно з укріпленнями й укриттями), муніципальні та енергооб’єкти, точкові відновлювальні проєкти, а також приватний сектор — ремонти та локальні будівництва.

Дорожнє будівництво є важливим фактором економічного та соціального розвитку. Впровадження новітніх технологій, використання якісних матеріалів та дотримання екологічних вимог є ключовими аспектами успішного розвитку цієї галузі.

Розвиток будівництва та ремонту цементобетонних доріг на базі цементних сумішей сьогодні може мати ключову роль у стимулюванні стабільного споживання цементу в умовах війни та відновлення. Такий інфраструктурний напрям дозволяє підтримувати виробничі потужності підприємств, робочі місця та економічну активність, незважаючи на значне скорочення житлового й комерційного будівництва. Завдяки своїй довговічності та витривалості, цементобетонні покриття є оптимальним рішенням як для військової, так і для цивільної логістики. Реалізація подібних проєктів не лише забезпечує сталість галузевого попиту, а й розвиток суміжних секторів, створюючи мультиплікативний ефект для економіки навіть у кризових умовах. Цим питанням присвячено спеціалізований семінар НІРІ та Асоціації «Укрцемент», 15-16.10.2025, де обговорюватимуться переваги та роль цементобетонних рішень у відбудові України (деталі на ukrcement.com.ua).

З погляду каналів продажів ринок залишається переважно B2B: основну частину цементу купують підрядні організації, дорожні та інфраструктурні компанії, великі забудовники, виробники ЗБВ, бетонні вузли. B2C-канал (роздрібні мережі будматеріалів, малі підрядники) зберігає помітну роль у ремонтах і малоповерховому будівництві, але в загальному обсязі поступається проєктному сегменту. Побічні підтвердження «інфраструктурного» зсуву дають галузеві огляди будівництв і повідомлення про фортифікаційні роботи у 2024–2025 роках.

Географія зовнішніх продажів показує стійкий «коридор» і сусідстві з ЄС. За даними торгової статистики за 2023 рік, на Румунію припала найбільша вартість поставок, далі — Польща та Угорщина; У 2024 зберіглася – Румунія, Польща та Угорщина.

Це відображає дефіцити на прикордонних ринках ЄС і конкурентоспроможність української ціни за близької логістики.

Що обмежує зростання. Воєнні ризики та енергетична інфраструктура (зокрема доступність електроенергії), регіональні логістичні плечі, а також регуляторні й конкурентні питання. Для масштабного стрибка споживання (умовно 12–13 млн т) потрібен стійкий приплив інвестиційних ресурсів під реконструкцію порядку $35 млрд на рік — асоціація оцінює такий сценарій як технічно й операційно реалістичний. У рівнянні важливі передбачувані правила конкуренції та моніторинг ціноутворення, аби «реконструкційний» мультиплікатор не поглинався витратами.

Висновок інформаційно-аналітичного Experts Club. Галузь знайшла «воєнну рівновагу»: виробництво близько 8 млн т, внутрішнє споживання ~6,3 млн т, експорт — страховка на рівні 1,5–1,7 млн т. Із масштабуванням програм відновлення та зміцнення енергетики логічний зсув з експорту на користь внутрішнього ринку. Як зазначив в дослыдженні засновник Experts Club Максим Уракін: "Ключ до прискорення — стабільне фінансування інфраструктури та житла, доступна енергетика і підтримання добросовісної конкуренції між великими гравцями. У такому сценарії цемент залишається одним із перших матеріалів, що швидко трансформує бюджет у зайнятість і ВВП — через бетон, ЗБВ та дороги".

Джерела: Global Cement (випуск і споживання; мита на імпорт), Інтерфакс-Україна/Укрцемент (експорт 2024; оцінки потреби під реконструкцію), OEC (напрями експорту 2023), CEMBUREAU (імпорт-експорт і споживання, зокрема орієнтир по 2024), галузеві та ділові ЗМІ щодо угоди CRH/Dyckerhoff і конкурентної ситуації.