Рітейл vs виробники продовольства: необхідний компроміс

Михайло Непран, Член Української ради бізнесу, перший віце-президент Торгово-промислової палати України

Протистояння між національними торговими мережами та виробниками і переробниками продовольства триває не перший рік і досягло точки кипіння. Вже абсолютно очевидно, що домовитися полюбовно сторонам не вдасться. Значить, потрібне втручання держави. 

Справа в тому, що всупереч антимонопольному законодавству та всім запобіжникам, встановленим проти недобросовісної конкуренції, національні торгові мережі посіли монопольне становище на ринку, займаючи понад 70%. Користуючись своєю ринковою силою, мережі нав’язують постачальникам свої умови. Проблема в тому, що ці умови не лише невигідні вітчизняним виробникам та переробникам сільськогосподарської продукції, але й шкодять українським споживачам та всій економіці.

Про що йдеться? Насамперед, непорядність рітейлу у розрахунках з постачальниками за продукцію. Попри норми європейських директив, які обмежують граничний термін розрахунків 60 днями, постачальники змушені чекати 90, 120, а часом – і 180 днів. Для виробників це означає хронічну нестачу обігових коштів і необхідність додаткового кредитування. Для мереж – безвідсотковий кредит, яким вони безкоштовно користуються необмежений час. За різними підрахунками, йдеться про близько 5 млрд доларів, якими рітейл користується на свій розсуд, затримуючи розрахунки з постачальниками. І ця ситуація продовжується майже десятиліття.

Крім того, виробники постійно перебувають під "дамокловим мечем" штрафів, санкцій та додаткових доплат, які супермаркети встановлюють на свій розсуд. Ці приховані оплати виливаються в те, що торгова націнка, яка повинна складати 15-25%, сягає 40% і навіть 60%. 

Таким чином, вітчизняні агровиробники та переробники позбавлені можливості розвивати свій бізнес і повністю втрачають конкурентні переваги перед своїми колегами з інших країн. Ті ж польські виробники, в яких держава роками інвестувала значні кошти, мають усілякі преференції, дешеві кредити, сучасне обладнання. Вони не лише на старті мають кращі умови, ніж українці, але й особливі умови від наших торгових мереж. Бо з ними якраз вони розраховуються вчасно – навіть на умовах передплати, і надають їм усілякі бонуси та пільги.

На жаль, українські виробники поставлені у безвихідні умови і не мають можливості відмовитися від послуг торгових мереж. По-перше, як вже було зазначено, вони займають 70% всього ринку збуту продукції, і процес монополізації ринку продовжується: відкривається все більше супермаркетів по всій країні, які поступово витісняють невеличкі крамниці та базари. По-друге, національні мережі мають більшу переговорну силу у відстоюванні інтересів. Крім того, аграрний бізнес має свою специфіку: йому потрібно збувати великі обсяги своєї продукції, щоб залишатися на плаву. Бо витрачатися на опалення, електроенергію та оплату праці все одно доводиться, незалежно від обсягів виробництва. Тож чим більші обсяги, тим меншими є витрати.

В Європейському Союзі врегулювали проблему домінуючого становища торгових мереж. Там діє окрема Директива Європейського Парламенту та Ради про недобросовісну торгову практику між підприємствами у сфері сільського господарства та продовольства. Документом забороняються дії, які можуть трактуватись як недобросовісні у відносинах між покупцями та постачальниками.

Україна теж прагне вирішити це питання. З 2016 року Торгово-промислова палата намагається розв’язати конфлікт на саморегулівному рівні. 6 років тому під егідою АМКУ за нашого сприяння було укладено Кодекс доброчесності, де були прописані позиції та зобов’язання рітейлерів та виробників продуктів харчування. Проте торгові мережі відмовилися його підписувати: вочевидь, корпоративні інтереси виявилися вищими за здоровий глузд. 

Тому потрібно переходити на інший рівень – державний, де за допомогою законодавчих та виконавчих актів ми зможемо вирішити цю проблему. Зокрема, зобов’язати торгові мережі щонайменше вчасно розраховуватися з постачальниками, не дискримінувати їх у порівнянні з іноземними виробниками, обмежити розмір штрафів та санкцій та прибрати масу інших речей, які вигідні лише одній стороні.

Робота вже почалася: нещодавно цю тему обговорювали на круглому столі, де були присутні представники профільних комітетів Верховної Ради, підприємств-виробників, провідних бізнес-асоціацій. Учасники погодилися, що вітчизняні виробники та переробники аграрної продукції опинилися в невигідних умовах. Присутні парламентарі підтвердили, що готові працювати над законодавчим посиленням торговельного захисту виробників, зокрема – у стосунках з торговими мережами.

Зволікати немає сенсу, адже монопольне становище вітчизняного рітейлу призводить до значного викривлення в економіці, коли бізнес українських виробників продуктів харчування стає неконкурентноздатним. І якщо ми не домовимося, то завтра українські продовольчі товари остаточно зникнуть з полиць супермаркетів.