Законопроект 7386. Де докласти зусиль депутатам або закон про оцінку в умовах війни
Сергій Фролов, президент всеукраїнської громадської організації "Асоціація спеціалістів банківської оцінки України"
Наша країна – дивна як своїми людьми, так і розмаїттям їхніх вчинків. На війну встали як один. Багато ринків, в тому числі ринок оцінки та ринок нерухомості, фактично зупинились, їх учасники воюють, волонтерять, виживають і… в решті решт з подивом виявляють новий законопроект про оціночну діяльність від ФДМУ.
Законопроект№7386 внесений за поданням не Кабміну, а чомусь народних депутатів Безуглої М.В., Мовчан О.В., Кузнєцов О.О. та Вацак Г.А. Такий, хоч і законний, але трохи дивний шлях подання легко пояснюється, бо дозволяє уникнути як публічного обговорення законопроекту, так і порівняння його норм з результатами роботи, наданими консультантами World Bank, що були найняті самим ФДМУ і працювали в Україні в 2019-2020 роках.
Ще більш дивним є час подання законопроекту. Наразі йде війна, і перше, що я намагався знайти в законопроекті – норми, які б пояснювали доцільність проведення реформи, по суті консультаційного сегменту ринку, саме зараз. Адже після війни, коли стане ясно в якому форматі і в якому напрямку розвиватиметься країна, такий закон і буде доречним. Треба буде лише пристосувати його до умов, які, без сумніву, суттєво зміняться.
Але нічого, крім згадування про розрахунки збитків ушкодженого та втраченого майна я не знайшов. Я не вважав би цю норму достатньою для ініціації нового закону, бо вона легко може бути врегульована постановами уряду.
Сам по собі проект подається суспільству як реформа оцінки. В ньому дійсно багато норм, які є прогресивними, та такими, що оптимізують та вибудовують ринкові процеси. Електронна форма звіту з оцінки, цифрові підписи, електронні реєстри, норми контролю, архіви звітів та багато чого, що стосується учасників ринку, як то напрями оцінки, зміни в підготовці оцінювачів, норми функціонування та підконтрольність саморегулівних організацій тощо. Але це покращення існуючої системи, у чому ж реформа?
Однією з значущих тез законопроекту є перехід країни на Міжнародні стандарти оцінки (IVS) та повна відмова від національних. Норма ця досить спірна, більшість країн ЄС та світу працюють за національними стандартами, які не протирічать МСО, але враховують локальне законодавство та специфіки ринків. Специфіка ринку в нас напевно є. До того ж ми, як країна, що націлилася на членство в ЄС, не можемо повністю ігнорувати Європейські стандарти оцінки (EVS), які, до речі, вигідно відрізняються від МСО як змістом, так і сферою використання. В законопроекті згадки про Європейські стандарти оцінки немає.
Згідно проекту, в країні має бути створений Державний реєстр звітів з оцінки державного та комунального майна, в якому реєструються та зберігаються звіти з оцінки майна банків, державних і комунальних установ та підприємств с державною/комунальною часткою. Норма досить адекватна, але треба розуміти, що це перший крок створення бази звітів, в якій будуть реєструватися та зберігатися абсолютно всі звіти з оцінки незалежно від форми власності оцінюваного майна. Не відразу, звичайно.
В проекті є натяк про обов’язкове членство оцінювачів в саморегулівних організаціях, але оскільки ця норма як пряма не прописана, вона залишається вимогою «до чесних людей».
Загалом проект містить в собі певну кількість неоднозначних формулювань, які сприймаються неоднаково при різних акцентах. Відчуваються певні тези, в яких автори законопроекту намагалися приховати реальні цілі цієї законодавчої ініціативи.
А деякі норми все пояснюють. Так, згідно ст. 9 п. 7 (їх чомусь там два) ФДМУ та саморегулівні організації в рамках контролю за діяльністю оцінювачів матимуть право вимагати надання будь яких звітів на рецензування і ненадання таких звітів може привести до дискваліфікації учасника ринку. При цьому в проекті не закладено не лише важелів-компенсаторів зловживань, а й не згадується навіть те, що порядок витребування звітів та обмеження об’єму перевірок має існувати. Зрозуміло, що таким чином можна за бажанням не тільки унеможливити роботу будь якої оціночної компанії, а й отримати звіти з оцінки будь яких об’єктів та власників. Схоже, такі повноваження регулятора і є реальною метою реформи, яку під шумок війни та необхідності відбудови, намагається провести ФДМУ за підтримки певної депутатської групи.
В цілому мушу сказати, що в законопроекті чимало прийнятних та корисних норм, вартих уваги за інших часів. Але це не той закон, що може зватись реформою оціночної діяльності, оскільки він не дає нових рівнів і горизонтів ані ринку, ані саморегулюванню, і таким чином не стимулює розвиток суспільства. Йде мова про закон, який не є зараз гостро затребуваний ринком і багато людей об’єктивно не можуть не тільки висловлювати свою професійну думку, а навіть спостерігати хід його розгляду. До того ж прийняття в нинішніх умовах закону з драконівськими повноваженнями і в мирний час не завжди ефективного ФДМУ, призведе до певного соціального напруження і гарантовано не стане реформою оціночної діяльності в доброму розумінні цього слова.