Як Мінцифра зекономила державі 800 млн гривень і забезпечила 3100 українських сіл швидкісним інтернетом?
Андрій Набок, керівник з розвитку фіксованого інтернету Мінцифри
Після 24 лютого інтернет став не тільки базовою потребою людей, як світло, вода і тепло, а й питанням безпеки та виживання. Особливо це відчули жителі міст та сіл, що пережили окупацію. Як заходили російські танки, місцеві дізнавалися не з вулиці, а зі смартфонів.
Ще 2 роки тому 17 тисяч населених пунктів в Україні були без швидкісного інтернету. Люди скаржилися, що не можуть працювати й навчатися віддалено. Під час карантину школярі вчилися на цвинтарі і ловили мобільний інтернет між пам'ятників. Між містами-мільйонниками та селами був цифровий розрив і розрив можливостей.
На початку роботи Міністерства Михайло Федоров визначив одну із головних цілей Мінцифри — зробити інтернет доступним для кожного. Так торік ми почали працювати над однією із наймасштабніших і найскладніших ініціатив Міністерства — інтернет-субвенцією.
До початку повномасштабного вторгнення Україна мала найбільше у Європі покриття швидкісним інтернетом. Лише за минулий рік в Україні у 3100 селах вперше зʼявився найсучасніший інтернет — на основі волоконно-оптичних мереж. Більше 1 мільйона українців вперше в житті отримали змогу підключити свої домівки до інтернету. А понад 7000 соцзакладів у селах вже з Wi-Fi зі швидкістю 100 мбіт\c.
Прогнозували, що подібний проєкт можна реалізувати за 2,5 роки і 1,5 млрд державних коштів. Досягнути поставлених цілей вдалося за рік і 300 млн гривень.
Перед нами було 2 топвиклики. Перший — кошти мали дійти на покриття сіл, що ніколи до цього не мали оптичного інтернету. Другий — не порушити баланс на телеком-ринку. Тобто, інвестуючи гроші в реалізацію проєкту, не надати бенефітів одній компанії, затопивши інший кластер бізнесу.
При реалізації проєкту орієнтувалися на 4 основні принципи: цифровізація та автоматизація бюрократичних процесів, децентралізований підхід закупівель, моніторинг ринку та відкриті дані. І, звісно, комунікація з провайдерами і місцевою владою та якісна нормативка. Розповім детальніше, як це спрацювало і дозволило зекономити 800 мільйонів гривень платників податків ще й з перевиконанням наших цілей.
Залучаємо усіх українських провайдерів, а не тільки найбільших гравців, — реалізуємо масштабний інфраструктурний проєкт за 300 млн грн
Щойно Мінцифра почала розвивати цю тему, провайдери зрозуміли, що, швидше за все, це буде мультимільярдний проєкт.
Через це власники великих компаній безпосередньо або через делегованих представників, намагалися домовитися, що весь бюджет дістанеться саме їхній компанії. Спочатку вони казали, що на реалізацію потрібно 3 млрд державних грошей. Потім апетити дещо зменшилися і пропозиції дійшли до 1,5 млрд гривень за підключення 1,5 тисячі сіл.
Команда Мінцифри розуміла, що ця ідея могло вбити малий бізнес. Адже, давши гроші одному великому провайдеру, дорогою він би, крім сіл без оптичного інтернету, транзитно покрив би і ті, що вже підключені до його конкурентів. Зокрема, до місцевих провайдерів, що побудували там мережу власними зусиллям без допомоги держави.
Далі такий провайдер шляхом демпінгу переманив би до себе чужих клієнтів. Це цілком реалістично для бізнесу, що має запас потужностей та може надавати послугу безоплатно протягом певного часу. І отримавши нових абонентів, поступово підкручувати ціни. Виходить, що за державні кошти ми б знищили велику кількість малих провайдерів за рахунок укрупнення інших.
Зі свого боку, ми політично відстояли проєкт на умовах децентралізації та залучення усіх українських інтернет-провайдерів. Відстояли бюджет на рівні Мінфіну, Бюджетного комітету та Парламенту.
Моніторимо ринок, збираємо дані та комунікуємо з місцевою владою —
зменшуємо вартість проєкту на 800 млн грн
Наступний крок — затвердження бюджету і розробка механізму, як його розподіляти. На цьому етапі вирішили не йти одразу до громад, а спершу зробити власний моніторинг ринку і зібрати ціни в усіх українських провайдерів.
Взяли реєстр інтернет-провайдерів і зробили велику розсилку, де уточнювали вартість підключення кожного села до інтернету. Так ми отримала пропозиції від усього ринку.
Після цього почали тестовий збір заявок на субвенцію від громад. Одразу ж попередили, що у нас є реальні ціни побудови мереж у населених пунктах, щоб у керівництва громад не було спокуси запитати більше грошей, ніж потрібно насправді.
Попри це, отримавши заявки від громад — вартість підключення одних і тих же сіл за інформацією від громад вийшла дорожчою, ніж у провайдерів на 352 млн гривень.
Ми продзвонили кожну громаду і переконали знизити суми до реальних. Після другого етапу заявок від громад необхідна сума зменшилася на 249 млн грн.
Виявили вже покриті оптикою села серед заявок завдяки відкритим даним та чатботу — запобігли розпилу 250 млн гривень
Найбільший корупційний ризик полягав у тому, що інтернетом покриють вже підключені села. З першою ітерацією громади подали у заявках 4 701 сіл. Ми звірили ці дані з десятками інших джерел даних та виявили, що 600 із сіл вже покриті швидкісним і інтернетом. А це — потенційно втрачені 250 млн грн платників податків або 10 млн доларів на той час. Деякі громади недостатньо поцікавилися даними про наявність інтернету в їхніх же селах, інші — вирішили просто заробити.
Уявімо, що ми б не верифікували ці дані. Якби навіть 1 громада отримала б фінансування хоча б на 1 вже покрите село у розмірі 250 тисяч грн. З них вона б за кілька тисяч підключила будь-який об'єкт. Решту частково дала б відкатом провайдеру і поклала собі у кишеню.
Щоб не допустити цього, перед збором заявок на інтернет-субвенцію ми зібрали велику кількість даних про інтернет-покриття в Україні. Презентували їх ринку і опублікували датасет на порталі відкритих даних. Потім звірили з ними отримані заявки від громад.
Тоді ми зібрали провайдерів, голів усіх громад і заявили, що у нас не так, як у всіх. На "розпили" чи "договорняки" розраховувати не варто. На кожному кроці ми використовували десятки цифрових інструментів: 5 електронних форм, 6 публічних дашбордів, електронне інформування та погодження тендерів, е-звітування та відкриті дані.
Усі форми для подання заявок та даних — електронні. Подана інформація в режимі реального часу підтягувалася і відображалася на відкритих онлайн-дашбордах.
Були й кейси, коли за усіма даними і звітами село мало швидкісний інтернет, але місцеві скаржилися, що його немає. Як виявилося, так деякі провайдери намагалися захистити свої інтереси і подавали фіктивну звітність. Компанії давали місцевим інтернет через застарілі технології, і не хотіли, щоб їх витіснили провайдери з більш сучасними рішеннями.
Щоб через це не страждали люди, ми розробили чатбот і формат виїзних комісій для перевірки та офіційного спростування даних. Так за спірних ситуацій формувалася виїзна комісія з представником ОДА та громади. Комісія їздила селами, фотографувала електроопори, по яких має йти оптоволокно і надсилала знімок з підтягнутою геолокацією через чатбот. Далі формувався документ, який підписували і надсилали Мінцифрі.
Ми автоматизували всі бюрократичні процеси і налаштували верифікацію даних з різних джерел. Так вдалося запобігти корупції у розмірі 250 мільйонів гривень на місцевому рівні та спростувати наявність швидкісного інтернету в селах, де його не було.
Затвердили типовий договір та автоматизували тендери — запобігли корупції на рівні між інтернет-провайдерами та місцевою владою
Незалежно від суми договору, Мінцифра перевіряла і погоджувала кожен тендер. Ми розібрали публічний API Prozorro і на їх основі розробили інструмент для автоматизованої перевірки тендера.
Перевіряли суми закупівлі, кількість і вартість кожного лоту. Якщо кількість лотів була менша, ніж кількість погоджених сіл, то здебільшого це означало, що громада об'єднала кілька сіл в один лот, щоб підіграти окремому провайдеру. І коли так траплялося, рядок з цим тендером у нашому спредшиті підсвічувався червоним. Якщо щось було не ок, ми про це повідомляли громаді та просили перезапустити тендер за правилами проєкту.
До того ж ми нормативно закріпили типовий договір для всіх громад, у який вони мали просто додати власні реквізити та інформацію про соціальний обʼєкт. Це один із головних антикорупційних інструментів, що зробив проєкт відкритим для всіх учасників ринку. Тобто будь-який провайдер міг взяти участь в цьому тендері і покрити село інтернетом.
Проте траплялися ситуації, коли громади намагалися додати 1 речення до договору і запустити тендери під конкретного гравця на ринку, з яким попередньою домовлялися. Наприклад, була вимога — самостійний структурний підрозділ з охорони праці, якій відповідав лише 1 учасник. Сума тендеру 600 тисяч гривень, а одне із поданих сіл вже покрите саме цим провайдером. Громада могла заробити кошти, що ніби спрямовувалися на це село. Це був би такий собі відкат від провайдера за перемогу в тендері.
Тут у гру вступала інша законодавча вимога — погоджувати усі проєкти договорів з Мінцифрою. Без цього громади не могли отримати кошти у Казначейської служби і заплатити провайдеру.
Швидкість за результатами спідтесту 500 мегабіт/секунду, як частина акту про надані послуги — запобігли розпилу коштів
До Мінцифри вже намагалися реалізувати подібний проєкт. Тоді одним з підводних каменів були сфальсифіковані результати. Наприклад, за документацією школа була підключена до швидкісного інтернету за 100 тисяч грн з держбюджету, а фактично — купувався 4G-модем з мобільним інтернетом за декілька тисяч гривень грн.
Ми шукали шлях, як технічно запобігти таким кейсам, щоб у соцзаклади у селах дійсно підводили оптоволокно. І знайшли його. За результатами підключення, кожен провайдер за присутності офіційного представника громади мав зробити спідтест у соцзакладі з прив'язкою до геолокації. Швидкість інтернету мала бути щонайменше 500 мегабіт/секунду. Це закріпили і в нормативці.
Були випадки, коли провайдер самотужки робив документ і їхав підписувати до представника громади. Це велике порушення. З таким вже на місцях працювала аудиторська служба.
Загалом спідтести і сама обов'язковість цієї процедури мінімізували ризик сплати грошей платників коштів за повітря.
Інтернет-субвенції за 1 рік та 350 млн грн 218 інтернет-провайдерів протягнули більше 21 тисячі км оптичних мереж. Більше 1 млн українців у 3100 селах вперше в житті змогли підключити домівки до швидкісного інтернету. Зекономлені кошти деякі громади інвестували в територіальну оборону під час війни.
Зараз, попри повномасштабну війну, ми продовжуємо забезпечувати Україну якісним інтернетом. З 24 лютого в межах інтернет-субвенції 241 село, де проживає 67 тисяч українців, було вперше покрито волоконно-оптичними мережами. А понад 600 соціальних закладів підключено до швидкісного інтернету. Здебільшого це села у Східній та Південній частинах України: Полтавська, Сумська, Одеська та Миколаївська області.
Якщо підсумувати, то кожен елемент зіграв свою роль: цифровізація бюрократії, моніторинг ринку, прозорість на кожному етапі, автоматизація тендерів, чатбот з автоматизованими спідтестами. Це працює, як піраміда із сірників, кожен з яких має своє значення.
Саме відкриті дані, постійна комунікація з ринком та місцевою владою, технології та цифрові інструменти здатні запобігти корупції на різних рівнях. Навіть багатомільйонним розпилам та неефективному використанню грошей платників податків.