Ореол супергероя не приховає відсутність ідеї: уроки Ілона Маска для України
Марина Голуб, засновниця і СЕО комунікаційної агенції GOLUBi GROUP
Коли Ілон Маск вчиняє управлінську помилку чи висловлює безглуздість, це вкриває новими тріщинами репутацію генія-візіонера, створену злетами його автомобільного стартапу Tesla, космічної компанії SpaceX та супутникового інтернету Starlink. Неоднозначні “миротворчі” заяви Маска, що збурили українців, неуспішна історія з Twitter, що похитнула впевненість у його бізнесових компетенціях – насправді містять поживний матеріал не для хейту, а аналізу. Траєкторія злету підприємця-супергероя свідчить, що у нас багато схожості. Причини його падіння дадуть відповіді про найважливіше: що може піти не так із нами, українцями, коли ми переможемо в війні?
Зліт космічної компанії SpaceX спростовує міф, ніби заможність західного світу виросла на ґрунті тепличних умов для бізнесу. Ось лише один епізод, що описує біографічна книга “Liftoff. Elon Musk and the Desperate Early Days That Launched SpaceX” (вона є в українському перекладі). Групка працівників космічного стартапу нарешті була готова презентувати свою розробку на спеціальному майданчику. Державна структура-конкурент пустила їх туди працювати з явним розрахунком, що з ймовірністю 99% цей стартап лусне, як і багато попередників. Стартапери кілька років працювали, справно платили оренду, вклали в обладнання на майданчику мільйони доларів. І, виявляється, вони реально готові запустити свій апарат і презентувати його потенційним клієнтам. Що ж вчиняє держструктура-власник майданчика? Стартаперам дуже дякують за їх винахідливість! Їх запевняють: ви зможете презентувати на нашому майданчику свій апарат. Але є один нюанс: спочатку свій апарат на цьому місці запустить наша держструктура. Точних термінів, коли він буде готовий, ми не знаємо, але ви другі в черзі, це 100%! Тонке мистецтво “посилати”, не кажучи вголос жодного “ні” – мова держструктур всіх країн. Українські аграрії, яким зараз європейські чиновники “дозволили з деякими нюансами” транзит зерна в Європу, в курсі, як це працює…
Маск намагався збудувати космічну ракету не так, як всі: руками двохсот працівників замість двадцятьох тисяч, в гаражі, а не на заводі, спроєктувавши її на комп‘ютері за 700 доларів, а не за 5 млн доларів. Він вкладав у свою компанію багато часу, грошей, емоцій, і перші кілька років майже нічого не отримував взамін. Напевно, замість відправлення Маска услід за руським кораблем після його “миротворчих” заяв, варто було б обрати іншу тональність та смисли комунікації. Провести паралелі з часами, коли його SpaceX була маленьким стартапом, у чий успіх не вірили, а великий космос був розподілений між великими гравцями. І сказати, що в такій ситуації, власне, й держава Україна! Переконати, що Україна – не бідна прохачка і не пилосос для коштів американських платників податків, а відчайдушна країна-стартап. І для нас 24 лютого 2022 року стало тим самим днем, що пережив він у вересні 2008 року, коли зрозумів, що у SpaceX залишилися лише два варіанти: або вони злетять, або їм кінець. Тому що перші три запуски ракет виявилися провальними, гроші закінчуються, насувається економічна криза, всі раціональні аргументи говорять, що у його компанії мізерні шанси вижити. А конкуренти, яких в цій спільноті не бракувало, рахували дні, коли компанія Маска остаточно припинить існування, і можна буде й надалі без ризиків отримувати щедрі урядові контракти. Але ж SpaceX не здалися! І Україна теж не здалася й вистояла, всупереч всім прогнозам найкращих розвідок світу.
З давніх-давен люди шукають відповідь: що робити, і в якій послідовності, щоб бути успішним та щасливим? Частка ніші, яку кілька століть тому на 100% займала релігія, сьогодні перейшла нон-фікшн книгам про успішних підприємців. На перший погляд, може здатися, що в Twitter Ілон Маск відтворює саме ту послідовність дій, що в описах успіху SpaceX. Він ризикнув великою сумою грошей, кинув виклик авторитетам й конкурентам, постійно підтримував тонус й напругу в команді. В часи становлення SpaceX, підлеглі Маска працювали на тихоокеанському острові по 16 годин та потім ночували на березі просто неба, щоб їхню ракету раптом не знесло вітром. В Twitter Маск створив умови, що для виконання дедлайнів сумлінні працівники ночують в офісі в спальних мішках. Та чи є запровадження синьої платної галочки в Twitter чимось таким, що змінить світ? Чи дійсно це змотивує людей віддати цьому свій життєвий час і здоровʼя?
Сьогодні багато країн світу беззастережно вірять в українську перемогу, вважають нас країною-супергероєм і готові взяти під патронат відбудову наших зруйнованих міст. З одного боку, ми повинні тішитися: весь світ хоче будувати майбутнє України. Але чи знаємо ми, за яким базовим принципом має йтися відбудова, яким має бути наше майбутнє? В документах на конференціях з відновлення України, які ми бачили в Лондоні, і в Лугано, йдеться про економіку, освіту, дороги, і скільки на це треба грошей. Але немає головного: яка наша ідея?
Згадаймо перші міграційні процеси до США. Чому величезна кількість людей зі всього світу хотіла туди поїхати? Що вони могли знати на той час про цю країну без інтернету, в закритих суспільствах? Для них було достатньо знати, що є американська мрія. Є точка зору, що люди їдуть за кращим життям. Але чи вимірюється це “краще життя” тільки величиною заробітної плати? Багато українців сьогодні живуть у різних європейських країнах. Чи стало їх життя кращим тільки від збільшення зарплати, чи одними грошима вимірюється те, якою має бути країна? Чи можемо ми говорити, що ось нам дадуть таку кількість мільярдів, і Україна відразу стане щасливою? Точно ні. Подивімось на Ілона Маска. Він захотів збудувати свою ракету не для того, щоб заробити грошей, а щоб незалежно від державних компаній-монополістів вийти в космос і досліджувати Марс! І працівники SpaceX знали та поділяли його ідею. Були готові ризикувати карʼєрою, своїм майбутнім, щоб втілити її.
Так, нам допоможуть відбудувати зруйновані школи. А чому там будуть навчати, і чи будуть там ті фахівці, яких потребує сучасне життя? Чи ми залишимось у рамках радянської системи, і українські молоді спеціалісти не зможуть працювати у світовому контексті, бо не знають двох-трьох європейських мов, не кажучи вже про базову англійську. Яку систему освіти ми будуватимемо і як ми маємо інтегруватися в європейську і світову науку? Як ми будемо відбудовувати міста? Просто відновлювати те, що й раніше, з тією ж недолугою системою ЖКГ? Хто, що і як буде їздити нашими дорогами? Якщо ми заявляємо, що хочемо позбутися вуглеводневої залежності та налаштовані на відновлювану енергетику та електромобілі, значить, відбудовані дороги мають бути інакшими.
Героїчний спротив України захопив увагу й серця цивілізованого світу. Але емоційне паливо має обмежений термін застосування, і все це зміниться, щойно ми переможемо. Ореол супергероя не приховає відсутність візії та не надасть довічного імунітету від критичних оцінок і каверзних запитань.
Коли Ілон Маск з придбанням Twitter зайшов на дуже конкурентний ринок соціальних мереж, то зʼясувалося: всі його капітали, ексцентричні вчинки, відчайдушні спроби – марні, якщо немає мрії та ідеї, яка б захопила світ. Ідея безмежної свободи слова в Twitter – не захоплює дух! Ідея закопувати гроші аби в щось – може захопити тільки копачів, і то, тимчасово. Повоєнна Україна теж зіткнеться з колосальною конкуренцією за гроші, ресурси, людей. Дуже багато людей залишили Україну. Що треба зробити, щоб вони захотіли повернутися? Запевняю вас, що збільшення мінімальної заробітної плати не допоможе нам повернути цих людей. Завершення військових дій – теж не допоможе їх повернути. Українська мрія й ідея допоможе повернути цих людей. І для цього вона повинна просто бути!
