В Україні знищено десять льодових арен: де тренуються діти?
Катерина Балінська, медичний психолог, засновниця школи фігурного катання Bauer
Через війну з України виїхало близько 13 млн людей. Це третина довоєнного населення. Експерти кажуть, що це найбільше переміщення людей у Європі з часів Другої світової війни. Втрати зазнав також і спорт. Росіяни розбомбили десять льодових арен в Україні. Питання “як повертати людей після війни?” прямо корелюється з питанням — де тренуватися дітям, які не уявляють свого життя без спорту?
Під час війни спорт у загальному розумінні не є першочерговим. Але дитячий спорт — це окрема тема. Зараз це не про перемоги українців на престижних чемпіонатах, не про відпочинок, розваги на трибунах. Зараз це про психологічну допомогу тим, хто зіткнувся з пеклом війни, про розвиток дітей та їх психологічну стабільність.
У нас займається фігурним катанням дівчинка, яка переїхала до Львова з Маріуполя. Скажіть мені, якщо вона пережила ті пекельні обстріли, жах евакуації, фільтраційні табори та загибель батька на Азовсталі, то вона має плакати до кінця війни? Це, взагалі, по-людськи, залишати її в такому стані?
Ми займалися онлайн до травня, поки у Львові не відкрили лід в одному ТРЦ. А коли відкрили, то діти захотіли організувати концерт «Доброго вечора, ми з України!». Для них це була можливість висловити свої емоції та надію на Перемогу, та зібрати гроші для фонду підтримки дітей, що постраждали під час війни. Концерт запланували на 25 травня, а 14-го прийшла звістка про загибель тата нашої спортсменки. Ми не знали чи маємо моральне право залучати її до виступу на концерті. Вона і мама наполягли на тому, що треба виступати. Після концерту, в інтерв’ю, дівчинка сказала, що тато точно бачить, що коли вона займається, то щаслива. Ми не могли стримати сліз, але це давало нам сили йти далі.
Розвиток дитячого спорту чи інших гуртків — це один з варіантів допомоги тим, хто зараз на фронті. Наші воїни захищають не територію, не пусту домівку. Вони віддають своє життя за майбутнє конкретних людей, своїх дітей, своїх батьків і мають бути впевнені, що тут в тилу, ми піклуємось про них не менше, ніж вони про нас на фронті. Спорт змінює дітей допомагає позбутися багатьох проблем. І, як психолог хочу сказати, що ми, дорослі, свої страхи, турбування можемо компенсувати через активну діяльність по допомозі фронту, у волонтерстві. Діти в більшості замкнені у своїх можливостях. але переповнені тривожною інформацією з різних телеграм каналів та інших соцмереж. це впливає на їх емоційний стан, у всіх компенсація може бути різною, в когось проявляється повною апатією та байдужістю, в когось немотивованою агресією, в когось погіршується сон та пропадає апетит. Сьогодні дітям просто необхідні мирні ком’юніті, регулярні тренування та спільні з іншими дітьми заняття, що передбачають живе спілкування та обмін емоціями.
Забирати дитину з гаджетів та дати її можливість пізнавати світ, є однією з необхідних складових любої нації, не тільки українців. Спорт, творчі, або технічні гуртки це те, на базі чого буде формуватися наше майбутнє.
Дитину, яка займається спортом видно одразу, она більш сконцентрована, більш скоординована, більш організована. Це про майбутніх лідерів, організаторів та керівників. Я не говорю, що людина, яка займається спортом автоматично стане керівником, це абсурд. Але вони – інші.
Зараз лідер однозначно має розуміти емоції людей, їх бажання, чути те, що йому говорять. Система керування змінилась. У приказному порядку, в сучасному поколінні, вже нічого не зробиш, лідеру треба бути сильним емпатом, щоб живе ком'юніті, де люди, часом, не чують один одного, не розуміють один одного, організувати в загальну купку. Це може зробити людина, яка точно поза гаджетами.
Спорт може дати дуже багато, але зараз, через відсутність, або закриття спортивних комплексів діти-спортсмени втрачають своє спортивне майбутнє. Вони не можуть зупинитися, це крок назад. Проходить короткий час, і спортсмени не можуть наздогнати однолітків.
І якщо, сьогодні ми витрачаємо час, то завтра можемо втратити й тренерів. Чи будуть вони чекати, коли відновлять роботу спортивні секції? Вони не можуть харчуватися повітрям і годувати їм свою сім'ю, вони поїдуть працювати за кордон. Де шукати такий ресурс для дітей після війни? Хтось скаже, що візьмемо гроші та знайдемо найкращих спеціалістів. Не буде того, бо руйнується культура розвитку спорту.
Саме тому, діти, що поїхали за кордон і отримали від інших федерацій чудові умови для тренування не завжди хочуть повертатись назад. І батьки, і діти розуміють, яке велике значення у розвитку спортсмена дають можливості займатись на класних льодових аренах, правильно облаштованих залах, що були проблемою в нашій країні і до війни, а тепер просто на вагу золота.
Наразі, у Львові тренуються багато спортсменів та тренерів зі всієї України, але повноцінної льодової арени так і немає.
Ми започаткували приватний комерційний проект, що дозволить дітям отримати місце для тренувань. Розмовляючи з потенційними інвесторами, ми інколи чуємо, що розвиток спорту в Україні – другорядна зараз справа, що можна відкласти, повернутися до цього після Перемоги. Я переконана, що спорт – це про майбутнє наших дітей, про те, якими вони виростуть та яку країну побудують.