Едуард Мкртчан, офіцер взводу тактичної підтримки батальйону ТОР УПП у Києві, інвестиційний експерт

 

Війна максимально трансформує ринок праці та систему освіти в Україні. Вже два роки тому було вкрай важко знайти окремих спеціалістів, як інженерно-технічних, так і психологів чи, до прикладу, експертів із інновацій, що навчають впроваджувати стартапи. Натомість після війни нас очікує кадрове провалля. Багато хто виїхав з країни. Чимало дітей вступають і вступатимуть у закордонні університети та коледжі і лишатимуться поза Україною. Відтак буде загострюватися дисбаланс між потребами ринку і державною політикою в освіті та профорієнтації. Аби відповісти на ці виклики, мусимо зважати на виклики постіндустріальної економіки. Серед них – релокація виробництв із країн третього світу, розвиток інноваційних сервісів, застосування ШІ.

Яких спеціалістів нам бракує

Російська агресія поглибила протиріччя між світовими економічними центрами, насамперед країнами ЄС, США і Китаю. І цим – прискорила зчеплення нових економічних ланцюгів. Коротших і простіших. Які стимулюють появу в світі та Україні інших економічних активностей і відмирання деяких старих. Ці процеси змінюють обриси глобального і національного ринків праці.

Можемо прогнозувати низку актуальних напрямів, спеціалістів для яких нам явно бракує. Після завершення війни там буде формуватися нове поле зайнятості. Важливо нині прогнозувати тренди і формулювати на них відповіді. Аби знати, навчання яких спеціалістів необхідно опанувати чи масштабувати.

У прогнозному вікні трьох-п’яти років в Україні, окрім фахівців традиційної зайнятості (освіта, медицина, сектор безпеки і оборони, будівництво і виробництво будматеріалів, відновлювальна енергетика, IT), зросте потреба у дещо "екзотичних" для нас, але актуальних для розвинених країн спеціалістах. Приміром, з MilTech, FoodTech і EdTech, у психологах-практиках і фахівцях з  просторового планування територій...

Ці позиції набуватимуть актуальності за будь-якого сценарію війни. Адже країну треба відновлювати, фінансувати та обороняти, а її громадянам – забезпечувати належний рівень соціальних і сервісних послуг. При тому, що ніхто спеціально для нас не буде скасовувати глобальну конкуренцію за інвестиції та інновації.  За них доведеться боротися.

Запустити підприємницький тренд

Відбудова і трансформація будуть здійснюватися значною мірою за рахунок коштів міжнародної допомоги. Тож для комунікації з інституціями, що її надаватимуть, і загалом – для управління проєктами з донорським фінансуванням потребуватимемо кваліфікованих управлінців з навичками фандрайзингу, бюджетування, системного аналізу. Таких експертів очікує як публічна служба, так і бізнес-середовище й громадський сектор.  

З огляду на нищення ворогом значної частини індустріального потенціалу в Україні формується інша структура економіки. Навряд чи матиме сенс відновлення у попередньому вигляді індустрій Маріуполя, Сєверодонецька чи інших міст сходу. Втрачену промисловість частково відновлять за рахунок інноваційних енергоефективних виробництв. Але вони потребуватимуть у рази менше персоналу, аніж гіганти, збудовані за часів СРСР.

Аби люди поверталися після війни у рідні міста, необхідно забезпечити альтернативну зайнятість. Втрачені робочі місця частково будуть компенсовані за рахунок післявоєнних програм відновлення. Але головним чином – через заохочення людей до малого підприємництва. Це стане вимогою часу. Адже усім бракуватиме коштів на купівлю дорогих товарів і зростатиме попит на послуги з ремонту і технічного супроводу. Зокрема, з реновації житла, обслуговування автомобілів, побутової техніки та електроприладів.

За таких умов матимуть нагоду працевлаштуватися технічні спеціалісти різної кваліфікації і спрямування: електрики, механіки, будівельники, енергетики, спеціалісти з IT та прокладання і обслуговування мереж… Із поверненням до мирного життя в Україні зростатиме попит на сервісні продукти у сферах громадського харчування, побутового обслуговування, облаштування територій.

Тренд на малий бізнес із часом стимулює активність в машинобудуванні. Адже нова інфраструктура вимагатиме обладнання і технічного забезпечення.

Задовольнити попит на офлайн

Вже зараз відчувається зростання попиту на офлайн-послуги. Після повернення з-за кордону мільйонів українців це стане суспільним трендом. Оскільки упродовж чотирьох років, спочатку через пандемію, а далі – з огляду на повномасштабну війну, суспільство діджиталізувалося і опановувало дистанційний формат життя.

Зворотною стороною цих загалом прогресивних трансформацій є нестача живих комунікацій. Після обмежень у безпосередньому спілкуванні відчуваємо необхідність частіше бачити один одного і говорити напряму. Ця потреба звільнює нішу навчальним та соціальним проєктам, скажімо, мотиваційним тренінгам чи курсам з вивчення іноземних мов, дизайн-студіям, самоврядним громадським ініціативам.

Відтак, з’являтимуться умови для зайнятості фахівців, здатних запропонувати мешканцям громад новий рівень комфорту: викладачів, представників креативних індустрій, архітекторів, організаторів івентів.

Інвестувати в EdТech

Після завершення війни ми будемо прагнути повернутися у звичне довоєнне життя. Із його простими і зрозумілими радощами й звичками. Але цьому заважатимуть фізичні втрати й психологічні травми. Для подолання внутрішньої напруги багато хто звертатиметься до експертів з емоційної підтримки: психологів, антистресових коучів, корекційних педагогів.

З огляду на це, прискорено формуватиметься напрямок освітніх інновацій, який із часом сформує український  EdТech. У світі цей напрямок має надзвичайно активний розвиток. У 2022-му доходи індустрії електронного навчання перевищили $243 млрд. За очікуваннями експертів, показники EdTech з 2019-го до 2025-го зростуть у 2,5 разів, досягнувши $404 млрд.

Українці також слідкуватимуть цим трендом і матимуть потребу у дистанційному навчанні чи консультаціях. З будь-яких питань: хоч медичних, хоч освітніх, хоч з питань безпеки. Цей напрямок забезпечить зайнятість власне експертів, а також – спеціалістів, які формують відповідний контент, створюють освітні продукти та забезпечують мультимедійні технології.

Ставка на FoodТech, MedТech і BioТech

Агросектор залишиться національним пріоритетом. Є очікування, що міжнародні партнери інвестуватимуть в українські логістику та foodТech, з огляду на швидке обертання коштів і глобальний тренд на відмову від готування їжі вдома. Необхідність генерувати всередині галузі вищу додаткову вартість вимагатиме кваліфікованих кадрів. Окрім вузьких спеціалістів, сектор потребуватиме фахівців з управління та обслуговування техніки й автоматизованих комплексів, проєктних менеджерів, маркетологів-міжнародників зі знанням світових продовольчих ринків.

Діджиталізація посилить запит на data-інженерів, аналітиків та зовнішні управлінські структури, що надаватимуть послуги агровиробникам та фермерським кластерам. Зайнятість виникатиме в індустріях з виробництва біопалива, добрив, сортування й переробки відходів. Окремий напрям – технології відновлення екосистем, що зазнали негативного впливу від вибухових речовин та паливно-мастильних матеріалів.

В умовах війни ми навчилися запускати і масштабувати стартапи. Приміром, з виробництва біонічних протезів, польових хірургічних чи комплексів устаткування для фізіотерапії та реабілітації.

Україна здатна стати одним із світових центрів MedТech і BioТech. Адже цих технологій очікують тисячі громадян, які зазнали внаслідок війни контузій, уражень опорно-рухового апарату та інших важких травм.

Ця індустрія, зокрема виготовлення біоматеріалів для робототехніки та цифрового здоров'я, забезпечить зайнятість кваліфікованим робітникам, інженерам, конструкторам, організаторам виробництва, лікарям. Зауважимо, що європейський ринок медичних технологій у 2021-му оцінювали в 150 млрд євро. Упродовж 10 років він зростав у середньому на 4,8% щороку. Робочі місця, створені у цій галузі, є максимально високопродуктивними. На одного працівника додана вартість сягає близько 184 тисяч євро.

MilTech як становий хребет економіки

Становим хребтом національної економіки стане MilTech. Маємо унікальну опцію у вигляді практичного досвіду з експлуатації, обслуговування і ремонту цілісних лінійок озброєнь і військової техніки усіх світових виробників. Ми навчилися інтегрувати у своїх потребах продукцію із різноманітними цифровими рішеннями.

Відтак, після війни зможемо опанувати стаціонарне виробництво більшості актуальних позицій. Ідеться про компанії з виробництва бронетехніки, БПЛА, боєприпасів і компонентів для ракет і ракетних комплексів, ремонту і обслуговування бойових літаків та гелікоптерів.

MilTech стане економічним драйвером для суміжних галузей. Робочі місця з’являтимуться у машинобудуванні, виробництві полімерів та спеціальних сталей, авіабудуванні... А це – зайнятість для сотень тисяч кваліфікованих робітників, інженерів, конструкторів, науковців...

PS. Війна відтермінувала технологічний розвиток країни. Сформулювала відкладений запит на зміни. Дала Україні час краще до них підготуватися. Заповнити кадрові ніші, аби уникнути провалля.