Відсутність контролю, нелегальні перевезення та МАФи замість автостанцій: чому в Україні потрібна реформа автобусного ринку
Альона Векліч, директорка Громадської спілки "Міжнаціональна асоціація перевізників та автостанцій"
На останній конференції з питань автобусного ринку основним питанням, яке підіймали як учасники, так і влада, була відсутність актуального переліку діючих автостанцій, а також відсутній визначений порядок відкриття нових автостанцій. Таким чином, в Україні немає встановлених правил функціонування та відкриття автостанцій. Ба більше: немає взагалі переліку діючих автостанцій, а пасажирська автобусна інфраструктура не вважається критичною.
Дані
Після початку повномасштабного вторгнення і закриття авіасполучення автобусні перевезення стали однією із основних транспортних артерій.
Разом з цим станом на кінець 2023 року в Україні налічується близько 40 тис. перевізників, які мають ліцензії. Водночас, тіньовий ринок автомобільних перевезень в певних видах сягає майже 95%, а послугами таких перевезень скористалось 341,2 млн пасажирів. Як наслідок — держава щорічно втрачає мінімум 1 млрд грн у вигляді несплачених податків та зборів від перевізників, які незаконно ведуть свою діяльність.
Не дивно, що у теперішніх реаліях процвітає тіньовий або сірий ринок пасажирських перевезень, адже на сьогодні існуюче законодавство дозволяє створити «автостанцію» без автостанції. Тобто буквально автостанцією на сьогодні може бути ділянка в кілька квадратних метрів, з будівлею у вигляді МАФу або навіть без неї, з лавкою та кущами замість залу очікування та вбиральні.
Щодо перевізників, то на сьогодні законодавчо в них немає зобов'язання заїжджати на автостанцію, а практика підбирати пасажирів під мостами та вздовж узбіччя останні три роки перетворилась в реалії.
Чому так сталось?
В Україні автобусний ринок регулюється кількома ключовими документами: Законом «Про автомобільний транспорт», Постановою КМУ № 176 «Про затвердження Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту», а також Наказом «Про затвердження Порядку регулювання діяльності автостанцій», який діяв до 21 січня 2020 року і регулював діяльність автостанцій. Цей наказ містив застарілі концепції з часів союзу, такі як формула автостанційного збору та класифікація автостанцій. Проте він також встановлював чіткі критерії та вимоги до автостанцій, обмежуючи появу несанкціонованих ас.
Після скасування Наказу «Про затвердження Порядку регулювання діяльності автостанцій», що регулював діяльність автостанцій, автобусний ринок опинився без належної підтримки та стикається з проблемами, які виникли в результаті. Одночасно почалося розпліднення нелегальних «привид-автостанцій», що ускладнює ситуацію буквально для всіх учасників ринку: пасажирів, власників автостанцій та легальних перевізників.
Комплексне рішення
У квітні Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури представило концепцію реформування автобусного ринку. Крім іншого, першим кроком для змін став оприлюднений проект «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176 та від 11 лютого 2015 р. № 103».
Крім іншого, документ передбачає:
- Встановити порядок дій для включення до нового Переліку автостанцій;
- Необхідний перелік документів, які має надати власник автостанції для підтвердження відповідності вимогам до автостанції;
- Зобов'язати організаторів перевезень включати у паспорти маршрутів виключно автостанції, що наявні у Переліку автостанцій.
Цей документ дозволить впорядкувати існуючі автостанції, встановити зрозумілий перелік для відкриття автостанцій, зробити ринок автобусних перевезень відкритим, прозорим та привабливим для інвестицій. Тобто в майбутньому автостанції можуть перетворитись в основні та підтримуючі транспортні хаби власного регіону, з прозорим пасажиропотоком та мінімальними корупційними ризиками. Проте чи вдасться хоч одній команді міністерства втілити заплановані зміни у реальність — залишається під питанням.