Справу про стягнення російською "Татнафтою" з України за рішенням Лондонського арбітражу компенсації $112 млн плюс відсотки за втрату частки в "Укртатнафті" використовують як інструмент гібридної війни, заявив міністр юстиції України Денис Малюська.

"З великою ймовірністю Росія використовує це рішення як зброю, тобто "Татнафта" не ставить собі за мету сто з чимось мільйонів стягнути. Їх, швидше, цікавить сам процес завдання нам різноманітних збитків", - сказав він в інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна".

Міністр визнав, що у цій справі є кілька складних моментів, зокрема те, що сам спір було програно давно – у 2014 році.

"Те, що далі відбувається, це спроба росіян ці кошти стягнути. І те, спроби дуже дивні, тому що вони у кількох юрисдикціях намагаються визнати це рішення арбітражу й кошти стягнути, але водночас не заявлялися в Україні, не намагалися його визнати", – пояснив глава Мін'юсту.

За його словами, "Татнафта", яка дуже серйозно пов'язана з державною "Роснафтою", пропустила терміни визнання та виконання рішення арбітражу на території України.

"У принципі, якби вони одразу прийшли, визнали і заявили до виконання, гадаю, що його вже було б виконано. У нас зараз немає навіть процедури для того, щоб ми виконали рішення арбітражу без його визнання на території України", – констатував Малюська.

Він вважає, що ця історія вже давно перестала бути економічною і стала політичною, тому що багато кроків росіян у цій справі не можна пояснити комерційним інтересом.

"Це також може бути геополітичною історією. Якщо це комерційна історія, то визнаємо, йдемо в Україну, ми платимо і це питання закриваємо. А тут зовсім інша історія та вимоги", – сказав глава Мін'юсту, не розкриваючи можливі ризики для України.

"Укртатнафту" створено відповідно до указів президентів України і Татарстану в 1994 році на базі Кременчуцького НПЗ. Раніше 18,296% акції "Укртатнафти" належало структурам, близьким до "Татнафти", ще 28,7788% - міністерству земельних і майнових відносин Татарстану.

"Татнафта" втратила оперативний контроль над Кременчуцьким НПЗ у жовтні 2007 року, коли Овчаренко, який очолював "Укртатнафту" у 2003-2004 рр., за рішенням українського суду про відновлення на посаді знову став до керівництва підприємством, тоді як відсторонений керівник Сергій Глушко заявив про силове захоплення НПЗ. "Татнафта", що була основним постачальником сировини на підприємство, припинила постачання нафти.

Потім у підприємства з'явилися нові акціонери, близькі до української групи "Приват" Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова та Олександра Ярославського. У результаті судових розглядів частка татарстанських акціонерів у ЗАТ була практично обнулена, і з'явився новий великий акціонер, пов'язаний із групою "Приват", - ТОВ "Корсан".

"Татнафта" пред'явила позов Україні в травні 2008 року на підставі російсько-української угоди про захист інвестицій, укладеної в 1998 році, у зв'язку із захопленням "Укртатнафти" в жовтні 2007 року та експропріації акцій "Татнафти" в "Укртатнафті". Російська компанія виграла справу: міжнародний арбітраж у липні 2014 року зобов'язав Україну виплатити їй компенсацію у розмірі $112 млн плюс відсотки.

У 2017 році "Татнафта" звернулася до судів США, Великої Британії та РФ із заявою про стягнення з України $144 млн. Пізніше Федеральний суд у Вашингтоні підтвердив рішення та додав відсотки: загальна сума до стягнення сягнула $173 млн.

Днями Bloomberg повідомив, що Україна просить суд США заблокувати клопотання "Татнафти" щодо виклику до суду представників 52 банків у рамках розгляду цієї справи. На думку української сторони, ініційовані "Татнафтою" повістки "є приводом для вимагання конфіденційної інформації в той час, коли Росія збирає війська вздовж кордону".

Зазначено, що судові повістки було скеровано, зокрема, до Citigroup Inc., JPMorgan, Credit Suisse, Danske Bank та Резервного банку Австралії. За словами офіційних осіб України, що виступали в суді, повістки "Татнафти" містять запити на інформацію, що не стосується справи, зокрема "про активи та фінансові операції України та третіх сторін, які відіграють ключову роль у таких стратегічних галузях, як оборона, енергетика, транспорт та зв'язок".