Близько 42 тисяч років тому Земля пережила зміну магнітних полюсів, яка збіглася з серйозними кліматичними змінами і масовими вимираннями, вважає міжнародна група дослідників.

Як повідомляє прес-служба Санкт-Петербурзького державного університету, над дослідженням у складі групи під керівництвом науковців Університету Нового Південного Уельсу і Південно-австралійського музею працював керівник мегагранта СПбДУ, експерт у сфері вивчення сонячно-земних ефектів Євген Розанов. Результати дослідження опубліковані в журналі Science.

Кліматичні зміни, що відбулися 42 тисячі років тому, вчені називають подією Адамса, а остання зміна магнітних полюсів, що сталася в середині льодовикового періоду - близько 41-42 тисяч років тому, - отримала назву подія Лашамп.

До недавнього часу для вчених залишалася загадкою не тільки точна дата зміни полюсів, а й те, яким чином ця зміна вплинула на клімат і життя на Землі.

Дізнатися більше про цю главу з історії планети кліматологам допомогло новозеландське дерево каурі, стовбур якого було знайдено близько двох років тому в Нортленді, найпівнічнішому регіоні Нової Зеландії, у відкладеннях старше 40 тисяч років.

"Завдяки радіовуглецевому датуванню дослідники змогли відстежити зміни кількості радіовуглецю саме в момент зміщення магнітних полюсів, що разом з даними про вік дерев по всьому світу дало змогу побудувати кліматичну модель того часу і відновити ланцюжок екологічних подій", - йдеться в повідомленні.

Науковцям вдалося з'ясувати, що той період був пов'язаний з електричними бурями і частими полярними сяйвами. Через міграцію полюсів магнітне поле Землі під час події Адамса зменшувалося аж до 0-6% від своєї нинішньої сили, що помітно послабило земний захист від космічної радіації. Крім того, в той час сонце пережило кілька великих сонячних мінімумів, що зробило захисний "екран" ще тоншим. В результаті іонізоване повітря, як відзначили дослідники, практично "підсмажило" озоновий шар і запустило хвилю зміни клімату на всій планеті.

Автори роботи припускають, що саме з подією Адамса було пов'язано вимирання мегафауни на материковій частині Австралії і Тасманії 42 тисячі років тому.

"У статті висловлюється припущення, що воно вплинуло на вимирання неандертальців і значне поширення наскального живопису в той період. Можливо, відзначають вчені, нові умови навколишнього середовища змусили древніх людей шукати притулок саме в печерах. Там перші малюнки збереглися, а на відкритих поверхнях – зруйнувалися, створюючи враження, ніби наскальний живопис раптово виник 42 тис. років тому", - йдеться в прес-релізі.

Автори наукової статті занепокоєні тим, що сьогодні Північний магнітний полюс теж зміщується, а магнітне поле поступово слабшає, що може свідчити про повторення сценарію минулого.

Причому через те, що атмосфера Землі заповнена вуглецем як ніколи раніше, наслідки такої події можуть стати колосальними: від руйнування електричних і супутникових мереж до безпрецедентного прискорення зміни клімату на планеті.