За юридично грамотного підходу та достатньої доказової бази позови, подані у справах про кібершахрайство та шахрайство з банківськими картками, виграшні, вважають опитані агентством "Інтерфакс-Україна" юристи.

"Правова культура з цих питань у наших громадян перебуває на досить низькому рівні, відповідно, мала частина людей знає правильний алгоритм дій у таких ситуаціях (постраждавши від кібершахраїв - ІФ). Держава наразі перебуває в процесі пошуку дієвих інструментів для підвищення кіберграмотності та поліпшення навичок кібергігієни населення. Щодо судової практики у таких справах - вона різноманітна, проте можна чітко сказати, що за юридично грамотного підходу й достатньої доказової бази більшість із них - виграшні", - сказав агентству "Інтерфакс-Україна" адвокат адвокатського об'єднання LEGARD Роман Сулик.

Водночас юрист зазначив, що відсоток людей, котрі звертаються до правоохоронних органів і суду з такими позовами, невеликий, проте динаміка з захисту своїх прав і матеріальних інтересів щорічно зростає з підвищенням правової культури громадян.

Сулик наголосив, що розслідування кібершарайства та шахрайства з банківськими картками не може стримуватися під приводом банківської таємниці, й банк зобов'язаний повідомляти правоохоронним органам відповідні дані про власників карток.

"Після виявлення шахрайства банк ініціює звернення до правоохоронних органів і суду стосовно особи, викритої на шахрайстві, водночас вживаються заходи, спрямовані на притягнення її до кримінальної, цивільно-правової, адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності", - сказав він.

Юрист прогнозує, що зі зростанням правової культури та кібергігієни населення можливість шахрайських дій із платіжними засобами буде змінено, також буде сформовано чіткий механізм для притягнення винних до кримінальної та цивільно-правової відповідальності.

У свою чергу адвокат адвокатського об'єднання "Лещенко, Дорошенко і партнери" Лідія Карплюк, коментуючи розвиток судової практики у таких справах, зазначила, що притягнути особу до кримінальної відповідальності та стягнути з неї заподіяний збиток можливо тільки після встановлення її провини в обвинувальному вироку суду, що набув чинності.

За словами юриста, алгоритм у кримінальному провадженні в таких справах має бути таким: заява особи або самостійне виявлення працівниками правоохоронних органів, проведення досудового розслідування, повідомлення особі про підозру, подання цивільного позову під час досудового розслідування або вже під час судового розгляду, завершення досудового розслідування і направлення обвинувального акта до суду, судового розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій, а також можливого розгляду в суді касаційної інстанції.

"Як бачимо, це досить тривалий процес, такі заяви про вчинення кримінальних правопорушень подаються дуже часто, проте не всі розпочаті досудові розслідування у результаті дають обвинувальний вирок суду, що набув чинності і, відповідно, притягнення конкретної особи до відповідальності. Проте вироки у таких справах є в достатній кількості, тому не можна сказати, що це абсолютно безнадійна справа", - сказала вона.

Карплюк наголосила, що банківська картка як платіжний інструмент є результатом виникнення певних договірних зобов'язань між банком і клієнтом, отже, банк-емітент повинен мати копії документів усіх своїх клієнтів, що, зокрема, засвідчують їхню особу та місце реєстрації.

"Отже, правоохоронні органи в порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, а також законом "Про банки та банківську діяльність", дістають доступ до банківської таємниці, зокрема й до персональних даних власника банківської картки", - сказала вона.

Зі свого боку юрист юридичної групи LCF Михайло Процайло нагадав, що за 2020 рік департамент кіберполіції Нацполіції України, до перебування під слідством якого належить і кібершахрайство, зареєстрував близько 32 тис. звернень громадян про шахрайські дії в інтернеті. Частіше звернення стосувалися продажу неіснуючих товарів або "фішингу" (заволодіння даними банківських карток шляхом обману).

За словами юриста, найчастіше кібершахрайство розслідується за ст.190 Кримінального кодексу "шахрайство". В окремих випадках, пов'язаних зі способом заволодіння коштами або реквізитами картки, особі можуть інкримінуватися інші статті, зокрема створення з метою використання, поширення або збуту шкідливих програмних або технічних засобів, а також їх поширення або збут, або несанкціоноване втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж або мереж електрозв'язку.

"Скільки з цих звернень стали предметом розслідування і притягнення винних до відповідальності, невідомо. Втім, кіберполіція у звіті за 2020 рік зазначає, що з 241 млн грн збитків було відшкодовано 189 млн, тобто 76%", - сказав він.

Процайло зазначив, що для розкриття таких злочинів важливе оперативне звернення до кіберполіції, причому безпосередньо, адже фінансові установи, що обслуговували рахунки потерпілого, можуть розцінювати звернення до правоохоронних органів як ризик для ділової репутації банку.

Зі свого боку юрист юридичної фірми Asters Дмитро Дубцов зазначив, що нині прогрес у розкритті пов'язаних із кібершахрайствами злочинами недостатній, а ефективність роботи правоохоронних органів у цій сфері "залишає бажати кращого".

Серед головних причин такої ситуації юрист назвав "винахідливість кібершахраїв і створення ними нових злочинних схем, недостатній рівень кваліфікації співробітників поліції, а також відсутність зацікавленості правоохоронних органів і їх високе завантаження".

Крім того, за його словами, такі злочини часто мають невелику суму збитків, що також негативно впливає на мотивацію і правоохоронців, і самих потерпілих.

"Поліпшити рівень розкриття допомогло би спрощення процедури для отримання інформації про ланцюжок банківських переказів - наразі необхідно ініціювати тимчасовий доступ до такої інформації та отримувати на це дозвіл суду", - сказав Дубцов.

Водночас юрист вважає, що в будь-якому разі проактивна позиція потерпілого завжди була й залишиться ключовим чинником успіху розслідування в таких справах. Це стосується і збору якісних доказів у потрібному обсязі, і підготовки правильної стратегії, яка потребує ініціації потрібних процесуальний дій перед слідчим або прямого звернення до суду.

Дубцов зазначив, що потерпілі часто нехтують правом на звернення до поліції - "або через низьку довіру до ефективності розслідувань і небажання займати проактивну позицію, або через банальне незнання своїх прав".

"За ефективної роботи сторони потерпілого та слідчого, якісного збору доказів відстояти справу в суді - цілком досяжне завдання, і про це свідчить позитивна судова практика. Подання позовів рекомендується і можливе в рамках відповідного кримінального провадження. Раніше такі позови траплялися частіше - правоохоронним органам було важливо отримати відповідну "галочку" про його подання, і на практиці слідчі проактивно пропонували і в деяких випадках навіть допомагали потерпілим скласти такі позови. Проте останнім часом така активність зустрічається значно рідше", - зауважив юрист.

Дубцов наголосив, що дії банків в разі отримання інформації від клієнта про вчинені проти нього шахрайські дії або кібершахрайство повинні зводитися до досить обмеженого спектра дій: блокування картки, аналізу інформації про транзакцію і, зокрема, про скасування "помилково" проведеної операції.

"Але часто при шахрайстві проблема полягає не в помилці банку, і просто скасувати транзакцію неможливо. В такому разі банки радять клієнтам звернутися з відповідною заявою до поліції. Це найдієвіша порада, оскільки тільки через інструменти кримінального провадження можна отримати важливу інформацію про подальший рух коштів, яку банки, зважаючи на банківську таємницю, не мають права надавати лише за запитом особи", - рекомендує юрист.