Друга частина інтерв'ю з головою Національного банку України Андрієм Пишним

Автор: Дмитро Кошовий

Перша частина інтерв'ю

-- Інвестиційною альтернативою депозитам та долару в умовах валютних обмежень фактично є тільки ОВДП, частково нерухомість та криптоактиви (не знаю статистики купівлі дорогоцінних металів, коштовностей та творів мистецтва та думаю, обсяги суттєво менші). Національний банк у програмі з МВФ заявив про плани розвитку ринку капіталу України. Яких практичних результатів можна очікувати наступного року? – Наскільки важливим для вас є завдання розширення ринку капіталу? Для ділових ЗМІ це ще й питання виживання.

– Розвиток ринку капіталів, його інфраструктури – це один із блоків, який ми обговорюємо з Міжнародним валютним фондом, з колегами з Міністерства фінансів, з Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Це питання комплексне та потребує взаємодії, експертизи і готовності всіх учасників рухатися з однаковою швидкістю.

З інфраструктурної точки зору Національний банк виконує функцію депозитарію державних цінних паперів. Ми забезпечуємо як стабільне й надійне функціонування операцій з ОВДП та ОЗДП, так і функцію генерального агента з обслуговування, розміщення і погашення цих цінних паперів.

Водночас наразі ми працюємо над розвитком міжнародної складової інфраструктури. Одним з основних завдань на наступний рік є розширення "лінку" з міжнародним депозитарієм Clearstream на цінні папери, що випускатимуться в межах відбудови країни.

Також опрацьовуємо можливість встановлення прямого "лінку" між Національним депозитарієм та Clearstream – це уможливить доступ іноземних інвесторів до всіх видів цінних паперів, які обліковуються в депозитарній системі України. Такий крок спростить входження іноземних інвесторів та розширить можливості залучення іноземного капіталу для відбудови України.

Однак, щоб ринок капіталів був привабливим, потрібно зберігати макрофінансову стабільність. Вона – фундамент, на якому зростатимуть майбутні проєкти поствоєнного відновлення України. Інша важлива компонента, над створенням якої вже працюємо, – можливість страхування воєнних ризиків.

І ми зараз зводимо ці опори, що, зрештою, дадуть змогу зробити ринок капіталів дійсно функціональним. Національний банк у межах компетенції відповідно до своїх нормативно-правових актів вже зараз сприяє активізації вторинного ринку ОВДП навіть в умовах обмеженого функціоналу тих бірж, які є на ринку. Знаєте про цю історію?

-- Так, знаю цю сумну історію.

– Ми ж зацікавлені в гармонійному розвитку всіх складових: щоб і вторинний ринок ОВДП мав належну інфраструктуру для обігу, підтримання попиту й угод; і первинний ринок не страждав від цього; і міжнародний приватний капітал міг зайти через можливості "лінку" з Clearstream.

Ми всі прагнемо, щоб цінні папери, які випускатимуться для фінансування відбудови, стали привабливими для інвесторів. А для цього іноземні інвестори не лише мають отримати доступ до інструментів, а й відчути перспективу від своїх інвестицій. І це потребує кропіткої і злагодженої роботи на рівні різних інституцій.

-- Президент KSE Тимофій Мілованов нещодавно у пості заявив, що хотів би створити пенсійний фонд для працівників університету за прикладом університетів в США, де ринок акцій щорічно зростає на 10%. Щоб ви йому порадили? Наскільки ви задоволені роботою Пенсійного фонду Нацбанку?

– Корпоративний пенсійний фонд – це одна із складових мотиваційної системи НБУ, одна з наших переваг. Він є найбільшим корпоративним фондом на ринку – 50% усіх активів. Фонд обслуговує 12 тисяч осіб, щонайменше 2,5 тисячі вже отримують виплати. У попередні роки колегам вдалося привести його до ладу після того "погрому", який там відбувався до 2014 року, подолавши виклик з проблемними активами. Ми на правлінні регулярно розглядаємо звіти Пенсійного фонду НБУ і бачимо, що це наразі ефективний інструмент.

Не моя справа радити Тимофію, але, якщо зацікавить досвід, який здобув Національний банк у структуруванні роботи недержавного корпоративного пенсійного фонду, то ми готові показати цю роботу.

За правильно побудованих підходів, ефективної моделі корпоративного управління, контролю, якісної інвестиційної стратегії корпоративний пенсійний фонд може стати важливим і ефективним інструментом турботи про працівників.

-- Але до завершення війни мова може йти лише про вкладання фонду в українські активи?

– Законодавство дає змогу пенсійним фондам інвестувати в різні фінансові інструменти: як вітчизняні, так і іноземні. Проте під час ухвалення рішення про розширення портфеля управитель активами фонду має бути впевнений, що вигода від диверсифікації портфеля завдяки інвестуванню в ці активи є більшою, ніж ризики, які таке рішення генерує.

Наразі інвестиційна стратегія, яку нам презентує фонд, є доволі ефективною. Вона покриває те бачення дохідності і той баланс ризиків, який ми вважаємо оптимальним і безпечним для його роботи.

-- На момент вашого призначення в НБУ два роки тому на ринку було 67 діючих банків, зараз 62, три з яких за цей час було націоналізовано. Жоден новий інвестор не прийшов на цей ринок, якщо не рахувати інтерес "Укрпошти" до PINбанку. Зрозуміло, що одна з причин – це ситуація із оподаткуванням, про яку ми вже говорили. З чим ще ви пов'язуєте відсутність інтересу інвесторів до банківської системи, і як скорочення кількості учасників ринку може позначитися на ринку та клієнтах?

– Банківська система в гарній формі. Національний банк провів оцінку стійкості і наразі бачимо, що всі банки перебувають у нормативній сітці. Ми пройшли, як-то кажуть, на м’яких лапах відповідальний етап переходу до нової структури капіталу. Банківська система операційно-прибуткова, нарощує апетит до кредитування. В структурі доходів банків питома вага доходів від кредитування зростає. Це, до речі, ще один аргумент, що грає не на користь повторного оподаткування прибутку банків за ставкою 50%.

Однак зростання кредитного портфеля на 20% за рік разом з операційною стійкістю свідчить, що банківська система дійсно може бути привабливою для інвестування.

Але чому ж тоді не створюються нові банки, не відбувається якихось масштабних угод із залученням іноземного капіталу? По-перше, війна триває і саме вона визначає контекст. По-друге, прогнозована податкова політика – це теж важлива компонента. Якщо українська влада у 2023 році робить заяву, що підвищення податку на прибуток банків до 50% є надзвичайним виключним заходом, а потім робить реплікацію цього рішення, то це суттєво ускладнює комунікацію з інвесторами в банківський сектор.

Сподіваюся, що ухвалений парламентом законопроєкт про приватизацію державних банків все ж таки створюватиме додаткові можливості і простір для діалогу з приватними інвесторами. Відповідно до меморандуму з МВФ Сенс Банк та Укргазбанк – це два пріоритетні банки для початку процесу приватизації із залученням консультанта, який дозволить обрати найкращі варіанти. Тому дуже сподіваюся, що 2025 рік принесе хороші новини.

Та повторюся, що насамперед важливо забезпечити фундамент, який спонукатиме інвестувати в Україну: макрофінансова стабільність, прогнозована фіскальна політика, а головне – зменшення безпекових ризиків.

Тепер про скорочення кількості учасників ринку. Так, окремі банки залишили ринок з початку повномасштабного вторгнення, але з різних причин, які не несуть жодної загрози.

НБУ оцінює стан банків за комплексною системою SREP, яка, в тому числі, передбачає оцінку стратегії, бізнес-моделі, системи управління, достатності ліквідності та капіталу. Ми бачимо, як деякі банки під час комунікації з нами усвідомлюють, що їм доцільніше переосмислити для себе подальшу перспективу. Відбувається саме діалог, це не директивна форма спілкування. Рішення ж приймає акціонер. Першим прикладом цього є рішення "Альпарі Банку" здати ліцензію. І цей приклад, ймовірно, не останній.

Деякі банки Національний банк був змушений вивести з ринку через їхню неплатоспроможність. Також ми мали два випадки відкликання ліцензії та ліквідації банків у зв’язку із системними порушеннями вимог фінансового моніторингу.

Водночас такі рішення – це про посилення стійкості та спроможності банківського сектору, а не про втрату конкуренції.

-- Ви як банкір з великим стажем знаєте постійну дискусію на ринку між великими та маленькими банками, кому та яке є місце на ринку. Після того, як ви стали центральним банкіром, як змінився ваш погляд на цю дискусію?

– Ми точно не розглядаємо маленькі банки як проблему. Ба більше, я бачив, якою неконструктивною інколи може бути ринкова влада. Ми це повною мірою відчули у 2022 році, коли постало питання забезпечення достатньої ставки за строковими гривневими депозитами, активізації маркетингових стратегій. Тоді банки-маркетмейкери, отримавши значні припливи ліквідності через розподіл видатків бюджету, цю потребу ігнорували, чим спровокували відчутне посилення тиску і на валютний ринок, і на міжнародні резерви.

Зрештою, ми підкріпили наші комунікації реальними діями, зокрема суттєво ужорсточили вимоги в частині нормативів обов’язкового резервування. Це стимулювало банки запропонувати адекватну дохідність за гривневими депозитами населенню.

До речі, саме через те, що частина прибутків маркетмейкерів була отримана в неринковий спосіб внаслідок їхньої пасивної реакції Національний банк підтримав у минулому році оподаткування банківської системи за підвищеною ставкою. І те, що банківська система погодилася на це, є результатом усвідомлення цього аспекту.

Тому, на мою думку, невеликі, або, точніше сказати, не системно важливі банки – дуже важливі гравці. До речі, саме їхня роль є вагомою в підтриманні привабливості строкових гривневих депозитів. Тому я не просто вважаю, що всім є місце на ринку, а як голова Національного банку максимально сприятиму розвитку конкуренції. Це драйвер, що впливає на ціноутворення та поліпшує якість сервісу.

Тому, зокрема, ми також працюємо над створенням нових ринкових кластерів. Приклад – банки фінансової інклюзії (відповідний законопроєкт зареєстровано у Верховній Раді). Йдеться про можливість отримати обмежену банківську ліцензію за збереження всіх пруденційних вимог, якості банківського нагляду за цією установою. Мета – територіально розширити можливості доступу до банківських послуг. Це і про території стійкості, і гірську місцевість, і сільську – ті місця, де функціонують роздрібні мережі, інфраструктурні великі підприємства, зокрема поштовий сервіс, і не лише державний. Для них може бути цікаво розвивати цей напрям банку фінансової інклюзії і побудувати нову бізнес-модель.

-- Небанківський фінансовий ринок: кількість його учасників за два роки скоротилася з 1614 до 946, у тому числі фінансових та лізингових компаній – з 968 до 525, страхових – зі 127 до 75, ломбардів – зі 192 до 114, кредитних союзів – із 185 до 111, внутрішніх платіжних систем – із 38 до 15. Зросла лише кількість колекторських компаній – з 67 до 75. З чим це пов’язано: війна, консолідація ринку, посилення контролю та боротьба з тіньовим ринком? Якою ви бачите подальшу динаміку?

– Небанківський фінансовий ринок проходить зараз той етап оздоровлення, який пройшов свого часу банківський сектор: розкриття структури власності, застосування нових вимог щодо капіталу, звітності, фінансового моніторингу, формування системи внутрішнього контролю, побудови обліково-реєструючих систем, системи корпоративного управління.

Чотири роки Національний банк виконує функцію регулятора цієї сфери. За цей час було ухвалено комплекс законів та нормативно-правових актів НБУ, які регулюють діяльність ринку небанківських фінпослуг.

Ми поставили за мету розкрити структури власності, викорінити явище номінальної власності, дослідити джерела, за рахунок яких учасники створили компанію та підтримують її капітал. З урахуванням початкових обсягів ринку – близько 2 тисяч учасників – це непрості виклики, але ми не маємо іншого варіанту окультурення цього "дикого поля" до міжнародних стандартів. Окремі фінансові установи самі вирішують піти з ринку, усвідомивши неспроможність виконати посилені регуляторні вимоги. Я називаю це еволюційним процесом. А отже, ми повинні його пройти.

Але разом зі скороченням кількості компаній я бачу, що активи фінансових компаній та страхового ринку зросли. Зменшились активи ломбардів і кредитних спілок. Цей еволюційний процес повинен зробити ринок більш стійким, привабливим, прозорим, зрозумілим, безпечним. Він не має бути інфраструктурою для обслуговування тіньового обороту і системи оптимізації оподаткування.

Чому питання, пов’язані зі структурою власності, є важливими? Тому що ми системно працюємо над реалізацією бачення концепції нульової толерантності до присутності російського впливу в фінансовому секторі. Це логічне продовження секторальних санкцій до російського фінансового сектору. Для цього ми повинні розуміти, хто є реальним власником фінансової компанії. Це питання не тільки прозорості ринку, а й національної безпеки. Відповідна робота нами вже ведеться.

-- Скільки часу вона ще займе?

Робота доволі кропітка і вимагає чималих зусиль. До того ж в деяких речах маємо обмеження з точки зору повноважень Національного банку.

Але минулого року ми пройшли цей шлях зі страховими компаніями. До 1 липня 2024 року вони повинні були виконати вимоги щодо фінансового стану. Більшість компаній страхового ринку їх виконали і на сьогодні є прозорими та платоспроможними. Частина страховиків, яка ще не привела свою діяльність у відповідність – йде цим шляхом. Ми очікуємо, що до кінця 2024 року відбудеться повноцінне приведення страховиками своєї діяльності до вимог нового законодавства, насамперед в питаннях платоспроможності, розкриття інформації та належного функціонування системи управління.

Ряд компаній зараз виконує погоджені з Національним банком плани відновлення діяльності та фінансування, а деякі – вирішили вийти з ринку. Це, знову ж таки, про зрілість ринку і усвідомлення, що бізнес-модель та спроможність конкурувати ефективно в цьому сегменті потребують або більших інвестицій, або відповідальних рішень.

Водночас ми бачимо, як зростає ефективність тих суб’єктів ринку, які зробили ставку на прозорість, конкурентність, побудову ринкової моделі. Ми позитивно оцінюємо роботу страхового ринку, який виконує свої зобов’язання перед споживачами, попри військовий стан і всі пов’язані з цим складнощі. По завершенню трансформації страховий ринок може бути дуже цікавим для залучення приватного капіталу. Ми чітко бачимо таку перспективу, можливо навіть вже наступного року.

-- Нацбанк в оновлених Основних засадах грошово-кредитної політики заявив, що протистоятиме обходу держрегулювання під час операцій з віртуальними активами. Експерти кажуть, що посилення контролю та обмеження P2P-операцій з картками може збільшити інтерес до використання криптовалют. Якою буде ваша відповідь? В Основних засадах ви підтверджуєте, що гривня залишатиметься основним засобом продажу в Україні.

– Гривня є єдиним законним засобом платежу в Україні. Це наша принципова позиція. Саме той факт, що гривня зберігає функціональність, є стійкою, користується довірою –дозволяє Україні бути багато в чому ефективною, попри війну.

Криптовалюту ми не розглядаємо як законний засіб платежу. Чи працюємо ми над цим викликом? Так, працюємо. Відбулося кілька технічних місій МВФ, метою яких було глибоке вивчення різного досвіду і напрацювання комплексних пропозицій щодо законодавчого врегулювання ринку віртуальних активів, які б врахували європейський досвід і вимоги щодо фінансового моніторингу.

Щодо P2P-переказів. Цей ліміт у 150 000 грн на місяць встановлено на пів року з 1 жовтня 2024 року. Водночас 98% банківських клієнтів здійснюють щомісяця перекази, які не перевищують зазначену суму. Отже, це обмеження взагалі не вплине на фінансову активність переважної більшості громадян. Проте це допоможе мінімізувати використання платіжної інфраструктури у протиправній діяльності, зокрема з використанням рахунків "дропів", які є поширеним механізмом функціонування тіньової економіки.

Чи вважаємо ми, що недобросовісні особи в умовах встановлених лімітів активніше використовуватимуть криптоактиви у своїй діяльності й обсяг операцій з криптоактивами зросте? Так, звісно. Тому розуміємо, що крок за кроком, принаймні в частині мандата Національного банку, ми повинні створити максимально прозорі і зрозумілі правила гри на цьому ринку.

Сьогодні ринок віртуальних активів – це те, що "насподі", те, що сьогодні здебільшого обслуговує тіньовий оборот і схеми оптимізації. Я розумію, що це вимагає від нас і від інших стейкхолдерів відповідної реакції. Зокрема, з нашого боку ми посилили регуляції щодо фактів безліцензійної діяльності, яка часто-густо пов’язана з функціонуванням саме ринку віртуальних активів.

І там, де бачимо, що можемо поліпшити законодавчі регуляції, взаємодію з іншими стейкхолдерами (Міністерством внутрішніх справ, Державною податковою службою). Я сподіваюся, що ухвалення в другому читанні і в цілому законопроєкту № 11043 (щодо удосконалення функцій Національного банку України з державного регулювання ринків фінансових послуг) дасть нам можливість ще краще налаштувати наші механізми регулювання для упередження зловживань у платіжних операціях.

Але говорити про те, що наразі існує готове рішення щодо законодавчого врегулювання ринку віртуальних активів, під яким міг би підписатися Національний банк, – ні, поки цього немає. Тож маємо разом з колегами з інших інституцій критично переосмислити цю ситуацію і, проаналізувавши вже напрацьоване, сфокусуватися над пошуком оптимальних рішень для оновлення законодавства. Робота над цим також триває.

Але наголошую: позбавляти гривню статусу єдиного законного платіжного засобу ми не готові. Особливо в умовах війни. Нагадую про "фактор стійкості", який обговорювали раніше.

-- Covid та війна суттєво збільшили частку безготівкових розрахунків та впровадження відповідних послуг. Зараз P2P-перекази – це вже частина повсякденного життя людини. Як ви оцінюєте побоювання деяких експертів, що посилення фінансового та податкового моніторингу можуть переломити цю позитивну тенденцію останніх років?Де тут компроміс, межа, щоб не перекреслити оці досягнення та відмовитися від цих звичок, щоб люди не почали переходити на розрахунки криптовалютою або готівкою, у тому числі валютою?

– Я наразі не бачу негативної динаміки і прямого негативного впливу наших рішень на обсяг безготівкових розрахунків. Частка безготівкових операцій із використанням платіжних карток за сумою торік досягла 65% у загальній сумі операцій із платіжними картками. Це більше, ніж було до повномасштабної війни (за 2021 рік цей показник становив 61%). Безготівкові розрахунки за обсягами і цьогоріч зростають.

Але наша мета в тому, щоб в цьому зростанні частка операцій з обслуговування тіньового обороту стрімко зменшувалась. Саме цим зумовлені як посилення заходів фінансового моніторингу, так і застосування інтегрованого підходу до наглядової діяльності. Бо аналітичним шляхом ми виходимо на те, що обсяг дроп-операцій, які обслуговують схеми ухилення від сплати податків, може сягати сотень мільярдів гривень. А відтак і втрати бюджету – десятки мільярдів гривень. І це в умовах гострої потреби у збільшенні оборонних видатків.

Тому ми розуміємо, що встановлення відповідних пруденційних лімітів на P2P-операції є наразі вкрай необхідним рішенням. По-перше, ми як регулятор сигналізуємо про неприйнятність таких операцій. Режим функціонування фінансового сектору не передбачає толерування схем оптимізації і ухилення від сплати податків, легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму. По-друге, ускладнюємо можливості для їх проведення. По-третє, ми суттєво прибираємо "шуми" випадкових та несистемних підозрілих операцій для того, щоб чіткіше побачити сигнали і паттерни протизаконної діяльності. І, зрештою, ми також надаємо можливість усім стейкхолдерам розробити пакет ефективного регулювання, який суттєво знизить негативний вплив таких операцій на бюджет та дасть змогу поступово викорінити цю практику.

НБУ й надалі займатиме непохитну позицію – всі учасники фінансового ринку мають дотримуватися вимог законодавства, зокрема у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму, та боротися з безліцензійною діяльністю.

-- А як ви можете дотягнутися до безліцензійної діяльності? Я знаю, що були подібні спроби Нацкомісії з цінних паперів, але в результаті вона просто вносить ці компанії до реєстру та попереджає потенційних клієнтів про ризики. Чи ви можете дотягнутися до таких компаній за допомогою банків?

– Наразі ми ухвалили низку регуляцій, якими ввели таке поняття, як поглиблена перевірка. Якщо ми бачимо, що якийсь економічний агент або компанія надає послуги, які, за нашим професійним судженням, можуть бути ідентифіковані як фінансові або банківські платіжні, водночас цей агент не має відповідної ліцензії, ми організовуємо проведення поглибленої перевірки. Вона може привести нас до відповідного застосування заходів впливу, оцінки діяльності компанії, оцінки учасників, які заснували цю компанію.

Наразі ця практика лише напрацьовується. В банківського нагляду і команди, яка це питання відпрацьовує, зараз є щонайменше три кейси в роботі.

Відзначу, що цей ринок доволі гнучкий: він постійно глибоко аналізує регуляції, має відповідні ресурси, людські й фінансові, щоб знаходити технологічні рішення та відповідним чином створювати доволі складні масштабні схеми.

Ті ж схеми з використанням дропів потребують непростих і технологічних, і організаційних рішень. Але поки вони високоприбуткові, а з цим ми теж боремося, в них продовжуватимуть інвестувати.

Формування цієї схеми можливе щонайменше через два фактори. По-перше, дроп – це фізична людина, яка не усвідомлює для себе наслідки продажу своїх персональних даних і, по суті, стає співучасником злочину. Про це потрібно дуже чітко і голосно комунікувати в середовищі студентів, соціально незахищених верств. Тому що, коли потім людині нарахують сотні тисяч, мільйони податкових зобов’язань або можуть пред’явити претензії з точки зору кримінального законодавства, то це вже не жарти.

І друга складова – це попит на ці послуги. Хто формує попит на послуги з оптимізації оподаткування при виплаті заробітних плат? Він же не береться з повітря? Цей попит насправді на мільярди. І закінчується це все недоотриманням бюджетом відповідних коштів та пропозиціями уряду щодо перегляду фіскального законодавства і податковим тиском на бізнес, який починає зростати. Тому потрібна, якщо хочете, нова модель суспільного договору.

Загалом це складна річ. Вона не є такою лінійною. Немає лише однієї точки входу для вирішення цієї проблеми. Рішення щодо обмеження P2P швидке, воно не вирішує проблему як таку. Необхідні, у тому числі, й законодавчі зміни, які розширять повноваження, поліпшать регуляцію, підвищать рівень відповідальності і зроблять нас ефективнішими.

-- Останнє уточнення. Словосполучення "банківська таємниця" після всіх цих дій не залишиться порожнім звуком? Для вас, для Національного банку це цінність?

– Я розумію, про що ви кажете. У нас ця дискусія є і наша позиція така: цей допуск повинен бути чітко регламентованим, контрольованим, виправданим і в жодному разі не безлімітним.

Банківська таємниця – це те, що визначає банківський сектор як окремий, можна сказати, пласт у соціальній взаємодії та одного з суб’єктів захисту демократії. Без банківської таємниці неможливо уявити ані ефективну банківську діяльність, ані довіру суспільства до легальної фінансової системи. Тому для нас збереження банківської таємниці – одне з принципових завдань, яке набирає особливої актуальності в світлі інтеграції України до ЄС, де банківська таємниця також є дуже важливою сутністю та інститутом.