Блиц-интервью с министром аграрной политики и продовольствия Украины Виталием Ковалем в кулуарах итало-украинского бизнес-форума в Риме

Текст: Анна Левченко

(подается на украинском языке)

 

- Як ви оцінюєте зацікавленість італійського бізнесу в співпраці з Україною?

- Ми бачимо живий інтерес і, головне, ми бачимо, що наш торговий партнер Італія - це надійний партнер. Навіть під час війни ми бачимо з боку Італії стабільність і прогнозованість роботи. За 10 місяців 2024 року маємо експорт різної сільгосппродукції з України на рівні 1,034 млрд тон при середній вартості продукції на рівні $272 за тону. Для порівняння: імпорт продукції агросектору в Україну з Італії за цей період склав $481 млн тон при середній вартості $4984 за тону. Дуже важливо, що сьогодні ми почули від італійської сторони, що вони зацікавлені в розвитку глибинної переробки, а не лише в сировині з Україні. Ба більше, італійський бізнес готовий зайти в Україну з проектами глибинної переробки, ми зараз говоримо про трансфер технологій до України.

- Тобто трансфер технологій - це те, що ми можемо взяти від Італії?

- Так. Зокрема це й про те, що Україна плюс Італія - це не просто 1+1, це більше, бо так ми швидше і якісніше можемо вийти на треті ринки. Продукція, яку ми вироблятимемо за італійськими технологіями з української сировини в Україні, вона більш економічна. Тож ми матимемо більше можливостей увійти на ринки третіх країн, де є досвід Італії. Ми бачимо, що потенціал переробки сировини в продукти харчування саме в Україні незвичайно високий.

- Як змінилася структура українського експорту в Італію з початку війни?

- Стабільно високий експорт зернових, в якому превалює пшениця і є кукурудза. Ми стабільно бачимо зростання експорту олії.

- Але в Італії не дуже люблять соняшникову олію…

- Ми формуємо нові звички споживання. До речі, приклад олії ми розглядали на форумі Italy-Ukraine. Якщо на початку 2000-х років ми експортували 65% соняшника як сировини, то сьогодні ми експортуємо лише 2% сировини соняшника, а все інше переробляємо й експортуємо вже олію, макуху, шрот. Інші продукти, наприклад кукурудза, пшениця, якої ми споживаємо й переробляємо в Україні набагато менше, ніж експортуємо, можуть повторити успіх олійного напрямку.

- Зараз всі, хто експортує з України, стикаються з тим, що дуже подорожчала логістика. Як врегулювати цю проблему?

- За останні 10 місяців ми маємо позитив, тому що повернулися до історичних шляхів експорту. В жовтні, наприклад, 88% продукції українського агроекспорту прямувало через порти Одеси та Дунаю, й лише 12% - через сухопутні кордони наших сусідів. Це показник, який вже знизив навантаження, і ми майже в історичних реаліях, які були до війни.

- Як стимулювати італійський агробізнес інвестувати в Україну під час війни?

- Ми бачимо можливість стимулювати інвестиції, запустивши реальний механізм страхування від військових і політичних ризиків. Саме цей інструмент відкриє двері інвестиціям. Втім, приклади успішного італійського бізнесу в Україні є, і їх треба масштабувати. Ми постійно працюємо над запуском механізмів для полегшення іноземних інвестицій. При цьому ми не лише чекаємо на пропозиції від таких потужних міжнародних інституцій, як Світовий Банк чи структури ООН. Ми працюємо також з українськими банками, нам потрібні реальні історії інвестиційного успіху, базовані на тому, що ми страхуємо об'єкти інвестицій в Україні.

- Що перешкоджає іноземним інвестиціям в Україні під час війни?

- Основна перешкода – це страх. Страх втратити інвестиції. Це зрозуміло й з цим слід працювати. Ті інвестиції, які сьогодні вже працюють, ті інвестори, які вже зайшли в Україну, відзначають, що сьогодні в них нормальна маржа, є прибутки. Вони розуміють, що дуже важливо тримати ринок всередині країни. Той, хто буде з Україною під час війни, матиме більш позитивний імідж і більше прибутків, ніж ті, хто прийдуть після війни.

- Кілька практичних питань. В Італії дуже багато сортів рису й зовсім мало гречки. Чи планує Україна розвивати експорт гречки? Чи є зацікавленість?

- Хороше питання. І тут я закликаю всіх українців, які живуть за кордоном, експортувати харчові звички. Сьогодні ми бачимо входження традиційних для України товарів на полиці тих крамниць, де раніше цих товарів не було. І якщо українці приходять до крамниці й купують українські товари, вони допомагають Україні. Тому я закликаю всіх українців купувати українську гречку, українську олію, українські продукти харчування. Аграрний сектор сьогодні генерує 20% всього ВВП України, тому нарощувати споживання українських товарів за кордоном важливо. Аграрії сьогодні тримають на собі велику частину економічного фронту, тож купуючи українські продукти, де б ви не були, ви допомагаєте Україні.