Украина может стать одним из бенефициаров "зеленого" перехода - научный руководитель Green Deal Ukraїna
Научный руководитель проекта Green Deal Ukraїna Георг Цахманн рассказал агентству "Интерфакс-Украина" об оценке влияния внедрения CBAM на структуру украинской экономики
Текст: Оксана Гришина
(подается на языке оригинала)
- Головним вектором розвитку України є євроінтеграція. Це водночас і можливість, і виклик, оскільки наші виробники повинні шукати ніші й конкурентні переваги на ринку ЄС в умовах критичної нестачі ресурсів та зростання факторів ризику. Чи можна вважати CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism, тариф на вуглецевомістку продукцію, який розпочне свою платну фазу на початку 2026 року - ІФ-У) таким фактором ризику для економіки України?
- В найближчій перспективі CBAM є свого роду обмеженим викликом в кількох секторах. Я очікую, що Україна зможе адаптуватися, але ми можемо побачити деяке відхилення торгівлі від ЄС. Наприклад, Україна зараз експортує певну металургійну продукцію до ЄС, і якщо потім вона виявить, що вже не є конкурентоспроможною в ЄС через CBAM, то спробує продати цю продукцію до Туреччини або на інші ринки. Загалом ми очікуємо лише деяких перестановок у світовій торгівлі цими вуглецевомісткими продуктами, що з точки зору інтеграції з ЄС може бути не дуже корисним для України, оскільки означатиме, що Україна експортуватиме їх до інших країн, а не до ЄС. Але вплив буде, як я вже казав, дуже обмеженим, для кількох секторів.
Значно більший виклик може з’явиться в довгостроковій перспективі, коли CBAM стане більш комплексним і складним. І ці тренди ми вже бачимо, Європейська Комісія вже запропонувала свої перші ідеї щодо розширення сфери застосування CBAM на додаткові сектори. Це може стати більшою проблемою для України, оскільки охоплюватиметься дедалі більше секторів.
Коли ми прагнемо інтеграції України до ЄС, ми також хочемо більшої інтеграції України в європейські ланцюги створення вартості, це завдання буде тим складнішим, чим більше секторів охоплюватиме CBAM. Отже, якщо рішення щодо України має бути в рамках системи ЄС CBAM - із застосуванням тих самих правил, а не як до зовнішньої країни, - це означає, що Україна повинна розглянути не лише членство в ЄС, але й прийняття внутрішнього ціноутворення на вуглець для узгодження зі стандартами ЄС.
- Які компоненти має виконати Україна? Які прогнози щодо впровадження CBAM у встановлені терміни, тобто до кінця цього року?
- На мою думку, Україні як державі, якщо вона прийме CBAM ЄС для застосування до української продукції, не треба буде нічого робити напряму, тоді самі компанії мають подавати заявки на придбання відповідних сертифікатів для продажу на європейському ринку та складати звіти. Українській державі доведеться діяти лише в тому випадку, якщо вона хоче певних відступів від CBAM або відтермінування строків.
- На вашу думку, чи можливо для України і за яких умов відкласти впровадження CBAM?
- Так, є три варіанти отримання певної відстрочки від CBAM. Перші два багато обговорюються. Отже, перший – це стаття 2.8 регламенту CBAM, яка дозволяє країнам продовжувати експортувати електроенергію до Європейського Союзу без необхідності купувати сертифікати CBAM. Це можливо, якщо країна має дуже чіткий шлях, чітку дорожню карту до ціноутворення на вуглець та об'єднання ринків. Припускаю, що цей варіант, який наразі вивчається для Сполученого Королівства, може бути використаний і для України. Якщо Україна запровадить ціну на вуглець на свою генерацію електроенергії та укладе угоду про об'єднання ринків з ЄС, якщо вона може показати чітку дорожню карту, то може отримати відстрочку, що значно спростить торгівлю між ЄС та Україною, бо інакше в секторі електроенергетики буде безлад. Це справді складно, бо в електроенергетиці в вас погодинна торгівля між Європою та Україною, різні кордони, а якщо потім запровадите якийсь складний інструмент, такий як CBAM, це призведе до багатьох ускладнень. Тож для України було б справді цікаво отримати деяку відстрочку, але це вимагатиме від неї дуже значних системних кроків щодо внутрішнього ціноутворення на вуглець для сектору електроенергетики та дорожньої карти інтеграції ринку.
Другий варіант регулюється т.зв. пунктом про Україну в регламенті CBAM. Його спеціально внесли, щоб відобразити Україну в CBAM. Це стаття 30.7, яка дозволяє країнам, що перебувають в певних складних, воєнних обставинах, звернутися за відстроченням CBAM. Звучить так, ніби Україні просто потрібно подати заявку, і все буде добре, але це не так просто, тому що Європейська Комісія повинна буде підготувати звіт про те, що Україна виконує всі необхідні умови. А потім і європарламент, і Рада Європи, тобто держави-члени, повинні будуть погодитися з цим. Тому звіт, який ваш уряд має підготувати, має демонструвати, що Україна дійсно на шляху до ціноутворення на вуглець, має намір вирішити наявні проблеми. І лише тоді європейська сторона може бути готова це прийняти.
І, я думаю, що політичний виклик для Брюсселя полягає в тому, що вони трохи бояться розпочати цю гру з відтермінуванням (загалом, а не стосовно ринку енергії), тому що якщо Україні вдасться його отримати, далі будуть переговори з Великою Британією, африканськими країнами, іншими країнами з перехідною економікою та США. Існує свого роду велика політична гра щодо CBAM, оскільки CBAM – це європейський інструмент, який мав захистити архітектуру декарбонізації, політичну архітектуру в Європі. Тому чиновники можуть бути дещо обережними щодо того, чи надавати Україні повну свободу дій. Гадаю, що зрештою це спрацює, але це не сприймається як належне з самого початку.
Третій варіант – запровадження Україною ціноутворення на вуглець, еквівалентного ЄС, як, наприклад, у Швейцарії. Тобто, якби Україна пов’язала своє ціноутворення на викиди з системою торгівлі викидами ЄС, ЄС міг би не застосовувати CBAM до експорту з України.
- Які галузі відчуватимуть найбільший вплив від застосування механізм CBAM? Скільки інвестицій потрібно для декарбонізації галузей, в яких галузях зараз активніше працюють над зеленим переходом в Україні?
- Це дуже гарне та складне питання. Перша частина найлегша. Металургія та хімічна промисловість є тими секторами, продукцію яких Україна експортує до Європейського Союзу, і які вже підпадають під дію CBAM. Тож вони відчують вплив найбільше. Потреби в інвестиціях важко визначити, оскільки можна стверджувати, що деякі з виробництв потребуватимуть інвестицій загалом, без огляду на СВАМ. А потім, щоб ці інвестиції були "зеленими", додаткові витрати будуть обмеженими, але дадуть можливість заробити більше грошей, продаючи на європейський ринок.
Але, зрештою, це багато в чому залежить від економічної стратегії України. Чи стане Україна експортером "зеленої" продукції до Європейського Союзу? Чи хоче Україна стати більшим експортером енергії? Чи Україна воліє залишатися експортером сільськогосподарської продукції? Тож в Україні є стратегічні питання, яким буде найкраще економічне майбутнє. Моя особиста думка полягає в тому, що країни з перехідною економікою, які зараз є частиною ЄС, намагаються стати справжньою частиною ланцюгів створення вартості в Євросоюзі. Наприклад, не лише експортери сільськогосподарської продукції, а й експортери продуктів харчування та переробленої продукції, а також внесок в автомобільну промисловість були потужним рушієм економічного дива Словаччини та Чехії, частково Польщі. Така зміна фокусу означала б дуже глибокий зсув в економічній структурі України, яка все ще зосереджена на важкій промисловості та сільському господарстві. Тож залежно від вашої економічної стратегії залежатимуть відповіді на питання, в які галузі інвестувати та наскільки СВАМ є проблемою чи стимулом для їх розвитку.
- У проведеному вами дослідженні базовий сценарій передбачає поступове підвищення ціни на вуглець в Україні в чотири рази до 2035 року - до 4 доларів США за тонну. На чому ґрунтуються такі цифри і який вплив на економіку та населення за ним очікується?
- Цифру було взято зі Стратегії низьковуглецевого розвитку України, що є неопублікованим урядовим документом, який містить деякі прогнози на майбутнє та припускає цю ціну в 4 долари за тонну. Вплив 4 доларів за тонну буде все ще досить низьким, тому що ЄС наразі має 70 євро за тонну, тобто в 20 разів більше. А якщо розглянути вплив на ціни на електроенергію для населення, ми говоримо про збільшення цін на електроенергію для населення приблизно на 1 або 2%.
Моя особиста думка полягає в тому, що для того, аби це мало вплив, перший крок до підвищення ціни на вуглець для України має бути сміливішим. Бо якщо Україна починає з 4 доларів, а потім поступово збільшує ціну, вона ніколи не досягне рівня ЄС і, як наслідок, їй завжди доведеться мати справу з СВАМ. Тому було б розумніше почати з чогось на кшталт 20 доларів, і це все ще буде дуже конкурентоспроможно з ЄС, а потім поступово збільшувати, щоб мати змогу наблизитися до цін інших країн клубу, членом якого Україна хоче бути. Так, це непопулярне рішення. Але зате гроші, які збирає Україна, залишаються в Україні (а не надсилаються по СВАМ в ЄС), і ви можете спробувати використати їх, якщо вам вдасться вибудувати політику, на допомогу тим галузям промисловості та людям, які цього найбільше потребують.
- Сектори України, охоплені CBAM, традиційно відігравали значну роль в національній економіці й були лідерами в експорті (металургія, сільське господарство, енергетика тощо). Як вплине відстрочка CBAM або його впровадження (в будь-якому скороченому форматі) на економічну структуру?
- Сільське господарство на цьому етапі не охоплюється CBAM. Щодо інших галузей, якщо ви отримаєте повну відстрочку на певний період часу, Україна буде надзвичайно конкурентоспроможною на європейському ринку, тому що всі інші, хто експортує до ЄС, повинні платити CBAM. Тож це буде свого роду несправедливою порівняльною перевагою для металургійної промисловості в Україні, оскільки вони тоді заощаджують, можливо, 10% на вартості тонни сталі для відправки до ЄС. Результатом цього може бути те, що Україна імпортуватиме багато сталі з Туреччини для всіх видів використання сталі в Україні, при цьому вона експортуватиме всю сталь, яка виробляється в Україні, до ЄС. Тож, по суті, Україна стане одним із векторів для торговельних відхилень до Європейського Союзу. Таким чином, якщо Україна - єдина країна, яка може продавати продукцію до ЄС без сплати вуглецевого податку, тоді всі хотіли б використовувати Україну як безподатковий порт для поставок до Євросоюзу.
- Зараз ми бачимо експорт капіталу, інвестиції в металургійні та енергопотужності в Італії, Польщі, Румунії. Чи є в цьому вплив СВАМ?
- Існує ризик того, що капітал не реінвестується в Україну, але це потенційно не залежить від CBAM. Але сама відстрочка СВАМ може перетворити Україну на своєрідну точку входу для неоподатковуваної сталі, що, ймовірно, принесе користь лише кільком магнатам, які потім зможуть продавати свою продукцію без вуглецевого податку до ЄС. І в довгостроковій перспективі я не впевнений, чи ця відстрочка буде тоді продовжена. Ймовірно, це буде змінено в певний момент, і Україні доведеться платити, а потім всю структуру потрібно буде знову змінити. Я думаю, що це створить багато невизначеності.
- Які варіанти режимів застосування CBAM ви аналізували в дослідженні? І чим відрізняється вплив варіантів на окремі галузі, на експорт та внутрішній добробут?
- По суті, в нас було два основних сценарії: один з CBAM, а інший без CBAM. Якщо ви запровадите CBAM, загальний вплив на економіку України буде досить обмеженим, але сталеливарний сектор переорієнтується на інші регіони й зменшить експорт до ЄС. Отже, цей сценарій прогнозує секторальний вплив на експорт у сталеливарному секторі, який є видимим, але загальний економічний вплив буде досить обмеженим, оскільки ресурси всередині економіки потенційно переміщуються зі сталеливарного сектору.
В аналізі чутливості ми розглядаємо, що станеться, якщо виключити сектор електроенергетики з СВАМ. Там бачимо відносно обмежений вплив, але я не дуже задоволений аналізом, тому що CBAM дуже складний в секторі електроенергетики, і я не зовсім впевнений, чи ми належним чином охопили всі деталі в цьому аналізі...
Також розглядаємо, що станеться, коли українським експортерам алюмінію та іншої продукції потрібно не тільки платити CBAM за викиди при виробництві самого продукту, але й за викиди, викликані при виробництві електроенергії, яка пішла в експортований продукт. Вплив СВАМ, якщо враховувати викиди другої категорії, для України зростає, що й очікувалося.
- ЄС стимулює в країнах-членах впровадження інновацій в рамках зеленого переходу - грантами, субсидіями тощо. Наприклад, обсяг державних грантів на проєкти декарбонізації металургійної промисловості в Європі вже перевищив €15,1 млрд. Чи не виглядає, що український бізнес знаходиться в неконкурентних умовах? Чи є можливість запровадження ЄС та афілійованими банками цільових програм, умов пільгового кредитування для українських виробників?
- Загальна картина, яку ви описали, - що ЄС використовує доходи від ціноутворення на вуглець і повертає ці гроші промисловості для інвестування, - є правдивою. І якщо Україна вирішить розробити механізм ціноутворення на вуглець, вона також повинна розглянути, як це зробити. Як я вже казав на початку, якщо у вас висока ціна на вуглець, українська держава отримує багато доходів, і тоді питання полягає в тому, що робити з цими доходами - повернути їх громадянам, використовувати їх для інвестицій чи залишити їх для державного бюджету. І це будуть дуже політичні дискусії, які вже тривають. Нагадаю, що вже існує український Фонд декарбонізації, який має дуже невеликий обсяг і використовує ці гроші, умовно, для кількох невеликих проектів сонячних панелей, тому наразі це ні на що не впливає (У 2024 році він видав лише 16 позик на загальну суму близько $4 млн). Але в принципі вже існує інструмент. Проблема знов-таки в тому, що він дуже малий, і управління, ймовірно, не розраховане на обіг десятків мільярдів гривень. Я маю на увазі, що висока ціна на вуглець збере так багато грошей, що ви захочете бути впевнені, що парламент, антикорупційні органи та всі інші мають чітке уявлення про те, як ці гроші будуть використані.
- Як ви гадаєте, чому настільки значний спротив до CBAM в Україні?
- Занепокоєння в Україні полягає в тому, що CBAM може вбити економічний клин між Україною та ЄС. Щоб уникнути цього, важливо прискорити інтеграцію України в європейські енергетичні та вуглецеві ринки. Крім того, деякі вітчизняні лобісти, особливо великі промислові гравці, дуже зацікавлені в уникненні CBAM. Однак наш аналіз показує, що вплив CBAM на економіку України загалом обмежений. Важливо також зазначити, що CBAM не є однозначно невигідним для України. Європейські виробники також зіткнуться з суворішими правилами, оскільки з 1 січня 2026 року їхні безкоштовні дозволи на викиди поступово припиняються. Це вирівнює умови гри між виробниками з ЄС і поза ЄС. Без CBAM Україна отримала б перевагу не лише проти компаній ЄС, а й проти всіх інших країн, які експортують до ЄС та мають платити CBAM.
- Експерти неодноразово озвучували ідею створення Українського фонду декарбонізації та трансформації за аналогією з Фондом енергоефективності. Чи може такий інструмент стимулювати системні програми декарбонізації?
- Я великий шанувальник цієї ідеї. Є два елементи, які мені подобаються у Фонді енергоефективності і які можуть бути впроваджені для Фонду декарбонізації та трансформації. По-перше, він співфінансується із зовнішніх джерел, тож, з одного боку, Україна отримуватиме власні вуглецеві доходи від своїх громадян та промисловості, але потім ці гроші будуть доповнені коштами, що надходять від міжнародних партнерів, і це допоможе Україні отримати більше доходів. Це стимулюватиме Україну швидше коригувати рівень цін на вуглець і це також дозволить швидше оплачувати особливий вплив, на який ціни на вуглець можуть мати. А другий елемент, який мені подобається в діючому Фонді енергоефективності, це певна спільна структура управління між українською та міжнародною стороною. І це спільне управління, на мій погляд, все ще досить корисне, оскільки воно дозволяє нам дійсно визначити найефективніші способи використання значних бюджетів для виконання місії фонду. В іншому випадку є побоювання, що такі кошти потім скоріше використовуються для внутрішньополітичних цілей, ніж для довгострокових перехідних потреб країни. Тому я вважаю дуже гарною ідеєю створення чогось на кшталт фонду енергоефективності, куди міжнародні партнери вносять кошти, що дорівнюють українським внескам, а потім є частиною структури управління, щоб допомогти витрачати ресурси найефективніше.
- Чи має цей фонд декарбонізації зосередитися на великому бізнесі, чи, можливо, середньому або малому?
- В Німеччині у нас є дуже великий фонд клімату та перехідного періоду, який по суті займається бізнесом різних розмірів з дуже різними напрямками проектів, але також допомагає споживачам. Тож він працює не лише для бізнесу, а й домогосподарств. Зокрема він має такі інструменти, як зниження цін на електроенергію для домогосподарств, які фінансуються через цей перехідний фонд, а також допомога сталеливарним заводам в інвестуванні та підтримка малих та середніх підприємств у встановленні сонячних панелей. Адже є дуже різні напрямки проектів, які потребують політичного вирішення та розробки. Щось подібне я можу уявити і для України. Найголовніше – це правильне управління, тому що якщо управління неправильне, то існує ризик того, що занадто багато грошей надійде до тих, хто має політичні зв'язки, а не до тих, хто найбільше їх потребує.
- Які мають бути ключові початкові кроки з української сторони, щоб зробити ідею цього фонду реалістичною?
- Я вважаю, що в Україні потрібен лідер, який хоче створити щось подібне і який має достатньо політичної сили, щоб впровадити в рамках фонду. І який може сказати: Україна хоче зробити це частиною переговорів з ЄС по CBAM, готова погодитися на дещо вищі ціни на вуглець та певне спільне управління фондом з партнерами, але за умови залучення партнерами значних додаткових коштів. Гадаю, європейська сторона буде зацікавлена в таких пропозиціях, але, звичайно, це також гроші європейських платників податків, тому це буде нелегко з обох сторін, тому потрібні сильні політичні зобов'язання з обох сторін.
- За яких умов декарбонізація може стати революційним інструментом для зміни структури української економіки, покращення якості життя та роботи над кліматичними проблемами?
- На мою думку, Україна має дуже хороші можливості для більш "зеленої" економіки. Вона має багато низьковуглецевих ресурсів, має критично важливу сировину, має хороший потенціал вітрової та сонячної енергетики, має багато сільськогосподарських угідь. Тож, в принципі, Україна може бути одним із переможців. Якщо подивитися на економічну географію минулого, то там, де були вугільні шахти, там і була промисловість, а в майбутньому промисловість та економічний розвиток будуть там, де є доступ до землі та низьковуглецевих енергетичних ресурсів. Україна, на мій погляд, також може бути одним з бенефіціарів "зеленого" переходу. Географічно вона дуже близька до центрів Західної Європи, де вже є налагоджена інфраструктура, і це також допоможе Україні трохи просунутися вперед з точки зору розвитку. В короткостроковій перспективі це несе додаткові витрати й ми не можемо закривати на це очі. Будівництво низьковуглецевої електростанції дорожче, ніж використання існуючої вугільної електростанції. Будівництво чистої сталеливарної станції дорожче, ніж будівництво брудної. Але це буде передумовою для вступу до Європейського Союзу, який, на мою думку, є найважливішим якорем розвитку для України. Це єдине, що дійсно допоможе Україні економічно відродитися. І це зробить економіку України стійкою до майбутніх викликів. І метою нашого дослідження є пошук сфер, у яких є рішення, доцільні за поточної економічної структури для декарбонізації країни та наближення її до Європейського Союзу.
Довгострокова картина, на мою думку, досить чітка: Україна є членом Європейського Союзу, вносить свою частку в стабілізацію клімату та отримує економічні вигоди від свого економічного потенціалу в цій галузі. Але шлях переходу буде досить складним, особливо в нинішній політичній ситуації.
