Мы инвестиционных советов не даем. Кроме того, что стоит доверять политике НБУ и национальной валюте - Николайчук

Интервью первого заместителя председателя Национального банка Украины Сергея Николайчука агентству "Интерфакс-Украина" 

(подается на языке оригинала)

Автор: Дмитрий Кошевой

-- Вітаю із призначенням першим заступником голови Національного банку. Як у зв’язку з ним зміниться коло ваших обов'язків, за які напрями тепер відповідатимете?

Наразі я відповідаю за два блоки: за "фінансову стабільність" і за "монетарну стабільність". Але це тимчасово – до призначення ще одного заступника голови, після чого передбачається перерозподіл обов’язків. Орієнтуюся на те, що я далі відповідатиму за фінансову стабільність, а монетарна стабільність перейде новому заступнику.

-- Наскільки новим є для вас напрям фінансової стабільності?

Насправді я займався цією сферою, коли повернувся до Національного банку в липні 2021 року. Тоді, окрім тих департаментів, які в мене були у підпорядкуванні в останні роки (монетарної політики та економічного аналізу, статистики та звітності, міжнародного співробітництва – ІФ-У), я також курував департамент фінансової стабільності і департамент методології регулювання діяльності небанківських фінансових установ. Трошки нова сфера для мене – це методологія банківського регулювання. Водночас до цієї тематики я теж був досить глибоко залучений в рамках євроінтеграційного процесу, який я координую.

-- Тобто це можливість краще познайомитися і з небанківським фінансовим сектором?

Коли я у 2021 році повернувся до Нацбанку, то вже тоді занурився в цю проблематику. Тільки після того, як наприкінці 2022 року відбулася зміна організаційної структури НБУ, і було створено новий блок "Фінансова стабільність", цей департамент перейшов до Катерини (Рожкової, яка була першою заступницею голови НБУ до 15 серпня цього року – ІФ-У).

-- Одне питання щодо фінстабільності. Як погіршення макропрогнозу в Інфляційному звіті НБУ за липень, пов’язане із затягуванням війни та посиленням безпекових ризиків, впливає на оцінку фінансової стабільності? Чи воно тягне за собою необхідність зміни стрес-тестів, чергового відтермінування впровадження нормативів та буферів капіталу, інші зміни у цьому напрямі?

Все-таки зміни нашого макропрогнозу не були настільки драматичними, щоб переглядати параметри стрес-тесту, який ми наразі проводимо. Тому його результати залишатимуться актуальними і на тих параметрах, які були закладені на початку року як за базовим, так і за негативним сценаріями.

Звісно, ми очікуємо, що може бути вплив на попит на кредити у зв'язку зі зміною макроекономічних параметрів, але, на нашу думку, банки можуть самостійно адаптувати свої пропозиції та процедури до нових умов.

Щодо буферів капіталу – орієнтуватимемося на результати стрес-тесту, плани з цього приводу незмінні.

-- Тоді переходимо до теми монетарної політики. Наскільки ефективною наразі, на вашу думку, є трансмісія монетарної політики, яку бізнес критикує за зайву, на його думку, жорсткість, а Міжнародний валютний фонд підтримує? Чи потребує вона чергових змін, у тому числі щодо банківських лімітів на 3-місячні депозитні сертифікати та резервних вимог?

Кілька важливих меседжів. Перше, я б не сказав, що монетарна політика сьогодні настільки жорстка, хоча з цим можуть не погоджуватися представники реального сектору. Підвищення облікової ставки, які ми здійснили з кінця минулого року, не були драматичними: з 13% до 15,5% впродовж грудня 2024 – березня 2025 року. На нашу думку, монетарна політика є відносно жорсткою, ураховуючи той рівень інфляційних очікувань, який був тоді і який спостерігається зараз.

Друге, ми задоволені тією трансмісією, яка відбулася від цього помірного посилення жорсткості монетарної політики. Ми сформували такі монетарні умови та параметри привабливості гривні, які дозволяють залучати кошти у строкові гривневі депозити в досить значних обсягах, формувати привабливі умови для населення на ринку ОВДП, зберігати стійкість валютного ринку. Ці умови дозволили в середині цього року розвернути інфляційний тренд, як ми й передбачали. Тож поки що система рухається так, як і прогнозувалося, для того, щоб нівелювати інфляційний тиск.

-- Днями вийшла статистика НБУ щодо кредитування. Згідно з нею, ставка по кредитах для юридичних осіб у липні зросла на 1,4 відсоткового пункти (в.п.) – до 16,9% річних. Це найвищий рівень з квітня 2024 року. В той же час ставки за депозитами для юросіб піднялися лише на 0,1 в.п. – до 10,2%, а для населення навіть зменшилася на 0,2 в.п. – до 10,9% річних. В липні ви вже третє зберегли облікову ставку на рівні 15,5% річних. Наскільки ймовірно, що услід за розворотом інфляційного тренду відбудеться й розворот тренду подорожчання кредитних ресурсів?

Скоріш за все, так і буде, адже банки враховують рівень інфляції та очікувань під час визначення процентних ставок.

Також хотів би прокоментувати рівень ставок. 16,9% за новими кредитами бізнесу, включають, серед іншого, ставки для фізичних осіб - підприємців. Водночас, якщо ми беремо виключно юридичних осіб, то там ставки за новими кредитами залишаються на рівні доковідного 2019 року – наразі близько 15,7%.

Що ж стосується ставок за депозитами, то ставка 10,2% враховує і досить незначні ставки за поточними рахунками. Ми ж перш за все концентруємося на строкових вкладах населення. Середні ставки за гривневими депозитами від трьох місяців становили 13,4-13,7% у червні-липні, тоді як на початку року вони були менше 13%. З урахуванням тих інфляційних очікувань, які ми маємо, наявні процентні ставки дозволяють нам підтримувати тренд на залучення коштів населення у строкові депозити.

-- В Меморандумі з МВФ йде мова про можливість додаткових інструментів в операційному дизайні? Про що мова? Коли Нацбанк може повернутися до 14-денних депозитних сертифікатів?

Дійсно в меморандумах за результатами кількох останніх переглядів за програмою з Міжнародним валютним фондом є згадка про те, що ми будемо аналізувати та, за необхідності, повертатися до інструментів абсорбції ліквідності з більшою строковістю. Мова про двотижневі депозитні сертифікати, які ми використовували до повномасштабного вторгнення.

На нашу думку, поки що для цього передумови не настали. Ми вважаємо, що поточний операційний дизайн є оптимальним – з основною операцією з розміщення депозитних сертифікатів "овернайт" за обліковою ставкою і з додатковим інструментом – тримісячними депозитними сертифікатами, який продемонстрував себе дуже ефективним в калібруванні монетарних умов, створенні додаткових стимулів для забезпечення привабливості гривневих депозитів.

Водночас ми розуміємо, що в майбутньому, якщо ми матимемо на меті розвиток грошового ринку (як першу ланку фінансового ринку), то, скоріш за все, будемо знову повертатися до коридору навколо центральної точки (яка визначатиметься обліковою ставкою) з відповідними операціями, наприклад, двотижневими депозитними сертифікатами.

-- З ваших слів я розумію, що це не найближча перспектива?

Так. Поки що ми задоволені тим операційним дизайном, який в нас є.

-- Важлива тема в контексті розвитку фінансового ринку – інфраструктура ринків капіталу. Судячи з підписаного в Римі Меморандуму, плануються досить масштабні заходи. Коли побачимо перші зміни?

Першочергове завдання зараз – оптимізувати структуру власності Національного депозитарію шляхом передачі державної частки в його капіталі в управління Нацбанку. Це дозволить розпочати трансформацію. Наступним етапом, над яким ми вже працюємо, стане розроблення за підтримки ЄБРР профільного законопроєкту.

Щодо термінів: очікуємо, що передання Нацбанку державної частки в НДУ відбудеться в найближчі місяці. Прийняття необхідної законодавчої бази – до кінця року.

Кінцева мета – створити ефективну інфраструктуру ринків капіталу за участю міжнародних донорів та іноземних інвесторів, що мають релевантні експертизу та досвід на провідних фінансових ринках. Це потрібно, щоб збільшити довіру до ринків капіталу України, зробити їх привабливими для інвесторів та на цій основі впроваджувати нові фінансові продукти, передусім для відбудови.

-- Щодо бенчмарк-ОВДП. Рада вже внесла зміни до державного бюджету України на цей рік, згідно з якими його чисте фінансування за рахунок ОВДП збільшено з 17 млрд грн до 250 млрд грн. Нещодавно була новина, що населення збільшило свої вкладення в державні облігації цього року на 21,7 млрд грн – до більш ніж 100 млрд грн, але все одно зрозуміло, що без банків виконати таке завдання з фінансування дефіциту неможливо. Чи потрібна допомога Нацбанку для виконання цього завдання та яка?

На нашу думку, поточна ліквідність і глибина внутрішнього боргового ринку дозволяють Міністерству фінансів залучити необхідний ресурс без додаткових заходів.

Водночас, якщо ми будемо бачити необхідність підтримати колег з уряду, ми ще раз зможемо відкалібрувати параметри нашого операційного дизайну і параметри нормативів обов'язкового резервування, щоб полегшити завдання Мінфіну.

Багато у чому результат і потреба в такому кроці залежатимуть від низки чинників: від того, наскільки ця потреба наприкінці року реалізовуватиметься і наскільки складно буде Мінфіну її задовольнити без додаткових заходів.

-- В кінці минулогота на початку року цього міністр фінансів Сергій Марченко пояснював скорочення фінансування бюджету за рахунок внутрішнього боргового ринку до 17 млрд грн тим, що потенціал цього ринку практично вичерпаний і цей ресурс вже занадто дорогий. Але зараз планку знову підняли до 250 млрд грн. На думку Нацбанку, якщо це підвищене завдання цього року буде виконано, чи залишиться у ринку ще якійсь потенціал для фінансування бюджету у 2026-2027 роках? Бо, напевно, потреби у високих витратах нікуди не зникнуть? Чи ринок ОВДП, за потреби та за допомогою НБУ, може бути практично бездонним?

Ми точно не можемо говорити про дві крайності. Перша – що ми вичерпали повністю ресурс боргового ринку. Ні, точно ні – потенціал у нього залишається, і Міністерство фінансів може на нього покладатися.

Друга – що цей ресурс є бездонним. За нашими оцінками, потенціал ринку може вимірюватися парою сотень мільярдів гривень, але точно вони не зможуть покрити всі потреби бюджету.

Як і раніше, ми очікуємо, що основний тягар з фінансування дефіциту бюджету буде покладатися на міжнародних партнерів. Поки що ситуація виглядає досить комфортною по цьому року, але якщо ми говоримо про 2026-2027 роки, то тут питання розриву, який потрібно закривати, залишається актуальним. Про це говорять представники уряду, про це говорили ми під час наших комунікацій за результатами монетарного рішення та оновлення макроекономічного прогнозу.

За нашими оцінками, наразі тільки близько третини необхідного ресурсу на 2026-2027 роки має підтверджені джерела фінансування.

-- Міністр Сергій Марченко на презентації проєкту Програми дій уряду сказав про потребу у зовнішньому фінансуванні $45 млрд на наступний рік, але також заявив про задачу знайти джерела фінансування на два наступних роки обсягом $37 млрд. Наскільки ці оцінки відповідають оцінкам Нацбанку?

Погляди уряду і Національного банку є досить близькими. Коли міністр говорить про $37 млрд, мова йде про розрив на 2026-2027 роки, який на сьогодні не є закритим підтвердженими джерелами фінансування.

Коли говорить про цифру $45 млрд, то йдеться вже про потреби уряду у зовнішньому фінансуванні виключно у наступному році, які покриватимуться в тому числі сформованим запасом коштів від отриманого цьогоріч міжнародного фінансування та вже підтвердженими джерелами фінансування.

Загалом на два роки ми закладаємо трошки більшу, ніж уряд, потребу у зовнішньому фінансуванні – близько $65 млрд ($35 млрд у 2026 році та $30 млрд у 2027 році). Ця сума не включає запас, який планується сформувати цього року. За нашими оцінками, обсяг коштів, що не має підтверджених джерел фінансування на 2026-2027 роки, наразі складає приблизно дві третини цієї суми. Є розрив у фінансуванні на наступний рік і ще більший розрив на 2027 рік.

-- Щоб закрити тему з банками та ОВДП. Який індикатор свідчить про те, що подальша купівля банками державних облігацій загрожуватиме фінансовій стабільності? Це відношення банківського портфелю ОВДП до чистих активів банків? На середину року в цілому по системі це було 24,0% проти 25,8% на початок року, хоча у лідерів ринку – державних ПриватБанку та Ощадбанку – цей показник перевищував 40%.

Я не думаю, що ми можемо чітко зараз сказати про те, що є якийсь граничний рівень цієї частки ОВДП в активах банківської системи. Ця частка постійно коливається, залежно від розміщень уряду та кредитної активності банків – наскільки швидко вони нарощують інші активи.

І дійсно протягом останнього року банки активно нарощували свій кредитний портфель і завдяки цьому частка ОВДП у структурі їхніх прибутків почала знижуватися. Але якщо до кінця року Міністерство фінансів буде активно продавати ОВДП саме банкам, то зрозуміло, що ця частка знову виросте. Треба також враховувати, що значна частка ОВДП в портфелі державних банків пов'язана з процесом їх капіталізації.

Сама по собі певна частка тих чи інших інструментів у балансах банків не створює ризиків. Необхідно дивитися на ринковість умов утримання цих інструментів, рівень та перелік ризиків, які ці інструменти несуть. Банки оцінюють ризики від інвестування у фінансові інструменти не лише базуючись на переліку мінімально необхідних ризиків для покриття капіталом (кредитний, ринковий, операційний), але і додатково визначають ризики за ICAAP – внутрішнім процесом оцінки достатності капіталу. Цей процес вимагає врахування також і процентного ризику, який часто притаманний саме цінним паперам. Результати ICAAP є предметом пильного аналізу у процесі нагляду. Зараз ми не вбачаємо надмірних ризиків, які банки не могли б контролювати та покрити капіталом.

Крім того, із вересня запроваджується новий коефіцієнт левериджу (LR), що передбачає додаткове покриття ризиків нарощування позабалансових зобов’язань, державних цінних паперів та інструментів НБУ. Згідно з тестовими розрахунками більшість банків без проблем виконають нову вимогу і зможуть надалі нарощувати ці операції, передусім вкладення в ОВДП. Тим паче, що частка державних цінних паперів в активах залишається на "довоєнних" рівнях.

З огляду на сукупність цих факторів, досить висока частка ОВДП у балансах банків наразі не створює ризиків для їхньої діяльності.

-- Весна цього року відзначилася суттєвим скороченням чистого попиту на валюту з боку населення, хоча ситуація з безпекою не стала краще. Останнім часом чистий попит почав повертатися. Це сезонне явище чи щось перестало працювати з заходів Нацбанку?

Я не до кінця можу з вами погодитися, що попит повертається до попередніх рівнів. Якщо подивитися на цифри протягом червня-липня порівняно з травнем, то чистий попит населення на валюту зріс з $250 до $270-280 млн. Це зміна в межах статистичної похибки, якщо порівнювати з чистим попитом минулого року чи на початку цього року. Наприклад, в аналогічний період минулого року попит населення на валюту сягав $1 млрд за місяць. Тобто це абсолютно різного порядку показники.

Я думаю, що значною мірою зниження попиту на валюту у сегменті фізичних осіб – це результат політики Національного банку, спрямованої на забезпечення привабливості гривневих активів та відносної стійкості валютного ринку. Крім того, попит на валюту, ймовірно, певною мірою був насичений минулого року. І протягом останніх місяців у населення співпало це насичення з розумінням того, що розміщуючи кошти в інструментах в національній валюті, можна гарантовано отримати досить непоганий дохід, а не ризикувати його втратити, тримаючи долари чи євро під матрацом.

-- На вашу думку, ринок цього року може пройти без традиційного сезонного сплеску попиту на валюту наприкінці літа – на початку осені?

Ми в своїх прогнозах залишаємося відносно консервативними. Очікуємо на зростання попиту на валюту, водночас не до рівнів минулого року. На нашу думку, в минулому році це значною мірою був ще відкладений попит, пов'язаний з тим, що в населення не було можливості вільно купувати валюту в попередні роки внаслідок валютних обмежень.

-- Якщо вже мова зайшла про валюту, що ви можете сказати про ставки за валютними депозитами? Зі зниженням ставок на міжнародних риках та скороченням пропозиції валютних ОВДП у першій половині року українські банки знизили їх до мінімуму – як правило, до 1%, а іноді вже й просять доплачувати за тримання валютних коштів на рахунках через необхідність обов’язкового їх резервування. Наскільки така ситуація влаштовує Нацбанк?

Ми декларуємо завдання зберігати привабливість гривневих активів, тому наша основна увага спрямована саме на це.

-- Продавайте валюту та кладіть кошти на ОВДП?

Ми інвестиційних порад не даємо. Крім того, що варто довіряти політиці Національного банку і національній валюті.

-- А як на рахунок криптоактивів? У Раді зареєстровано законопроєкт про крипторезерв України. Бачив різні думки стосовно цієї ідеї, але яка позиція Нацбанку? Чи консультувалися з вами наші парламентарі?

-- Перше – ні, консультації з НБУ стосовно цього законопроєкту до його подачі не проводилися. Друге – на нашу думку, такі зміни були б передчасними. Ми не плануємо включати віртуальні активи до міжнародних резервів.

По-перше, переважна більшість криптовалют залишається високоризиковим активом, тоді як ключовим принципом управління міжнародними резервами є безпечність. Різкі падіння й сплески курсової вартості віртуальних активів негативно впливатимуть на загальний обсяг резервів. Це щонайменше ускладнить їх використання як інструменту підтримання довіри до національної валюти, збереження контрольованості курсових очікувань, забезпечення цінової стабільності та макрофінансової стійкості.

По-друге, наразі в світі не існує чіткого та однозначного розуміння сутності, класифікації віртуальних активів, а відповідно – достатньо уніфікованого законодавчого врегулювання операцій з ними. Так, деякі країни включають такі активи до резервів, але це радше винятки.

По-третє, такі зміни можуть підважити процес євроінтеграції України. Європейський центральний банк має досить чітку позицію – він вважає неприпустимим включення криптоактивів до резервів центробанків країн ЄС. Резерви повинні бути ліквідними, безпечними та захищеними.

І насамкінець, такі зміни не відповідатимуть вимогам Технічного меморандуму в межах програми розширеного фінансування з МВФ.

-- Важлива тема по валютному ринку – повернення експортної виручки. Чи залишається вона у фокусі вашої уваги? Чи є якійсь результати?

-- Ми зберігаємо фокус на цьому питанні та продовжуємо роботу з держорганами, щоб забезпечити комплексний підхід до його вирішення.

Результати є досить непоганими. Обсяг експортної виручки, яка надійшла в Україну з-за кордону, за 2024 рік на $7,9 млрд або на 19,5% перевищив обсяг за 2023 рік. За підсумками першого півріччя 2025 року показники близькі до аналогічного періоду в 2024 році.

-- Повернемося до монетарної політики. Чи означає річна відстрочка в досягненні цілі 5% рівня інфляції в оновленому прогнозі таку саму відстрочку в запланованих термінах повернення від поточного гнучкого інфляційного таргетування з керованою гнучкістю обмінного курсу до повноцінного інфляційного таргетування?

Я би точно не ставив тотожність між цими двома подіями. Дійсно, у 2023 році, коли інфляція знизилася до 5% – фактично до нашої інфляційної цілі, це дало нам підстави повернутися до певної форми інфляційного таргетування – до гнучкого інфляційного таргетування. Але так само я міг би вам нагадати і наш досвід 10-річної давнини, коли в серпні 2015 року Національний банк проголосив про запровадження інфляційного таргетування – на той момент в нас інфляція сягала 50-60%!

-- Я вже навіть забув, що такий був рівень інфляції.

Ви уявляєте, як змінилася наша монетарна політика? Всі забули ті буремні часи, коли важко було зрозуміти, що Національний банк робить у монетарній сфері.

Тобто прямої прив'язки до рівня інфляції немає. Мова, скоріше, йде про нормалізацію умов функціонування економіки, про відновлення повноцінного функціонування валютного ринку, суттєве зменшення інтервенцій Національного банку на цьому ринку, відновлення та покращення дієвості нашої процентної трансмісії. Є низка передумов, які насамперед пов'язані з рівнем безпекових ризиків.

-- Тоді питання, наскільки ми стали ближче чи далі від того, щоб повернутися до повноцінного інфляційного таргетування за останній час?

Ми поступово рухаємося до цієї цілі, але, ще раз повторюся, що це є функцією від безпекових ризиків. На жаль, в цій сфері поки що важко говорити про якийсь серйозний поступ.

-- І все ж таки, коли кожен раз читаєш оновлену програму з Міжнародним валютним фондом, то у частині експертної оцінки персоналу фонду від перегляду до перегляду проглядає думка про необхідність більшої гнучкості курсу, а точніше його девальвації. Тоді як цього року у нас курс наприкінці літа міцніший, аніж на початок року. Якими є ваші аргументи в цій дискусії з МВФ, які дозволяють вже стільки часу відстоювати свою позицію?

А хіба міцніший обмінний курс не є ознакою гнучкості?

Дуже важливий меседж, який я хотів би донести, – гнучкість обмінного курсу і його можливість відігравати роль амортизатора різних шоків для економіки не пов'язана саме з девальвацією. Тобто гнучкість не дорівнює девальвації. Коли ми говоримо про гнучкість, ми говоримо про можливість обмінного курсу рухатися в обидва боки. Якщо ситуація на валютному ринку покращується, а протягом останніх тижнів так і було, у нас і курс гривні до долара дещо зміцнюється.

Ще варто брати до уваги не тільки курс гривні до долара США, а й загалом до кошика валют наших основних торгівельних партнерів, зокрема до євро. В умовах, коли з квітня долар досить суттєво почав послаблюватися відносно євро і валют багатьох інших країн на глобальних валютних ринках, це відображалося і на нашому валютному ринку.

-- І все ж таки. Всі останні роки під час війни уряд та незалежні експерти закладають у свої прогнози більшу девальвацію гривні. Можна зрозуміти, для чого це робить уряд – йому треба зводити під час планування бюджету доходи з видатками, але у експертів таких причин нема. Звичайно, різниця вже не така, як у перші роки після вторгнення, але вона залишається. Це щось не так з комунікацією, чи Національний банк спеціально залишає якийсь рівень невизначеності, який вимірюється кількома відсотками?

По-перше, коли ми комунікуємо свою валютно-курсову політику, ми є досить відвертими щодо її цілей. Ми про це багато говорили, коли оголошували перехід до керованої гнучкості обмінного курсу і продовжуємо комунікувати: наша валютно-курсова політика є частиною загального монетарного інструментарію, націленого на виконання нашого мандату – приведення інфляції до цілі 5% для досягнення цінової стабільності.

Зрозуміло, що наш валютний ринок в умовах повномасштабної війни є досить специфічним: ми продовжуємо багато валюти продавати на ринку, але одночасно ми поповнюємо наші міжнародні резерви за рахунок тієї валюти, яку ми купуємо в уряду, який, зі свого боку, отримує цю валюту у вигляді міжнародної допомоги. У результаті ми маємо цю систему, яка так чи інакше тримається в певній рівновазі. Коли ми бачимо необхідність цю рівновагу якимось чином підтримати, ми коригуємо свої монетарні інструменти – процентні ставки, обов'язкові резерви і так далі. Тобто ми дивимося на всю систему в комплексі. Але загальна наша мета – це досягнути інфляційних цілей.

І коли різні експерти починають спекулювати на темі того, що Національний банк має девальвувати гривню, щоб допомогти уряду профінансувати бюджет, чи для того, щоб вирівняти торговий баланс – це не співпадає з нашою комунікацією. Результати наших дій свідчать про те, що ми виконуємо те, що декларуємо. Ми продовжуємо дотримуватися принципу – говори, що робиш, й роби, що говориш.

-- Тоді прохання пояснити вже не тільки для експертів, а й для пересічних громадян. Чому в окремі періоди інтервенції зростають, а курс гривні все одно укріплюється? Ось як минулого тижня.

Наші валютні інтервенції складаються з двох частин: інтервенції, які ми проводимо на ринку, задовольняючи чистий загальний попит, і окремі інтервенції на спеціальних сесіях, які ми проводимо для цілей оборони з підприємствами державного сектору. Вони виводяться за межі ринку і бувають досить неритмічними. У результаті трапляються такі ситуації, як минулого тижня, коли на ринку ми спостерігали зниження чистого попиту, але водночас виник досить суттєвий попит на валюту з боку оборонного сектору.

-- Через воєнні обмеження ви не можете давати інформацію про ринкові та неринкові обсяги?

Так, не можемо. Тому загальний показник наших валютних інтервенцій не зовсім індикативний щодо фундаментального попиту на валюту.

-- Про таку саме проблему експерти говорять й при аналізі імпорту: яка там частка імпорту для цілей оборони?

Навряд чи я зможу вам відкрити цю таємницю.

-- Чи бачить Нацбанк можливості скорочення видатків та збільшення доходів бюджету, щоб зменшити дефіцит та необхідність його фінансування? Як ви комунікуєте з цього приводу з урядом та парламентом? Умовно, ми вам допоможемо з фінансуванням дефіциту, але й ви зробіть щось, щоб його зменшити, бо наші можливості не безмежні.

Ми розуміємо, що в уряду в цій сфері є набагато більше компетенції. За окремими моментами ми таку комунікацію з урядом ведемо, але не публічно.

-- Ще одне питання, близьке до політичного. Під час кожного перегляду програми з МВФ зазначається, що витрати, пов'язані з проведенням монетарної політики через абсорбування ліквідності, а простіше – процентні витрати за депозитними сертифікатами НБУ – є необхідними та виправданими для підтримки макроекономічної стабільності. Але на прикладі останнього голосування в Раді минулого року щодо податку на прибутки банків ми бачимо, що це несе політичні ризики. Вже навіть Мінфін не наполягав на 50% податку, але депутати на ньому наполягли, бо банки, за їх словами, "жирують" на такій монетарній політиці та високих ставках. Наскільки проблематично донести та пояснити, що така ціна за макростабільність є обґрунтованою?

Я би розділив відповідь на дві частини. Перша – це наші витрати на монетарну політику, тобто ті відсотки, які ми платимо за депозитними сертифікатами. Саме на цей момент направлений меседж від Міжнародного валютного фонду, який ми повністю поділяємо, що ці процентні витрати є виправданими для підтримки макроекономічної стабільності.

Я розумію, що в нас в публічному просторі є багато висловлювань різних експертів, які критикують Національний банк за ці витрати. Найбільш сумно, що часто до таких коментарів долучаються і колишні члени Ради Національного банку. Але ж не просто так в законі про Національний банк зазначено про те, що прибуток не є метою Нацбанку, його основною ціллю є цінова стабільність.

Є такий вислів, що військовий статут написаний кров'ю. Мені здається, що і наш закон про Національний банк є результатом і міжнародного досвіду, і нашого вітчизняного досвіду – іноді досить болючого. Тож норми закону дійсно відображають те, чим має займатися центральний банк країни і що має бути його метою. Бо Національному банку дуже легко згенерувати високі прибутки, але від цього точно постраждає цінова та фінансова стабільність. Не думаю, що цього результату очікує від Національного банку суспільство.

-- Судячи з фінрезультату банків, який цього року трохи менший за минулорічний, ця ціна за монетарну політику вже не зростає.

Так, другий аспект цього питання – це прибутки, які отримують банки. Вони їх генерують не тільки через те, що Національний банк платить їм високі відсотки за депозитними сертифікатами. Насправді ця висока прибутковість банківського сектору є результатом реформ і стійкості банківської системи, яку ми отримали завдяки цим реформам.

Дійсно, банки певною мірою є бенефіціарами ситуації, коли уряд вливає багато ліквідності в систему. І витрати банків на цю ліквідність є достатньо низькими, тоді як процентні ставки і за депозитними сертифікатами, і за ОВДП, і за кредитами внаслідок відносно жорсткої монетарної політики є досить високими.

Водночас у 2023 році ми підтримали одноразове оподаткування прибутків банківської системи за ставкою 50% і застосування підвищеної ставки в 25% на наступні періоди. Ми долучилися до роз'яснення цього рішення.

Але минулого року історія з ретроспективним накладанням ставки податку в 50% повторилася. У довгостроковому періоді така політика має набагато більше недоліків, ніж переваг.

-- Останнє питання в цьому блоці, перед тим, як ми перейдемо до теми економічного аналізу, про необхідність нової програми з МВФ. Ця тема вже стала публічною, хоча пан Марченко цього тижня й сказав, що у разі успішних перемовин та швидкого миру нам ще може вистачити й поточної програми.

Втім, базовий сценарій – це продовження війни, тож якими ви бачите основні параметри нової програми з Фондом – її термін, обсяг? Поточна програма EFF відразу передбачала, що вона є лише частиною значно більшого зовнішнього фінансування, гарантованого партнерами. Наскільки важливо зберегти такий підхід у новій програмі?

В умовах продовження високих безпекових ризиків і значних видатків на оборону в наступному році, дев'ятий перегляд за поточною програмою ускладнюється через особливості дизайну таких програм для повноцінного кредитування у випадку країн в умовах надзвичайно високої невизначеності. Власне, потенційна нова програма, яка матиме довший горизонт планування, має набагато більше шансів відповідати всім внутрішнім параметрам Міжнародного валютного фонду.

На нашу думку, потенційна нова програма буде логічним продовженням діючої програми, тому ми активно працюємо над виконанням всіх закладених до неї умов. Ця нова програма, як і раніше, має фокусуватися на забезпеченні макроекономічної й фінансової стабільності.

Одночасно на її основі ми маємо консолідувати зусилля наших міжнародних партнерів для фінансування дефіциту бюджету та високих оборонних видатків, прямо чи не прямо.

І, звісно, на нашу думку, якщо говорити про якусь перспективу наступних років, ця програма має більше фокусуватися на створенні умов для відновлення економіки з потужним євроінтеграційним фокусом. Зокрема, у фінансовому секторі мова йде про реалізацію амбітних планів щодо створення інфраструктури фінансових ринків, які мають забезпечити фундамент для економічного відновлення.

-- Важливо зберегти дизайн поточної програми як частини значно більшого фінансового пакету за участі партнерів?

Абсолютно, лідируюча роль МВФ у консолідації зусиль міжнародних партнерів має зберегтися. Програма з МВФ, на нашу думку, давала нашим міжнародним партнерам досить високий рівень комфорту, що ці спільні фінансові ресурси не будуть втрачені в полум'ї макрофінансового безладу, економічної кризи. Тож як основа для макрофінансової стабільності, для структурних реформ, ця програма важлива для партнерів.

Вона й для нас була і продовжує залишатися зручним інструментом, тому що ми маємо можливість підтверджувати партнерам свою націленість на забезпечення необхідних структурних реформ. І на цій основі створювати для них комфорт, щоб вони у свою чергу дотримувалися своїх фінансових запевнень.

Далі буде