Вирішувати структурні проблеми за рахунок валютної політики за достатніх резервів неправильно – 1-й заступник голови НБУ

Інтерв'ю першого заступника голови Національного банку України Сергія Ніколайчука агентству "Інтерфакс-Україна"

Автор: Дмитро Кошовий

Частина друга

Першу частину інтерв'ю читати тут: https://interfax.com.ua/news/interview/1101271.html

-- Переходимо до другого великого блоку – економічний аналіз. Цього року Нацбанк вже тричі доволі суттєво змінював свій макропрогноз: в результаті оцінка зростання ВВП на цей рік була знижена з 4,3% до 2,1%, на наступний – з 4,6% до 2,3%, інфляція на цей рік – з 6,9% до 9,7%. В чому була помилка (якщо вона була), чи можна її мінімізувати та яким чином?

Я почну зі свого бачення глобальної ролі макроекономічного прогнозу в наших рішеннях з монетарної політики, з інших політик. На мою думку, макропрогноз не є річчю в собі або річчю в вакуумі. Це наш інструмент для вироблення політик. В умовах надзвичайно високої невизначеності ми ці прогнози постійно коригуємо, але водночас вони надають нам дуже корисний орієнтир – в якому контексті, напрямі та масштабі нам потрібно коригувати нашу монетарну та інші політики, щоб забезпечити макрофінансову стабільність.

У цьому контексті мені нещодавно дуже сподобалася цитата Мервіна Кінга, колишнього голови Банку Англії, який говорив, що правильна монетарна політика має відповідати тесту на теорію Пепа Гвардіоли. Можливо ви знаєте, що Пеп Гвардіола не задає своїм футболістам якісь стандартні патерни, як вони мають діяти в тих чи інших ситуаціях. Натомість він готує їх до того, щоб вони за будь-якої ситуації на полі могли самостійно знаходити оптимальні рішення і досягати бажаного результату.

Так само і для нас дизайн монетарної політики та макроекономічний прогноз є тими інструментами, які дозволяють нам адаптуватися в умовах невизначеності. Це, можна сказати, філософська відповідь на ваше питання. Якщо говорити більш конкретно, то в моєму розумінні дизайн, структура та режим монетарної політики, які ми маємо, і макроекономічний прогноз відіграють цю роль досить ефективно.

Чому цього року все склалося не зовсім так, як ми бачили наприкінці минулого року? Основний фактор – це ситуація з безпековими ризиками – і в прифронтових регіонах, і в тилу. Ми детально на кожному КМП (комітеті з монетарної політики) аналізуємо цифри по кількості ракетних ударів та дронових атак, кількості днів і часу повітряних тривог. Ситуація, на жаль, цього року набагато гірша, ніж, наприклад, була минулого року. І, звісно, що цей потужний фактор, незважаючи на високу адаптивність українського бізнесу і населення, впливає як на цьогорічні показники економічної активності, так і на потенціал економіки в середньостроковій перспективі. І це той фактор, який найбільше вплинув на перегляд наших прогнозів по ВВП та інфляції.

Також я б до цього додав реалізацію другий рік поспіль ризиків, пов'язаних з погодними умовами, які негативно вплинули на врожайність. Це не тільки про зернові, але і про фрукти.

-- Такої ціни на яблука в Україні, яка вища, аніж в Європі, я раніше не бачив.

Ми цьому аспекту приділили досить суттєву увагу в останньому інфляційному звіті, коли порівнювали ціни на різні продукти харчування в Україні і в країнах Європейського Союзу. У середньому ці ціни в Україні нижче ніж у ЄС, і цей розрив між цінами зріс у перші роки повномасштабного вторгнення, але суттєво скоротився за цей і за попередній роки.

-- В липневому Інфляційному звіті Нацбанк знову повернувся до публікації двох сценаріїв розвитку, від якої відмовився два роки тому, хоча МВФ постійно зберігав два сценарії у програмі. Чому повернулися до такої практики?

Те, що МВФ має два сценарії, є елементом дизайну подібних програм для країн з високим рівнем невизначеності, оскільки в таких програмах має бути забезпечене фінансування для обох сценаріїв.

У нашому випадку ми в стандартних ситуаціях надаємо перевагу публікації одного сценарію, що спрощує комунікацію з суспільством, журналістами, експертами. Звичайно, ми завжди робимо великий наголос на ризиках для цього сценарію та деяких параметрах, через які фактичні показники можуть відхилятися від прогнозу. Але в окремих випадках, коли ми бачимо, що рівень невизначеності занадто високий, і до останнього перед нами стоїть вибір базового сценарію з двох, ми надаємо перевагу публікації саме двох сценаріїв.

-- Чому цього разу Нацбанк у якості базового обрав негативний сценарій?

Тут зіграли роль три основні аргументи. По-перше, в останні тижні перед публікацією прогнозу ми все-таки вирішили, що сценарій з вищими безпековими ризиками в наступному році є реалістичнішим. Нехай ненабагато, але все одно він є вірогіднішим, аніж альтернативний сценарій.

Другий момент, ми все-таки виходили з того, що маємо бути консервативнішими.

І третій аргумент – це те, що від наших колег з уряду ми все більше і більше чули оцінки, що бюджет наступного року базуватиметься на консервативнішому сценарії.

-- Нацбанк, й більшість експертів, закладають в сценарій швидкого завершення війни (перемир’я) більші темпи зростання економіки. В той же час є альтернативна думка, що швидке завершення війни, ще й за умови відсутності чітких гарантій безпеки, навпаки призведе до погіршення макроситуації, у тому числі через істотне скорочення зовнішнього фінансування, збільшення міграції з відкриттям кордонів, зменшенням державного фінансування ВПК. Чому ви є більшими оптимістами?

Це питання досить часто піднімається і дискутується. Дійсно, міжнародний досвід демонструє, що після закінчення війн багато країн стикалися з багаторічними рецесіями, пов'язаними з необхідністю фіскальної консолідації після років високих видатків на війну.

На нашу думку, цей міжнародний досвід менш релевантний для України. Ми очікуємо, що все-таки нам вдасться уникнути рецесійних явищ і після закінчення активних бойових дій мати навіть прискорення економічного зростання, попри від'ємний фіскальний імпульс на тлі скорочення видатків на оборону.

Чому? По-перше, ми припускаємо, що високі видатки на оборону у нас залишаться. Вони будуть меншими, ніж під час повномасштабної війни, але безпекові ризики зберігатимуться, тож все одно армія та обороноздатність мають бути досить потужними. Ми розраховуємо, що наші міжнародні партнери, насамперед європейські, забезпечуватимуть значну частину фінансування української армії, яка насправді захищатиме не тільки Україну, але й увесь європейський континент.

По-друге, ми вважаємо, що в України є амбітні євроінтеграційні плани, відповідно потенціал економіки на найближчі роки виглядатиме досить привабливо в контексті цієї інтеграції та переваг, які вона несе для українського бізнесу. Тому ми можемо розраховувати як на продовження притоку офіційного фінансування, так і на приватний капітал.

По-третє, ми розраховуємо, що на відміну від міжнародного досвіду після Другої світової війни чи після війн 90-х на Балканах, реінтеграція колишніх військових у мирне життя відбуватиметься досить швидкими темпами. Це припущення базується скоріше на тому, що світ сьогодні – це зовсім інший світ, порівняно з тим, яким він був навіть 20-30 років тому: технології дозволяють залучати ветеранів до мирного життя набагато швидше.

Сказати, що це буде легкий шлях, буде перебільшенням. Він насправді вимагатиме суттєвих зусиль за всіма напрямами, які я озвучив, як від суспільства, так і від влади. Але, на моє переконання, ці фактори дозволять нам піти своїм шляхом.

-- Ще одна активна економічна дискусія зав’язалася після останніх даних Національного банку про зовнішньоторговельний баланс, негативне сальдо якого стало рекордним за багато-багато років. Як ви оцінюєте його ризики для макростабільності та можливість/доцільність скорочення, у тому числі за рахунок зміни валютно-курсової політики?

Почну з того, що розширення торговельного дефіциту – це об'єктивна реальність, пов'язана з наслідками війни. Експорт у нас і далі обмежений через втрати виробничих потужностей і звуження логістики, хоча якраз по логістиці у нас останнім часом менше проблем, аніж було в 2022-23 роках.

При цьому імпорт продовжує зростати, і це зростання зумовлено насамперед оборонними потребами. Також є потреби для відновлення енергетичного сектору, забезпечення енергетичної стійкості, відновлення житла, потужностей – тих втрат, які ми несемо внаслідок повномасштабної війни.

Так, ми бачимо певне зростання і споживчого імпорту, але наразі воно не є визначальним в контексті погіршення стану зовнішньоторговельного балансу.

Чи є це проблемою? Сподіваємося, що в середньостроковій перспективі ми цю ситуацію вирішимо природним шляхом: за рахунок зниження безпекових ризиків, зменшення потреб в імпорті продукції, пов'язаної з ОПК, та водночас зростання потенціалу внутрішнього виробництва, в тому числі в енергетичному секторі, і поступового відновлення експортних спроможностей. Якщо це відбуватиметься природним шляхом, то, на нашу думку, це не є великою проблемою.

Проблема в нас може статися тоді, коли на відміну від останніх років фінансування цього зростаючого торговельного дефіциту не буде підкріплено відповідною підтримкою від міжнародних партнерів. Власне, ми тут можемо повернутися до нашого обговорення ситуації на валютному ринку.

Саме через усвідомлення потенційної проблеми, яка може через це виникнути, ми перейшли до режиму керованої курсової гнучкості, отримали у своє розпорядження ще один макроекономічний інструмент – це курс, який може коливатися залежно від змін попиту і пропозиції валюти. Протягом останніх років пропозиції валюти з боку Національного банку, який отримував її від уряду, а той, в свою чергу, від партнерів, вистачало, щоб перекривати попит. Якщо ми будемо бачити, що ця рівновага в системі якимось чином починає порушуватися і ми рухаємося кудись не туди, будемо відповідно реагувати на це зміною своїх монетарних інструментів.

-- Тобто ви переконані, що валютна політика не є основною причиною зростання зовнішньоторговельного дефіциту, а викликаний він структурними проблемами?

Так. Ба більше, вирішувати ці структурні проблеми за рахунок валютної політики, коли ми маємо достатній рівень міжнародних резервів, було би неправильно.

Що ми насправді бачимо у якості потенційного пом'якшувального фактору – це активніша політика уряду через мита чи немитні бар'єри, через певні податки на ту продукцію, яку ми імпортуємо і яка не є критичною в умовах воєнного стану.

-- Ще одне питання – це історична прив’язка курсу гривні до долара, хоча в зовнішній торгівлі України частка євро зросла дуже суттєво: в імпорті вона вже десь 40%, якщо я не помиляюсь. Та й в структурі міжнародних резервів частка євро за результатами липня піднялась до рекордних 17,5% порівняно із 2,5% рік тому. Як Нацбанк може допомогти нашим експортерам та імпортерам мінімізувати вплив стрибків міжнародних валют?

Історично в Україні фокус на курсі гривня-долар завжди був набагато сильніший, ніж на євро. Водночас від початку повномасштабної війни наші торгівельні, економічні, фінансові зв'язки з Європейським Союзом суттєво посилилися. І дійсно, більша частина нашого імпорту йде з Європейського Союзу, з інших країн Європи, і міжнародна допомога, особливо протягом цього та минулого років, надходить насамперед в євро. Цей чинник зумовлює зміни і в структурі наших міжнародних резервів, оскільки кошти, які акумулює уряд на своїх рахунках в євро, теж включаються до них.

Дійсно, з початку цього року до нас було досить багато запитів щодо нашої валютно-курсової політики в контексті курсоутворюючої валюти. Взагалі ми чули питання про перехід до євро. Ми багато про це комунікували. Якщо говорити про курсоутворюючу валюту, то в нас нею залишається долар США. На сьогодні фокус на ньому все ще переважає, незважаючи на всі ці структурні зміни.

Водночас ми вивчаємо це питання, і я думаю, що певні зміни мають відбутися, коли буде необхідність. Особливо в контексті нашої євроінтеграції і того, що рано чи пізно більшість своїх зовнішніх показників ми будемо змушені перевести саме в євро. Ми вже багато кроків зробили в цьому напрямі: протягом останніх років стали публікувати, наприклад, платіжний баланс не тільки в доларах, а й в євро і в національній валюті, резерви також показуємо в доларах і євро тощо.

Тобто питання ми активно вивчаємо, але сказати, що в нас є чіткий план, що завтра чи до кінця року ми плануємо змінити курсоутворюючу валюту, я поки не можу. Додам, що курсоутворююча валюта має бути одна, поки це долар.

-- Тобто експортери поки просто можуть радіти, що їх конкурентоздатність зростає з падінням долару на міжнародних ринках, а від стрибків курсу страхуватися форвардами, які Нацбанк нещодавно знову дозволив?

У цьому контексті дійсно послаблення долара і, відповідно, послаблення гривні до євро, до інших валют основних торговельних партнерів певною мірою підвищило нашу конкурентоспроможність. Хоча, як я вже сказав, ми не очікуємо, що курсовий чинник може суттєво вплинути на наш торговий баланс, особливо, якщо ми говоримо про ті зміни, які відбулися в курсах протягом цього року.

Щодо другої частини вашого запитання, то ми продовжуємо нормалізацію умов функціонування українського бізнесу – це наші ініціативи з валютної лібералізації. Це, в тому числі, й інструменти хеджування валютних ризиків.

Ще один елемент, який може частково пом'якшити проблему з високим дефіцитом торгівлі, на нашу думку, це ефективне функціонування Експортно-кредитного агентства. Працюємо над цим разом з урядом.

-- Щодо цін. Нацбанк націлений на цінову стабільність. Щоб ви порадили іншим органам робити, щоб ціни в Україні не так сильно зростали? Або може самі якось допомогли – запустили якусь кредитну програму зрошення?

Здається, в Індії та Індонезії центральні банки чимось подібним займалися – активно допомагали урядам долати проблеми з виробництвом харчових продуктів – рису та інших. Але це скоріше винятки, з досить сумнівним результатом.

Якщо говорити серйозно, то наша монетарна політика є основою для забезпечення цінової стабільності. І в цьому контексті ми розраховуємо на підтримку інших органів влади. По-перше, йдеться про довіру до наших прогнозів і політик. Ми сподіваємося, що нашим цілям і діям для їх досягнення віритимуть не лише МВФ та фінансові аналітики, але і уряд у своїх прогнозах інфляції орієнтуватиметься на наші цілі.

По-друге, у нас протягом останніх років досить багато шоків реалізувалося на боці пропозиції, насамперед, продовольства. Частково це було пов'язано з погодою. Певною мірою ми теж вже на собі відчуваємо ці структурні кліматичні зміни. Тож нагальним завданням на майбутнє є максимальна адаптація уряду та бізнесу під ці мінливі кліматичні умови: створення потужностей зі зрошення, логістики, які дозволятимуть уникати перепадів у виробництві та врожаях.

-- Незважаючи на те, що Нацбанк ставить ціллю зниження інфляції, в той же час у Інфляційному звіті ви рекомендуєте не відкладати занадто далеко повернення ринкових цін для населення на комунальні послуги та енергію. Чому?

Почну із загального бачення ситуації. Ми хочемо досягати наших інфляційних цілей не за рахунок їх адміністративного стримування, а за рахунок правильної, виваженої, послідовної монетарної політики.

Звісно, нам буде набагато легше, якщо в нас в інших сферах не буде різких цінових стрибків. Ми тільки що говорили, що такі цінові стрибки можуть генерувати шоки з боку пропозиції продовольства. Так само їх може створювати різка корекція тарифів. Якщо кілька років якісь тарифи не змінюються, а потім вони піднімаються в рази, то це не та ситуація, яка дозволяє нам належним чином управляти інфляційними процесами.

Якщо говорити більш конкретно про коригування цін на житлово-комунальні тарифи, то ми також чудово розуміємо, що сьогоднішнє субсидіювання цін є достатньо дорогим для держави. Це створює додатковий тиск на бюджет, на квазібюджетні баланси. Тому рано чи пізно це все одно треба буде вирівнювати. На нашу думку, більша прогнозованість та передбачуваність політики в цій сфері допомогла б, в тому числі, нам краще передбачати і управляти інфляційними процесами.

-- В оновленому інфляційному звіті Нацбанк зазначив, що з початку цього року пропозиція робочої сили зростає швидше, ніж попит. З чим вона пов’язана? Це вже, жартую, вплив штучного інтелекту?

Я думаю, що це результат того, що заробітні плати протягом останніх років внаслідок дефіциту працівників зросли досить суттєво. Є високий попит підприємств, і в певний момент він почав реалізовуватися у вигляді повернення або виходу на ринок праці тих категорій населення, які тривалий час перебували поза ним. Мова йде про збільшення залучення жінок, студентів, пенсіонерів, ветеранів. Так чи інакше бізнес та населення адаптуються до цієї ситуації на ринку праці, цінові стимули діють.

-- Наскільки довготривалою може бути така тенденція?

Ми розраховуємо, що у міру нормалізації умов функціонування економіки, у міру того, як поступово будуть повертатися наші мігранти, ситуація на ринку праці покращуватиметься.

-- Нацбанк в останніх Інфляційний звітах значну увагу приділяє питанням міграції. Останнім часом в дискусіях економістів акцент все більше переноситься на демографічні проблеми, які виглядають просто катастрофічно. Наскільки цей фактор важливий для ваших прогнозів?

Ситуація з демографічними тенденціями є багато в чому визначальною для оцінки перспектив української економіки в середньостроковій перспективі. Вона також дуже важлива в контексті оцінки поточної ситуації на ринку праці, що має безпосередній вплив на цінові процеси. Тому ми і раніше, особливо з початком повномасштабного вторгнення, цим процесам приділяли досить багато уваги та аналізували ситуацію з міграцією: який це створює вплив на ринок праці, на заробітну плату, на інфляцію.

Виклик дефіциту кадрів залишається для України суттєвим. НБУ не є полісі-мейкером за цією темою, але так чи інакше ця проблема нас хвилює, і ми намагаємося нашою аналітикою підштовхнути певні рішення в цій сфері. Як на мене, тут є дуже багато різних аспектів, зокрема соціальних, коли ми говоримо про залучення пенсіонерів та ветеранів до ринку праці.

Також багато аспектів пов'язані з освітою. Вона має відповідати вимогам сьогодення. Нині на ринку праці ситуація не є однорідною: є високий попит на людей в сферах ІТ, інженерії, в точних науках, натомість попит на юристів і економістів залишається досить низьким. Але при цьому освітні заклади продовжують орієнтуватися саме на останні два напрями.

-- А стосовно пенсійної системи та загалом соціальної системи ? Нема загрози, що з таким співвідношенням працюючого населення Україна просто не потягне їх в нинішньому вигляді?

Це глобальне питання, яке потребує переосмислення. Демографічна ситуація в Україні протягом наступних 5-10 років буде досить специфічною, як і багато, де в Європі: ми матимемо старше населення, ніж сьогодні, але водночас навряд чи ми будемо мати такий же запас капіталу, щоб дозволити собі споживання на тому ж рівні. Маємо готуватися до цього: адаптувати ринок праці і соціальні програми.

-- Дві останні теми в мене залишилися. Перша – щодо статистики, яку в Нацбанку ви куруєте. Представник НБУ Арсен Макарчук очолив Держстат п’ять місяців тому. Які зміни ви вже відчули та на які зміни очікуєте? Бо останній час саме Національний банк став одним з головних центрів статистичної інформації.

Інституційні стосунки Національного банку і Держстату були досить непоганими і раніше. Ми отримували багато корисної інформації від Держстату, а з призначенням Арсена сподіваємося на подальший прогрес. Йдеться не тільки про взаємовідносини між відомствами, а й загалом про підготовку, публікацію і донесення статистики в різних сферах. На нашу думку, це дуже важливо для формування правильних політичних рішень.

У цьому контексті ми підтримуємо нещодавні зміни з відновлення обов’язкового подання статистичної звітності, які за ініціативою Держстату затвердила Верховна Рада. Це довгоочікувана зміна для нас, інших державних органів і приватного сектору. Ми навчилися викручуватися та використовувати різну інформацію для оцінки ситуації, але все-таки офіційні дані вона не замінить.

-- Остання тема. Ви відповідаєте за міжнародне співробітництво. Як оцінюєте можливість внесення Росії в "чорний список" FATF, бо наразі всі зусилля України безрезультатні.

Включення Росії до "чорного списку" FATF – один з пріоритетів голови (НБУ, Андрія Пишного – ІФ) з початку каденції. Він цю тему завжди підіймає на зустрічах з центробанкірами. Ми в НБУ на постійній основі працюємо над розширенням аргументації щодо необхідності такого рішення. Водночас розуміємо, що міжнародні дипломатичні відносини – це складна тема, де перетинаються багато інтересів абсолютно різних країн: і тих, які нас підтримують, і тих, які не підтримують.

Дуже важливо, що за результатами останнього пленарного засідання FATF було наголошено на ризиках для міжнародної фінансової системи, які створює Росія, а також, що всім юрисдикціям потрібно оберігати міжнародну фінансову систему від цього впливу. Так чи інакше ми бачимо наслідки цього рішення. Нещодавно, наприклад, з'явилася стаття Bloomberg, що в Індії найбільші банки відмовляються обслуговувати компанії з російським слідом, і ті мають знаходити для себе менш зручні та дорожчі шляхи для обслуговування своїх розрахунків.

Також останнім часом багато уваги приділяємо лобіюванню включення Росії до "сірого списку" Європейського Союзу. Це дасть змогу встановити жорсткіші інституційні межі для контролю за фінансовими операціями з російськими елементами в Європейському Союзі і дати додатковий поштовх для наших інших міжнародних партнерів.

-- Щодо євроінтеграції, які найбільш пріоритетні короткострокові ваші задачі?

Ми наразі майже закінчили двосторонні зустрічі з Європейською комісією, активно брали участь у підготовці переговорних позицій України по першому, другому і шостому переговорних кластерах. Дуже очікували на відкриття цих кластерів для переговорів, однак, на жаль, через позицію окремих членів Європейського Союзу поки що цього не відбулося. Сподіваємося, що найближчим часом за головування Данії у нас все-таки буде можливість відкрити ці кластери для переговорів. Концентруємося на цьому.

Зараз також завершуємо підготовку переговорної позиції по третьому кластеру, куди входить розділ 17 – "Економічна та монетарна політика". У ньому багато уваги приділено аналізу відповідності українського законодавства, зокрема закону "Про Національний банк", європейським стандартам. Кілька місяців тому публікував колонку з основними висновками, зробленими під час підготовки до двосторонньої зустрічі. Наразі до них додалися результати цієї зустрічі. Тепер можна говорити про необхідність внесення деяких зміни до закону про НБУ. На мою думку, вони не стільки фактично, скільки юридично посилять незалежність Національного банку України та нашу відповідність європейським стандартам.

Також багато уваги ми приділяємо вступу до SEPA – єдиної зони платежів у євро. На жаль, суттєвою перепоною є невідповідність нашого законодавства в сфері фінансового моніторингу. Кілька місяців тому були подані законопроєкти до парламенту, водночас вони були відкликані через зміну уряду. Протягом останніх тижнів ми мали активну комунікацію в межах робочої групи, яку очолює Міністерство фінансів. Вирішили не просто переподавати ці два законопроєкти, а дещо змінити з огляду на критичні зауваження від депутатів та суспільства. Серед іншого, вирішили переформатувати механізм збирання інформації про банківські рахунки та сейфи.

-- Тобто ваша експертиза показує, що там все ж таки необхідність збору цієї інформації саме Державною податковою службою не є прямою вимогою Євросоюзу?

Поки базовий варіант, що це буде робити сам Мінфін. Зараз напрацьовуються відповідні конструкції, які це забезпечать. Я сподіваюся, що це зменшить градус напруги і дозволить відносно швидко забезпечити голосування цих законопроєктів в парламенті.

Це відкриє для нас можливість подати заявку до Єдиної платіжної ради, отримати відповідне погодження та приєднатися юридично до SEPA, після чого забезпечити технічне приєднання. Ми до цього готуємося протягом останніх років.

-- Якщо закони будуть прийняті, як швидко може пройти це приєднання?

Під час попередніх хвиль розширення SEPA (на балканські країни, а також Молдову) розгляд заявок займав від 6 до 12 місяців. Я сподіваюся, що у випадку України це буде швидше, але певний час все одно займе.

-- Банки з іноземним капіталом скаржаться, що не можуть купувати ОВДП у значній кількості, бо за європейською звітністю ці державні папери мають великий кредитний ризик.

Це інше важливе питання – отримання еквівалентності в банківському регулюванні. Якщо ми його отримаємо, материнські компанії банків з іноземним капіталом зможуть в своїй консолідованій звітності відчутно зменшити кредитний ризик, який вони зараз присвоюють українським державним цінним паперам, які купують їхні "дочки". Це відкриє для українських банків з іноземним капіталом додаткові можливості для нарощування своїх активних операцій.

-- Коли це може статися?

Спочатку нам треба отримати еквівалентність в сфері доступу до професійної таємниці і конфіденційності. Ми вже фіналізуємо відповідний законопроект, який напрацьовували з консультантами за технічної допомоги ЄБРР.

Приблизно у вересні ми очікуємо на його опрацювання з European Banking Authority (EBA) – банківським наглядовим органом Європейського Союзу. Коли це відбудеться, ми зможемо подати цей законопроєкт до парламенту. Після ухвалення закону можемо розраховувати на отримання статусу еквівалентності в сфері банківської професійної таємниці та конфіденційності.

Після цього зможемо подавати заявку на отримання еквівалентності в банківському регулюванні, де наразі, за оцінками консультантів, маємо рівень регуляторної еквівалентності близько 77%.

-- Тобто це може статися вже наступного року?

Я дуже сподіваюся, але точної дати не назву, бо не люблю робити подібні часові "комітменти" (зобов’язання).