За дружбу з Мадяром - під санкції: голова "Європейської коаліції" Роланд Цебер про тиск Угорщини та шпигунські звинувачення
Інтерв'ю агентству “Інтерфакс-Україна” голови Альянсу національних спільнот “Європейська коаліція”, депутата Закарпатської обласної ради Роланда Цебера
Текст: Олена Савченко, Єгор Болтрик
Угорщина заборонила вам в’їзд і запровадила проти вас санкції. Чи можете розповісти, за що саме?
До запровадження санкцій у мене раз у місяць були різні відрядження: у Європарламент чи у парламенти інших країн Європи, зокрема в угорський. Думаю, що накладені на мене санкції - це через моє знайомство та зустрічі з Петером Мадяром (угорський опозиційний політик, голова партії "Тиса" – ІФ-У) з яким приїхав в Україну.
Саме Мадяр - головний опонент чинного прем'єр-міністра Віктора Орбана на майбутніх виборах. До лютого 2024 року про нього знали небагато, але на виборах у Європарламент його опозиційна партія Тиса (угор. Tisza Párt) отримала майже 30% голосів виборців. Він завів у Європарламент своїх співпартійців, які доєдналися до фракції Європейської народної партії (EPP).
Пам'ятаєте повітряну атаку РФ на Київ у липні минулого року, коли ракета вдарила по Охматдиту? Відразу після того Мадяр організував гуманітарну поїздку в Україну, під моїм супроводом. За 2 дні йому вдалося зібрати допомогу для постраждалих пацієнтів лікарні на 20 мільйонів форинтів (близько $60 тис – ІФ-У) – дитячі речі, медикаменти, засоби гігієни, харчові продукти тривалого використання та пакунки для дітей і матерів. Відразу після приїзду до Києва Мадяр відвідав Охматдит, побачив руйнування від влучання ракети. Я супроводжував його під час цієї поїздки.
А зустрічався тоді Мадяр з українськими політиками?
Ми не зустрічались ні з ким із політиків. Хоча мені були дзвінки від багатьох. Не буду озвучувати, хто саме телефонував. Вони ж розуміли, що це перспективний депутат Європейського парламенту, на якого покладають великі надії, і він може стати майбутнім прем'єр-міністром Угорщини. Я відмовляв, казав одразу, що ми домовилися, що ніяких політичних зустрічей, тільки благодійна місія.
Після цього ми поїхали на Закарпаття, де зустрілися з угорською меншиною. А через декілька тижнів я вже був під санкціями.
Так виходить, що вас покарали за дружбу з Мадяром?
Ми намагаємося покращити відносини між нашими країнами конкретними діями, не словами. І саме через цю послідовну позицію представники угорської влади виступають проти мене.
Важко повірити, але вперше в історії Угорщини, у травні цього року, через мене було скликано засідання комітету національної безпеки, де йшлося про "загрозу національній безпеці" з мого боку. Усе, що обговорювалося, засекречено на 20 років.
У публічний простір вийшла лише одна цитата, яка розлетілася по ЗМІ: "Роланд Цебер зустрічався з військовими, високопоставленими політиками. Він намагався змінити позицію Будапешта щодо війни між Україною та РФ. Його зростаючий вплив став підставою для введення санкцій". То де ж тут мій злочин? У тому, що я зустрічався з політиками? З ким я мав говорити - з туристами на площі? Я говорив із тими, хто ухвалює рішення. Бо правда - це не загроза. Це виклик для тих, хто боїться змін.
Чи ви вчиняли якісь дії, щоб довести свою правоту?
Так, звертався до низки угорських інституцій — жодної відповіді. Формально вони мають право не реагувати, адже я не є громадянином Угорщини. Тому я звернувся до нашого Міністерства закордонних справ, яке переадресувало запит своїм угорським колегам. У відповідь - офіційний лист, у якому МЗС Угорщини повідомило: це питання не коментується.
Я маю намір звернутися до суду проти Угорщини, оскільки вона порушує мої права - зокрема, право на свободу пересування. Моїй репутації завдано масштабної шкоди.
Відтоді, як у травні 2025 року пролунали безпідставні звинувачення у шпигунстві та стало відомо про запроваджені санкції, жодного тижня не минає без хвилі нападів. Мене, мою родину та коло близьких регулярно обговорюють і принижують угорські блогери, медіа та користувачі соцмереж.
Я входжу до десятки найвпізнаваніших людей в Угорщині. Моє ім’я - постійна тема токшоу на національному телебаченні. Там відкрито поширюють абсурдні твердження: що мої маршрути ведуть до ЦРУ, що я начебто маю тісні зв’язки з американськими конгресменами, особливо з представниками Демократичної партії.
Це не просто інформаційна атака - це цілеспрямована кампанія, що має ознаки дискредитації, політичного тиску та порушення міжнародних норм.
До якого суду ви плануєте звернутися?
Перший крок — звернення до угорського національного суду. Очікувань там небагато, але це формальність, яку слід пройти. Далі - Європейський суд з прав людини. Це тривалий процес, але, як кажуть, правду не сховаєш - вона на нашому боці.
Знаю, буде дуже непросто, адже йдеться не лише про одне ЗМІ. Я зібрав понад 200 публікацій. Усі вони містять відверті наклепи. Це матеріал, з яким можна йти до суду, домагатися справедливості і вигравати.
Як політика чинної угорської влади впливає на настрої угорців Закарпатської області?
У Закарпатській області функціонує добре структурована політична сила - КМКС (угор. KMKSZ) – "Товариство угорської культури Закарпаття" (засновано у 1989 році, а з 2005 р. діє як політична сила "Партія угорців України", яка має тісні зв’язки з урядом Угорщини та є союзником партії Фідес (угор. Fidesz) з лідером Орбаном – ІФ-У). Це не просто партія, а широка культурна спільнота, яка об’єднує угорців України. Вони мають свої благодійні фонди, присутні в обласній раді (третя або четверта сила за кількістю), представлені в міських та сільських радах, входять до коаліцій. В них є школи, дитячі садки, культурні центри — усе це спрямовано на підтримку угорськомовного населення.
Людина, маючи 10 гектарів землі, просто звертається з письмовим запитом, що потрібна техніка для обробітку, і отримує трактор або грошовий грант. Українські сім’ї, які віддають дітей до угорськомовних шкіл, отримують фінансову підтримку - до 30 тисяч гривень, а також шкільне приладдя. Бо коли в Україні - у складні часи, коли батько на фронті, або родина в скруті - дитину віддають до угорської школи через доступну підтримку, це не лише про освіту, а й про поступову інтеграцію в інше культурне середовище.
Скажіть, будь ласка, чи Україна порушує їхні права?
Очевидно, що ні. Навпаки: угорська громада має всі можливості для розвитку, збереження ідентичності та політичної участі.
Але чи бачимо ми таку ж відкритість до української діаспори в самій Угорщині? Чи відкриваються там десятки українських шкіл? Чи мають українці політичне представництво? Відповідь - ні!
Попри загальну підтримку європейської інтеграції України, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан продовжує блокувати початок переговорів щодо першого кластеру вступу до ЄС. Чи є вихід із цієї ситуації?
Я неодноразово наголошував: закарпатський угорець не скаже, що хоче, аби Закарпаттю стало гірше. Люди, які живуть і працюють тут, виховують дітей, вони хочуть миру, розвитку, стабільності.
Так, існує невеликий відсоток тих, хто апелює до Тріанону (Тріанонський договір від 4 червня 1920 року між Угорщиною та державами Антанти, який радикально змінив карту Центральної Європи, позбавивши Угорщину понад 2/3 її території — ІФ-У). Але це — винятки. Більшість — це нормальні, відповідальні громадяни, які не прагнуть конфліктів, а хочуть гідного життя в Україні.
Я - українець, мій батько — угорець, мати - українка. Я постійно живу в Україні, навчався в школі, університетах, працюю тут, і пробую налагодити українсько-угорські відносини.
Те, що звучить з боку угорського уряду - мовляв, Україна порушує права угорської національної меншини - має просте рішення. Не перешкоджайте нашій євроінтеграції. Навпаки - підтримайте її. Бо вступ України до Європейського Союзу - це не лише геополітика. Це гарантія захисту прав національних меншин. Це - не прохання, а норма та обов’язок. У ЄС ці питання знімаються автоматично, бо там діє чітка система правових гарантій.
Але зараз немає реальних підстав для звинувачень. Потрібно не шукати конфлікти, а шукати точки дотику. І ми їх знаходимо.
Під час моєї нещодавньої поїздки до Закарпаття мене вразила велика кількість угорських прапорів у містах. Це викликає асоціації з Кримом до 2014 року, коли там домінувала російська символіка - і ми знаємо, до чого це призвело. Чи не варто розглядати це як тривожний сигнал, що з часом може призвести до втрати Закарпаття?
Це виключено. У сучасному устрої наших країн, навіть у стані війни, Угорщина не може і не буде намагатися змінити статус Закарпаття. До речі, зовсім недавно на пресконференції з нагоди річниці революції 1956 року Орбан чітко заявив: угорський уряд відкидає будь-які розмови про автономію Закарпаття.
Так, можна уявляти різні сценарії. Але насильницькі варіанти неприйнятні. Угорщина - член НАТО. Будь-які зміни статусу територій - це не просто рішення. Це референдуми, міжнародне право, і, зрештою, відповідальність. Такого не має бути й не буде.
Але з іншого боку наша держава повинна робити все, щоб людина почувала себе захищеною. Я наголошую: Закарпаття - це Україна. Не потрібно сприймати його як щось окреме, виняткове. Так, є специфіка. Але вона не відділяє, а збагачує. І якщо ми будемо працювати - дипломатично, системно, з повагою - не буде причин для конфліктів. Буде підстава для єдності.
Скільки в Закарпатській області наразі переселенців з інших областей України?
Чіткої статистики зараз немає — і це зрозуміло. Люди мігрують, хтось купив житло, хтось оселився у родичів, багато хто не зареєструвався офіційно. Ми дивилися по мобільних операторах за піковими навантаженнями. Наприклад, Ужгород - 130 тисяч, Ужгородський район - ще 80 тисяч, а загальна кількість користувачів у місті сягала до 400 тисяч.
Чи повернуться ВПО після перемоги до міст, де вони мешкали до війни?
Це питання не про логіку, а про серце. Закарпаття не відпускає. Я не бачив жодної людини, яка б поїхала звідси без бажання повернутися - тут щось тримає.
Звісно, багато хто захоче повернутися додому. Але найбільша проблема - чи буде куди? На жаль, для багатьох цієї змоги вже немає. Тому ми робимо те, що можемо: допомагаємо переміщенню підприємств, будуємо нові містечка, створюємо умови для життя і роботи людей.
А що потрібно людині? Не просто дах над головою. А якісні правосуддя, медицина, освіта, робота. Якщо людина знає, що завтра піде на роботу та отримає за це кошти - вона почувається захищеною. Якщо є правосуддя - є безпека. Якщо є медицина - є турбота. Якщо є освіта - є майбутнє. Це - основа. І саме це ми маємо дати людям, щоб вони не просто залишалися, а почувалися вдома.
Угорщина зараз готується до виборів, які відбудуться навесні. На вашу думку, у кого з кандидатів є шанс перемогти?
Якби вибори відбулися зараз, то Орбан би не переміг. Але до весни ще багато часу. На жаль, пропаганда в Угорщині працює. І працює агресивно. Будуть і вже задіяні величезні ресурси, зокрема російські - ФСБ, інші служби, такі структури, як банки, церкви, медіа. Це не таємниця, а реальність. Бо Орбан - останній сильний адвокат Росії в ЄС. І втратити його для РФ означає втратити канал впливу. Тому вони задіють усе можливе.
А які виборчі настрої у Будапешті?
Будапешт завжди голосував проти Орбана. Чому інтелігенція голосує проти Орбана? Задайте собі це питання — і відповідь буде очевидною. Електорат чинного прем’єра - це переважно пенсіонери, соціально вразливі групи, частина університетського середовища, ромська громада. Це не критика, це - соціологія.
Але молодь, особливо з периферії, поступово змінює свої симпатії. Так, Фідес має сильні позиції в багатьох регіонах. Але система тріщить, і про це свідчать недавні маніфестації з нагоди ювілею революції 1956 року. Це - сигнал, що суспільство змінюється. І навіть якщо поки не радикально - тенденція очевидна. Ми сподіваємося, що в Європі перемагатимуть ті сили, які дружні до України.
Ви очолюєте Альянс національних спільнот "Європейська коаліція". Які ключові напрями діяльності організації?
Я об’їхав усю Україну. Спілкувався з представниками національних спільнот, головами діаспор, активістами. Турки, кримські татари, чеченці, євреї, гагаузи, азербайджанці, чехи, румуни, болгари, вірмени, греки, грузини, шведи, поляки, угорці, словаки - усі говорять одне: ми різні, але усі ми - українці. І я пропоную створити єдину платформу, інституцію, яка об’єднає національні спільноти. Не для політики, а для стратегії, ідеології, сили - сили для України.
Це не просто ідея. Це - відповідь на виклик часу. Україна має показати, що вона - незалежна, демократична, суверенна держава, яка йде до Європейського Союзу не з роздробленими голосами, а з єдиною позицією всіх громадян незалежно від етнічного походження.
Ми вже працюємо над юридичним оформленням організації.
Це потрібно не лише нам - це потрібно державі. Бо коли президент, будь-який представник влади буде в Європі, він зможе сказати: усі національні спільноти України підтримують європейський курс, ми - єдині.
Ми - живий міст між Україною та світом. У нас є контакти в усіх країнах. Тим діаспорам, які не мають зв’язку зі своїми державами, ми допоможемо налагодити контакти з європарламентарами, урядовцями, громадськими структурами. І повірте: через нас вирішуватиметься більше, ніж через МЗС.
Чому б не піти в парламент міжнаціональним блоком? Європа буде аплодувати. Бо це - не про політику. Це — про довіру. Про те, що Україна — це країна, яка об’єднує, а не розділяє.