Інвестор не прийде у брудні та застарілі виробництва, але через війну ми просимо в Єврокомісії перехідні заходи та періоди – глава Мінекономіки
Міністр економіки, довкілля та сільського господарства Олексій Соболев відповів на запитання агентства "Інтерфакс-Україна" щодо екологічної політики
(перша частина)
Автор: Марія Ступак, Дмитро Кошовий
-- Рішення про об’єднання в одному міністерстві економіки, довкілля та сільського господарства досі критикують досі за конфлікт інтересів, який несе в собі така структура. Ви могли б привести вже конкретні приклади, які стосуються екології та захисту довкілля, коли таке об’єднання виправдало себе? Насправді таке об’єднання дало прикладну синергію: зелений перехід ми розглядаємо як частину економічної стратегії відновлення та зростання. В умовах війни довкілля стало питанням безпеки — деградація ґрунтів, нестача води, втрати лісів, накопичення відходів. Тому інтеграція економічної та екологічної політики дозволяє будувати відновлення стійким, технологічним і інвестиційно привабливим — із чіткими правилами та мінімізацією ризиків для природи й здоров’я людей.
Це видно на практичних напрямах, які ми тримаємо в одній рамці. Підтримка виробництва біометану поєднує завдання енергетичної безпеки, створення доданої вартості для аграрного сектору та скорочення викидів парникових газів. Уряд вже створив Координаційну раду з питань розвитку біонергетики. Також уже фіналізуємо роботу над Програмою розвитку виробництва біометану на період до 2035 року, яку маємо ухвалити в першому кварталі 2026 року.
Реформа та розвиток зрошення є відповіддю на дефіцит води й посуху та орієнтована на зменшення споживання водних ресурсів за рахунок водоефективних технологій, які підвищують продуктивність, знижують деградацію ґрунтів і роблять інвестиції в агровиробництво більш прогнозованим. На кінець 2025-го вже створено 73 організації водокористувачів, а частина з них фактично отримала у власність об’єкти інженерної інфраструктури - це дозволяє переходити від утримання зношених систем до їх оновлення. Ключовими умовами такої модернізації є заощадливе використання водних ресурсів, зменшення енергоспоживання та підвищення ефективності зрошення через управління системами безпосередньо на місцях.
Управління відходами напряму впливає на екологічну безпеку громад і водночас відкриває можливості для того, щоб відходи розглядалися не як проблема, а як цінний ресурс — для переробки, енергетичного використання та створення нових бізнес-моделей. Це поєднання посилення відповідальності, економічних стимулів та розвитку інфраструктури.
З конкретних кроків: області розпочали та завершують затвердження регіональних планів управління відходами, і це забезпечить перехід від хаотичного захоронення до системного розвитку інфраструктури. На основі регіональних планів визначено потребу у понад 120 об’єктах механіко-біологічного оброблення, сортування та компостування.
Ми також розпочали розробку експериментального проекту з впровадження розширеної відповідальності виробника для упаковки. Напрацьовуються законопроекти щодо пластику, електронного обладнання, батарей і акумуляторів, шин і мастил. Розпочали пошук партнерів для розбудови цифрової інформаційної системи управління відходами для обліку та контролю всіх потоків. Розробляємо умови для скорочення захоронення побутових відходів згідно норм ЄС до 2033 року, залучення інвестицій і створення нових робочих місць у переробці.
Лісовідновлення і сталий підхід до лісового господарства підсилюють захист екосистем, підтримують зайнятість у регіонах і формують довгострокову ресурсну базу для переробної промисловості.
Наприклад, за ініціативи Мінекономіки 28 листопада урядом були прийняті рішення, щодо пролонгування терміну дії документів лісовпорядкування. Це рішення дозволить уникнути паузи у лісозаготівлі через необхідність оновлювати матеріали лісовпорядкування, відповідно не буде стрімкого зростання ціни на лісоматеріали.
Ще одним прикладом є прийняття 5 грудня урядом за ініціативи Мінекономіки рішення про відтермінування запуску регламентів по CLP та REACH. Міндовкілля за три роки не реалізувало практичні кроки щодо запусків відповідних регламентів. Довелося в екстренному режимі відтерміновувати потенційну катастрофу. Разом з тим наше міністерство підійшло до питання системно та щоб не допустити аналогічної ситуації в майбутньому відразу сформувало робочу групу та розпочало роботу щодо практичної реалізації відповідних важливих довкіллєвих регламентів в 2026 році.
-- Приклад: В інтерв’ю агентству "Інтерфакс-Україна" голова Держлісагентства Віктор Смаль критикував процедуру ОВД (оцінки впливу на довкілля) за її зарегульованість та надмірність. Він також пропонував переглянути умови господарювання у природно-заповідному фонді. Екологи виступають проти. Чию сторону та чому займає Мінекономіки у цьому спорі? Дивіться, сьогодні щорічний природний приріст деревини в Україні становить 35 млн куб. м, а річна заготівля — 14,9 млн куб. м. Для порівняння: Німеччина заготовляє 95 із 98 млн куб. м природного приросту, Польща — 38 із 40 млн куб. м. Це показує, що в України є потенціал збільшувати заготівлю деревини в легальний спосіб, не порушуючи європейські норми — і знайти баланс у цьому питанні можливо.
В жовтні ми отримали Звіт Європейської Комісії про прогрес України за минулий рік — у ньому є рекомендація посилювати механізми ОВД та СЕО. У листопаді завершився піврічний аудит Рахункової палати, і ми також отримали низку рекомендацій щодо підсилення інструменту ОВД. Тобто з одного боку, маємо чіткі рекомендації партнерів і контролю щодо зміцнення ОВД, а з іншого, — запит бізнесу на спрощення процедур з огляду на економічні виклики, спричинені війною.
Ми розуміємо важливість ОВД як довкілєвого інструменту і орієнтуємося на виконання рекомендацій Європейської Комісії, зокрема щодо недопущення відступів від правил. Водночас повномасштабна війна спричинила масштабні руйнування інфраструктури та об’єктів підприємництва, тому уряду потрібно ухвалювати швидкі та ефективні рішення.
Саме тому 3 листопада на засіданні Підкомітету Україна–ЄС Міністерство запропонувало Європейській Комісії ідею скороченої процедури ОВД — як механізм індивідуальних рішень для об’єктів критичної інфраструктури та проєктів, що мають стратегічне значення для економіки й безпеки держави. Такий механізм має базуватися на принципах недопущення суттєвої шкоди довкіллю, залучення громадськості та повної прозорості прийняття рішень. Зараз ми допрацьовуємо концепцію і направимо її Європейській Комісії для консультацій. Після консультацій Міністерство підготує зміни до законодавства про ОВД — так, щоб вони одночасно запобігали шкоді довкіллю і не ставали регуляторною перепоною для добросовісного бізнесу.
-- Наскільки завершений процес передачі функцій Міндовкілля до Мінекономіки та кадрове оновлення Мінекономіки під цю нову функцію? Процес передачі функцій у сфері довкілля йде поетапно, але робота не зупиняється ні на день. Поки тривала передача, усі повноваження виконувало Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України. Функції, які вже передані, ми виконуємо в повному обсязі та штатному режимі.
Водночас ми проаналізували організаційну структуру: в колишньому Міндовкілля вона історично містила більше половини працівників підрозділів допоміжного характеру — фінансових, юридичних, канцелярських, які безпосередньо не виконували функціонал у галузі екології. При цьому було лише 107 функціональних посад.
Тож зменшивши адмінресурс, ми зараз натомість збільшуємо чисельність працівників, які безпосередньо відповідають за реалізацію держполітики у сфері довкілля — до 107 існуючих додаємо понад 25 додаткових функціональних посад в галузі управління відходами, водного господарства, змін клімату. Так напрям екології інституційно посилюється: кількість фахівців, які працюватимуть безпосередньо за екологічними напрямами, після завершення структурних змін буде більшою, ніж була до об’єднання.
-- Як ви оцінюєте роботу органів, які були підпорядковані Міндовкілля, а тепер перейшли під підпорядкування об’єднаного міністерства? Наскільки вони потребують кадрових та інших змін: Держлісагенттство, Держекоінспекція, Держгеонадра та Держагентство водних ресурсів?
Почну з Держлісагентства. Україна має нижчу лісистість, ніж референтні країни Європи: близько 15,9% площі країни вкрито лісами (станом на 2024 рік), тоді як у Польщі це приблизно 31%, в Австрії — приблизно 49%, у Латвії — 56% (за оцінками Світового банку та урядових звітів). Навіть з урахуванням того, що велика частка території України — це степова зона, показники лісистості значно менші за можливі. У 2024 розпочалася масштабна кампанія з висадження лісів на Півдні України, зокрема в Одеській, Миколаївській та деокупованій частині Херсонської області, ця робота тривала і у 2025 році, втім наступного року її також слід продовжити.
Також є завдання уряду збільшити обсяг лісозаготівлі у 2026 році. Але через повномасштабну війну площа лісів, де можна вести заготівлю деревини, суттєво зменшилася: близько 0,5 млн га заміновано, понад 800 тис. га на тимчасово окупованих територіях, 100 тис га перебувають у зоні бойових дій і приблизно стільки ж – це прикордонна зона. Тому треба буде шукати рішення.
За цих умов пріоритетне завдання Мінекономіки чітко скоординувати Держлісагентство як орган, що реалізує політику в лісовій галузі на збільшення обсягів заготівлі деревини, одночасно дбаючи про довкіллєвий компонент та збільшуючи ефективність роботи галузі. Європейський досвід показує, що це все можливо при правильному ефективному управлінні з боку держави.
Мінекономіки на сьогодні активно формує політику у сфері ефективного функціонування лісового господарства. Вже було проведено перший за останні пʼять років "лісовий" КМУ та готується наступний в 1 кварталі 2026 року. Всі стейкхолдери відчують практичні позитивні результати вже в 2026-му. Також, для Мінекономіки критично важливо зберегти інституційну пам’ять, та людей. Зокрема фахівців з лісовпорядкування та науковців.
Далі про Держекоінспекцію. На базі Державної екологічної інспекції України ми розпочали реалізацію пілотного проєкту зі створення пунктів екологічного контролю у шести областях України, який демонструє сучасну й ефективну модель державного нагляду у сфері довкілля. Його ключова перевага — оптимізація функцій перевірки та реагування, що дозволяє зосередити ресурси, фахівців і повноваження в одному механізмі. Завдяки цьому контроль стає не фрагментарним, а системним і превентивним — спрямованим на запобігання порушенням, а не лише фіксацію наслідків.
Централізований підхід дає змогу оснастити пункти сучасним обладнанням, забезпечити цілодобове патрулювання, швидке реагування на звернення громадян і якісну фіксацію порушень з подальшою цифровою обробкою даних. Така модель підсилює спроможність екологічного контролю, підвищує прозорість і ефективність роботи.
Особливу увагу приділено кадровому забезпеченню пунктів екоконтролю. До їх роботи залучено фахівців Держекоінспекції, зокрема ветеранів, які пройшли відповідне навчання та підготовку.
-- Перший пункт екологічного контролю відкрили в жовтні цього року на Житомирщині. Хоча минуло ще небагато часу, чи є вже якісь проміжні результати його роботи? Це експериментальний проєкт на 6 місяців, тому певні підсумки будемо мати орієнтовно в березні. Паралельно з Житомирщиною такі пункти одночасно запрацювали в трьох територіальних зонах, які охоплюють шість областей: Черкаську та Полтавську, Житомирську та Рівненську, Одеську та Миколаївську.
Після завершення пілотного етапу буде проведено комплексний аналіз результатів роботи пунктів та напрацьовано пропозиції щодо масштабування проєкту на інші регіони України.
Окрім того за результатами проєкту планується розробка нового закону про державний екологічний контроль. Працюємо також над підготовкою інших нормативно-правових актів, передбачених Стратегією реформування системи державного екологічного контролю до 2029 року.
-- Ще залишилися Держводагентство та Держгеонадра. Перехід Держводагентства в міністерство дозволяє прибрати зайві міжвідомчі бар’єри та прискорити ухвалення рішень, особливо там, де водна політика безпосередньо перетинається з економікою, агросектором і відновленням. У такій моделі вода розглядається як стратегічний ресурс розвитку, безпеки та стійкого відновлення, а не виключно як екологічна тема. Це відповідає європейській логіці інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом.
Водночас нинішня модель управління водним господарством містить вбудований конфлікт інтересів. Агентство, яке за своєю суттю має бути на сторожі раціонального використання та збереження водних ресурсів, фактично залишається залученим до операційної діяльності водогосподарських організацій. За цією логікою, чим більше подано води — тим більші надходження на спеціальні рахунки, що нівелює мотивацію до водозбереження, підвищення ефективності та екологічної відповідальності. Така система суперечить як екологічним цілям, так і принципам сталого управління.
Наша ціль на 2026 рік — вивести з Держводагентства непритаманні функції: утримання застарілої та зношеної інфраструктури, управління активами, які не використовуються або створюють екологічні та фінансові ризики. Натомість агентство має зосередитися на своїй ключовій ролі — стратегічному управлінні водним ресурсом за басейновим принципом, на основі даних, прогнозування та довгострокових сценаріїв.
У такій моделі держава переходить від стимулювання обсягів водокористування до досягнення чітких водоекологічних цілей, зокрема: забезпечення доброго екологічного та хімічного стану водних масивів; зменшення водного дефіциту та підвищення водної ефективності в агросекторі та промисловості та відновлення природних гідрологічних режимів і екосистем. Тобто метою є досягнення балансу між водокористуванням, захистом довкілля та потребами громад та адаптація до кліматичних змін і зниження ризиків посух та паводків.
Паралельно необхідне системне оновлення водного законодавства та його повне узгодження з директивами ЄС. Без цього інституційні зміни залишаться формальними.
Нарешті Держгеонадра. Це складна, але дуже важлива інституція. Вона відповідає за геологічний фонд України, розвиток мінерально-сировинної бази, геологорозвідку та якість даних про надра — від картування до баз даних по родовищах. Зараз ми дивимось на Держгеонадра як на інституцію, яку треба підсилити. Разом зі стратегічними партнерами та іноземними геологічними службами запускаємо співпрацю і беремо їхні найкращі практики, щоб підготувати зміни в роботі державної геологічної служби.
Також важливий кадровий потенціал: ми плануємо підвищення кваліфікації, партнерські програми й залучення додаткової експертизи там, де її не вистачає для наших співробітників.
-- Серед основних пріоритетів виокремлено екологізацію економіки. Що саме вона включає? Наскільки це можливо зробити під час війни та після її завершення? Чи може Україна розраховувати на тимчасове послаблення вимог євроінтеграції у цій сфері? Насправді йдеться не лише про екологізацію економіки чи зелений порядок денний. Важливо щоб екологічні й кліматичні рішення стали частиною всіх політик держави - від промисловості й енергетики до агросектору та повоєнного відновлення. Такий підхід одночасно працює на здоров’я людей, і на конкурентоспроможність економіки.
Якщо говорити практично, екологізація включає зниження забруднення та викидів через сучасні стандарти для промисловості, енергетики й транспорту; розвиток відновлюваної енергетики та енергоефективності; перехід до чистих і ресурсоефективних технологій, повторне використання ресурсів і менше захоронення відходів. Важливим інструментом тут є впровадження моделі екоіндустріальних парків, де Україна вже демонструє лідерство, ставши першою в Європі та другою у світі країною, що затвердила відповідний державний стандарт. Це також передбачає інтеграцію кліматичної політики в економічні рішення та більш стійкі підходи в сільському господарстві.
Послаблення вимог євроінтеграції в сенсі відмови від зобов’язань не буде. У розділі 27 "Довкілля і зміна клімату" — близько 200 актів ЄС, і більшість з них впливатиме на бізнес. Але це також наш шанс бути конкурентними на ринку ЄС. Інвестор не прийде у брудні та застарілі виробництва. Водночас через війну ми просимо в Європейської комісії перехідні заходи та періоди для 26 актів — щоб мати реалістичні плани, ресурси і фінансування. Перехідні заходи визначають реалістичний темп імплементації, а самі зобов’язання залишаються незмінними.
-- Однією з найважливіших подій наступного року у галузі має стати впровадження СВАМ. Раніше згадувалися різні механізми, які могли б полегшити процес впровадження для українських підприємств, зокрема, йшлося про можливість відтермінування на кілька років. До якого варіанту схиляється Україна разом з міжнародними партнерами? Яка робота має бути виконана для того, щоб Україна все ж змогла запровадити механізм без суттєвого навантаження на бізнес? Україна робить ставку на системне рішення, а не на разові винятки. Ми готуємо запуск власної системи торгівлі викидами (ETS), сумісної з європейською. Вона дасть бізнесу зрозумілі правила обліку й звітності за викиди та дозволить рухатися до інтеграції з ЄС без хаотичних "пожежних" рішень.
Паралельно ми ведемо перемовини з Європейською комісією про тимчасове пом’якшення дії CBAM для українського експорту відповідно до статті 30(7) Регламенту ЄС Воєнні умови потребують рішення, яке зменшує додаткове навантаження на підприємства і водночас зберігає стимул до декарбонізації. Перехід має відбутися без шоків для бізнесу, тому технічну основу потрібно добудувати в стислі строки.
Пріоритетами є повноцінний MRV (моніторинг, звітність, верифікація), спроможні інституції та ІТ-рішення для адміністрування, підготовку верифікаторів, галузеві дорожні карти модернізації й інструменти підтримки інвестицій у зниження викидів.
-- Міністерство вже почало консультації з бізнесом та експертним середовищем щодо запровадження Національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів (СТВ). Коли та в якому вигляді вона може бути впроваджена? Так. Ми дійсно почали дуже тісні консультації з бізнесом, експертами й громадськістю. В рамках міністерства були розроблені два варіанти впровадження СТВ - повністю європейська і національна, котра більш гнучка і поступово впроваджує різні інструменти європейської системи. Ми проаналізували плюси та мінуси обох систем і показали їх назагал. На сьогодні ми більш схильні до національної моделі, її дизайн вже розроблений і презентований українському бізнесу та Європейській Комісії. Наразі ми очікуємо фідбек щодо прийнятності запропонованого варіанту до середини січня, щоб в рамках міністерства фіналізувати модель СТВ і до кінця березня почати громадські обговорення вже відповідного законопроекту. При цьому ми плануємо діяти відповідно до затвердженого урядом Плану заходів із впровадження СТВ (розпорядження Кабінету міністрів №146-р від 21 лютого 2025 року) і перший операційний етап планується запровадити з 2028 року. Другий операційний етап — не раніше ніж через три роки з дня припинення або скасування воєнного стану.
Тож ми продовжуємо реалізовувати всі заходи стало та послідовно.