Ексклюзивне інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна" віце-прем'єра - міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Геннадія Зубка Запитання: Коли ви очікуєте ухвалення законопроекту "Про Фонд енергоефективності"? Відповідь: У Раді, окрім цього документа, є низка законопроектів з енергоефективності: "Закон про комерційний облік", "Закон про комунальні послуги", "Закон про енергоефективність споруд". Це інструментарії, необхідні для успішної роботи фонду після запуску. Ми вже обговорили з депутатським корпусом і профільними комітетами (житлово-комунального господарства, будівництва і комітетом палива та енергетики) можливість присвятити енергоефективності один день роботи Ради і розглянути ці законопроекти пакетом, щоб дати змогу фонду розпочати роботу. Це питання, думаю, буде вирішено на погоджувальній раді. Ми плануємо запустити Фонд уже з квітня, оскільки плани на 2016 рік із розроблення законопроектів, їх погодження та обговорення ми практично виконали. Експертне середовище і депутатський корпус підтримують їх. Запитання: Тобто перенесення термінів запуску Фонду з огляду на те, що законопроект не встигли ухвалити в 2016 році, не планується? Відповідь: Ні, за графіком ми визначили дату запуску – 1 квітня. Але також надалі працюють "теплі кредити". Кабмін має намір поліпшити моніторинг програми та її можливостей. Уже є проект відповідної постанови, який перебуває на погодженні у центральних органів виконавчої влади. Тому інструменти для роботи щодо поліпшення енергоефективності ще до запуску Фонду у нас є. Запитання: ЄС готовий виділити Україні EUR100 млн на підтримку Фонду. Чи планується залучення інших джерел фінансування, окрім державних коштів? І на яких умовах? Відповідь: Ми вже протягом півтора року ведемо переговори з ЄС та урядом Німеччини щодо підтримки запуску Фонду. Не лише у плані розробки законопроекту, а й можливості його технічної підтримки. Оскільки важливо, щоб технічні працівники Фонду були висококваліфікованими фахівцями. Можливо, навіть залучатимемо фахівців з інших країн, як, наприклад, залучали німецьких спеціалістів для розробки законопроекту і технічних регламентів. Тому EUR25 млн, які Німеччина запланувала у своєму бюджеті на підтримку Фонду, та EUR100 млн від ЄС стануть фактично грантовою підтримкою для українців, щоб частково компенсувати їхні витрати. Це, по суті, не фінансування самого Фонду, а фінансування проектів, які впроваджуватимуть українці. Тобто ми розраховуємо, що буде компенсація не лише з держбюджету, а й за рахунок цих EUR100 млн від ЄС. Єдина умова ЄС – запуск Фонду, лише тоді вони будуть готові його наповнювати. Крім того, щоб надавати фінансову допомогу, вони готові долучатися до розробки технічних питань. Зокрема, наглядова рада Фонду, яка нині формується, має включати представників ЄС та інших донорів. Нині тривають переговори щодо призначення організації IFC представником від усіх донорів. Вона увійде до наглядової ради й допомагатиме розробляти технічні рішення. IFC також буде координатором із виділених коштів ЄС. Запитання: Як довго ЄС готовий надавати підтримку Фонду енергоефективності? Відповідь: ЄС готовий його підтримувати доти, доки він не почне працювати автономно. Україна, прагнучи до енергоефективності, має спрямовувати кошти не лише на субсидії у розмірі 47 млрд грн, а й на енергоефективність. Субсидії не дають можливості економити енергію, а лише надають підтримку громадянам, які не мають можливості сплачувати за житлово-комунальні послуги. Запустивши і показавши ефективність Фонду, Україна почне самостійно його фінансувати. До речі, другим кроком ми плануємо спрямувати залишок субсидій на фінансування заходів з енергоефективності, щоб перетворити споживання на інвестицію. Запитання: Які кошти необхідні для фінансування Фонду в майбутньому? Відповідь: Це залежатиме від того, якої економічної мети Україна хоче досягти в кінцевому підсумку. Німеччина, наприклад, поставила собі за мету споживання 50 кВат/1 кв. м, а в 2025 році – 25 кВат/1 кв. м. Ми також нині визначаємо цілі, які поступово наближатимуть нас до європейських стандартів. Наразі ми поставили перед собою завдання скоротити споживання газу в країні з 18 до 11 млрд куб. м. Це програма десяти років і потребуватиме практично EUR22 млрд. Усе залежатиме від того, як впровадження заходів з енергоефективності впливатиме на валютно-платіжний баланс країни та мультиплікативний ефект розвитку економіки. Адже ці кошти вкладають не лише в зменшення споживання, а й у будматеріали, роботи, інженерні мережі. Якщо протягом десяти років ми рухатимемося за програмою енергоефективності, то зможемо вдвічі зменшити споживання газу в житловому секторі. Запитання: Якщо програми Фонду енергоефективності матимуть велику популярність, чи можливе згортання програми "теплих кредитів"? У цьому разі уряд міг би у більшому обсязі фінансувати Фонд... Відповідь: На сьогодні не йдеться про закриття якихось програм. В Україні діє програма IQ-energy ЄБРР, зі своїми умовами, інструментами підтримки енергоефективності. Працює урядова програма енергоефективності, яка компенсує витрати на утеплювачі, радіатори та інше обладнання з переліку. З іншого боку, Фонд надасть більш комплексний підхід до питання термомодернізації житла. Ми очікуємо ефекту на рівні 70%, який продемонструвала повна санація будинків: заміна інженерних мереж, установлення регуляторів на батареях, розподіл теплової енергії у будинках, і найголовніше – утеплення. Тому мета Фонду, провівши сертифікацію, дати рекомендації щодо комплексних заходів, розбити їх на кілька етапів, щоб опинитися на найвищому щаблі – класі "А" будівель. Саме цей клас дає мінімальне споживання та найменший рахунок для домогосподарства. Але паралельні програми можуть співіснувати та забезпечувати інтереси різних груп споживачів. Європейські країни, що досягли 50 кВт/1 кв. м, впроваджували не лише фінансову підтримку, а й технічну, для досягнення максимального ефекту. Ми взяли найкращі приклади Польщі, Словенії, Німеччини, Литви та подивилися, як працювали їхні фонди. Час покаже ефективність тієї чи тієї програми, і це буде визначено безпосередньо клієнтом. Запитання: Якщо говорити про відшкодування коштів за програмою Фонду, на які суми можуть розраховувати українці? Відповідь: Це залежатиме від розробленого проекту та запропонованих технічних рішень, звідси необхідність певної суми на їх реалізацію. Оцінюватиметься, що саме зміниться у разі проведення відповідних заходів. Тобто розмір компенсації залежатиме від зміни класу енергоефективності будівлі: що вищим він є за шкалою енергоефективності, то більшою буде надана допомога. Максимальний розмір компенсації – 50% від суми витрат – надаватиметься, якщо будівля досягає максимального класу енергоефективності - "А" або "Б". Запитання: Житловий фонд України загалом дуже застарілий. Є сенс модернізувати всі будівлі, чи в деяких випадках доцільніше знести старі будинки й побудувати на їхньому місці нові? Відповідь: Гадаю, якби у нас був зайвий житловий фонд, ми могли б собі дозволити щось зносити. Але досвід західних країн, починаючи зі Східної Німеччини, що модернізувала житло, побудоване в радянські часи, засвідчив, що дешевше, все ж, модернізувати, ніж зносити та будувати нове. Такі рішення можливі, якщо йдеться про таке місто, як Київ, і при цьому є інвестор, готовий на місці старих будинків побудувати нове житло, більш ефективне, більше висотне. Але це питання ринку, і на сьогодні економічних підстав для знесення та будівництва нового житла практично немає. Ми вже багато років чуємо, що житловий фонд застарів, його треба зносити, будувати нове... Думаю, ми до цього дійдемо, але вже в умовах економічного зростання. Зараз ми маємо запропонувати українцям, незалежно від того, де вони живуть, - у панельному чи цегляному будинку, механізм зменшення споживання. Запитання: Львівська влада стверджує, що Мінрегон вже майже рік блокує виділення кредиту від Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) на рекультивацію сміттєзвалища та будівництво сміттєпереробного заводу. Ці заяви мають під собою якісь підстави? Відповідь: Львівська влада почала займатися цим питанням після того, як сталася трагедія на Грибовицькому звалищі. Наразі ЄІБ направив Львову своїх фахівців, щоб проект, який фактично відсутній, був професійно підготовлений і банк зміг би його профінансувати. Спочатку Львів намагався подати заявку на EUR7 млн, потім на EUR70 млн Сьогодні це питання перебуває у площині прийняття рішення банком. А місту потрібно розробити якісний проект, який, до речі, банк попередньо оцінює в EUR35 млн. Без проекту та техніко-економічного обґрунтування будь-яка заявка – це просто декларація бажання. Кожне зайве євро, взяте у банку, пізніше буде враховано в тарифі та повернуто з кишені львів'ян. Для вирішення цього питання можна використовувати і гроші, вже сплачені львів'янами в податках. Бюджет розвитку Львова у 2017 році становить 1 млрд 800 млн грн, Мінрегіон зробив все для того, щоб забезпечити підтримку цього проекту. Думаю, місту потрібно активніше працювати в цьому напрямі. Запитання: Але проблема з полігонами в країні не вирішується комплексно. Можна сказати, що львівській владі в якомусь сенсі не пощастило, а ця трагедія могла статися в іншому місці. Відповідь: Чому не пощастило? Львівській владі просто потрібно було раніше займатися цим питанням. Тому що, якщо ви подивитеся на інші полігони в інших обласних центрах, то вони, в принципі, перебувають у цілком нормальному стані – з дезактивацією, з дегазацією, з можливістю сортування сміття, з нормальною ситуацією навколо них. Дуже важливо розуміти, що сьогодні питання збирання, сортування та зберігання сміття перебуває в площині муніципалітетів. І якщо муніципалітет займається цим цілеспрямовано, а не лише збирає гроші зі своїх жителів і вивозить на полігон сміття, не сортуючи, не дезактивуючи, не прибираючи гази, то трагедій бути не повинно. Питання в тому, як місцеве самоврядування співвідносить у своїх пріоритетах питання відходів. Запитання: Повертаючись до законодавчих змін, окрім проектів з енергоефективності, у Верховній Раді України перебувають законопроекти і стосовно будівельної галузі. Зокрема, законопроект №4733-1 "Про вдосконалення містобудівної діяльності" та №5587 "Про поліпшення умов ведення будівельної діяльності". Які зміни вони передбачають? Відповідь: Ці законопроекти для країни дуже важливі, оскільки ми прагнемо піднятися в рейтингу Doing Business. До речі, минулого тижня народні депутати підтримали законопроект №4733-1 про вдосконалення містобудівної діяльності. Обидва документи значно спрощують підхід до дозвільних процедур: замість п'яти категорій у будівництві з'являться три класи. Багато забудовників зловживали невизначеністю кордонів III і IV категорії. Тепер такої можливості не буде. Буде введено систему видачі дозволів або повідомлень, під які підпадають близько 80% всіх будівництв в Україні. Також є пропозиція запровадити штрафи за несумлінне виконання обов'язків працівниками дозвільних установ. Якщо ми говоримо про рейтинг, то його формують чотири фактори: термін видачі дозволу, кількість дозвільних процедур, вартість цих дозволів, контроль якості. Щодо перших двох у нас нормальні позиції, але якщо взяти вартість дозволів, що оцінюється відсотком від доходу на душу населення, то тут Україна посідає практично 200-е місце. Тому нам потрібно працювати над зниженням вартості будівництва. Частково це питання вирішує законопроект "Про вдосконалення містобудівної діяльності". Важливим також є питання скасування пайової участі. Це величезне навантаження не лише на забудовника, але й на покупця житла. Тому скасування цього атавізму допоможе піднятися в рейтингу країни. Законопроект "Про поліпшення умов ведення будівельного бізнесу" пердусім визначає перелік робіт, які не потребують дозволів. Багато робіт, зокрема, які проводить малий і середній бізнес, не вимагає дозволів. Адже дозволи зумовлюють велике фінансове навантаження на забудовника. Наприклад, додаткова теплоізоляція і модернізація – це збільшення вартості будівництва на 1%, тоді як вартість дозвільних процедур в Україні становить практично 2-3% вартості проекту. Запитання: Розкажіть більш детально про плани уряду щодо долі пайової участі. Ваш заступник Лев Парцхаладзе, наприклад, говорив не про скасування пайової участі, а про введення його сплати на етапі придбання земельної ділянки. Відповідь: Пайова участь завжди передбачала кошти на розвиток територій, будівництво інженерних мереж, але з часом цей механізм перетворився на корупційний фактор. З одного боку, він змушує забудовника платити пайову участь, але підводити електричні, інженерні мережі, водовідведення, водопостачання також забудовник має за свій рахунок. Будівництво соціальної інфраструктури навколо будинку, наприклад, дитсадка, також часто входить до проектного завдання. Виникає питання: як це впливає на залучення інвестицій? Відповідь: негативно. Виходячи з цього, виникла пропозиція враховувати пайову участь у вартості земельної ділянки. Органи місцевого самоврядування в рамках децентралізації отримали додаткові кошти, зокрема від податку на нерухоме майно, частину яких може бути спрямовано на розвиток житлового сектора і будівництво інженерних мереж. Тепер постає питання залучення інвестора. Якщо місто пропонує йому ділянку з готовими інженерними мережами, то на конкурсі зможе вказати ціну з урахуванням їхньої вартості. Тоді це буде абсолютно прозора система. Скажу більше: на сьогодні в Україні є міста, готові залучати інвестиції, надаючи такі земельні ділянки безкоштовно. Адже, щоб залучити робочу силу, необхідно дати житло. І що менше воно коштуватиме, то більше шансів залучити працівників, за якими обов'язково прийде інвестор і побудує підприємство. За підсумками 2016 року зростання доходів місцевих бюджетів становило майже 55%, або 49 млрд грн, і йдеться саме про бюджети розвитку. Тобто, на місцях достатньо коштів і повноважень для підведення інженерних мереж та розвитку територій. Запитання: При цьому київська влада говорить про брак коштів для будівництва інженерних мереж власними силами. Вони вирішили зробити єдину для всіх ставку пайової участі в 4%, а в цьому році діятиме пільгова - 2%. Однак повне скасування, за їхніми словами, наразі неможливе. Відповідь: Законодавство дає право муніципалітетам самостійно визначати ставку пайової участі – це стимулює конкуренцію міст із залучення інвестицій. Але, на мою думку, настав час на законодавчому рівні скасовувати пайову участь. Місто, що бажає розвиватися і залучати інвестиції, має думати про створення умов для комфортного проживання людей, які працюють на підприємствах, сплачують ПДФО і наповнюють бюджет. Отримавши профіцит бюджету в цьому році, міста мають подумати про направлення коштів на розвиток інфраструктури. Кошти від податку на нерухоме майно, до речі, можна спрямовувати саме на розвиток інфраструктури. У будь-якому разі такі рішення має прийматися місцевим самоврядуванням. Запитання: На підсумковій прес-конференції голова Держархбудінспекції Олексій Кудрявцев відзначив неактивність територіальних громад стосовно взяття на себе функцій держархбудконтролю. Яка перспектива успішного завершення реформи децентралізації держархбудконтролю та шансів, що не тільки обласні центри, а й інші міста візьмуть у ній участь? Відповідь: За минулий рік практично всі обласні центри взяли на себе такі повноваження. Також чимало районних центрів та міст обласного значення звертаються за такою можливістю. Водночас, приміром, Полтава, відмовляється від цих повноважень, і у мене виникає запитання: яким чином це місто має намір розвиватися? Адже це не тільки контроль, а й можливості для громади. Думаю, нам потрібно проводити роз'яснювальну роботу не тільки з міською владою, а й із жителями цих міст. Якщо обраний людьми міський голова відмовляється від додаткових повноважень, які дають можливість розвивати своє місто, – це неправильно. Люди про це мають знати. Потрібно також рухатися до спрощення процедури передання повноважень архбудконтролю. Крім того, багато запитань виникає до підготовки фахівців для роботи на місцях. Наразі їх рівень недостатній, тому перед нами стоїть завдання зробити електронні іспити. Думаю, 2017 рік для ДАБІ буде значною мірою сервісним. Вона допомагатиме містам в підготовці фахівців, адже дуже важливо, щоб міста отримали такий інструмент, як держархбудконтроль. За державою мають залишитися тільки об'єкти V категорії (III класу наслідків) і контроль над видачею дозволів місцевою владою. Думаю, 2017 рік буде дуже показовим у цьому сенсі. Запитання: Які зміни у 2017 році міністерство готує для будівельної галузі? Відповідь: Цього року стоїть питання перегляду ще 30 державних будівельний норм (ДБН), їх удосконалення і, найголовніше, приведення до європейських стандартів. Це питання №1, оскільки ми хочемо впровадити закон, що регламентує роботу ринку будівельних виробів на території України. І всі стандарти, що діють в Європі, мають безперешкодно працювати в Україні, зокрема і щодо будівельних матеріалів, вироблених у нашій країні. Ми такий законопроект вже подали на розгляд уряду. Запитання: Якщо говорити про будматеріали, хотілося б зачепити питання якості цементу в продажу. Галузеві організації неодноразово відзначали масове розповсюдження в Україні фальсифікату, навіть у великих торгових мережах. Із 1 серпня 2016 року набули чинності нові норми цементу, однак, щоб вони почали повноцінно працювати, потрібні відповідні лабораторії, які можуть перевірити якість цього цементу. Хто цим має займатися? Відповідь: Якщо цемент перебуває в роздрібній торгівлі, за його якість відповідальний продавець – він має отримати від виробника сертифікат. Якщо він перебуває на складі виробника, то відповідальний останній. Тому додатково перевіряти якість цементу в роздрібній мережі немає необхідності. А якщо говорити про перевірку якості продукції у виробників, то така практика існує в європейських країнах. І вона передбачає цілковите відділення лабораторій від виробників. Незалежні лабораторії оцінюють якість цементу, імпортованого в Україну. Але це питання бізнесу, і створення лабораторій, думаю, воно справді могло б поліпшити якість українського цементу. Запитання: Як ви ставитеся до перспективи будівництва в Україні бетонних доріг? Відповідь: Держава у 2017 році виділяє близько 30 млрд грн на реконструкцію та ремонт доріг. Але якщо говорити про бетонні, то може йтися лише про нове будівництво: змінювати існуючу дорогу на бетонну ніхто не буде, це економічно недоцільно. Якщо це нове будівництво, то, знову ж таки, потрібно враховувати техніко-економічне обґрунтування, зокрема валютну складову: чи буде бетонна дорога реально дешевшою за класичну. Як засвідчила світова практика, будівництво бетонних доріг актуальне за умови великої кількості переходів або тунелів. У цьому випадку є загальне полотно з більш-менш суттєвим навантаженням. Думаю, в Україні можна говорити про будівництво бетонних доріг, наприклад, якщо йдеться про Окружну дорогу в Києві. Запитання: Який обсяг фінансування ДФРР, запланований на 2017 рік? Відповідь: 3,5 млрд грн. Це на 0,5 млрд грн більше, ніж минулого року. Але ще раз наголошую: це мотиваційний інструмент. Наприклад, минулого року надходження до місцевих бюджетів зросли на 49 млрд грн і кошти місцевих бюджетів розвитку становили 142 млрд грн. Тепер порівняйте цю суму з 3 млрд грн, які держава виділяє на Фонд регіонального розвитку. ДФРР – це мотиваційний інструмент, яким держава, формуючи політику, готова підтримати, або створення ЦНАП, або енергоефективність, або місцеві дороги. Запитання: Уряд озвучував плани скоротити фінансування проектів ДФРР до 50% від їх вартості, щоб місцеві органи самі дофінансовували 50%. Чи планується таке нововведення, які від нього вигоди? Відповідь: На мою думку, що більшим буде мультиплікативний ефект на кошти, які вкладає держава, то краще. Наприклад, держава вкладає 3 млрд грн і 3 млрд грн вкладає місцеве самоврядування. Ми вже пішли на те, щоб ДФРР почала фінансувати проекти в розмірі від 10% загальної вартості. Муніципалітет може запропонувати не 10%, а більше. Механізм має створити конкуренцію між муніципалітетами, оскільки регіональна комісія вирішуватиме, кому надати фінансування. Якщо одна громада буде готова профінансувати не 10%, а більше, то і шанси на перемогу у неї зростуть. Однак зробити умовою для місцевих громад фінансування у розмірі 50% ми поки що не можемо, оскільки розуміємо, що є різні громади. Одній може вистачати коштів на фінансування понад 10% проекту, а інша змушена їх шукати, щоб приєднатися до програми. Вийшло б, що громади, які потребують допомоги, залишилися б без уваги, а ті, у яких є гроші, отримували б ще більше від держави. Тому остаточної умови щодо 50% ми поки що не вводимо, але дали можливість додатково фінансувати, щоб мати перевагу перед іншими проектами на регіональному рівні. Держава спрямовує кошти не просто на проекти капітального будівництва, а на реалізацію державної політики. Минулого року це були питання енергоефективності, ЦНАП, ремонту та будівництва місцевих доріг. Держава хоче мотивувати місцеве самоврядування вкладати кошти саме в ці проекти. Але, думаю, настане час, коли держава фінансуватиме за рахунок ДФРР тільки об'єкти культури чи спорту. Запитання: Пріоритетні напрями для ДФРР на 2017 рік залишаються ті самі? Відповідь: Поки що так, залишаються такі ж: енергоефективність, місцеві дороги, ЦНАП, соціальна інфраструктура.