17:02 17.05.2019

Член Ради НБУ Козюк: Перегляд повноважень між Радою і правлінням означатиме зміну балансу впливу на монетарні рішення поміж президентом, парламентом і Кабміном

11 хв читати
Член Ради НБУ Козюк: Перегляд повноважень між Радою і правлінням означатиме зміну балансу впливу на монетарні рішення поміж президентом, парламентом і Кабміном

Ексклюзивне інтерв'ю члена Ради НБУ Віктора Козюка агентству "Інтерфакс-Україна". Перша частина

 

- Перше засідання Ради Нацбанка відбулося у жовтні 2016 року. До цього Нацбанк більше року працював без неї, а попередній склад Ради конфліктував з правлінням, називав його політику такою, що загрожує ціновій стабільності, та виступав за розширення своїх повноважень.

Як ви наразі оцінюєте результати двох з половиною років роботи нового складу Ради? Які головні досягнення, недоліки?

- Я хочу відзначити, що існує дуже велика відмінність між усіма попередніми Радами і нашою Радою в теперішньому складі, тому що змінився відповідний закон. Він суттєво розширив повноваження Ради, а також передбачив, що Рада поєднує стратегічну місію у вигляді санкціонування режиму монетарної політики і місію повноцінного наглядового органу відповідно до стандартів корпоративного управління. Сукупність цих двох речей – головна відмінність цієї Ради від усіх попередніх.

Що відбулося за цих два з половиною роки? Були повністю створені інституціональні підвалини роботи Ради. Ми не просто стартували із ухвалення рішення про перерахування суми прибутку до бюджету, а розпочали роботу із комунікаційного та політико-економічного обґрунтування рішення щодо вибору монетарного режиму, що ми мали зафіксувати в Основних засадах грошово-кредитної політики (вони тоді ухвалювалися із запізненням). Нам хотілося, щоб цей документ передбачав перехід на новий монетарний режим (інфляційне таргетування – ІФ). Дуже багато зусиль було спрямовано на те, щоб політично, комунікативно супроводжувати зміни монетарного режиму, що було відображено у рішенні Ради щодо Основних засад грошово-кредитної політики на 2017 рік.

Паралельно з цим вибудовувалася робота аудиторського комітету, робота, пов’язана з кошторисними питаннями і питаннями внутрішнього аудиту. Цей блок – це блок корпоративного управління.

Важливо було також структурувати внутрішні організаційні моменти, пов’язані з відповідальністю кожного з членів Ради за якийсь блок, де він є найбільш професійним. Такий функціональний підхід демонструє спроможність Ради ефективно продукувати рішення, які в багатьох випадках за змістом відокреплені один від лругого. Наприклад, у макроекономічному блоці чи аудиторському. Так, не всі мають однакові погляди та однаковий бекграунд (в плані попереднього досвіду та наукового підґрунтя) щодо всіх питань з розгалуженого функціоналу повноважень Ради. Але такі відмінності в розрізі членів Ради створюють певну синергію.

Що стосується досягнень. Особисто для мене найбільшим з них є те, що Рада санкціонувала перехід до нового монетарного режиму, і з року в рік підтверджує його в Основних засадах, і що ми ухвалили Стратегію монетарної політики. Цей документ чітко визначає, що нашим монетарним режимом є інфляційне таргетування, що це середньострокова стратегія. В Основних засадах на кожен наступний рік ми тепер не просто його підтверджуємо, а вносимо уточнення, розглядаємо певні специфічні моменти, ризики, прогнози і т.д. Щоб не було якихось непорозумінь між учасниками ринку, щоб не було ризиків - підтвердить Рада мандат на інфляційне таргетування чи ні? Стратегія дає чітку відповідь на це запитання.

Але робота не стоїть на місці. Ми запроваджуємо новий підхід до реалізації функції щодо контролю монетарної політики, зокрема процедуру слухань правління з приводу рішень щодо процентної ставки.

- Це якісь періодичні слухання, пов‘язані з рішеннями монетарного комітету?

- Так, через чітко визначений наперед час після рішення щодо ставки ми вислуховуємо правління з його мотивацією: яким був прогноз і яке рішення було прийнято. Для чого це робиться? - Стара ідеологія оцінок виконання засад грошово-кредитної політики зводилася до того, що ми формально щось підтверджуємо або не підтверджуємо, аналізуємо той чи інший набір цифр. Але в режимі інфляційного таргетування найбільш важливим є не це. Мандат Національного банку - це цінова стабільність. Є кількісна ціль, яка фігурує в стратегії монетарної політики і підтверджується в Основних засадах, і є рішення, яке ухвалюється для того, щоб досягти цієї цілі. В процесі реалізації монетарної політики можуть бути ті чи інші обставини, які перешкоджають досягненню цілі або створюють ситуацію, коли досягнення цілі краще відтермінувати на майбутнє і допустити певне відхилення. Тож ми маємо чітко розуміти, яка була мотивація рішень з приводу процентної ставки, як такі рішення співвідносяться з очікуванням щодо майбутньої інфляції, які є припущення і модельні специфікації. Все це в сукупності і визначає для Ради втілення контролю за монетарною політикою, а ще оцінку того, наскільки монетарна політика відповідає логіці мандату і духу режиму інфляційного таргетування. Мені здається, це один з дуже серйозних новаторських кроків.

- Коли були запроваджені такі слухання правління?

- Ми це практикуємо з жовтня 2018 року. Я впевнений, що такі дискусії збагачують і правління, і Раду. Такий підхід до реалізації контрольної функції Ради добре узгоджується із законом, який жорстко обмежує втручання Ради в операційну діяльність правління.

Окрім того Рада напрацювала досить багато аналітичних питань, пов’язаних з оцінкою діяльності правління за іншими функціональними напрямками, зокрема щодо банківського регулювання, політики щодо валютного курсу і т.д. Я впевнений, що на майбутнє робота буде тільки покращуватися.

Є ще аудиторський блок. Це дуже специфічна щоденна робота, пов’язана з кошторисом, визначенням і підтвердженням суми до перерахування в державний бюджет. І те саме можна сказати про функцію, пов’язану із внутрішнім контролем.

Тож члени Ради мають дуже серйозне навантаження. І тут головне навіть не формальне завантаження в часі, а те, що кожен привносить в роботу Ради своє розуміння відповідальності перед країною.

- А якщо правління не дослуховується до порад Ради? Наприклад, питання щодо депозитних сертифікатів (ДС), по якому Рада кілька разів, як на мене, дорікала правлінню.

- Я б не сказав, що Рада напряму, як колегіальний орган, якимось своїм рішенням стверджує, що потрібно зробити те і те, зменшити те і те… Бо це пряме порушення принципу невтручання в операційну діяльність. Але можна давати оцінку того, наскільки ефективним є такий монетарний інструмент і наскільки він відповідає цілям.

Давайте будемо відвертими. По-перше, операційна діяльність або рішення з приводу операційного каркасу монетарної політики - це відповідальність правління. І правління вибирає саме таку модальність.

По-друге, якщо ми говоримо, що центральний банк таргетує інфляцію, то процентна ставка є ключовим інструментом, і вона має задавати нам точку відліку для кривої доходності. В чому зміст депозитних сертифікатів як інструментів постійного доступу? Коли центральний банк чи операції Казначейства збільшують ліквідність, вони спрямовані на мінімізування коливання міжбанківської процентної ставки. Коли ставка перебуває в досить жорсткому коридорі, це дає усій банківській спільноті чітке розуміння, скільки буде коштувати в короткостроковому періоді гривневий ресурс. Це є перший крок для визначення того, якими повинні бути процентні ставки в гривнях з урахуванням у подальшому ризиків ліквідності та строковості. Найбільша перевага цього каркасу полягає в тому, що міжбанківська ставка прив’язується через ці операції постійного доступу до облікової ставки, яка встановлюється відповідно до макроекономічних пріоритетів.

Я хочу вам поставити питання по-іншому. Добре, а якщо у нас не буде депозитних сертифікатів, то як ми забезпечимо функціонування депозитних операцій на принципах інструменту постійного доступу?

- Уряд каже, що зможе підставити плече у вигляді держоблігацій (ОВДП), і тоді за меншою конкуренції з депозитними сертифікатами Нацбанку Мінфін залучатиме гроші дешевше.

- Так, інколи центральні банки так і працюють – через зворотне репо з ОВДП. Але з точки зору витрат це буде те саме з тією лише відмінністю, що в умовах України, коли є суттєві суверенні ризики, коли ринок ОВДП ще недостатньо еластичний і глибокий, інструмент у вигляді держоблігацій може і не спрацювати настільки надійно, як працює інструмент депозитних сертифікатів (ДС) Нацбанку.

І інший дуже важливий момент: динаміка операцій з ДС жорстко прив’язана до змін в обсягах банківської ліквідності. І на піки емісії ДС чітко впливають або зменшення рахунків Казначейства, або збільшення викупу на міжбанку валюти. Тобто, по великому рахунку, ДС якраз і спрямованиі на мінімізування впливу волатильності змін в коррахунках, в обсягах ліквідності, яка є на ринку, для того, щоб не спровокувати надмірні коливання міжбанківської ставки і щоб ліквідність не перетікала на інші сегменти і не порушувала там структуру доходності.

Це ми говоримо про роль ДС в операціях постійного доступу. Але якщо у нас основним джерелом надходження гривні є придбання іноземної валюти, то коли ми через ДС обмежуємо коливання міжбанківської ставки вниз, то у такий спосіб сертифікати опосередковано також стають стерилізаційним інструментом. (Хоч це і не є прямим їх призначенням.)

Тож коли у нас точаться жваві дискусії з приводу того, що це дорого, я можу сказати: а не підтримувати валютні резерви для нас буде дешевше? Всі країни, які активно нагромаджували валютні резерви, рано чи пізно стикалися з проблемою, що за це потрібно платити. Тому що різниці в процентних ставках, за якими генерують валютні резерви і за якими їх стерилізують, можуть бути дуже суттєвими. Більше того, для таких країн, як Китай, Корея, Японія витрати на підтримку резервів сягнули вже відсотків ВВП. Якщо б ми говорили, що нам не потрібно накопичувати валютні резерви, що ми готові до ще більшої амплітуди коливань обмінного курсу і що рефінансування у нас стає ключовим інструментом збільшення ліквідності, то обсяги ДС автоматично знизяться.

В одному з офіційних звітів Нацбанк наводив приклад Грузії. Вони стартували з такої ж ситуації, коли їх ДС (та їх еквівалент) домінував в операційному каркасі. Потім вони пройшли період, коли не було однозначної домінуючох визначеності, а потім, зменшуючи обсяг валютних інтервенцій, тобто розширюючи діапазон коливань ларі і зменшуючи попит на валютні резерви, побачили, що в них основним інструментом стає рефінансування. Думаю, що ми, якоюсь мірою, також йдемо цим шляхом.

- Через два з половиною роки роботи Ради як ви можете оцінити рішення виключити з її складу представників уряду?

- Воно було цілком вірним. Бо якщо тільки з’являються представники уряду в наглядовому чи в виконавчому органі центрального банку, то це автоматично ставить питання не просто про незалежність центрального банку, а й про перманентний конфлікт інтересів між монетарною і фіскальною політикою. Члени уряду є політичними особами, тож може бути політичний вплив, і запобіжники, виставлені в законі України про Нацбанк, абсолютно вірні і захищають його незалежність. Це дуже важливий момент.

- А той факт, що в проект держбюджету часто закладається цифра відрахувань від Нацбанку більша, ніж та, що реально виходить, це фантомні болі?

- Як правило, є така тенденція, але мені не хочеться коментувати рішення парламентського бюджетного комітету. Я радий з приводу того, що існує принцип подвійного підтвердження суми перерахунку до бюджету: незалежним аудитором, а потім Радою НБУ. Якщо хтось один не підтверджує, то немає законних підстав для перерахування. Це є дуже серйозний запобіжник з приводу політичного тиску.

- Навіть після формування нової Ради НБУ час від часу звучать заклики щодо розширення її повноважень. Як ви вважаєте, це доцільно?

- Дуже складне і непросте питання. В листопаді-грудні проскакували такі інформаційні моменти, щоб Раді надати функцію встановлення процентних ставок. Але тоді ми повинні повністю переписати закон про Нацбанк і поставити питання: а наскільки він буде відповідати конституційно визначеному мандату Ради? Згідно Конституції, Рада не є виконавчим органом, або органом, який реалізує операційний рівень монетарної політики. Як мені здається, потрібно більшою мірою говорити не стільки про повноваження Ради, скільки про більш широкий баланс стримування і противаг щодо монетарної політики Нацбанку. Якщо ми готові ставити питання про те, що потрібен інший баланс стримування противаг, тоді можна обговорювати якийсь новий дизайн повноважень Ради.

Ми повинні чітко розуміти, що на сьогодні будь-який перегляд повноважень між Радою і правлінням також автоматично означає зміну балансу впливу на монетарні рішення в розрізі президента, парламенту, Кабінету міністрів і т.д. Оскільки так питання по Конституції не може ставитися, то відповідно недоцільно говорити, що Раді потрібні ще якісь додаткові повноваження. Теперишні повноваження відображають баланс стримувань і противаг більш високого рівня і достатньо повною мірою дозволяють врахувати принцип операційної незалежності правління.

Квазі-політичний та квазі-технокритичний принцип функціонування Ради, яка за своїм змістом також є незалежною, є продовженням і гарантією незалежності центрального банку.

Тому дискусії щодо додаткових повноважень Ради, як на мене, можуть бути певною мірою "піщєй для ума" для якихось інтелектуальних вправ, але не повинні виходити на якийсь інший рівень.

- Наприкінці 2016 року заступник голови Ради Тимофій Милованов сказав, що в ній сформувалися дві ідеологічних групи. Одна вважає за пріоритет боротьбу з інфляцією, інша - стимулювання економічного розвитку. Як йдуть справи зараз?

- Пам’ятаю цей пост Тимофія. Пам’ятаю, що також неодноразово мав розмови з цього приводу цього, і можу сказати: є такий поведінковий підхід, коли кроки інституції визначаються на основі аналізу персонального складу її учасників. Вважаю, що за аналізом колонок, попередніх публікацій, попереднього доступу спільнота експертів давним-давно визначилася стосовно того, хто є хто і які макроекономічні позиції відстоює. І це чудово, коли є така інформаційна симетрія.

Що стосується погляду на цю проблему зсередини Ради, не буду заперечувати, що ми можемо відрізнятися в плані економічного світогляду. Більше того, це абсолютно нормальна практика дуже багатьох центробанків, коли хтось є голубом, а хтось - яструбом щодо жорсткості реакції ставок на інфляцію, хтось є більш кейнсіансько орієнтованим, а хтось - менше. Дискутувати треба. Ось прості приклади: якою є краща траєкторія обмінного курсу? Як Нацбанк у своїх рішеннях має враховувати поведінку реального ефективного обмінного курсу? Яким має бути інфляційний таргет? Як обґрунтовувати пояснення відхилення? Є досить багато різних технічних нюансів, котрі вже можуть спровокувати дуже жваву дискусію.

У нашому випадку головне, що навіть за потенційних світоглядних відмінностей щодо економіки, коли конфігурація окремих голосувань є багатоплановою і багатоманітною, з ключових питань зберігається одностайність і ми знаходимо компроміс. Тому загострення фокусу на цій проблемі вже не настільки актуально.

 

Другу частину інтерв‘ю буде незабаром опублікована на сайті агентства "Інтерфакс-Україна"

Загрузка...

ЩЕ ЗА ТЕМОЮ

Завантаження...
РЕКЛАМА

ОСТАННЄ

Існує великий потенціал для продовження двостороннього зростання торгівлі – торговельний аташе США

Україна не може зазнати поразки в реформах - посол ЄС

Найбільшою перешкодою для економічних перетворень залишається незавершеність судової реформи – економічний радник Посольства США

Проект "Київ Сіті" має стати одним із символів змін у країні

Скасування безвізу нам не загрожує - представник України при ЄС

Вакарчук: Ми не ділимо людей залежно від їхніх політичних вподобань, хочемо змін для всіх

Віце-прем'єр Зубко: Фонд енергоефективності в 2019 обробить мінімум 300 заявок

Член Ради НБУ Козюк: Банківська система має бути розвантажена від концентрації своїх активів на ОВДП

Павленко: Якщо ПЦУ діятиме відповідно до томосу, то його не "заберуть"

Гройсман: центристська позиція – найбільш правильна для держави

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
Завантаження...
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА