Олександр Бондаренко очолив Дніпропетровську ОДА трохи менше року тому, прийшовши на посаду з бізнесу. За цей час молодому чиновникові довелося навчитися знаходити спільну мову з представниками місцевих еліт, з двома прем'єрами та модернізувати бюрократичний апарат області.

Про те, як проходять скорочення в місцевих органах влади, як регіон почуває себе в статусі прифронтової зони й навіщо Дніпропетровській області новий аеропорт, Олександр Бондаренко розповів в інтерв'ю "Інтерфакс-Україна".

Коронавірус і карантин сильно вплинули на економіку регіону?

Рецесія є, я бачу це з наповнення місцевих бюджетів, яке просіло порівняно з минулим роком. За 6 місяців 2020 року обсяги надходжень до бюджету області знизилися на 5-6% порівняно з першим півріччям 2019 року і на 15% – від плану-2020. У містах обласного значення падіння склало 3-4%. При цьому в ОТГ (об'єднані територіальні громади – ред.), де ефективно працює реформа децентралізації, податкові надходження навіть виросли на 5-6%, в деяких випадках – на 10-15% відносно 2019 року, що дозволяє їм ефективніше працювати з місцевою інфраструктурою: ремонтувати дороги й опорні школи, проводити освітлення тощо. У топ-10 найбагатших ОТГ України входять 7 з Днепропетровської області.

Найуспішніші в області – Зеленодольська, Софіївська, Троїцька, Богданівська ОТГ.

Скільки ОТГ вже створено в Дніпропетровській області і який потенціал децентралізації?

Уже створено 75 ОТГ, і це найбільша кількість в Україні. У перспективах створення ще 11 ОТГ, тобто всього буде 86. Після чого ми залишимося областю, яка лідирує за кількістю ОТГ. Ці об'єднання буде створено під час прийдешніх виборів у жовтні: пройдуть вибори голів і рад ОТГ. Після цього територія області буде на 100% покрита ОТГ.

Децентралізацію ви вважаєте успішною реформою?

Ми відчуваємо позитив від децентралізації з точки зору самодостатності та більшої фінансової незалежності місцевих громад, які стали здатні самостійно закривати інфраструктурні та соціальні питання. Тепер місцевий житель піде з питаннями та претензіями не до далекого від нього керівника районного центру, а до обраної ним самим людини, що живе на умовній сусідній вулиці. Поки що ОТГ не вдається повністю закривати всі свої питання самотужки, але до 2021 року вони зможуть надавати 80-90% сервісів і послуг власними силами.

Але в реальності не буває все так добре, як ви описуєте.

Не буває. Є, звичайно, і зворотна сторона медалі. Така модель неминуче призводить до ослаблення вертикалі влади. Тому потрібно розуміти, яка фінальна мета реформи. Якщо ми хочемо комфортного життя наших громадян на місцях, то децентралізація – однозначний плюс. Тут дуже важлива ефективна робота правоохоронних органів, щоб не було кримінальних зв'язок на рівні місцевих керівників поліції й органів самоврядування, щоб не з'являлися місцеві "феодальні князьки". Ось у цьому дійсно є ризик, і саме тут необхідні робота і моніторинг з боку центральних органів влади.

В умовах такої активної децентралізації які взагалі залишилися функції у голови ОДА?

Наше завдання – моніторити та забезпечувати соціальну справедливість і виконання всіма органами влади своїх функцій, надання ними якісного сервісу населенню. Вони повинні працювати для людей, а не вирішувати свої питання з мовчазного схвалення правоохоронних органів. Взагалі ОДА – це як маленький Кабмін, в якому є департаменти, які відповідають за всі сфери діяльності: від економіки до культури. До роботи залучено багато спеціалістів. Наприклад, в непрямому підпорядкуванні Дніпропетровської ОДА перебуває близько 40 тис. працівників медичної сфери, близько 25 тис. – освітньої, близько 5 тис. – соціального захисту. ОДА призначає керівників, відповідає за розподіл бюджетних коштів і багато іншого в цих сферах на території всієї області, закриває основну частину всіх соціальних питань, на вирішення яких іде близько 80% зведеного бюджету області.

Ви прийшли в держуправління з бізнесу. Які ключові відмінності ви бачите?

З безлічі відмінностей я б виділив мотивацію. Приходячи в держсектор, потрібно розуміти, що ти повинен працювати на поліпшення якості життя людей, тут повинна бути соціальна складова. Але є й спільне: і в бізнесі, і в держуправлінні важливо ставити цілі та досягати результатів. І тут виникає проблема: більшість чиновників і бюджетників різних рівнів звикли працювати на процес, а не на результат. Вони знають, що їм щомісяця стабільно будуть платити зарплату незалежно від того, виконали вони задачу або ще виконують її. Тому, звичайно, хочеться змінити цю систему. Взяти і замінити відразу весь апарат чиновників – неправильно. Необхідні й інституціональна пам'ять, і розуміння бюрократичних процесів, тож перебудовувати систему необхідно поетапно, працювати з людьми.

А грошова мотивація є? Зарплати хіба не важливі?

Важливі, звичайно. Але я сумніваюся, що випускник хорошого вишу піде на держслужбу на 6-7 тис. грн, якщо в приватному секторі йому можуть запропонувати 10-11 тис. грн. Поки що у межах бюджету ми таких зарплат запропонувати не можемо, але ж є інший варіант: перевести кількість чиновників у їхню якість. Тоді можна буде зарплатний фонд розподілити на менше число більш ефективних людей, таким чином, підвищивши розмір зарплат. Ось вам і фінансова мотивація. В принципі, до цього вже все йде: за рік ми скоротили кількість співробітників в РДА приблизно вдвічі.

У розвиток цієї теми: є інформація в ЗМІ про можливі скорочення чиновників, лікарів і вчителів. Можете прокоментувати?

Почнемо з чиновників. Крім того, що ми вже скоротили їхню кількість, процес продовжиться через нову адмінреформу й укрупнення районів. У нас в області було 22 РДА, стане 7. Логічно, що співробітників і депутатів місцевих рад у них теж стане менше. Знадобиться 3-6 місяців, щоб нова система запрацювала, але не пізніше початку 2021 року це станеться. В облдержадміністраціях теж відбуваються скорочення – щорічно на 10-15%. У нас апарат в 2020 році скоротиться на 15%, наприклад.

Це вплине на якість роботи чиновників?

Це вплине на рівень витрат на утримання чиновників. Кількість чиновників в українських областях стане можливо порівняти з кількістю держслужбовців в різних європейських і американських регіонах. Наприклад, для невеликої області (не Дніпропетровської) буде досить 800 чиновників, які будуть її обслуговувати.

А що стосовно вчителів і лікарів?

Поки не бачу приводів і необхідності скорочувати медиків і педагогів. Цього року жоден з наших численних обласних коледжів, ПТУ, технікумів, лікарень не було зачинено, ніде не було масових скорочень. І моє завдання – зробити так, щоб цього не сталося. Медреформа стартувала в 2018, з квітня поточного року почався другий її етап, який так чи інакше спонукає медустанови підвищувати якість і розширювати асортимент своїх послуг. Медзаклади будуть змушені конкурувати з приватними клініками. Це ринковий підхід.

Чи означає це, що може зменшиться кількість лікарень?

Можливо. Ми дуже багато спілкуємося з медичним менеджментом на цю тему, говоримо про те, які стратегії в нинішній ситуації ефективні. Можна брати компетенцією, можна спеціалізацією на якомусь виді послуг, можна шукати інвесторів, створювати колаборації з приватними клініками.

Ще однією критично важливою ​​соціальною темою України стали ветерани та поранені військовослужбовці. Дніпропетровська область – прифронтова зона. Як ви залагоджуєте ці питання?

Що стосується екстреної медичної допомоги військовим, то це питання налагоджене. Є необхідний авіатранспорт у військових, відпрацьовані протоколи швидкої доставки поранених в госпіталі, проведення необхідних операцій, післяопераційного догляду. За час війни всім довелося навчитися працювати з цими питаннями швидко і ефективно.

У нас в обладміністрації є спеціальне управління у справах АТО / ООС, яке займається, в тому числі, питаннями підтримки ветеранів. У липні ми запустили програму "З повагою до воїнів", в межах якої, зокрема, за кошти облбюджету будуть придбані 70 квартир ветеранам ООС. Для цього нам довелося переглянути розпочате будівництво житлового будинку в Кривому Розі: квартири за бюджетні гроші там виходили "золотими", близько 22 тис. у.о. (в еквіваленті), хоча на ринку аналогічне житло можна придбати в рази дешевше. За рахунок перегляду ситуації та більш ефективного використання бюджетних коштів зможемо до кінця року вручити ключі від 70 квартир.

Для розуміння: за останні 3 роки з усіх джерел фінансування (державні програми + обласні) було куплено 60 квартир. Сподіваємося, що ще 11-12 квартир у 2020 році буде придбано за рахунок коштів Міністерства у справах ветеранів. При черзі в 250 осіб закрити третину лише за рік – це вже хороше досягнення.

Також забезпечуємо санаторне лікування й реабілітацію ветеранів. Важливо, щоб був гідний рівень послуг. Соромно чути історії, коли на бордах – подяка, а в номерах санаторіїв – іржа й таргани.

Третій напрям роботи – культурний. Цього року зробили для учасників бойових дій безкоштовний вхід до всіх культурних установ і на всі культурні заходи наших державних установ. Щоправда, через карантин скористатися цією опцією ветеранам було складно, але, сподіваюся, у вересні, з початком нового сезону, програма запрацює на повну потужність.

Від соціальних питань перейдемо до економіки. Нещодавно в Дніпропетровській ОДА відбулася нарада комітету Верховної Ради, під час якої обговорювалися питання, зокрема, "Південмашу". Що в підсумку?

Окрім "Південмашу", за яким був розроблений і прийнятий в липні закон про поповнення статутного капіталу підприємства на 2,32 млрд грн і реструктуризацію його боргу перед Мінфіном на суму $60,5 млн, обговорювалась ідея створення авіакосмічного хабу аналогічного NASA, який би керував авіаційними та космічними компаніями України, займався розвитком і співпрацею з приватними компаніями.

На тій же нараді ОДА говорила, що готова допомогти з фінансування українського супутника.

Все так, ми дійсно готові. Чекаємо реальної пропозиції від Державного космічного агентства, хочемо розуміти, який це буде супутник. Є ж, наприклад, не до кінця зроблений супутник на КБ "Південне", є ще варіанти. Я буквально днями зустрічався з керівником Держкосмосу Володимиром Усовим, ми обговорювали, який це може бути супутник, скільки буде коштувати його запуск, коли це може статися. Звичайно, і в цьому випадку ми будемо підходити до питання прагматично, нам треба розуміти, яку вигоду з цього може отримати область.

В цілому, такій космічній державі як Україна необхідно мати власний супутник, і не один. Цей напрямок – можливості співпраці – активно порушує глава держави під час спілкування з лідерами інших держав.

На вищезгаданій нараді в Дніпропетровській обладміністрації так само звучала тема розвитку індустріальних парків. Яка ситуація зараз? Що відбувається з раніше заявленим парком в Павлограді?

У Павлограді дійсно є технопарк, але я ним не дуже задоволений: при відвідуванні виявилося, що там немає нормальних комунікацій. Складно запрошувати бізнес розгорнути виробництво в технопарку, в якому не підведені вода, електрика, каналізація. Проводити комунікації – це дуже дорого, це десятки мільйонів гривень і місяці технічної роботи. Це не те, у що інвесторам цікаво вкладати гроші. Тож ми зараз орієнтовані створити індустріальні парки на території великих промзон, де вже є необхідні комунікації і де інвестору не доведеться витрачати зайві кошти, що й буде нашою перевагою в діалозі з бізнесом. Моя теза полягає в тому, що індустріальні парки – це точка економічного зростання для України.

До речі, після зустрічі в ОДА комітету ВР з економічної політики, народні депутати надихнулися дискусією та візитами на промислові підприємства, і в профільному парламентському комітеті народився законопроект про зміни до закону "Про індустріальні парки". Сподіваюсь, у вересні він вже потрапить до сесійної зали. Законопроект передбачає підвищення податкових преференцій, зокрема, скасування ПДВ і мита на ввезення сировини й обладнання на територію індустріального парку, скасування податку на прибуток на 5 років для нових резидентів індустріальних парків.

Яка часова перспектива відкрити цих парків у Дніпропетровській області?

Сподіваюся, до кінця поточного року вони будуть зареєстровані. Уточню, що мова йде про два технопарки. Найближчим часом нам необхідно буде вибрати керуючу компанію.

Є три потенційні майданчики, і по одному з них вже досягнуто попередніх домовленостей. Є оцінка вартості облаштування деяких відсутніх комунікацій. Є повністю опрацьований юристами алгоритм відкриття та реєстрації індустріального парку. Є розуміння, кому пропонувати ці проекти: є список з принаймні 15-20 підприємств, які так чи інакше хотіли відкривати виробництва.

На залучення якого бізнесу ви орієнтуєтеся при створенні технопарків?

 

Перш за все, на середній. Якщо завод, то це до 100-200 співробітників та інвестиції в розмірі $2-5 млн. Напрями діяльності – переважно промисловість, машинобудування, хімія. Хоча, наприклад, агросектору та компаніям, що виробляють продукти харчування, ми навряд чи станемо відмовляти. Зрозуміло, що це приблизні критерії. Більш точно їх визначить керуюча компанія.

Чого ще не вистачає для залучення зовнішніх великих інвесторів у регіон?

Потрібно досягти такого становища, щоб Україна стала конкурентоспроможною принаймні на рівні Східної і Центральної Європи, щоб могла запропонувати вигідні умови для інвесторів. Щоб підприємства будувалися не в Словаччині, Польщі чи Білорусі, а в Україні. Коли в країну потягнуться ці підприємства, тоді вже я, як керівник області, буду робити все від мене залежне, щоб вони прийшли саме до Дніпропетровської області. Але поки що ми не особливо конкурентоздатні на рівні країни. І я це чітко відчув, коли ми в січні були в Давосі на економічному форумі. Тоді я знайомився з багатьма бізнесменами, зацікавленими десь вигідно розмістити своє виробництво. Вони питали, які в Україні переваги. У відповідь я міг говорити тільки про відсутність податку на землю і пайового внеску. Але цього не тільки мало, це незрозуміло: за кордоном не розуміють, що таке пайовий внесок, потрібно використовувати більш зрозумілі, універсальні і, головне, більш ефективні економічні інструменти. Ситуація настільки неконкурентна, що зараз навіть великі українські підприємства нерідко вирішують розмістити виробництво за кордоном.

Так що завдання – не тільки залучити іноземних інвесторів, а, перш за все, створити вигідні умови для українських компаній, щоб було більше високотехнологічних виробництв готового продукту в Україні, щоб українські гроші вкладалися в підприємства всередині України. Це дуже важливо і ця тема в фокусі у команди президента. Це має стати національною ідеєю.

У цьому ключі є резонансний законопроект, прийнятий парламентом у першому читанні, що стосується локалізації. Його обговорюють уже навіть у Брюсселі на найвищому рівні. Як ви до нього ставитеся з точки зору керівника області?

Я за ним стежу і вже бачу, який від нього може бути економічний ефект для області, як він може вплинути на конкретні підприємства. В першу чергу, законопроект спрямований на машинобудування: якщо відбувається закупівля держпідприємством або органом влади якогось обладнання, то в його складі повинен бути певний відсоток (від 25% до 60%) української продукції.

У Дніпропетровській області він торкнеться перш за все оборонного комплексу і залізниці. Я проаналізував 25 найбільших машинобудівних компаній області всіх форм власності і дійшов висновку, що цей закон дозволить активізувати роботу держпідприємств, таких як "Південмаш", КБ "Південне", Павлоградський механічний завод, які можуть робити багато для оборонного сектора. Така ж ситуація і стосовно залізниці. У нас є Дніпропетровський стрілочний завод, Дніпропетровський тепловозоремонтний завод, які зараз завантажені на 20-25% від загальної потужності. Критики багато, є аргументи проти, але ми ж розуміємо, що закон про локалізацію - це пошук вирішення проблеми, вона існує.

Повернімося ближче до землі. Як просуваються справи з аеропортом в Дніпрі? Тему підіймають багато років, але коли його побудують?

У 2020 були вирішені питання з пошуку й вибору інвестора, передали землю в оренду і вже у вересні починаємо будувати. Здати об'єкт, включно з новим терміналом і злітно-посадковою смугою, мають намір до кінця 2022 року. Довжина ЗПС складе 3200 м, що дозволить приймати навіть найбільші пасажирські літаки. Зараз така смуга є тільки в "Борисполі", і якщо в Києві погана погода, то такому лайнеру як Boeing-777 в Україні просто ніде приземлитися. Коли ми відкриємо свою ЗПС, він зможе пролетіти 40 хвилин в Дніпро і приземлитися у нас. Також в аеропорту з'явиться новітня навігаційна і світло-сигнальна система, яка допоможе посадити на землю будь-які судна. Зараз за поганої погоди сісти в Дніпрі складно. Були прецеденти, коли з цієї причини до нас не могли долетіти ні з Кабміну, ні з ОБСЄ.

Які завдання вирішуватиме аеропорт?

Це найважливіший інфраструктурний проект регіону. Він допоможе вирішити проблему прямого сполучення зі світом, на що скаржаться місцеві жителі і, найактивніше, бізнесмени. У Дніпропетровській області працюють базові офіси найбільших в Україні компаній: “ПриватБанк”, Monobank, Work.ua, “АрселорМіттал Кривий Ріг”, “Біосфера”, “Метінвест”, “АТБ”, “Варус”, Interpipe, космічна компанія Firefly – перераховувати можна довго. При цьому в Дніпрі складно організовувати міжнародні форуми, запросити іноземних партнерів, тому що гостям доводиться добиратися в місто щонайменше з двома-трьома пересадками. Для розвитку бізнесу та регіональної економіки вкрай потрібен сучасний термінал, тому що прямі економічні зв'язки прямо пропорційно впливають на інвестиційний клімат регіону. Звичайно ж, він дозволить створити нові супутні бізнеси (дьюті-фрі, ресторани, парковки, готелі) і робочі місця.

І, звісно, жителям області більше не доведеться для поїздок до курортних та інших країн їхати в сусідні області або Київ, щоб далі летіти чартерним рейсом. Зараз аеропорт обслуговує 300 тис. пасажирів на рік. Для міста-мільйонника це дуже мало. У Харкові пасажиропотік за підсумками 2019 року склав 1,34 млн осіб, і вони хочуть збільшити цифру до 2 млн осіб. Це вп'ятеро більше, ніж показники нашого аеропорту, хоча населення більше в Дніпропетровській області.

Які ще інфраструктурні проекти ви зараз реалізуєте в регіоні і на якому етапі вони знаходяться?

Цього року ми побудували більше половини від заявленої кількості необхідних місцевих доріг, це більше 75 км. До кінця року плануємо виконати заплановану цифру в 150 км і, можливо, навіть трохи її перевищити. Проводимо проектування оновленої Дніпропетровської філармонії: буде не тільки оновлений будинок, але і нові підходи до управління – плануємо впровадити модель залучення міжнародних меценатів до наглядової ради, вже є попередні домовленості.

У жовтні поточного року здаємо п'ять малогабаритних будинків для дітей-сиріт у межах програми "Родинний затишок". До кінця жовтня завершиться ремонт 13 приймальних відділень в медустановах. Важливо, що навіть у такий складний за всіма параметрами рік ми не зупинили та не скасували жодну інфраструктурну програму.

І наостанок: ви очолюєте область, на території якої знаходиться Кривий Ріг – батьківщина чинного Президента. Напевно, до нього інформація про проблеми міста доходить частіше та швидше, ніж в ОДА. Чи часто телефонують з Офіса Президента з питаннями щодо Кривого Рогу?

Насправді кожне велике місто області, а це крім Кривого Рогу так само Кам'янське, Павлоград, часом вимагають більше уваги, ніж райони. Це пов'язано з тим, що чим більше й щільніше населення, тим більше виникає питань, тим частіше й активніше йде запит на менеджмент з боку органів влади та різних служб. Дзвонять же не тільки з ОП, в рази частіше пишуть і звертаються народні депутати по своїх округах. І це нормально, я схвалюю це. Обмін даними, взаємодія – все для того, щоб в кожному населеному пункті області йшли поліпшення, а якщо виникають проблеми, то вирішувалися вони якісно й оперативно. На щастя, за час моєї роботи політичні гасла в рішенні поточних питань виникали всього кілька разів, і з депутатами різних політичних поглядів ми знаходили можливість діяти функціонально. Адже коли мова йде про своєчасне підключення опалення або подачі води в житлові будинки, ідеологічне протистояння недоречне.