11:15 24.10.2022

Російські пропагандисти обов’язково мають опинитися на лаві підсудних і отримати реальні терміни – нардеп Євгенія Кравчук

20 хв читати
Російські пропагандисти обов’язково мають опинитися на лаві підсудних і отримати реальні терміни – нардеп Євгенія Кравчук

Ексклюзивне інтерв’ю заступниці голови комітету Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики, заступниці керівника фракції "Слуга народу" Євгенії Кравчук агентству «Інтерфакс-Україна»

Текст: Олександр Трохимчук

 

— На осінній сесії ПАРЄ ухвалила резолюцію "Подальша ескалація агресії Російської Федерації проти України". Поговорімо про практичне застосування норм цього документу. Якщо пояснювати простими словами: що це дає Україні?

— Ця резолюція – найбільш революційна на всі роки російської агресії. Вона ввібрала в себе акцент на таких речах, як Спеціальний міжнародний трибунал, а також у ній з’являються абсолютно нові визначення, яких досі не було в жодних документах жодних міжнародних організацій. Йдеться про визначення російського режиму як терористичного і дій, які він вчиняє в Україні – терористичними. Раніше це звучало десь у твіттерах, деякі парламенти, наприклад, Литви та Латвії, ухвалювали це на своєму рівні, вже після рішення ПАРЄ – приєдналася й Естонія, і парламент Нідерландів, але офіційно в документі міжнародної організації цього ніде не було зафіксовано.

У частині про трибунал ідеться тепер про звернення до країн-учасниць Ради Європи із закликом пришвидшити його створення. Тобто ми вже не обговорюємо, чи треба його створювати, а наголошуємо на необхідності якнайшвидше це організувати.

Водночас бачимо певну еволюцію Ради Європи як міжнародної організації. Якщо згадувати 2019 рік, коли російська делегація повернулася до Парламентської асамблеї Ради Європи – до участі в комітетах і засіданнях. Іще навіть у січні цього року, тобто 2022-го, коли ми піддавали сумніву її повноваження, а в Асамблеї все ж таки говорили про діалог… Хоча вже тоді було зрозуміло, що через місяць станеться якщо не вторгнення, то загострення на фронті. Ми ж казали: який діалог із російськими танками? Тим не менш, оця мантра про діалог, вона, була... Але в березні вигнали Росію (Комітет міністрів Ради Європи 16 березня вирішив виключити Росію з цієї організації – ІФ-У). Знову ж таки, Рада Європи – єдина міжнародна організація, яка виключила Росію з усіх своїх органів, зокрема, з ПАРЄ, Комітету міністрів, Європейського суду з прав людини, Венеційської комісії.

І ось нарешті в жовтні вперше з’являться визначення "терористичний режим Російської Федерації", заклик до країн-учасниць Ради Європи щодо надання Україні систем протиповітряної оборони (ППО).

 

— Спеціальний міжнародний трибунал займатиметься притягнення до відповідальності саме політичного та військового керівництва РФ. У цьому, власне, й полягатиме його відмінність від Міжнародного кримінального суду. І все ж, як трибунал зможе, наприклад, дістати Путіна з його бункера?

— Для цього треба міжнародний ордер на арешт. Він поширюватиметься на території тих держав, які підпишуть угоду про створення трибуналу. Значно пришвидшить увесь цей процес перемога України, тобто щоб ми їх усіх побачили на лаві підсудних, а не просто вирок дізналися is absentia. Так, дуже швидко Нюрнберзький процес відбувся, але лише після поразки нацистської Німеччини.

Востаннє трибунал у такому форматі працював у Нюрнбергу: власне, якраз у жовтневі дні й були вироки. Саме за таким принципом ми хочемо, щоб працював цей спецтрибунал: щоб засудити саме політичне й військове керівництво, тобто так, ви маєте рацію.

До речі, під час Нюрнберзького процесу вперше судили пропагандиста – головного редактора газети "Штурмовик" (нім. Der Stürmer) Юліуса Штрайхера. Ще один такий прецедент (то був трошки інший формат, бо це робила ООН) – це трибунал щодо геноциду Руанді: доведено, що в межах покриття радіостанції "Вільне радіо і телебачення тисячі пагорбів" кількість убитих тутсі була в десять разів більшою, ніж там, де його не було.

Тому пропагандисти обов’язково мають опинитися на лаві підсудних. Зараз юристи сперечаються, чи можна це зробити за конкретними кейсами в МКС, або ж цьому буде присвячена частина роботи трибуналу. Але те, що ми маємо довести справу з пропагандистами до суду і щоб вони отримали реальні терміни – це однозначно. Вони підкидають дрова у вогонь агресії – щодо кількості вбивств, щодо обстрілів цивільної інфраструктури. Як правильно сказав Буданов (керівник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов – ІФ-У), ми воюємо не лише з армією і купкою тих, хто в Кремлі, а з народом, який цю війну підтримує. Впродовж 20-ти років вони були в пропагандистській бульбашці. Хоча ясна річ, в епоху інтернету важко сказати, що хтось не мав можливості отримати доступ до інформації. Але свою роль, звичайно, відіграли всі ці державні медіа Росії. До речі, в ПАРЄ буде окрема резолюція про російську пропаганду в Європі.

 

— А розкажіть, будь ласка, детальніше про напрацювання цього документу, а також резолюції щодо протидії знищенню культурної ідентичності під час воєн, яку українська делегація теж планує запропонувати ПАРЄ до розгляду.

— У резолюції щодо російських пропагандистів ми будемо акцентувати на тому, що медіа Росії – це не про свободу слова, як передбачає стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а що російський інформаційний простір є частиною воєнних злочинів.

Так, багато країн Європейського Союзу вже заборонили ретрансляцію російських телеканалів, але є ще винятки. Наприклад, на якомусь умовному італійському каналі досі можна побачити в якості "експерта" того ж таки Соловйова (Володимир Соловйов – російський пропагандист, телеведучий, член партії "Єдина Росія", відомий своїми антиукраїнськими висловами – ІФ-У). Але його не можна називати журналістом, його навіть титрувати так не можна, бо він такий же пропагандист, як Юліус Штрайхер і ті, хто працювали на "Вільному радіо і телебаченні тисячі пагорбів".

Другу резолюцію ініціювала я. Вона стосується того, як під час конфліктів намагаються стерти культурну ідентичність. Йдеться не лише про знищення певних культурних пам’яток і релігійних споруд (їх на території України уже понад 540 знищено російськими військами). Це також і те, чого не видно – коли викидають українські книги з бібліотек, зі шкіл, позбавляють дітей можливості навчатися українською мовою, про депортацію дітей із України на територію Росії. Це має вплив і є фактично частиною геноциду.

 

— Коли може відбутися їх розгляд у ПАРЄ?

— Протягом року. Вони тільки-тільки стартували. Зазвичай робота над ними триває не менше року. Думаю, що в рамках цього ми проведемо слухання в ПАРЄ у відповідних комітетах. Важливо долучити якнайбільше депутатів із різних країн, тобто щоби вони не просто за рік проголосували за резолюцію, а й почули правду. Я хочу запросити також і українських журналістів на ці слухання.

 

— Щодо захисту культури під час війни. Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко в інтерв'ю "Радіо Свобода" анонсував, що перший "інформаційний Рамштайн" для обговорення міжнародної допомоги українській культурі може відбутися наприкінці жовтня або в листопаді. Чи долучається до цього ваш комітет?

— Ми як депутати постійно адвокатуємо українську культуру, медіа і креативні індустрії на всіх майданчиках, де виступаємо, коли спілкуємося з наших іноземними колегами. На жаль, що під час ковіду, що під час перерозподілу бюджету, культура однією з перших іде під ніж. Так, немає жодного сумніву в тому, що в першу чергу ми маємо забезпечувати Збройні сили та Міністерство оборони. Але й культуру, однозначно, треба підтримувати. Наприклад, ми з головою комітету подали дві поправки до проекту бюджету на наступний рік, які передбачають виділення коштів на Український культурний фонд (УКФ) – хоча би 200 млн грн на гранти, а також – на Український інститут книги (для закупівлі книг для бібліотек). Думаю, що в листопаді вже відбудеться розгляд бюджету (в другому читанні – ІФ-У) – він повернеться до нас від Мінфіну, і ми очікуємо, що ці поправки, все ж таки, будуть ухвалені.

Окрім того, дуже важливим аспектом є інформаційна безпека. Її важливість зараз зросла в рази, бо це – й інформування населення про надзвичайні ситуації.

 

— Міністр Ткаченко також наголошує на доцільності створити фонд підтримки українських засобів масової інформації. Як прогнозуєте, коли він зможе запрацювати в Україні, і на яких засадах здійснюватиме свою діяльність?

— Не можу сказати, що на 100% впевнена в тому, що цей фонд буде створений. Саме як фонд. Чому? Тому що з юридичної точки зору, це стане доволі тривалим процесом, виникатимуть питання від донорів стосовно того, чому вони не можуть напряму розподіляти кошти, бо в них є програми для підтримки медіа. Ми обговорювали з ними надання такої допомоги саме з аспектом підтримки незалежних медіа.

Журналісти в Україні зараз не лише інформують, а й фіксують воєнні злочини. Про це говорять і на міжнародних майданчиках: що медіа в Україні працюють також і над доказовою базою. Наприклад, 10 жовтня, коли в центрі Києва знову ракети й дрони падали, то журналісти там були вже за півгодини. Думаю, що документалістику треба підтримувати точно.

Я голосувала за ті поправки, які злетіли під час першого читання (проекту державного бюджету України на 2023 рік – ІФ-У) та стосувалися підтримки контенту FreeДома і марафону. Але думаю, ми повернемося до цього питання при розгляді в другому читанні. Я абсолютно переконана в тому, що треба урізноманітнювати контент "Єдиних новин", бо за вісім місяців одноманітність може знижувати перегляди. Очевидно, що мають з’являтись якісь і програми, й серіали.

 

— І якщо вже ви згадали національний телемарафон "Єдині новини", то приділімо увагу його рейтингам. Частина медіаекспертів стверджує, що вони є дуже низькими. Інші дослідники звертають увагу на неможливість це з’ясувати, бо з кінця березня більше не оприлюднюються дані вимірювання телевізійної аудиторії.

— Я не погоджуюсь із тим, що рейтинг низькі, бо все ж таки, в нього входять основні, як то кажуть, телевізійні кнопки. Тому охоплення телемарафону – суттєве. Можна сперечатися й доводити, що меншим стає відсоток тих, для якого джерелом інформації залишається телебачення. Але це точно не свідчить про низькі рейтинги телемарафону, бо абсолютно всі домогосподарства в Україні мають доступ до нього, а це дуже важливо з точки зору одночасного інформаційного охоплення. Щодо іномовлення, тобто про "FreeДом", який також мовить у цьому форматі, то його показники – теж непогані.

 

— Так сталося, що з перших днів появи в ефірі телемарафон час від часу потрапляє в скандали. Досить згадати хоча би найгучніший – щодо участі в ньому ведучих, які раніше просували російські наративи. Ряд українських медійних організацій і журналістів уже зверталися з цього приводу й до президента, й до профільного міністра. Зрештою, ці ведучі досі залишаються на своїх позиціях…

— Я помітила, що досі виникає деяка плутанина з цим марафоном, тому давайте уточнимо: це не держава його створила і не держава якимсь чином обирає, хто сидить у кадрі. Буквально відразу ж після 24 лютого зібралися керівники найбільших медіа та вирішили об’єднати зусилля, поділивши 24 години мовлення на слоти між телеканалами ICTV (від холдингу Starlight Media), "Інтер", "Рада", "Плюси" і були ще ТРК "Україна", але вже їх немає, тому їхні години поділили між рештою.

Щодо участі в марафоні тих чи інших ведучих. Невже Ткаченко має зателефонувати на "Інтер" і сказати, мовляв, не садіть у кадр оцю ведучу, чи як? У "Інтера" – велике покриття, радіочастотний ресурс – державний, до речі, тобто вони за це сплачують як за ліцензію. І як великий холдинг вони роблять частину своєї роботи. Насправді жоден із каналів зараз не зміг би сам забезпечувати своє інформаційне мовлення протягом 24 годин — показували би старі серіали й новини кілька разів на день.

 

— Водночас ваша колега за фракцією Мар’яна Безугла подала депутатське звернення до Міністерства культури та інформполітики, Служби безпеки України та Нацради з питань телебачення і радіомовлення з проханням безстроково відсторонити колишніх ведучих телеканалів Віктора Медведчука і Євгенія Мураєва від участі в телемарафонах. Це її власна ініціатива чи результат обговорень фракції?

— Це її ініціатива, яку ми на фракції не обговорювали. І, зауважу, що понад 90% прізвищ, які Мар’яна вказала у своєму зверненні, не мають стосунку до марафону. Вони там жодним чином не присутні – десь ютюб-канал собі ведуть. А до марафону з того списку долучені одна-дві людини. І то – вони працюють у конкретних редакціях. От що може зробити Нацрада? Це не в її компетенції. Так само й міністр цього вирішувати не може.

 

— Але ж якось треба таки це вирішувати, якщо в українців є недовіра до певних ведучих телемарафону…

— Нам їх вивести і розстріляти, чи що?

 

— Вочевидь, ні. Але невже немає жодного важеля?

— Ні, бо інакше це називається втручанням у редакційну політику. Як може зреагувати Нацрада у межах своїх повноважень? Наприклад, якщо певний ведучий скаже в ефірі, умовно, "Путін – молодець", тоді телеканал можуть навіть ліцензії позбавити.

 

— Але це довгий процес. Більше того, судовий…

— Так, але в такому разі телеканал виключили би з марафону.

 

— Тобто бодай якесь покарання таки можна застосувати?

— Так, але це – більше про сancel culture (культура скасування, коли внаслідок резонансу певні особи, бренди або й цілі корпорації опиняються поза соціальними або професійними колами через неприйнятну поведінку – ІФ-У). Актуальний приклад – коли генеральний директор книжкового магазину Yakaboo Іван Богдан необачно висловився про те, що жінки купують книги за гроші чоловіків. Уже наступного дня він написав заяву на звільнення. Так працює сancel culture. Але очевидно, що рівень несприйняття деяких людей, які ведуть новини в телемарафоні від певних каналів, не є настільки високим, щоб керівники цих медіа ухвалювали такі рішення.

 

— Йдемо далі. Порівняно "свіжим" скандалом телемарафону стала ситуація щодо присутності в його ефірі членів колишньої фракції "Опозиційна платформа – за життя" (ОПЗЖ). Із цього приводу Незалежна медійна рада оприлюднювала заяву із закликом припинити популяризувати їх, оскільки вважає "неприпустимим запрошення у національний ефір під час повномасштабної війни проросійських політиків, прямо причетних до просування російського порядку денного". Включення з ними відбувалися в слотах каналу "Рада"

— Я помітила, що вони вже не з’являються в ефірі телемарафону. Очевидно, редакція зробила висновки.

 

— Тим не менш дуже дивно виходить, коли на рівні з іншими в ефірі національного телемарафону дають право висловитись і цим діячам...

— Знову ж, у цьому випадку спрацювала сancel culture. Та й вмикали їх буквально кілька разів. І, здається, на телеканалі "Рада" пояснили це тим, що вони (члени колишньої "ОПЗЖ" – ІФ-У) офіційно є представниками депутатської групи. І це правда.

Такою ж, до речі, може бути аргументація й стосовно того, що представники цих груп (які утворились у Верховній Раді після припинення існування фракції "ОПЗЖ" – ІФ-У) не можуть входити до міжпарламентських делегацій, тобто втрачають місце. Але наприклад, на рівні ПАРЄ цього не відбулося, бо керівництво Асамблеї звернуло увагу на критерій щодо пропорційного представництва парламенту. Тобто їх не буде лише в разі переобрання. Але ми все одно будемо думати про квоти, бо наразі колишня "ОПЗЖ" розділилася на дві групи, а тому їхнє представництво вже не таке пропорційне, як було в 2019 році, коли це була друга за чисельність фракція українського парламенту після нас ("Слуги народу" – ІФ-У).

Їх можна засуджувати… Тобто до них має застосовуватися покарання у випадку, якщо буде доведено, що вони, наприклад, зрадники. Водночас не варто забувати й про політичну відповідальність. Тому це завдання в тому числі й журналістів – нагадувати, ким і де були ці політики, які робили заяви, що вони хотіли створити групу дружби із Держдумою ще навіть за кілька місяців до вторгнення Росії в Україну.

 

— Водночас підозрюваний у державній зраді Віктор Медведчук досі залишається народним депутатом…

— Більше того, Ковальов офіційно залишається нардепом, хоча всі бачили фото вінків на його могилі. У нас немає офіційного документа із  підтвердженням його смерті (нардеп від "Слуги народу" Олексій Ковальов, який на початку липня обійняв посаду заступника голови в окупаційному "уряді" Херсонської області, за непідтвердженою інформацією, загинув у червні 2022 року – ІФ-У).

 

— І все ж, одним із запитів суспільства сьогодні знову стає позбавлення мандатів Медведчука та решти членів колишньої "ОПЗЖ". Якою є ваша позиція?

— Є чимало народних депутатів, які, певно, дуже хочуть зібрати якнайбільше лайків у Фейсбуці, закликаючи до позбавлення мандатів членів колишньої "ОПЗЖ"… Але я, все ж таки, не можу закрити очі на статтю 81 Конституції, де є вичерпний перелік підстав для цього. Очевидно, що цей перелік треба змінити. Але під час воєнного стану Конституція змінюватися не може. Тому, наприклад, Медведчук втратить мандант у випадку, якщо напише заяву, як Кива, або ж коли суд вже винесене відповідний вирок, незважаючи на те, що Медведчук знаходиться зараз у Росії (в результаті обміну 21 вересня Україна повернула з полону понад 200 захисників, а російській стороні передали підозрюваного у держзраді Віктора Медведчука та 55 військових Росії – ІФ-У). Можливо, це неприємно усвідомлювати, але з точки зору Основного закону – так, як є.

 

— Голова Верховної Ради Руслан Стефанчук у коментарі журналістам зазначив, що сподівається на можливість "знайти одну із семи передбачених Конституцією підстав, щоб Медведчук і йому подібні перестали бути нардепами". Чи обговорюється це питання на рівні парламенту, фракцій?

— Можливо, на рівні профільного комітету (це мають бути, напевно що, Регламентний комітет і комітет правової політики). Але, як на мене, всі парламентарі зосередилися зараз у комітетах на тих питаннях, які треба вже вирішити: на євроінтеграції, наприклад. Очевидно, що це (юридичний механізм щодо дострокового повноваження депутатів за неможливості внести зміни до Конституції – ІФ-У) має запропонувати керівництво Верховної Ради, тобто такий варіант, який можна поставити на голосування.

 

— Утім, головою парламентського комітету з питань свободи слова досі залишається Нестор Шуфрич. Раніше ваша колега із фракції Тетяна Циба в інтерв’ю "Детектору медіа" заявила, що він не має морального права очолювати відповідний комітет. Разом з тим вона не виключила й того, що в разі, якщо не вирішать, хто очолить його замість Шуфрича, то комітет об’єднають із вашим. Якою є ситуація на сьогодні, і чи розглядається нині можливість такого "злиття" комітетів?

— Все ж таки, не думаю, що цей варіант буде реалізований. Більше того, мені здається, з точки зору розподілу функцій, логічно, якщо є інформаційна політика і ми говоримо про галузь, про індустрію, про рекламу, про різні сфери медійного бізнесу, то об’єднувати цей комітету точно варто не з нашим: щоб була хоч якась балансуюча роль у цьому. Двоє членів комітету з питань свободи слова перейшли до інших (відповідно до ухваленого проекту постанови №8101, Тетяна Циба стала членом комітету ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, а Антон Швачко ввійшло до складу комітету з питань з питань цифрової трансформації – ІФ-У), тож тепер він складається з трьох осіб. Переобрання голови комітету це довший  процес, ніж заміни в комітетах, його треба погодити з усіма фракціями.

 

— Оскільки було згадано індустрію й медіа-бізнес, то хочеться зупинитися й на питанні щодо ситуації на медійному та рекламному ринках. Очевидно, що після 24 лютого обидва зазнали суттєвих змін. Чи аналізували ви ситуацію на них? Чи можете спрогнозувати, скільки загальнонаціональних телеканалів може залишиться в Україні в середньостроковій перспективі?

— Складне питання, бо й до 2014-го, й до 2022 років рекламний "пиріг" у нас не був прибутковим бізнесом, якщо говорити про телеканали. Мені здається, тільки група Starlight "в плюс" виходила й "1+1" на межі балансував за рахунок виробництва і Інтернет проектів. Важко спрогнозувати, скільки каналів залишиться зрештою, бо це залежать насамперед від власників і їхніх планів. Наприклад, Ахметов вирішив фактично пожертвувати своїм медійним бізнесом і журналістами (український бізнесмен Рінат Ахметов 11 липня заявив, що його інвестиційна компанія SCM виходить з медійного бізнесу – ІФ-У). Але чи може стати менше телеканалів внаслідок війни? Так, може.

Щодо рекламного ринку, то зараз деякі холдинги відновили продаж реклами на тих каналах, які не входять у телемарафон. Але це, можливо, 20% від того, що було на ринку. Може, до кінця року вийдемо на 30-35% від рівня 2021-го. Зараз фактично лише фарма може собі дозволити щось рекламувати. Трошки ліпшою є ситуація на інтернет-ринку, бо там завжди реклама була дешевшою. Найкраще почуваються медіа, які свого часу інвестували у створення англомовних версій. Гуглівська реклама для користувачів з-за кордону набагато дорожча. Але знову ж таки, цього недостатньо, а тому ми повертаємося до питання підтримки медіа. Але всі донори хочуть давати кошти на незалежні медіа чи для створення контенту.

 

— Чи є підтримка ЗМІ під час війни зараз на порядку денному в парламенті? Чи напрацьовує ваш комітет такі зміни до законодавства?

— Такими можуть бути тільки зміни до держбюджету. Це частина, яка стосується інформаційної безпеки. Думаю, до другого читання в листопаді ми повернемось до цього питання. І там уже мають передбачатися мистецькі конкурси.

 

— А про яку суму може йтися?

— Загалом – близько мільярда, але подивимось фінальні цифри. Це і український марафон, і замовлення на створення україномовного якісного контенту, і іномовлення, і Укрінформ. І, до речі, я прихильниця підтримки російськомовного марафону "FreeДом".

 

— Тобто нам потрібен окремий телемарафон російською мовою?

— Так, обов’язково потрібен. І поясню – чому. Я багато спілкуюсь із колегами за кордоном, і наприклад, у Литві, Латвії мені кажуть, що дивляться "FreeДом". Будьмо відвертими, в кожній із цих балтійських країн є 30-40% російськомовного населення. І вони дуже задоволені, що є альтернатива рашистському телебаченню. Там люди дивилися Russia Today, а зараз – "FreeДом". Так само Білорусь і Росія. Якщо зважити на тренди, то деякі частини марафону, особливо ті, де наш президент Володимир Зеленський звертається російською, виходять у тренди російського Ютюбу. І це дуже важливо!

Більше того, американці, я так розумію, готові виділяти ще кошти донорські саме на російськомовні медіа, які працюють на закордонну аудиторію. Треба дивитися на два кроки попереду, і це прекрасна можливість, щоб наші наративи транслювати. Також є величезна російськомовна аудиторія у Німеччині, яку сформували вихідці з колишнього Радянського союзу, і вони готові сприймати цю інформацію в такому форматі, як нам треба.

Чи варто робити англомовну версію? Треба! Але на це треба витрати ще стільки ж коштів (якщо не більше). Справа в тому, що конкуренція на російськомовному ринку менша, ніж в англомовному сегменті. Тому думка про те, що Маск інакше писав би свої твіти, якби подивися англомовне українське телебачення, є абсолютною ілюзією.

 

— Тобто просто замінити російськомовне на англомовне – не варіант?

— Одне іншим точно не можна замінювати. Бо це інша аудиторія, якій потрібні інші меседжі. Але розвивати англомовну версію чи версію арабською, безумовно, треба.

 

— Важливим документом для роботи українських ЗМІ стане закон про медіа. Близько двох місяців тому Рада ухвалила цей законопроект у першому читанні. Зараз ваш комітет, як і парламенту загалом, очікує на висновок Єврокомісії щодо нього, і лише після цього зможете розглядати його в другому читанні. Чи інформують партнери про підготовку свого висновку?

— Скоріше за все, він буде всередині листопада. І тільки після цього ми зможемо розглянути на комітеті поправки до законопроекту (їх – понад дві тисячі). Звичайно, при цьому ми будемо зважати передусім на висновок Єврокомісії, але зі свого боку відстоюватимемо інформаційну безпеку країни. Бо це не може бути просто такий собі рафінований юридичний погляд – ми країна, яка знаходиться у війні, в тому числі – в інформаційній. І ми вже бачили, якої біди наробили всі ці проросійські медіа.

Разом з тим перед голосуванням обов’язково проведемо публічне обговорення, щоб індустрія, юристи, експерти розуміли, який вигляд законопроект матиме до другого читання. Бо він стане не просто перекладом директиви ЄС, а по суті медійним кодексом, який осучаснює профільне законодавство в Україні.

 

— За словами міністра Ткаченка, в європейських колег викликають дискусію "певні параметри, пов’язані з законом про рекламу"…

— Так, ми зіткнулися з тим, що мають бути внесені зміни до закону про рекламу. Поки ми цієї частини не торкалися. Думали, можливо, Кабмін розробить цей законопроект. Виходить так, що для виконання однієї з семи вимог (для збереження Україною статусу кандидата у члени Європейського Союзу та можливості надалі розпочати переговори про повноцінне членство – ІФ-У), мають бути внесені зміни й у закон про рекламу. Перш за все, вони стосуватимуться термінології, зокрема, визначення "спонсорства". Дуже сподіваюсь, що до середини листопада ми запропонуємо проект таких змін.

 

— То до кінця року встигнете ухвалити закон про медіа?

— Ми дуже сподіваємося, що до кінця року в другому читанні цей законопроект проголосуємо.

 

— Наостанок пропоную торкнутися роботи українських журналістів у парламенті. Чи можливе повернення представників ЗМІ до кулуарів Ради? І як узагалі надалі працюватимуть парламентські кореспонденти?

— Мають зробити прес-центр, до якого постійно приходитимуть спікери. Чи проголосую я за постанову, яка б дозволила журналістам працювати під час пленарних засідань на балконі (в ложі преси – ІФ-У) під час війни? Ні, я не готова брати на себе відповідальність за життя інших людей, коли в цьому немає критичної необхідності, зате дрони і ракети запускають на Київ регулярно. Сенс перебування журналістів у Раді полягав у тому, щоб вони відразу передавали новини. Зараз є ембарго на публікацію новин до закінчення засідання. Але однозначно – треба дати журналістам доступ до авторів законів, керівників фракцій, проводити брифінги з ними. Наскільки знаю, облаштування такого прес-центру – в процесі.

 

— Про ідею його створення я чую з квітня…

— Обіцяю актуалізувати це питання! (усміхається)

 

— На сьогодні акредитацію для роботи у ВР мають понад 5 тисяч журналістів. Після 24 лютого ця кількість жодним чином не скоригувалась. Перший віцеспікер Олександр Корнієнко навіть зазначив, що серед них – "багато журналістів, які належать до заборонених партій, закритих ЗМІ". Можливо, саме зараз, під час війни, є доцільним переглянути і відповідне законодавство, і розроблене на його підставі положення про акредитацію.

— Так, очевидно, що треба ці підходи змінювати. Бо це дуже дивно, коли в парламенті – 5 тисяч акредитованих журналістів, тим паче – з підсанкційних видань аби тих, які поширювали пропагандистські наративи. Але мабуть, поки, під час воєнного стану, це не найнагальніше завдання.

 

ЩЕ ЗА ТЕМОЮ

РЕКЛАМА

ОСТАННЄ

Кожен обмін полоненими дає нову інформацію і надію рідним - Уповноважений з питань зниклих безвісти

Допоки Україна потребуватиме гуманітарної допомоги внаслідок жорстокої війни з боку Росії, ми будемо з вами - директор з питань сусідства Генерального директорату ЄК з гуманітарної допомоги

Михайло Бакуненко: Заборона експорту газу, ігнорування законодавства та відчуження бізнесу – сьогодення галузі в Україні

Нам завжди не вистачає коштів, бо ми постійно розвиваємося – керуючий партнер "ТК-Домашній текстиль"

"Укренерго" готове сприяти розвитку власної генерації промспоживачами - глава компанії

Ми можемо вдосконалювати діагностику за допомогою ШІ –  завідувач відділу Інституту ім. Філатова

Глава МВС: В Україні запрацює державний реєстр територій, забруднених вибухонебезпечними предметами

У Євросоюзі набагато легше запустити нове залізничне сполучення, ніж в Україні, - виконавчий директор RegioJet

Невдовзі буде створено покроковий алгоритм подання заяви до Міжнародного реєстру збитків від агресії РФ - Мудра

Посол Італії: для Путіна України не існує, він категорично заперечує національну ідентичність українців

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА