Напередодні другої річниці повномасштабного вторгнення РФ в Україну ми поспілкувалися із заступником начальника ГУР МО України генерал-майором Вадимом Скібіцьким стосовно розвитку російського військово-промислового комплексу, ймовірних планів ворога та нинішнього складу його військ.

(Частина 1)

Автори: Валерія Прощенко, Олександр Мартиненко

 

Вадиме Васильовичу, наближається друга річниця повномасштабного вторгнення рф в Україну, як змінилися ворожі сили за цей час?

Якщо говорити про те, що змінилося за цей час, - то це чисельність угруповання, що розгорнуто на нашій території. Зараз сухопутний компонент, сухопутна частина угруповання, яке знаходиться на території України складає близько 470 тисяч військовослужбовців. І це тільки сухопутний компонент, я не беру авіацію, не рахуємо сюди військово-морський флот, який теж залучається до проведення операцій, до нанесення ударів.

Крім того, з'явився новий компонент, який не був на початку агресії (він був представлений тільки частково, батальйонами). На сьогоднішній день на тимчасово окупованих територіях розгорнуто угруповання військ Росгвардії. Це майже 33 тисячі військовослужбовців. Це ті люди, які забезпечують діяльність окупаційної влади, охорону стратегічних об'єктів і за необхідності можуть виконувати завдання оборони саме на тимчасово окупованих територіях.

Що ще додатково з'явилося - угруповання т. зв. “прикриття державного кордону” російської федерації. Вони розгорнуті на території трьох областей Росії, які безпосередньо межують з нами: Бєлгородська, Курська, Брянська область. Росіяни бояться, що ми будемо більш активні, будемо проводити відповідні дії на території РФ. Можливо, це і необхідно, переносити війну на територію Росії. Там вони зосередили угруповання порядку 30 тисяч військовослужбовців. Останнім часом вони були теж посилені підрозділами 116-ї бригади Росгвардії, яка була перекинута. Три батальйони були перекинуті з нашого Маріуполя на територію Бєлгородської області, як вони теж визнають, для того, щоб забезпечити безпеку і проведення виборів вічно живого Путіна. Це от такі зміни, які в основному відбулися саме в чисельності сухопутного компонента.

Інше, що відбулося за два роки. Ми, по суті, ізолювали Чорноморський флот. Всі основні бойові кораблі знаходяться в Новоросійську. В Севастополь вони тільки можуть заходити для поповнення боєприпасів, перезаряджання або, якщо це необхідно, коли вони виконують бойове чергування. А так, вся активність Чорноморського флоту – біля узбережжя Криму або в східній частині Чорного моря. Ми повністю забезпечили на сьогоднішній день можливість контролювати в вогневому плані, можливість наносити удари по Чорноморському флоту, якщо він буде заходити в північно-західну частину. І це нам дало можливість відновити роботу морського коридору, по якому зараз йдуть зерно та товари.

За два роки ми звільнили багато територій, на які Росія розраховувала з самого початку агресії. І найбільш основне – стратегічна мета РФ, а тим паче повна окупація України, не досягнута. Ми порушили повністю плани, які мала Росія в лютому 2022 року.

Одне з основних завдань, які росіяни ставили перед собою - т. зв. “звільнення чи надання допомоги Луганській Народній Республіки, Донецькій Народній Республіці” досі не виконано. Минуло два роки, а росіяни так і не вийшли на адміністративний кордон ні Луганської, ні Донецької областей. І через те зараз ми бачимо активність ворога, яка пов'язана з тим, щоб хоч би до виборів президента Росії продемонструвати якийсь суттєвий результат. Я впевнений, що Авдіївка буде подаватися до виборів як неймовірно велика стратегічна перемога. Хоча ми ж розуміємо, що це зовсім не стратегічна перемога. За рахунок цього вони просто відкинули наші війська подалі від Донецька.

 

А у чому російські терористи стали слабші/сильніші?

Два роки повномасштабної війни, і ми чітко знаємо, що з'явилося більш сильного в РФ, і де вони відстають. Ми можемо назвати три сильні сторони, які є у противника, і які він використовує.

Якщо брати на загальнодержавному рівні: росіяни мають потужний мобілізаційний ресурс. У них немає браку людей для участі у війні. Це пов'язано, насамперед, з фінансовою стороною цього питання. Фінансовий мотив залишається основним, особливо в регіонах з поганою економікою, малою кількістю робочих місць та низькими зарплатами. Пакет соціальної допомоги, який РФ прийняла, є дуже потужний. Серед іншого, він включає високу заробітну плату, особливо якщо військовослужбовець виконує завдання на лінії фронту, одноразову допомогу від міністерства оборони та від місцевої влади, також значні пільги в кредитуванні. Крім того, важливий фактор - кримінальна відповідальність за ухилення від військового обліку, за дезертирство, за здачу в полон. Я вже не говорю про шпигунство і решту.

Наступна сильна сторона - це те, що за рахунок великої чисельності росіяни мають можливість відводити війська в резерв для поповнення втрат і на відпочинок, і також переміщувати або робити перегрупування військ із одного напрямку на інший. Для прикладу приведу Авдіївку. Вони знімали війська з Лиманського, Куп’янського напрямків і кидали на Авдіївку. Тобто росіяни можуть кидати резерви на найбільш критичні з їхньої точки зору напрямки. І переміщення військ, перегрупування вони весь час відпрацьовували під час проведення стратегічних навчань в РФ, під час проведення інших заходів оперативної боєпідготовки.

Третя сильна сторона противника - це авіація і панування в повітрі, бо кожного дня противник застосовує авіаційні бомби. Наприклад, найбільше ми нарахували за один день по Авдіївці було випущено 75 авіаційних бомб, 500 кілограмів. Крім того, ви бачите, що кожного дня є нанесення ударів тими ж ракетами Х-31, Х-59, керованими ракетами по нашим об'єктам. Насамперед, росіяни намагаються зараз знищити нашу систему протиповітряної оборони, нашу авіацію, яка несе озброєння, і знищити нашу аеродромну мережу, щоб ми не могли використовувати свою авіацію. Це сильна сторона, яка на сьогоднішній день дуже суттєво впливає на поле бою, на ведення бойових дій.

Що стосується слабких сторон - я не буду вам називати слабкі сторони. Тому що противник зрозуміє, і ці слабкі сторони він просто нейтралізує. Але у них багато слабких сторон. Вони пов'язані як із адміністративними питаннями по управлінню збройних сил, так і з технікою і озброєнням. Ми це все знаємо, все враховуємо. Наші війська про це обізнані. Наша сильна сторона полягає в тому, що ми знаємо плани ворога.

 

У січні Ви підкреслили, що у ворога зараз резерву недостатньо для того, аби одночасно проводити потужні стратегічні наступальні операції – щонайменше два-три напрямки. Однак останнім часом все частіше, зокрема у західних ЗМІ, з'являється інформація про підготовку наступів то на Куп'янськ, то на Запорізькому напрямку. Які дані щодо цього має розвідка?

Коли ми говоримо про проведення стратегічної операції, то однозначно РФ на двох напрямках зараз проводити не може. Якими категоріями ми оперуємо. По-перше, до початку війни були визначені стратегічні напрямки для військ РФ, які в принципі і залишаються, і визначено, що таке стратегічна операція. 

Стратегічна операція – це операція, яка проводиться на окремому стратегічному напрямку. По напрямку України у РФ було мінімум два стратегічні напрямки. Це південно-західний стратегічний напрямок – смуга відповідальності південного військового округа. І західний стратегічний напрямок – це відповідальність західного військового округа.

Харків, Суми, Чернігів, Київщина – це західний стратегічний напрямок. Міста, де зараз йдуть активні бойові дії – це південно-західний стратегічний напрямок. На сьогоднішній день Росія продовжує стратегічну операцію тільки на одному напрямку. В неї немає ні військ, ні сил, ні засобів, щоб проводити потужну наступальну операцію на західному стратегічному напрямку. Резерву стратегічного зараз немає у РФ, вони намагаються його створити. Все, що створювалося, відразу заводилося на нашу територію. 18-та армія, 25-та армія, 3-й армійський корпус – вони всі воюють, резерву немає.

Якщо ми говоримо про те, який темп повинен бути наступу в стратегічній операції? На добу – це просування вглиб території противника 20 км. Окупанти Авдіївку брали більше чотирьох місяців, про який стратегічний наступ ми можемо говорити? Так, це тактичні заходи, які здійснюються малими тактичними групами, штурмовими загонами, це йде безперервно. Відбулися зміни в тактиці дій за ці два роки, однозначно. Спочатку росіяни заходили діяти батальйонними тактичними групами, а на сьогоднішній день повернулися до звичайної тактики штурмових дій. Це знову бригади, полки, дивізії, армії, корпуси. Тобто повернулися до класичної структури, яка притаманна звичайній конвенційний війні.

Тому ми і говоримо, що Росія не здатна проводити стратегічні наступальні операції одночасно на двох напрямках. Дії тактичного характеру, оперативно-тактичного характеру - можливо. Але на це йде час. Бахмут вони брали більше року. І ось зараз багато говорять про Оріхівський напрямок. На сьогоднішній день є результат, який ми досягли під час проведення контрнаступальної операції, і ворог не відкинув нас там назад. Вони не повернулися на ті позиції, які були на початку наших наступальних дій. Таким чином, є активні дії зі застосуванням авіації, артилерії, знищенням наших окремих позицій, просування нема.

Основні зусилля росіян зараз зосереджені на Авдіївці, Куп'янську, Лимані. Чому? Тому що задача, яка стоїть, і найближчі півроку буде залишатися однозначно такою ж, - вихід на адміністративні кордони Луганської і Донецької областей. І друге – це утримання захоплених територій. Противник захопив частину Херсонської області, частину Запорізької, і вони їх будуть намагатися утримати, тому що їм необхідний сухопутний коридор до Криму, необхідна система логістики, яка йде через Крим, підвіз боєприпасів, техніки, особового складу на південний напрямок. Великі десантні кораблі ми знищуємо, вони вже нічого не возять. Якщо їх там залишилося 4 чи 5, вони теж будуть потоплені.

Тому задача у ворога  – утримати під контролем території, які вони захопили. А утримання – це, значить, активна оборона або відкинути нас на ті позиції, з чого ми починали наші наступальні дії. І тут ми тоді розуміємо, наскільки важливо для нас мати резерви, наскільки важливо мати підтримку наших партнерів, розвивати своє виробництво. Тому що цей характер дій РФ з гучною назвою «наступи» передбачає затяжну війну. Війну на виснаження. І це противник зараз нам намагається нав'язати, жертвуючи величезною кількістю своїх людей.

 

Тож до “виборів” президента рф, до яких залишилось не так багато часу, що конкретно противник намагатиметься досягти?

До виборів конкретно вони хочуть вийти, як мінімум, на адмінкордони Луганської області. Мати хоч якийсь успіх, щось на кшталт Авдіївки, можливо, ще десь на якомусь напрямку. Ключові моменти є: Куп'янськ, Лиман, Авдіївка. А чому Куп'янськ, Лиман? Щоб показати, що вдалось повернути ті території, які звільнила Україна після початку повномасштабної агресії. Бо це буде символічно. Це елемент, який буде дуже активно використовуватися в інформаційно-психологічних операціях, акціях, інформаційному просторі.

 

Ви багато разів підкреслювали, що росіяни добре і доволі швидко вчаться. Ми знаємо, що Крим - “болюча” тема для них, і Україна наносить суттєві втрати окупантам. Але ж ворог може навчитися захищатися від наших успішних дій.

Правильно, вони захищаються, а ми придумуємо нові підходи. Як приклад, ми доходили до Криму, висаджували десант. Спочатку доходили до Севастополя, до Феодосії, до Кримського мосту. Що росіяни почали робити після цього? Вони почали спочатку посилювати протиповітряну оборону, створювати антидиверсійні, т. зв. “антитерористичні” групи, проводити навчання. Не допомагає. Далі вони почали робити бонові загородження, топити кораблі, щоб наші безпілотні апарати не могли “перепригувати” через ці бонові загородження. Потім почали інші засоби використовувати для того, щоб не допустити ураження. Нічого, ми уражаємо.

Ви бачите, що кораблі вони розосередили. Спочатку вони з Криму всіх перевели, частину в Новоросійськ, частину в Феодосію. Зараз з Феодосії теж прибрали. Далі, ми почали знищувати їхні арсенали, склади з боєприпасами на території Криму, і вони почали боєприпаси перевозити на територію Росії. Тобто, ми використовуємо нові підходи для того, щоб досягати результату.

Інший приклад приведу - FPV-дрони. Ми почали застосовувати FPV-дрони, і окупанти теж зрозуміли, що це дуже потужна зброя на тактичному рівні. Вони теж налагоджують зараз потужне виробництво FPV-дронів, не менше, ніж у нас, а то й більше. А якщо починають розвиватися безпілотники, FPV-дрони, то посилюється розвиток засобів радіоелектронної боротьби. Це комплексний підхід. Є засоби електронної боротьби стратегічного рівня, оперативно-тактичного, тактичного. І нам, і противнику для того, щоб боротися з FPV-дронами доводиться розробляти, і дуже пішли активно впроваджуватися маленькі тактичного рівня засоби радіоелектронної боротьби. Ми порахували, що на сьогодні Росія застосовує близько 70 типів тактичних засобів РЕБ. Це включає три класи: переносні; ті які ставляться на техніці; і портативні (типу рушниці). Із 70 типів найбільш розповсюдженими є чотири типи: “Лісочек”, “Сілок”, “Волнорез”, “Тритон”.

Будь-який терористичний акт можливо зараз зробити за рахунок безпілотників. І якщо не буде потужного засобу електронної боротьби, що зможе або нейтралізувати, або знищити БПЛА, результату в боротьбі не буде. І це результат двох років війни.

 

У вересні Ви повідомляли, що РФ вздовж кордону з Україною розгорнула 46 пускових установок ракетного комплексу "Іскандер", яка кількість станом на зараз?

Додалися ще дві пускові установки. Набагато змінитися не може. Виробництво в них маленьке. 46 було, зараз 48. Додалися дві пускові установки, вони зробили додаткову тактичну групу, яка застосовується для пусків саме балістичних ракет із території Росії.