Парламентська більшість проводить засідання ВР поза будівлею парламенту вдруге в історії

Парламентська більшість вдруге в історії проводить свої засідання поза будівлею парламенту.

Вперше таке засідання відбулося 21 січня 2000 року. Парламентська криза тоді була спричинена указом президента України Леоніда Кучми про проведення всеукраїнського референдуму, на якому, зокрема, передбачалося порушити питання про скорочення чисельності депутатів, створення двопалатного парламенту, скасування депутатської недоторканності.

Проти проведення референдуму заперечували ліві партії, зокрема Компартія, Соцпартія та Прогресивна соціалістична партія України.

21 січня 2000 року парламентська більшість провела альтернативні засідання парламенту в Українському домі, на якому відкликало керівництво Верховної Ради - спікера Олександра Ткаченка та першого віце-спікера Адама Мартинюка та ухвалила рішення про обрання спікером Івана Плюща. Ініціатором проведення цього засідання виступив тодішній віце-спікер парламенту Віктор Медведчук, який потім обійняв посаду першого віце-спікера. Спікером було обрано Івана Плюща.

До складу парламентської більшості входили тоді депутати-члени фракції "Батьківщина", групи "Відродження регіонів", фракцій "Громада", НДП, обидві фракції Народного Руху, група "Незалежні", фракції Партії зелених України, фракцій "Реформи-Конгрес", СДПУ(о) і Трудової партії, а також позафракційні депутати. Більшість об'єднала понад 240 депутатів.

Також на засіданнях в Українському домі парламентська більшість ухвалила низку законів, зокрема, про скасування щорічного святкування 7 і 8 листопада річниці жовтневої соціалістичної революції, а також затвердила Володимира Стельмаха на посаді голови Нацбанку України. Президент України Леонід Кучма підписав ці закони.

Водночас ліві фракції парламенту - фракції Компартії, Соцпартії, ПСПУ та СелПУ - проводили альтернативне засідання в будівлі парламенту.

Міністерство юстиції визнало легітимними рішення більшості Верховної Ради, однак ліві не визнавали цих рішень і не брали участі в роботі парламенту, і на початку лютого фракція комуністів Верховної Ради направила до КС подання з проханням надати оцінку рішенням більшості щодо їхньої конституційності. Подання, як заявив тоді лідер КПУ Петро Симоненко, підписали 57 депутатів.

4 липня КС припинив провадження у справі про визнання неконституційними актів, ухвалених на засіданні частини народних депутатів України у приміщенні "Українського дому" 21 січня та 1 лютого 2000 року, аргументуючи своє рішення тим, що це питання перебуває поза його компетенцією.

Голова КС Віктор Скомороха заявив, що, ухвалюючи це рішення, КС виходив з того, що в цій справі "переважають політичні питання".

Водночас у рішенні КС зазначалося, що "стосовно тверджень представників суб'єктів конституційних подань про скоєння деякими народними депутатами України злочинів, то оцінювати їх мають правоохоронні органи, а ухвалювати рішення по суті у разі підтвердження - лише суди загальної юрисдикції".

Генеральна прокуратура також відмовилася порушувати кримінальну справу, заявивши, що питання внутрішньої організації роботи парламенту не є предметом її компетенції.

Натомість регламент Верховної Ради в 2000 році не мав сили закону, його було ухвалено постановою парламенту.

8 лютого 2000 року більшість розблокувала президію Верховної Ради та відновила засідання в сесійній залі.