19 грудня 2019 року Верховною Радою України було прийнято в цілому як закон Виборчий кодекс України. Його прийняття та набуття чинності більшістю його положень вже з січня 2020 року стало важливим кроком у напрямі гармонізації виборчого законодавства відповідно до рекомендацій міжнародних та національних місій зі спостереження за виборами.

Водночас, окремі положення Кодексу все ще потребують удосконалення, зокрема в частині регулювання організації та проведення місцевих виборів. Оскільки до чергових місцевих виборів, які відповідно до Конституції України мають відбутись у жовтні 2020 року, залишається лише сім місяців, зміни до проблемних положень Виборчого кодексу мають бути внесені максимально швидко.

У зв‘язку з цим Верховна Рада України має активізувати роботу над вдосконаленням Виборчого кодексу з метою забезпечення дотримання вимог Конституції України, у відповідності міжнародним стандартам та кращим практикам у сфері виборів, а також виконання рекомендацій міжнародних та місцевих спостерігачів за виборами.

У зв’язку з цим Міжнародна фундація виборчих систем (IFES), Координатор проектів ОБСЄ в Україні та Громадянська мережа ОПОРА закликають Верховну Раду України:

1. На базі Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування невідкладно відновити публічні консультації щодо напрямів удосконалення положень Виборчого кодексу із залученням всіх зацікавлених сторін, у тому числі ЦВК, представників депутатських фракцій та груп, органів місцевого самоврядування, експертної спільноти та громадських активістів. З урахуванням режиму надзвичайної ситуації на всій території України, такі консультації можуть проводитись з використанням доступних онлайн платформ з дотриманням принципів прозорості та інклюзивності і завершитись не пізніше кінця квітня 2020 року.

2. Відповідно до пункту 7.4 Копенгагенського документу ОБСЄ забезпечити можливість самовисування кандидатів на всіх місцевих виборах (у тому числі через самовисування списків незалежних кандидатів).

3. Забезпечити механізми збалансованого представництва жінок у виборних органах (у тому числі й за допомогою дієвої гендерної квоти на загальнодержавних та місцевих виборах, яка передбачає включення не менше двох представників однієї статі до кожної п’ятірки кожного виборчого списку на виборах). Зменшення або зміна пропорції гендерної квоти може стати істотним кроком назад в системі стимулювання участі жінок в політичних процесах.

4. Враховуючи складність одночасної організації виборів до різних органів місцевого самоврядування передбачити достатнє бюджетне фінансування для проведення місцевих виборів 2020 року, зокрема в частині оплати праці членів виборчих комісій.

5. Передбачити подальше розширення наявних механізмів забезпечення виборчих прав виборців з інвалідністю, виборчих прав внутрішньо переміщених осіб та інших мобільних всередині країни груп громадян.

6. При перегляді положень Виборчого кодексу в частині фінансування передвиборної агітації на виборах враховувати останні зміни в частині регулювання фінансування політичних партій, внесені до Закону «Про політичні партії в Україні», а також рекомендації Групи держав проти корупції, Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ щодо посилення прозорості фінансування виборчих кампаній.

7. При визначенні виборчих систем для проведення виборів до місцевих рад врахувати особливості представництва у відповідних радах, зокрема конституційну природу обласних і районних рад, які мають представляти спільні інтереси територіальних громад. Переглянути доцільність застосування пропорційної виборчої системи з відкритими списками на виборах до більш ніж однієї ради одночасно, з урахуванням суттєвого зростання навантаження на виборчі комісії, складності зазначеної системи для виборців, а також враховуючи, що в Україні поки що немає досвіду застосування зазначеної системи.

Цей документ був підготовлений Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES) спільно з Офісом Координатора проектів ОБСЄ в Україні та Громадянською мережею ОПОРА за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), Міністерства міжнародних справ Канади та британської допомоги від уряду Великої Британії. Думки, висловлені у цьому документі, належать авторам і не обов’язково відображають точку зору USAID, урядів США, Канади або Великої Британії.