Денис із позивним "Грек" - командир стрілецької роти
Строкову службу проходив у 72 бригаді, в Білій Церкві. "Вона дала гарний старт, ну і по самій службі нас теж покидало знатно. Ми і на полігонах по пів року жили, і по різним підрозділам, і відкомандировані були. Тобто, скажімо так, виробило звичку і імунітет до цих переїздів і обставин, які швидко змінюються", - ділиться спогадами Денис.
І коли почалося повномасштабне вторгнення ворога, 24 лютого 2022 року, питань не стояло: "Я такий, ну що ж, прийшов час, враховуючи, що я був резервом першої черги. Перший день я ще почекав, поки мені подзвонять, не подзвонили. Я такий, так нецікаво, мені треба зброя", - розповідає військовослужбовець. Разом із другом Денис пішов до центру комплектування. У ТЦК запитали, чи є серед тих, хто очікує, зв'язківці. А Денис з часів з строкової служби мав ВОС "телефоніст, лінійний наглядач".
Про свою службу "Грек" розповідає: "Спочатку просто солдат, потім на командира відділення поставили. На Донбасі був командиром відділення. Ми застали і харківський контрнаступ. А потім ми вийшли на довгий час на відновлення. Тоді нам додали ще один взвод, проводили злагодження, готувалися до виходу. Ми мали виходити на Бахмут, але якось так вийшло, що перегралося, і ми поїхали на Харківщину. Приїхали сюди в кінець 23-го року. Вісім місяців пробули в прикордонній зоні, облаштовували позиції".
10 травня 2024 року почався наступ ворога на Старицю. На взвод Дениса вийшла ціла рота противника. "На той момент в мене в підрозділі людей, які могли тримати оборону, було сім людей разом зі мною. Хлопці самі толкові, самовіддані, витримують так удари ворога, що важко навіть подумати. Коли прилетів перший "сонцепьок", а потім "смерчі", я думав, там вже стерли в порошок позицію. На наступний ранок, коли я побачив, наскільки там висічено і випалено все, ну я трошки здивувався, що хлопці цілі. Троє пошкоджень в них було. Одному хлопцю від вибуху зірвало двері з петель і йому зламало палець на нозі в бліндажі самими дверями, які відлетіли. Ми його евакуювали, ну інші трошки контужені", - згадує події "Грек". Військовослужбовець продовжує: "Тоді заступником командира батальйону був Юрій Ісаєнко, він знаходився на позиції. Вони сміливо тримали оборону, там в якийсь момент виходило, що фланг трішки провалився, і скажімо так, по фронту від них був ворог, по флангу правому від них був ворог і по лівому флангу не підтверджений, але ворог. Єдина підтримка була наші позиції, позиції сусідніх підрозділів, суміжних підрозділів, але вони були за 80 метрів від них в тил. Тобто по факту вони в такому майже напівкільці були. Там було все: і контактні бої, і гранатами їх закидали, і все. І пацани сміливо трималися. Я дуже здивований був, думав, що, ну, люди різні, підрозділ різний, багато людей різного віку, які по-різному відносяться до бойової служби, саме бойових умов. Я не знав, як багато хто відреагує на бойові штурми і так далі, але всі показали себе максимально професійно, максимально витривало!"
Близько 12 днів протрималися на позиціях воїни. Трошки перенесли позицію після того, як її знищив ворожий танк. Загалом, ворожий танк за одну добу висадив в них 54 постріла, і після того, як з 10 вогневих точок залишилося дві, то за узгодженням з командиром батальйону, вирішили трошки відтягнути позиції, змістити їх в тил і в флангах, розтягнути хлопців, щоб зберегти їм життя. Вони закріпилися там і продовжували давати відсіч ворогу. Денис згадує: "Був момент, коли зайшла група противника, спробувала обійти нас з тилу, зайшла на одну з старих позицій наших і частково на другу лінію оборони. І тоді, ну, я не знаю, це особистий героїзм, звісно, хлопців, але вони, чотири особи, відбили позицію в дев'яти одиниць ворога. При тому, взявши в полон спочатку одного, а на наступний день зранку, повторивши операцію і вибивши звіти, ще чотирьох взявши в полон".
Про свій досвід командира Денис розповідає: "Бути в окопі іноді набагато простіше, чим командувати великою групою людей. Тому що в тебе там є сектор, ти за нього несеш відповідальність, ти знаєш, що буде, якщо ти пропустиш когось. І ти знаєш, що біля тебе є хлопці, які також несуть відповідальність за свій сектор. І все розділено. Ти постійно аналізуєш і очікуєш, що може бути далі, звідки може піти ворог, як це укріпитися... А коли ти плануєш і координуєш, тобі треба підготувати декілька планів, декілька варіантів, що ти будеш робити в тій чи іншій ситуації, як ти будеш хлопців евакуювати. Один з найважливіших моментів при будь-якому наказі, це що робити, якщо буде поранений, як тобі це все зробити, як зробити так, щоб його витягнути звідти якнайшвидше. І оце дуже важко. Всі ми працюємо над одним, і хлопці дуже відзивчі, вони розуміють, вони допомагають максимально. Хлопці працюють, не жаліючи ні себе, ні здоров'я. Вони знають, за що вони там, навіщо вони там, і вони роблять максимально свою роботу".
