Михайло Соколов, заступник голови ГC "Всеукраїнська аграрна рада" 

 

Аграрний сектор України є локомотивом економіки, який забезпечує  понад 40% валютних надходжень до країни. Ми – на провідних позиціях в експорті соняшникової олії, зерна сої. Однак, не просто пасемо задніх у використанні новітніх засобів захисту рослин (ЗЗР), – ми відстали від розвинених країн на кілька років. І це негативно впливає як на урожайність в агросекторі, так і на екологію країни.

Втрата конкурентоспроможності та шкода екології

Проблема у тому, що до України  майже не можливо ввезти зразки нових засобів захисту рослин для державних досліджень, щоб  надалі  прийняти рішення про його реєстрацію або відмову в реєстрації. Чотири роки тому до законодавства була внесена правка, згідно із якою, спочатку препарат повинен бути зареєстрований в країні-виробнику. Тобто, в країні, де стоїть хімічний завод, а не в країні, де препарат буде застосовуватись.

Така норма відсутня в законодавстві інших країн. Ні в ЄС, ні в США, ні де інде, не вимагають для проведення власних випробувань реєстрації в інших країнах. Для цього є вагомі причини:

1. Найчастіше завод знаходиться в країні з одними природно-кліматичними умовами, а продукція експортується до країни з іншими. Тому препарат, який ефективний там, куди його експортують, може бути неефективним там, де його виробляють. Наприклад, через відсутність відповідних бур'янів і шкідників. А дослідження ефективності – один з обов’язкових етапів державних досліджень, необхідних для реєстрації. Неефективні препарати не реєструють2. Жодна країна не покладається на висновки іншої. Це частина суверенітету – самим вирішувати що безпечно і ефективно, а що ні. Так було і в Україні, поки деякі народні депутати минулого скликання не пролобіювали поправку до закону, яку аграрії та депутати, які їх підтримують, намагаються скасувати законопроєктом №2289.

Сумно, але за цих чотири роки Україна сильно відстала від інших країн. У нас немає цілого ряду нових, ефективніших препаратів, які є у наших конкурентів. Які наслідки?

1. Ми втрачаємо конкурентоспроможність, бо купуємо застарілі і менш ефективні препарати. До них і у шкідників, і бур'янів вже виробився частковий або повний імунітет. Через це потрібно збільшувати їх концентрацію і кількість обробок рослин. Іншими словами, це прямо б'є по кишені агровиробників, по  екології і здоров’ю людей.

2. Ми губимо свою екологію. Нові препарати, будучи більш ефективними і селективними, дають такі ж або кращі результати в боротьбі зі шкідниками та бур’янами і при цьому менше впливають на навколишнє середовище і людей.

Тому ті, хто позбавив українців можливості самим вирішувати, що їм реєструвати, а що ні у власній країні, відверто знущаються над нами. Не думаю, що ми повинні з цим миритись.

Українські вчені не здатні провести дослідження?

Від прихильників блокування ввезення препаратів без реєстрації у країні-виробнику доводиться чути і таке що, нібито, Україна не здатна провести фахових досліджень препаратів. Я особисто переконаний, що це неправда – в Україні є вчені, які здатні зробити відповідний аналіз. Більше того: ці дослідження дають  кошти на розвиток нашої науки. Але після введення чотири роки тому норми про неможливість проведення власних досліджень без реєстрації у країні-виробнику, багато з  науковців  залишилися без роботи. І якщо ми хочемо їх зберегти, більше чекати уже неможливо.

Разом з тим, якщо навіть на хвилину припустити, що дана теза має якесь підґрунтя, то противники ввозу в Україну препаратів без реєстрації у країні-виробнику мали б вимагати припинити реєстрацію і препаратів які  вироблені в Україні. Адже у нас також виготовляють засоби захисту рослин, щоправда, в основному з імпортних діючих речовин. За таких умов ми повинні взагалі відмовитися від проведення реєстрації та випробувань в Україні та допускати до обігу тільки препарати, зареєстровані в розвинених країнах, наприклад, в ЄС, США, Канаді, Японії, Південній Кореї.

Однак, лобісти категорично заперечують проти такого підходу. Чому? А тому, що їх мета – не забезпечити надійні дослідження нових препаратів, а закрити наш ринок для нових, щоб торгувати тими, на які уже вийшли терміни патентного захисту.  Якби противники скасування цієї лобістської норми про заборону ввозу ЗЗР без реєстрації у країні-виробнику дійсно турбувалися про агросектор і екологію та не вірили в українську науку, їх норма виглядала б наступним чином:

- всі нові препарати – і наші, й іноземні – повинні пройти перший етап досліджень – на токсичність – в одній з розвинених країн світу;

- друга фаза досліджень – дослідження на ефективність – повинна проводитися в Україні і тільки після цього реєструватись.

Однак, лобісти чомусь категорично проти і цього. А це означає, що нам нав’язали норму, яку завідомо виконати майже неможливо, і, таким чином, перекрили доступ новітніх препаратів на український ринок. Невже хтось серйозно вважаєте, що така ситуація пов'язана із захистом інтересів України, а не з переслідуванням особистої вигоди? Причому, на шкоду агросектору, екології та здоров’ю народу нашої держави.

За законопроєкт 2289 виступають науковці

Крім того, ціла низка наукових інститутів виступають за прийняття законопроєкту №2289. Інститут фізіології рослин і генетики НАН, Інститут рису НААН, Інститут кормів та сільського господарства Поділля направили свої звернення до прем’єр-міністра України, голови Верховної Ради України та голови Комітету ВРУ з питань аграрної та земельної політики з проханням сприяти якнайскорішому прийняттю законопроєкту №2289.

Інститут захисту рослин НААН та Інститут водних проблем і меліорації НААН надали свої висновки Європейській бізнес-асоціації щодо даного законопроєкту, зазначивши, що його прийняття є надзвичайно актуальним.  

Подібна підтримка науковців з різних сфер агросектору говорить про одне – законопроєкт надзвичайно потрібен. Його прийняття разом з аграріями чекає і наукова спільнота нашої країни.