Олег Арестархов, керівник з корпоративних комунікацій Group DF

Як рф "отруює" ринки ЄС добривами та до чого тут Україна

"Російські добрива – новий газ для ЄС". Стаття з цим висновком була опублікована міжнародним виданням Financial Times весною 2024 року. У ній аналізуються усі можливі наслідки активного нарощування рф виробництва та експорту добрив, які вона перетворює на новий інструмент шантажу Європи.

"Європа "проспала на ходу" ситуацію, коли стала залежною від російських добрив, так само як це було раніше з газом", – йдеться у статті. (Дослівно англійською мовою: "Europe is "SLEEP WALKING" into becoming dependent on Russian fertiliser, just as it did with gas").

Які наслідки такої експансії російських добрив у ЄС для української економіки та для майбутнього вступу України в ЄС?

 ЩО ВІДБУЛОСЯ

Санкційні обмеження на російський газ країнами ЄС призвели до пошуку рф нових альтернативних  способів підтримувати свою економіку за рахунок  блакитного палива. Азотні добрива, які на 80% виготовляються з дешевого російського газу, стали  її новим козирем на європейському столі.

Про масштаб проблеми свідчать такі цифри: рф виробляє близько 50 млн тонн добрив на рік, що становить 13% від загальносвітового обсягу, зокрема 23% світового виробництва аміаку, 14% виробництва карбаміду і 21% калію.

З початку війни ЄС так і не "забанила" ані російські, ані білоруські добрива. Вони не потрапили в жоден з існуючих 14 пакетів санкцій з боку ЄС. Чому ж ЄС, який завжди так агресивно захищає свої ринки, не обмежив ввіз добрив від країни-агресора, проігнорувавши очевидну загрозу експансії ринку з боку рф?

Причин багато, але базові  – політичні та лобістські. Російське хімічне лобі все ще досить сильне в ЄС, попри спротив європейських хімічних гігантів.

В деяких випадках причиною того, що ЄС не зупинила потік російських добрив, стали вибори в деяких європейських країнах та протестні настрої фермерів, які мають відпрацьовані методики проштовхування за допомогою масових заворушень своїх інтересів – від дотацій до податкових пільг. Всі ми, наприклад, бачили масштаб демонстрацій та блокувань доріг від польських фермерів, коли перекривались фури з українським зерном. Акції відбулися по всій території Польщі з залученням тракторів та іншої крупнотонажної техніки.  Інший яскравий приклад – французькі фермери, які прийшли на зміну жовтим жилетам. Напередодні політичного протистояння на останніх парламентських виборах фермери на тракторах блокували вулиці Парижу, погрожували вивести на дороги тисячі одиниць техніки та закрити ключові аеропорти (Шарль де Голля та  Орлі), а також — головний продуктовий ринок у регіоні в Рунжі. Однак варто розуміти, що фінансування та організація протестів фермерів в Європі – один із улюблених політтехнологічних проектів російських лобістів, які підтримуються всією зовнішньополітичною пропагандистською машиною росіян в ЄС.   

Впровадженню обмежень на ввіз російських добрив також завадив традиційний страх європейських політиків перед імовірним зростанням цін на продовольство з усіма його наслідками для владних структур. Це – результат боротьби за політичні лайки під час проведення політичних кампаній. Коли стратегічні інтереси держави розмінюються на короткі тактичні перемоги політиків. Але  кожній європейській країні є одна спільна закономірність: чим ближче до виборів, тим сильніше аграрії можуть диктувати умови політикам, рейтинг яких сильно залежить від загравання з фермерами.  Хоча класика марксизму-ленінізму говорить про те, що політика є концентрованим виразом економіки, в країнах ЄС все відбувається з точністю до навпаки. Політики ігнорують економічні інтереси задля коротких тактичних політичних перемог. І це недолік демократій.

Якими б не були політичні мотиви правлячих партій провідних країн Європи, але ЄС за останні два роки вже став залежним від російських добрив. Понад 25% від споживання азотних добрив – а це 80% всіх добрив, які споживаються Європою – припадають на російські добрива. Це – офіційні дані Євростату.

Цей тренд посилюється. В 2024 році обсяги ввезених російських добрив в 1,7 разів перевищили минулорічний рівень.

Особливий фокус на ринку найпопулярнішого в ЄС добрива  – карбаміду. рф  –  серед  головних диригентів у цьому сегменті в ЄС,  та вже сьогодні здатна влаштувати повноцінний ціновий диктат.  "Імпорт карбаміду в ЄС подвоївся після вторгнення Москви в Україну", — написала FT. Якщо бути більш точним, зростання імпорту карбаміду в ЄС склало 103% за три роки – це дані Fertilizer Europe. І сьогодні рф продовжує активно нарощувати потужності з виробництва добрив, вкладаючи мільярдні інвестиції в будівництво нових та нових заводів з виготовлення карбаміду. Зменшення надходжень нафто-газового сектору, компенсується збільшення доходів хімічного сектору.

 

Графік 1. Динаміка імпорту російського карбаміду  в 2021-2023 роках

 

Джерело: Fertilizer Europe

 

Як змінюється архітектура ринку ЄС?

Поки європейські фермери знімають вершки, купуючи дешеві російські добрива, виробники добрив в ЄС б’ють на сполох. Демпінг вже вносить хаос в архітектуру європейського ринку добрив. Гіганти, які десятиліттями виготовляли добрива, зупиняються – хтось тимчасово, а хтось і назавжди. Імпорт російських добрив на територію ЄС вбиває європейський виробників, а їхня капіталізація на біржах стрімко падає. На початку 2023 року 40–50% усіх аміачних заводів ЄС були призупинені, зараз 10–20% виробництва ЄС все ще не працюють. І політики, які загравали з аграріями, отримують зворотній ефект: страждає європейська хімія, закриваються хімічні заводи, а тисячі європейців опиняються на вулиці. Показовим прикладом є зупинка аміачного заводу BASF в Антверпені (Бельгія) в 2023 році, що призвело до втрати роботи 2600 осіб. Зупинений також завод BASF в Людвигсхафені (Німеччина), англійські заводи в Інсе і Біллінгеме американської компанії CF Industries, призупинили діяльність деякі заводи норвежської Yara, іспанської Fertiberia, нідерландської OCI (завод виробника в Палос-де-ла-Фронтера в Уельві, Azomures (Румунія). Причини дві – ціни на газ та російська експансія. Ціна на газ стабілізувалась, а от експансія продовжується. За даними Європейської ради хімічної промисловості Cefic (European Chemical Industry Council), хімічне виробництво у 27 країнах Європейського союзу у 2023 році скоротилося приблизно на 8% порівняно з попереднім роком.

Графік 2. Відсоток потужностей з виробництва аміаку,  які закрито в ЄС  в 2021-2023 роках

Джерело: Fertilizer Europe

В результаті 14 найбільших компаній-виробників добрив звернулися до Європейської комісії з закликом ввести загороджувальні мита на російський імпорт через "агресивну стратегію зниження цін, яка призвела до витіснення місцевих виробників добрив із бізнесу". Аргументи цього разу вийшли за рамки класичних, що російські добрива виробляються з дешевого газу та призводять до демпінгу.  Цього разу вони також попереджають Європарламент про соціальні наслідки, та головне  – про ризик потрапити у продовольчу залежність. Ще раз: фактично, Європа вже опинилась за крок до цінового диктату рф. І це питання зараз на повістці євробюрократів.

Таблиця 1. Основні імпортери добрив в ЄС в 2023 році

Країна	Обсяг іморту, кг	Середня ціна за тону, EUR
Росія	2 330 558 308	301
Єгипет	2 259 431  568	411
Алжир	976 424 081	392
США	921 842 130	332
Китай	657 050 178	345
Туркменістан	316 567 540	376
Нігерія	273 458 598	412
Тринідад і Тобага	272 352 690	385
Норвегія	269 925 834	266
Туреччина	240 258 847	379
Узбекістан	226 772 843	404
Грузія	161 699 878	354
Оман	149 043 135	476
Азейбаржан	148 816 627	380
Україна	119 801 534	356
Великобританія	102 509 764	546
Катар	74 858 962	318
Білорусь	60 987 134	294
ОАЕ	58 770 085	381
Лівія	46 193 839	361
Сербія	40 387 776	449
Південна Корея	38 419 315	304
Малайзія	21 896 747	532
Казахстан	20 229 762	300
Індонезія	14 504 452	550
Вьєтнам	10 431 913	678
Саудівська Аравія	8 944 262	429
Бахрейн	8 100 336	587
Ліван	7 610954	280
Чілі	6 447 803	1412
Боснія та Герцеговина	6 233 000	240
Японія	5 046 971	527
Гонконг	1 919 226	579
ПАР	1 356 906	773
Всього імпорт	9 862 662 153

Джерело: Євростат, Інфоіндустрія

Наслідки для України

Головним наслідком такої політики європейців для України – неприкрите фінансування з боку ЄС російської економіки, а фактично – виробництва ракет та КАБів, які сьогодні масовано летять на українські міста. Fertilizer Europe в своєму дослідженні "Негазові ризики залежності від добрив для ЄС" написала дуже очевидний висновок: "Кожна тонна добрив, які сьогодні експортуються в ЄС з рф, напряму сприяє фінансуванню війни в Україні".

Всього від продажу добрив рф в рік заробляє понад $12,5 млрд на рік (продається 14 млн тонн азотних добрив, 12 млн тонн – калійних та 11 млн тонн – складних).

Ці цифри постійно зростають.  

Ще у жовтні 2022 року публічно лунали заяви Юлії Свириденко, тодішньої  міністра економіки України, що Україна наполягатиме на включенні до наступного пакету санкцій ЄС ембарго на добрива з росії. 

Але схоже,  що російське зовнішньополітичне лобі в ЄС більш переконливе. Європа все ще відкрита для російських та білоруських добрив.

І очевидно, що це питання потрібно швидко Україні дотискувати на дипломатичному фронті, включаючи всі інструменти лобізму. Наслідки зароблених рф мільярдів Україна відчуває щодня: це і ракетні обстріли, і руйнування національної економіки.  Європейські парламентарі щодня можуть бачити наслідки своєї політики в новинах з України.

Економічний вплив на Україну

Ще у 2019 році Україна ввела ембарго на ввіз добрив від держави-агресора. На той момент, український ринок був сильно залежним від рф, а українські виробники вже знаходились на межі зупинки. Після введення ембарго українська хімія почала зростати, проте "весела музика грала недовго". Російський імпорт почав мімікрувати. Дивним чином почали різко почали зростати імпортні поставки в Україну з дружніх до рф країн, таких як Білорусь, Азербайджан, Туркменістан, Грузія.

Російські добрива перепаковувались на території цих країн та заходили на митну території України за підробними сертифікатами походження. Паралельно,  частина добрив потрапляла на територію України за схемами так званих торгівельних свопів – російська селітра заходить на грузинський Руставі "Азот", який опосередковано контролюється російською АФК "Система" російського олігарха Євтушенкова, а свою продукцію грузинський завод відправляє на Україну. Фактично цей завод стає трейдером російського виробника.

Російські добрива сьогодні просочуються в Україну також з країн ЄС. Неодноразово СБУ знаходило російський слід у імпортних поставках добрив в Україну, проте дій силовиків не достатньо, тому що досі Уряд не зробив жодних дійсно ефективних заходів, щоб зупинити цей потік. Причина, на мою думку  – лобізм великих імпортерів.

Більше того, європейські виробники добрив, які перестали витримувати конкуренцію з боку рф та Білорусі на своїх ринках, щоб вижити та уникнути простою – активізували експорт на ринки України. Підсумуємо що саме відбувається:  російські та білоруські добрива витісняють європейські добрива з ринку ЄС, а європейські виробники збільшують імпорт своїх добрив в Україну. Чи б’є це по українським виробникам? Cильно б’є. 

Цікаво, що добрива з деяких європейських країн вже є дотованими. Наприклад, річний звіт Grupa Azoty, яка є польским виробником добрив №1, свідчить про те, що польский уряд частково дотував підприємства групи, компенсуючи високі ціни на газ.

Українські хімічні підприємства ніхто і ніколи не дотував.

В нових умовах, коли ЕС відчинила свої двері для російських добрив, страждає саме український виробник, змушений зменшувати обсяги виробництва.

Причина – засилля дешевих добрива з дружніх до рф країн та з країн ЄС. Російські добрива дешеві, оскільки робляться з дешевого газу, а європейські – тому що в них "сидять" дотація.

Який результат такої недалекоглядної політики?  Україна отримує голи в свої ворота на глобальному торгівельному майданчику. Щоб переконатись в цьому, достатньо подивитися на співвідношення імпорт добрив vs вітчизняне виробництво в Україні.  

У січні-червні 2024 року загальний обсяг імпорту становив 1,19 млн. тонн мінеральних добрив, тоді як внутрішнє виробництво склало 918,5 тис. тонн. 

Найбільше до України ввозиться імпортного карбаміду – 311,3 тис. тонн; аміачної селітри – 176,6 тис. тонн, КАС – 51 тис. тонн.

Тепер коротко про те, які країни завозять добрива в Україну?

Найбільше Україна втратила на внутрішньому ринку карбаміду. Найбільші імпортери карбаміду в Україну – країни, близькі з Кремлем – Азербайджан, Туркменія, Узбекистан.  В сегменті аміачної селітри лідирують  Польща, Болгарія, Казахстан, Туреччина, сульфат амонію завозить Китай, Польща, Сербія, КАС – Польща, Литва,  вапняково-аміачна селітра – Польща, Туреччина,  нітрат сульфату амонію – Польща , Греція,  NPK – Польща, Йорданія, Марокко, NP –  Болгарія, Греція, Туреччина.

Поки імпортери без бар’єрів женуть все нові вагони з добривами в Україну, українські ОПЗ та "Дніпроазот" – стоять майже два роки (Прим. ред.: спроба запустити ОПЗ відбулася в вересні 2024 року, нинішнє завантаження підприємства  – не більше 15%), "Сумихімпром" завантажений на 10%, "Черкаський "Азот" – завантажений на 60%, а "Рівнеазот" після обстрілу енергетики Рівненської області – взагалі тимчасово зупинено. 

Імпорт поступово вбиває вітчизняне виробництво, скорочує валовий національний продукт та головне — робочі місця в Україні. За підсумками 1 півріччя 2024 року падіння виробництва добрив склало 4,6%.

Це — короткий підсумок і дуже показовий кейс української промислової політики.

Це відповідь на питання: чому погіршується платіжний баланс країни та вся макроекономіка відчуває себе невпевнено. За даними Державної митної служби в 2023 рік Україна весь імпорт в 2023 році склав $63,5 млрд, причому імпорт продукції хімічної промисловості склав $11 млрд (це 17,3% всього імпорту). В цьому році ситуація не краще.  Дефіцит торгівельного балансу України за січень – липень 2024 року – $15,9 млрд , продукції хімічної промисловості імпортується в Україну на $7 млрд.  З них – близько $3-3,5 млрд – це імпорт мінеральних добрив.

80% всіх добрив, які споживають українські аграрії – це азотні добрива (інші 20% - це калійні та фосфорні). Українські виробники здатні повністю забезпечити потреби українського ринку в азотних добривах на 150%.

Як Україна захищає свої інтереси?

Відповідь – ніяк. Українські ринки повністю відкриті для європейських добрив та добрив з країн, дружніх з Кремлем. Хаотичні перевірки на митниці не стали суттєвою перепоною – українські правоохоронні органи все частіше знаходять "російський слід у європейських добривах". Але системно проблема не вирішена.

"Мінеральне добриво походженням з рф може постачатися в будь-яку країну, там за підробними документами може змінюватися сертифікат країни походження товару, а потім ми (Україна) отримуємо ці мінеральні добрива вже як добрива з якоїсь іншої країни. На жаль, бізнес в різних країнах по-різному ставиться до співвідношення ризиків співпраці з агресором і моральної сторони, та своєї вигоди. І в цьому співвідношенні він іноді обирає вигоду", — наголошував декілька разів голова податкового комітету парламенту Данило Гетманцев.

Він додав, що точних обрахунків обсягів російських добрив поки нема, але висловив переконання, що загроза дійсно є.

 "Ми бачимо, що (українська хімічна – ред.) галузь потерпає, і вважаємо, що її всіляко необхідно підтримувати, зокрема через припинення нелегального імпорту. Ми маємо для цього всі необхідні підстави", — переконаний Гетманцев.

У українського уряду сьогодні є дилема: пасивно спостерігати за карколомним падінням в хімічній галузі чи зробити те, що роблять уряди багатьох країни. Захищати свої ринки та перегравати інші країни в торгівельних війнах.  Епоха вільних правил WTO закінчилась, сильні уряди не хочуть сидіти склавши руки. Вони захищають своїх виробників.  Як ми можемо захистити український ринок?

Рецепти зростання

Варіантів декілька. Перший – захистити свій ринок. Так само, як поляки перекривали шлях українським фурам з зерном, український уряд мав би хоча б частково перекрити потік добрив з прокремлівських країн.

На другому етапі  – з країн, які без обмежень пускають добрива рф на свої ринки. Таким чином ми могли б спонукати ЄС закрити свій ринок для російських та білоруських добрив. Якби це відбулося, то і Україна змогла би збільшити експорт добрив до ЄС.

Другий – запропонувати дієву програму підтримки національного виробника. Дотації, національний кешбек, пільги аграріям, які купують українські добрива – перелік можливих заходів невичерпний. Однак, щоб впроваджувати такі заходи, необхідно мати політичну волю та глибоке розуміння їхніх економічних наслідків. Щодо українського кешбеку, який впроваджується Урядом і на який покладається стільки надій, то він стосується насамперед роздрібної торгівлі та компенсацій населенню в розмірі не більше 3000 гривень на місяць.  Чому, наприклад, не зробити кешбек фермерам, які купують українські добрива, насіння чи паливно-мастильні матеріали? Тоді у фермерів з’явиться реальна можливість купувати більше українського?

Із позитивних новин: нова спроба запустити ОПЗ. Це – не зовсім на руку імпортерам карбаміду.    

Працюючи багато років в хімічній індустрії,  ми чітко усвідомлюємо кінцеву мету російського хімпрому – вбити українського виробника добрив,  позбавити Україну продовольчої незалежності, поставити аграрну сферу України та Європи у цілковиту залежність від поставок добрив та свого газу. Ігноруючи цю проблему,  ми сприяємо досягненню цих цілей російським агресором.

Для цього росія сьогодні агресивно та неприховано допомагає своїм хімікам, дотуючи їх  російського  приблизно на $0,85 млрд на рік. За даними Російської асоціації виробників добрив, лише пряма держпідтримка підприємств російського  хімпрому у 2023 році склала майже $354,6 млн. У тому ж році Фонд розвитку промисловості надав пільгові позики на реалізацію 44 проектів у хімічній галузі на $230,4 млн. За підсумками 2023 р. обсяг додаткової держпідтримки хімічної галузі, наданий через субсидування НІОКР, інструменти Кластерної інвестиційної платформи (КІП) та Фонду розвитку промисловості (ФРП), склав $195,4 млн.  

Капітальні інвестиції 4х найбільших російських підприємств хімпрому в 2023 роки перевищили $4,5  млрд.  Для порівняння: обсяг капітальних інвестицій OSTCHEM, найбільшого хімічного холдингу України,  за роки війни склав 1,9 млрд. гривень (близько $230 млн).

На фоні цього, підтримка українським урядом українського хімпрому – питання продовольчої безпеки країни. І не тільки. Зважаючи на колосальний потенціал зростання агросектору в Україні, хімія, яка залежить від агро,  стане однією з галузей економіки, яка відновиться найшвидше після війни, ця галузь може дати до 7-8% в ВВП країни. Для порівняння, внесок хімічної промисловості у ВВП Китаю становить 9,2%, Японії – 8,3%, Німеччині – 7%, США – 6,4%. Після того, як українська металургія частково була зруйнована, значимість агро- та хімії в українському ВВП зросте суттєво.

Раз на тиждень я ходжу в Сільпо, Метро, Ашан чи Новус, щоб закупитись продуктами на тиждень. Коли я в магазині обираю сік чи молочку, я завжди думаю, чию економіку я підтримую – вітчизняну чи іншу. Купуючи український сік Sandora чи кефір "Яготинський", я підтримую українського виробника, українське виробництво. Я не купую іспанські соки та польську молочку, яка завдяки дотаціям часто дешевша української. Тому що наші – не гірші.  І тому що це вироблено в Україні. Я купую українські вина. Я хочу, щоб виробництво, податки та робочі місця були саме в Україні.

Звісно, ми можемо сподіватись на те, що український фермер також колись "увімкне" національну свідомість та патріотизм, відмовившись від купівлі азербайджанських, узбекських або румунських чи польских добрив та усвідомивши, що прямо чи опосередковано такими діями підтримує російську економіку.  Адже якби європейські заводи не змогли продавати добрива в Україні, то європейські політики набагато швидше закрили свої ринки від російських  добрив. І з добривами все відбулося б так само, як з російським газом: Європа б поступово відмовилась купувати. Однак сьогодні, коли мова йде про виживання аграрного бізнесу, сподіватись на такий прояв свідомості в короткочасній перспективі було б наївно.

"Sleep walking" –  яскравий англійський вираз (спати на ходу), який використала журналістка FT, розповідаючи про те, як Європа  проґавила момент, коли вона стала залежною від російських добрив. Поки що українські можновладці все ще sleep walking, тож українська хімія падає вниз.

Наостанок – про один важливий момент, який в майбутньому може стати перешкодою для вступу України у ЄС.  Зараз Україна з ЄС розпочинає переговорний процес: наприкінці серпня цього року Кабмін сформував міжвідомчу робочу групу для переговорів про вступ України до ЄС, під керівництвом Ольги Стефанишиної.

Низка товарів з Росії вільно заходять у ЄС, це стосується не лише добрив – це метал, продукція АПК, машинобудування та багатьох інших товарних груп. Виникає логічне питання: що буде після вступу України в ЄС – як бути з російськими товарами, які спокійно завозяться в ЄС? Чи не вийде ситуації, коли Україна стане частиною ЄС, і всі існуючі торгові ембарго України з Росії знімуться автоматично і російські добрива знову поїдуть до України без жодних перешкод і цілком легально. Це – величезне системне питання для українських переговорників.  ЄС та Україні доведеться його вирішувати.

Дуже показовий свіжий приклад серня вересня 2024 року, який демонструє що Україна дуже повільно та незграбно захищає свої ринки: аміак та інші азотні добрива сьогодні їдуть з Ірану (який дотичний до виготовлення дронів і згідно з публікацією The Times, нещодавно передав рф 200 балістичних ракет) до Туреччини. Туреччина без жодних вагань завозить аміак  з Ірану, переробляє його в інші добрива (карбамід, селітру) і поставляє добрива в Україну та країни ЕС. Українські фермери платять Турчеччині, а Туреччина – Ірану.  Туреччина так само торгує іранськими добривами, як і російським газом.  Яка реакція України?  Жодної.  До речі, офіційно на сьогоднішній день добрива з Ірану досі (!) не під українськими санкціями. А реакція на такі речі  має бути блискавичною.

 Так само, коли поляки перекрили українське зерно, Україна мала відреагувати миттєво: перекрити польську молочку, м'ясо та фрукти. Так дати заробити українським виробникам.

Торгівельні війни – це сфера, в якій Україні потрібно вчитися та вчитися. І ціна слабкості або неефективності в цій сфері –  не тільки в збитках українських підприємств через імпорт та масові звільнення українців. Ціна слабкості зараз – набагато більша, ніж просто падіння ВВП та погіршення платіжного балансу. Її сьогодні можна виміряти в кількості нових ракет, які окупант виготовить, отримавши виручку від експорту добрив.

З 1 січня 2024 року в рф вступив в силу новий закон про оподаткування надприбутків (не плутати з прибутками). Тільки за 2023 рік до бюджету росії внесено близько 3,15 млрд євро надприбутків, з яких 600 млн євро (20%) були отримані саме за рахунок експорту міндобрив.

Що може зробити кожен український фермер, щоб не стимулювати виробництво нових ракет, які полетять на українські міста та села?

Що зроблено і буде зроблено на дипломатичному рівні, щоб рф не змогла отримувати ці надприбутки на ринку ЄС?

Що зроблено для того, щоб російські та білоруські добрива були заборонені в ЄС?

Це – велике питання та дилема для кожного.

Все так само, як з соком чи вином в магазині. Кожен сам має вирішувати, чию економіку стимулювати.  

*Позиція автора в даній колонці може не співпадати з редакційною позицією чи компанії, де працює автор.