Олег Арестархов, директор з корпоративних комунікацій Group DF

 

Якщо у 2021 році питання продовольчої безпеки тільки з'явилось на радарах європейських чиновників, то в цьому році – воно стало об'єктом пильної світової спільноти, предметом міжнародних торгів та домовленостей.

На тлі європейських заводів з виробництва мінеральних добрив, які зупинялись останні півтора року через високі ціни на газ, українські виробники мінеральних добрив продемонстрували стійкість та пройшли перевірку на міцність війною. Скорочення обсягів споживання мінеральних добрив  через зростання цін,  зниження купівельної спроможності аграріїв, обстріли підприємств, перебої з електроенергією, порушення логістичних ланцюжків, а також втрата одного з найбільших гравців – Сєвєродонецького "Азоту" – це лише частина викликів, які довелося подолати українським виробникам в умовах війни.

Попри нові ризики та потрясіння, українські хіміки змогли забезпечити АПК мінеральними добривами та повністю виконали взяті на себе зобов'язання. За підсумками року набільші втрати – у імпортерів. Великі імпортери-трейдери тимчасово пішли з українського ринку через військові ризики. Це дозволило українським виробникам відчутно посилити свої позиції.

2022 продемонстрував декілька важливих для країни речей: попит на продовольство у світі зростатиме ще більше. На тлі цього Україна вже стала королевою на глобальній продовольчій шахівниці. Вже сьогодні очевидно, що агросектор та хімія – дві українські базові галузі, які стануть новими драйверами української економіки. Ці галузі вже почали відновлюватися швидше за інших, не чекаючи закінчення війни. Перемога України у війні безумовно спровокує бум цих галузей.

Нижче – основні тренди ринку мінеральних добрив у 2022 році.

ЗНИЖЕННЯ ОБСЯГ РИНКУ. У 2022 році виручка аграріїв та платоспроможний попит на добрива значно скоротилися. Основні причини: зростання відпускних цін на добрива через високі ціни на газ; високий рівень невизначеності та ризики; скорочення обсягу посівних площ через військові дії та мінування земель; прямі збитки, пов'язані з руйнуванням складів, вивезенням окупантами зерна та крадіжкою с/г техніки, експортні обмеження продаж, різке скорочення виручки в аграріїв і, як наслідок, зниження купівельних можливостей в аграріїв.

Загалом ринок добрив за підсумками року просів приблизно на 40-55% із 4,75 млн тонн до 2-2,9 млн тонн. Ринок досяг свого дна на початку літа і розпочав швидке відновлення.

Скорочення посівних площ становило близько 14-16%. З 28,4 млн га всіх посівних площ, що обробляються у 2022 році, близько 4,4 млн було засіяно цього року. Землі опинилися під окупацією або в небезпечній прифронтовій території.

ЗМІНА СТРУКТУРИ СПОЖИВАННЯ/ВИРОБНИЦТВА МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ: "БАН" НА БІЛОРУСЬКІ ДОБРИВА І ЗБЕРЕЖЕННЯ ЕМБАРГО НА ДОБРИВА З РФ

Хоча ринок споживання аміачної селітри знизиться з 1,8 млн до 600 тис./1 млн. тонн на рік, селітра залишається "королевою мінеральних добрив" і, як і раніше, користується в Україні найбільшим попитом.

Дуже велике зниження обсягів споживання очікується по комплексним добривам через  значний дефіцит  фосфору та калію. Це пов'язано з блокуванням поставок добрив з Білорусії ("Бєлкалій"). Через це українські виробники складних добрив недоотримали великі обсяги калію. КАС, який минулого року демонстрував високі темпи зростання за обсягом продажів, за підсумками цього року – в аутсайдерах. Скорочення ринку майже удвічі, пов'язане не тільки з зупинкою поставок калію з Республіки Білорусь, що потрапила під санкції. Проблеми з поставками фосфоритів пов’язані з тим, що для транспортування добрив та інгредієнтів для них закрите в Чорному морі.

Споживання ключових азотних добрив у 2022*

Продукт	Обсяги споживання у 2021 році, тис тонн	Обсяги споживання у 2022 році, тис тонн
АМІАЧНА СЕЛІТРА	1750	6 00 - 1000
Карбамід	1120	330-410
КАС	1300	400-600
NPK , NP , DAP	н. д.	620-660
СУЛЬФАТ АМОНІЯ	490	210-250

 

РАЗОМ: 2-2,9 млн тонн.

* Попередні оцінки

Ключовим глобальним трендом стала суттєва втрата позицій (насамперед у ЄС) російських та білоруських виробників мінеральних добрив у результаті опосередкованої дії санкцій. За обсягами виробництва російський хімпром втратить близько 30%. Головна проблема – збут готової продукції. Зупинка українського аміакопроводу "Тольятті – Одеса" також частково спровокувала зниження пропозиції аміаку на глобальних ринках, фактично блокувавши основний канал експорту російського аміаку. В результаті глобальний ринок за півроку переформатувався – світові трейдери почали купувати аміак в інших хабах. На даний момент Росія за очевидної підтримки чиновників ООН вимагає запуску трубопроводу, позначивши це як одну з умов зернової угоди. Однак позиція України та Президента Зеленського залишається максимально чіткою: аміакопровід не запуститься поки РФ не звільнить усіх українських військових.

Важливий новий глобальний тренд, що впливає на структуру споживання добрив на світовому ринку – це суттєве падіння цін на карбамід у другій половині року. Падіння ціни на карбамід знижує привабливість аміачної селітри, концентрація азоту в якій менша. Головні маркет-мейкери на ринках карбаміду – Китай та країни MENA , на які газова криза та шантаж Путіна не особливо впливають. Їхні заводи зберігають досить стабільні обсяги виробництва карбаміду. Що важливо, дешевого газу (основна сировина для виробництва добрив) у них більше, ніж достатньо.

У порту Констанца (Румунія), за деякими даними, на сьогодні накопичилося близько 120 тисяч тонн карбаміду з усього світу – там є туркменський, азербайджанський, російський, малазійський, індонезійський, китайський карбамід. Фактично порт став новим європейським хабом, у якому трейдери купують карбамід за найприйнятнішою ціною без прив'язки до конкретного виробника. Що цікаво, у Європі карбамід випускає дуже обмежена кількість хімічних підприємств. На тлі дешевого імпорту його стало ще більш невигідно виробляти та ще тяжче продавати європейським фермерам. України поки що цей тренд не торкнувся. Маючи явні логістичні переваги та досить прийнятні внутрішні ціни на газ, українські виробники зберегли виробництво карбаміду, пропонуючи його українським споживачам за конкурентною ціною.

Структура споживання аграріями мінеральних добрив змінюється залежно від продуктового портфелю аграріїв. В 2023 році олійні культури та соя можуть почати поступово витісняти зернові, які показали, м'яко кажучи, не найкращу рентабельність. У свою чергу визначальним фактором для структури посівів є ціни на зерно та олію на світових ринках. Ще одним фактором, який впливає на структуру посівів, є дефіцит якісних потужностей для зберігання зернових.

ПОСИЛЕННЯ ПОЗИЦІЙ ВІТЧИЗНЯНИХ ВИРОБНИКІВ ДОБРИВ

Всупереч складним військовим умовам роботи, українські заводи з виробництва мінеральних добрив працювали стабільніше, ніж багато виробників Європи. Йдеться про два заводи холдингу OSTCHEM – "Черкаський Азот" та "Рівнеазот", які не зупинилися і продовжили працювати. На жаль, "ОПЗ" та "Дніпроазот" – тимчасово вийшли з гри. Перший – через військові ризики та високу ціну на газ. Другий, маючи достатні запаси газу, так і не був запущений після вимушеної зупинки. Імовірні причини простою, названі учасниками ринку, ті ж – висока ціна на газ, зниження глобальних цін на карбамід і поточні оцінки бізнес-ризиків підприємства нинішнім менеджментом компанії та її власниками.

Незважаючи на вимушені зупинки, вітчизняні заводи, що залишилися "в строю", дуже швидко перезапускалися та виконували укладені контракти. В минулому році структура виробництва змінювалась особливим чином – заводи виробляли продуктовий ряд, який забезпечував найкращу продуктову прибутковість. Зокрема  виробництво було сконцентроване на випуску аміачної селітри, КАС, ІАС, складних добрив. Українським виробникам не було вигідно нарощувати обсяги виробництва товарного  аміаку (більшість йшла на виробництво інших добрив) та карбаміду (сильно впав в ціні на світових ринках).  

Головний висновок року: українська хімія встояла та витримала удар війною. Попри величезні кадрові втрати (пов’язані з мобілізацією), попри катастрофічне падіння попиту на мінеральні добрива та попри дефіцит електроенергії. Українські заводи швидко запустили власні когенераційні установки та забезпечили себе мінімальними обсягами електроенергії. На цьому тлі неспішний перезапуск низки європейських виробників викликає лише здивування.  Він став можливим тільки у вересні після суттєвого зниження цін на газ на європейських газових хабах (наслідки встановлення прайс-кеп на російські енергоносії та низки геополітичних домовленостей). На прикладі хіміків дуже яскраво видно, що український бізнес набагато швидше адаптується та пристосовується до форс-мажорів. В умовах війни та зруйнованих логістичних ланцюжків, українські заводи забезпечували виконання всіх взятих на себе зобов'язань та продовжували здійснювати експортні поставки

ЗНИЖЕННЯ ОБСЯГІВ ЕКСПОРТУ ЧЕРЕЗ РЕГУЛЯТОРНІ ОБМЕЖЕНННЯ

Експорт мінеральних добрив знизився з двох суттєвих причин. Перша – патріотична: пріоритетом українських виробників добрив були українські фермери.  Друга – логістичні та адміністративні обмеження на експорт. В березні цього року Уряд перестрахувався і запровадив низку жорстких регуляторних обмежень на експорт українських добрив, проте вже на початку літа ці обмеження було знято. Також через зупинку портів продавці добрив стикалися зі суттєвими логістичними обмеженнями, що перешкоджають експорту. Попри це Україна продовжувала здійснювати експортні постачання мінеральних добрив у невеликих обсягах, що дозволило дещо "вирівняти" роботу азотних підприємств.

Найбільш успішним експортним продуктом стала ІАС, що виробляється на "Рівнеазоті": за 11 місяців її експортували 170,6 тис тонн. Основними покупцями ІАС стали європейські аграрії/трейдери з Румунії, Угорщини, Словаччини, Польщі та Молдови. Карбаміду вдалося експортувати в обсязі 64,8 тис. тонн, а основними покупцями були Румунія, Італія та Угорщина, Словаччина, Хорватія. І нарешті, КАС (експортовано 29,6 тис. тонн) купували Румунія, Іспанія, Литва. Розміри експортованої аміачної селітри та аміаку незначні – 11 тис. тонн та 2,3 тис. тонн відповідно.

ПОРУШЕННЯ ЛОГІСТИЧНИХ ЛАНЦЮЖКІВ І ЗРОСТАННЯ ЛОГІСТИЧНИХ ВИТРАТ

 У першій половині року через воєнні дії виникли великі проблеми з логістикою – і залізничні, і автомобільні логістичні ланцюжки були зруйновані. Через це ринок мінеральних добрив регіоналізувався: в одному регіоні, наприклад, було багато селітри, яку неможливо продати, в іншому – гострий дефіцит селітри, яку неможливо придбати. Також ринку була властива велика різниця у цінах на добрива залежно від регіону. Пізніше логістичні ланцюжки фактично з нуля були відбудовані заново. Виробники добрив та трейдери, які мали власні логістичні компанії, відновили ланцюжки поставок набагато швидше. Через зростання витрат на логістику аграрії та виробники добрив зіткнулися із істотним зниженням маржинальності бізнесу. Через проблеми з логістикою та дефіцитом потужностей для зберігання зерна деякі аграрії цього року пішли "в мінус". Це не могло не вплинути на їхню здатність купувати добрива. З іншого боку, українські виробники добрив отримали логістичну перевагу перед імпортерами добрив – вони фізично ближче до клієнтів. Окрім того, у більшості імпортерів відсутня розгалужена національна мережа складів, що також негативно позначилось на їхніх логістичних потужностях.

ЗНИЖЕННЯ ЧАСТКИ ІМПОРТУ

Прямі наслідки війни – значне скорочення обсягів імпорту та ролі імпортерів у забезпеченні українського АПК мінеральними добривами. Через блокування портів джерела постачання імпортних добрив в Україну обмежені складною і дорогою логістикою. Ми знаємо про компанії, які намагалися щось ввезти в Україну, але зрештою відмовлялися від цієї ідеї через надто високу собівартість, складні маршрути тощо. Окрім логістичних проблем, є й інші причини: низка виробників добрив у ЄС зупинилася, частина просто були категорично не згодні відвантажувати добрива в країну, де триває війна. Результат – зірвані великі імпортні контракти. Санкції та ембарго відрізали від поставок добрив РФ та Білорусь (яка ще в січні 2022 року відвантажувала значну кількість добрив українським споживачам).

2023 рік був, м’яко кажучи, дуже невтішним для імпортерів: півроку імпорту мінеральних добрив в Україну практично не було, а зараз кількість коридорів імпортних добрив по всьому спектру продукції істотно скоротилася та не відновилася. Серед імпортних добрив, які все ж поступово ввозяться – аміачна селітра, КАС, карбамід. Але війна і надалі блокуватиме велику частину імпорту.

ЗМІНА АРХІТЕКТУРИ ПОСЕРЕДНИЦТВА НА РИНКУ ДОБРИВ ТА ЗБІЛЬШЕННЯ РИЗИКІВ ШАХРАЙСТВА

В умовах військових ризиків та девальвації, в умовах, коли в Україні порти не працюють для перевалки добрив, закуповувати добрива безпосередньо в іноземних виробників не завжди можливо і не завжди вигідно. У 2022 році оператори ринку  побачили часткову зміну архітектури імпортних поставок: збільшилась роль спотових закупівль у трейдерів-посередників безпосередньо в портових хабах Румунії (Констанца) або Польщі. Через порушення міжнародних логістичних ланцюжків (наприклад, порт Клайпеда (Литва) взагалі перестав обробляти білоруські добрива) почала зростати кількість дрібних посередників, які займаються спекуляцією невеликими партіями добрив. Збільшення кількості посередників на ринку призвело до серйозних наслідків – ще більшого подорожчання відпускних цін на добрива, і менш стабільних поставок. Великі українські трейдери почали імпортувати товар не від прямих виробників (ЄС, Грузія, Туреччина), а переважно через ланцюжок посередників, які формально брали на себе частину ризиків.

Зворотним боком збільшення кількості посередників у 2022 році стало драматичне зростання випадків шахрайства на ринку добрив (імпортні поставки). Дискредитація імпорту в очах фермерів та втрата довіри до посередників відбулася через зрив великих поставок добрив, поставок неякісних добрив або фальсифікату (підробок). Наслідки нескладно спрогнозувати: в 2023 році аграрії повернуться до моделі, при яких поставки відбуватимуться безпосередньо за прямими контрактами з виробниками. Відповідно кількість посередників – зменшиться. 

АКТИВНЕ ВПРОВАДЖЕННЯ СХЕМ ЗЕРНООБМІНУ

Цього року схема розрахунку зерном за закуплені добрива стала більш затребуваною серед багатьох аграріїв-виробників. Основна причина зростання популярності подібної практики – брак у фермерів обігових грошових коштів, необхідних для проведення посівної 2023. У відповідь на зростання ринку, постачальники добрив розробили і запропонували аграріям різноманітні схеми зернообміну. Кількість заявок обміну зерна на мінеральні добрива зростає, і вони користуватимуться попитом. Особливо зараз, поки у малого та середнього фермера все ще є значні логістичні та збутові проблеми.

ЗМЕНШЕННЯ ОБСЯГУ КРЕДИТУВАННЯ НА КУПІВЛЮ ДОБРИВ І ОЧІКУВАНЕ ВІДНОВЛЕННЯ В 2023 РОЦІ

Через зростання вартості позик та високі ризики в аграрній сфері, банки скоротили кредитування закупівель мінеральних добрив. Короткострокове (до 1 року) кредитування купівлі добрив відновиться у 2023/2024 році, проте багато в чому залежатиме від вартості кредитів та відпускних цін на добрива. Програми зі зниження вартості запозичень для АПК призведуть до того, що аграрії зможуть знизити фінансове навантаження при купівлі та внесенні добрив, купуючи добрива у "низький" сезон. Банки, відповідно, зможуть збільшити кредитне плече, а виробники добрив – обсяги продажів. Від зростання кредитування виграють усі – виробники добрив, банки та аграрії. Очевидно, що нарощування кредитування угод із добривами сприятиме швидкому зростанню ринку добрив. Прискорити відновлення АПК може запровадження низки нових програм пільгового кредитування. При бажанні Уряду, кредитні та компенсаційні  програми для АПК можуть суттєво стимулювати закупівлю добрив аграріями. Результатом безумовно стане не тільки швидше відновлення хімії, але й відновлення врожайності українського АПК.

ЗНАЧНИЙ ВІДКЛАДЕНИЙ ПОПИТ НА ДОБРИВА І ВЕЛИКИЙ ПОТЕНЦІАЛ ЗРОСТАННЯ В СІЧНІ-ЛЮТОМУ 2023 РОКУ

Наприкінці 2021 року та протягом 2022 року багато аграріїв відкладали купівлю азотних добрив. Раніше аграрії починали готуватись до весняної посівної наступного року ще влітку попереднього року. Цьому сприяли низькі ціни в низький сезон. Нині ситуація кардинально змінилась: через невизначеність, нестачу обігових коштів та через високі ціни на добрива, навесні-влітку наші аграрії не встигли сформувати достатній обсяг необхідних запасів добрив на весну 2023 року. Війна примушує аграріїв бути дуже обережними в закупівлях. Фактично осіння кампанія 2022 року пройшла на старих запасах, які залишалися на складах ще з весни. Тільки наприкінці осені – початку зими, ринок розігрівся – почалося активне скуповування добрив та формування необхідних запасів на весну 2023 року. Причина очевидна: після запуску зернової угоди у аграріїв нарешті з'явилися обігові кошти. Тим не менш, більшість експертів упевнені, що до весняної посівної 2023 року аграрії підготовлені все ще вкрай погано. Переконаний, що у покупців сформувався значний відкладений попит на купівлю великих обсягів азотних добрив. Ми вже зараз спостерігаємо значне зростання попиту. Попит підігрів також той факт, що вітчизняні виробники наразі максимально знизили ціну. В очікуванні суттєвого збільшення продажів заводи пішли на зниження ціни – насамперед на два базових продукти – на аміачну селітру та КАС.

Чи встигнуть заводи закрити зростаючий попит, а імпортери – завезти достатню кількість добрив для весняної посівної 2023 – це велике питання. У будь-якому разі багато аграріїв вже не хочуть ризикувати і почали досить агресивні закупівлі добрив на наступний рік. У них є й інша мотивація купувати азотні добрива сьогодні. Європейський ринок газу все ще залишається непрогнозованим, а великі гравці газового ринку прогнозують дефіцит газу на другу половину 2023 року. Фермери завчасно закуповують добрива в українських заводів, віддаючи перевагу синиці в руці, аніж журавлю на горизонті. При чому ціну "журавля" спрогнозувати не береться ніхто.  Новий тренд завчасних закупівель добрив стає характерним для середніх та великих агрохолдингів. Їхня бізнес-мотивація зрозуміла: вони воліють в 2023 році знизити бізнес-ризики та отримати прогнозовану прибутковість бізнесу.

ВІДКРИТТЯ НОВИХ ПЕРСПЕКТИВ УКРАЇНСЬКИХ ВИРОБНИКІВ НА РИНКАХ ЄС ЧЕРЕЗ САНКЦІЇ ПРОТИ РФ І РБ

 До 2021 року 60% глобального експорту добрив здійснювали п'ять гравців – Канада, РФ, ЄС, Китай та Білорусь. Дуже сильними гравцями на ринку азотних добрив також залишаються Катар, Саудівська Аравія та Іран. Потрапляння РФ, Білорусі, та, найімовірніше, Ірану під санкційну ковзанку відкриває для України хороші можливості на світових ринках. Сьогодні російські та білоруські виробники добрив намагаються повернути свої добрива на втрачені міжнародні ринки. Поки що добрива з РФ і РБ не потрапили до 9-го пакету санкцій ЄС. Проте виробники цих країн зіткнулися з іншими проблемами, які блокують експорт. Насамперед йдеться про неможливість проведення платежів банками через комплаєнс, неможливість страхування вантажів та логістичних проблем, пов'язаних з неможливістю експорту через певні країни та окремі порти.

Розблокування експорту добрив  – вже на порядку денному політиків із РФ та РБ.

Саме тому РФ зараз активно лобіює запуск аміакопроводу "Тольятті – Одеса", зокрема, через чиновників ООН, активно використовуючи тему голоду. Але уникаючи говорити про прямі економічні збитки російської та білоруської хімічних галузей. Білорусь також неочікувано включилась в піар-гру, оголосивши про бажання пропускати українське зерно через свою територію. Насправді ж для Білорусі критично важливо розблокувати постачання "Бєлкалію" – бюджетоутворюючого підприємства. Поки ж добрива з РФ і РБ йдуть на ринки Латинської Америки та Туреччини. У Європі є невелика кількість російських добрив, але поки що дуже невелика.

Тим часом українські виробники придивляються до ринків ЄС: їхня амбіція – забрати в Європі частину споживачів, які раніше купували російські та білоруські добрива.

КОНСОЛІДАЦІЯ ЗУСИЛЬ КРАЇН ЄС У ПИТАННЯХ ЦІНИ НА ЕНЕРГОРЕСУРСИ/ОЧІКУВАНЕ ЗРОСТАННЯ РИНКУ

 Спільними діями країни ЄС досягли зниження світових цін на нафту, а також встановили максимальну ціну на газ. Таким чином, очікуваний загальний глобальний тренд – стабілізація роботи галузі, зростання котирувань хімічних компаній на біржах та неминуче збільшення обсягів внесення добрив на гектар у 2023 році.

Позиція України на глобальних ринках добрив та продовольства у найближчій перспективі залежатиме від того, наскільки грамотно коригуватиметься зернова угода. Стратегічно ж позиція країни залежатиме від термінів закінчення війни та вміння українського Уряду ефективно відстоювати інтереси власних виробників через різні захисні інструменти в рамках WTO.

За умови настання миру українська хімія покаже значне зростання –понад 15% на рік. А внесок хімії у ВВП країни може збільшитись до 8-10%. В цьому немає якогось економічного дива. Причина на поверхні: суттєво збільшиться обсяг добрив, що вносяться на гектар землі. Сьогодні середні показники України за обсягом добрив, що вносяться на гектар, не перевищують 80-100 кг/га, у той час як Китай уже вносить 340 кг/га, Бразилія – 246 кг/га, США – 140 кг/га. У будь-якому разі дефіцит продовольства у світі, що загострився у 2022 році, продовжить "драйвити" дві взаємозалежні ключові галузі української економіки – АПК та хімію.

У України на світовій продовольчій арені є чотири безперечних козирі – сильний АПК, гарна транспортна інфраструктура та вихід до моря, значні виробничі потужності з виробництва добрив. Козирів додасться після завершення війни та вступу країни до ЕС.