Інтерфакс-Україна
10:49 27.11.2024

Автор ТЕТЯНА ЗОТОВА

Через війну домашнього насильства стало більше

5 хв читати
Через війну домашнього насильства стало більше

Тетяна Зотова, директорка Київського міського центру гендерної рівності, запобігання та протидії насильству

Нині кривдником може стати кожний з нас. Поспостерігайте за людьми в супермаркетах, на вулиці чи у громадському транспорті.  Хтось знервований та агресивний, хтось пригнічений, хтось перебуває у стані постійної тривоги. Усі ми травмовані війною, і переживаємо ці травми по-різному. Хтось може впоратися самостійно, хтось – ні.

Я, як людина, яка займається питаннями запобігання та протидії гендерно зумовленому насильству в Києві,  можу впевнено констатувати, що в останні 2 роки ми переживаємо сплеск домашнього насильства. Його стало більше, і воно безжалісніше. Наведу статистику – у першому півріччі цього року кримінальних проваджень, пов’язаних з домашнім насильством зареєстровано на 63% більше, ніж у першій половині 2023 року! І це лише зареєстрованих проваджень. 

Хто у групах ризику?

Все частіше до нас потрапляють люди, які через війну були вимушені змінити місце проживання. Достатньо класична історія, коли чоловіки на новому місці не можуть себе реалізовувати: знайти гідну роботу, вирішити побутові умови чи утримувати родини. Тобі з’являється зловживання, і як наслідок,  агресія стосовно близьких.

Опишу таку історію, з якою нещодавно працювали. Жінка зв’язалася з нашими мобільними бригадами соціально-психологічної допомоги після побиття чоловіком. Жінку з дитиною доставили до кризової кімнати. Але після якогось часу вона знову повернулася до чоловіка. Через деякий час насильство повторилося, причому стало безжальнішим – чоловік ґвалтував жінку в присутності дітей. І лише після цього жінка наважилась остаточно піти від кривдника та виїхати в інший регіон до своїх батьків. Ми довго працювали з нею. Наразі її стан стабілізувався, і вона наново будує своє життя.

Також наші психологи відзначають нову тенденцію — все частіше кривдниками стають мами відносно своїх дітей. Особливо це стосується жінок, близькі яких боронять Україну. Ми працювали з цими жінками й розуміємо їх стан. Жінки відчувають стрес та агресію, подекуди відчуття безпорадності та несправедливості.  Часто жінки ображені на оточення та державу через те, що їх близькі воюють, а в інші чоловіки та сини вдома.

І коли жінка переживає такі емоції, її підсвідомість підказує, що цю агресію треба кудись випускати та найпростішим шляхом є перенесення її на того, хто поруч та не зможе дати опір – на власних дітей чи родичів.

Ось що розповідала одна наша клієнтка: "Я розумію, що це неконструктивне відчуття, але відчуваю злість на чоловіка, який вирішив піти в армію. Я розгублена та втомлена, адже все на мені – виховання дітей, робота, дім,  страхи за всіх. І найстрашніше, що злюся на власних дітей, адже бачу в них чоловіка. Також злить, коли бачу на вулицях міста безтурботних чоловіків. Думаю, чому мій воює, а решта — ні".

Ми працюємо з такими жінками й намагаємося їм допомогти. Багато з них визнають свій стан та поступово погоджуються на індивідуальну роботу з психологом.

Ми не можемо розв'язати всіх проблем цих жінок, але можемо допомогти стабілізувати їх емоційний стан, знайти внутрішній ресурс, щоб налагодити взаємини з дітьми, близькими та чоловіками.

Радимо звертатися до нас за професійною допомогою. Наші психологи мають величезний досвід роботи, у тому числі й з військовослужбовцями. Вся допомога надається безоплатно та анонімно.

І також почастішали випадки, коли домашнє насильство трапляється у родинах військовослужбовців. Люди повертаються з війни і їм важко перебувати в нових реаліях. Вони звикли знаходитися у постійній напрузі та бажанні все контролювати. У зоні бойових дій такий стан необхідний, щоб вижити. Але військовослужбовці часто приносять закони війни, а це влада та контроль, у свої родини.  Як правило, родини не готові приймати ці закони.

Саме тому, зараз проблема домашнього насильства також має розглядатися крізь призму війни. Ми в Києві вже працюємо у цьому напрямку. Зокрема,  за партнерства з Фондом Народонаселення ООН в Україні — UNFPA Ukraine був запроваджений проєкт підтримки членів родин військовослужбовців. Крім надання соціально-психологічної допомоги працювали у напрямку превенції домашнього або гендерно зумовленого насильства. За час проведення пілотного проєкту через наші руки пройшло понад 2 тис. людей.

Але необхідна загальнонаціональна та всебічна програма – психологічна реабілітація  для захисників та захисниць, які повертаються до тилового життя. А також психологічна підтримка їхніх родин.

Взагалі, за моїми особистими відчуттями домашнє насильство  ховається за дверима третини українських родин. Це і фізичне насильство, коли чоловік б’є дружину, чи батьки таким чином "навчають розуму" дітей. Це і психологічне насильство, коли члени родини принижують,  ображають, ігнорують один одного. Чи економічне насильство, коли чоловік не дозволяє дружині працювати чи обмежує її фінансово, коли діти забирають гроші у літніх батьків та інше.

Загалом, в Україні відкрито говорити про домашнє насильство почали лише в останні роки. Багато хто досі терпить, адже існують навіювання на кшталт "мами терпіли, і ми мусимо" чи "ну і що, що принижує та ображає, адже ж не п’є та заробляє гроші". На жаль, ще не вкоренилася загальна культура усвідомлювати, що  домашнє насильство, це зовсім не "ок".

А це зовсім не "ок". Скажу більше, ця проблема не вирішується сама собою, а навпаки – посилюється, а надалі може загрожувати життю.

І для людини немає іншого виходу, як виходити із  деструктивних стосунків. Як показує мій досвід, тільки невелика кількість людей можуть зробити це самостійно,  решті - необхідна допомога.

І гарна новина, що ця допомога є. У Києві та у багатьох містах України працюють дієві спеціалізовані сервіси, які всебічно допомагають постраждалим від домашнього насильства. Це і  мобільні бригади соціально-психологічної допомоги, кризові кімнати та притулки для допомоги постраждалим від домашнього насильства, денні центри соціально-психологічної допомоги. Є висококваліфіковані фахівці, які знають як працювати з постраждалими від домашнього насильства та як допомагати.

Закликаю в жодному разі не терпіти, звертатися до нас, до поліції, адже безкарність породжує повторюваність циклів насильства та робить його безжальнішим.

Телефони, за якими можна звернутися за допомогою:

Національна "гаряча лінія" із попередження домашнього насильства:

 116.123 чи 0.800.500.335. 

В Києві: з мобільного - (044) 272.15.00, зі стаціонарного - 1500

Довідково: 25 грудня стартує Всесвітня акція "16 днів проти насильства". Основною метою є привернення уваги суспільства до питання подолання домашнього насильства, насильства за ознакою статі. Україна вчергове доєднається до цієї акції.

ОСТАННЄ

ОЛЕКСАНДР КРАМАРЕНКО

Гроші дійдуть до Києва, дуже сподіваюсь

МАКСИМ ТКАЧЕНКО

Використання ШІ та сканування територій  скоротить площу ймовірно замінованих земель України на 30%

ВЕНІАМІН ЗОЛОТУХІН

Інструктор з тактичної медицини: професія, що рятує життя, але про яку не дуже обізнані

ЮРІЙ ГОНЧАРЕНКО

Часткова військова служба: стратегічна відповідь на кризу мобілізації та посилення переговорної позиції України

ЄВГЕН МАГДА

Геополітичний Мерцишор: актуальність виросла

ЛІЛІЯ КОВАЛЬОВА

Що треба знати жінкам про рак молочної залози, щоб вижити?

ОЛЕГ ВИШНЯКОВ

Ізраїльські технології, що допомагають військовим повернутися до життя: приклад для України

ВІТАЛІЙ КОВАЛЬ

Понад 80 мільярдів втрат: як війна змінила український агросектор

МАКСИМ АГЄЄВ

Хмарне питання: чи виграє Україна від розміщення своїх державних сервісів та даних за кордоном?

НАТАЛІЯ АЛЮШИНА

Чинники управлінської спроможності. Чому вчать три роки війни в Україні

РЕКЛАМА

UKR.NET- новини з усієї України

РЕКЛАМА