Нафтова рапсодія 2025. Aбо хто кому диригент?

Олександр Домбровський, Голова правління "Global 100REnewable UA"

Нафта 20-21-го століття - «чорна кров» життя чи смерті?

У ХХ столітті (1900–1999 роки) людство добуло приблизно 800–900 мільярдів барелів нафти.

• 1900–1945 ~50 млрд барелів
• 1946–1975 (післявоєнний бум)    ~300 млрд барелів
• 1976–1999 ~450–500 млрд барелів

Основними країнами-виробниками в ХХ столітті були:

• США (особливо до 1970-х)

• Саудівська Аравія

• СРСР/Росія

• Іран, Ірак, Кувейт

• Венесуела

• Мексика

За перші 25 років 21-го століття було видобуто майже 750 — 800 мільярдів барелів нафти, що приблизно дорівнює обсягу видобутку за попередні 100 років.

Основні країни-виробники нафти в 21 столітті, були практично ті самі країни:

• Саудівська Аравія
• США
• Росія
• Канада
• Ірак
• Китай
• Іран

Якщо зробити оцінку сукупного глобального видобутку нафти за останні 50 років, то цей обсяг перевищує ≈ 1,300 млрд барелів або 1.3 трлн барелів), де лідерами і сьогодні залишаються:

 

Країни	Видобуток (млрд. барелів)	Частка від глобального відсотка
Саудівська Аравія	130	~ 8.7%
США	120	~ 8.0%
Росія	115	~ 7.7%

 

Разом ці три країни видобули ~24.4% всієї нафти, видобутої на планеті за останні 50 років. США, Саудівська Аравія та СРСР/Росія — безперечні топ-3 за сумарним видобутком зо останні 50 років, починаючи з 1975 року і по сьогоднішній день. Канада, Китай, Ірак, ОАЕ, Іран, Бразилія та Кувейт, також накопичили значні обсяги завдяки стабільному видобутку й масштабним нафтогазовим інвестиціям.

Нафта, гроші і війна.

Загальна вартість видобутої нафти з 2000 по 2024 рік складає приблизно ≈ $48,059 мільярдів, тобто ≈ $48 трильйонів доларів США. Що перевищує спільний ВВП двох перших економік світу, Сполучених Штатів Америки та Китаю ( 27,7 і 17,8 трильйонів доларів відповідно). Середня ціна за барель (2000–2024) приблизно $60 за барель (ціна сильно коливалась — від <$30 у 2000-х до >$100 у 2008 і 2011 роках, до ~$20 у 2020, і $80+ у 2022–2023).

Чистий прибуток від видобутку нафти за останні 25 років, при середній ціні нафти 60 доларів США, складає приблизно біля 30 трильйонів доларів США, або в середньому 1,25 трильйонів доларів США на рік. Що дорівнює ВВП таких країн як Турція, Нідерланди або Індонезія.

Такий колосальний щорічний прибуток від видобутку нафти, перевищує ВВП більшості країн світу, включаючи деякі країни, так званого «Trillion Dollar Club» — неофіційної групи держав з ВВП понад 1 трильйон доларів США . На початок 2025 року, до нього входили 19 країн, згідно з даними Міжнародного валютного фонду та інших авторитетних джерел.

Якщо в звʼязку з сьогоднішніми військовими подіями на Близькому Сході середня ціна на нафту зафіксується на рівні 80 доларів США, то річний глобальний прибуток від видобутку нафти може перевищити 1,6 трильйони доларів США, а при ціні 100 доларів США, може перевищити 2 трильйони.

Слід враховувати, що ці «космічні» фінансові ресурси будуть перерозподілені в основному між лідерами експорту нафти, США і Росією, враховуючи військовий конфлікт і протистояння в зоні Персидської Затоки де війна може, якщо не заблокувати повністю експорт нафти, то суттєво скоротити, або навіть частково знищити нафтовий потенціал експорту таких країн як Саудівська Аравія, Іран, Ірак, ОАЕ та Кувейт.

Звичайно, це піде на користь також Канаді, Мексиці і Бразилії. Але всі вони знаходяться в зоні географічно-політичного впливу США. І тоді стає зрозуміла дуже ірраціональна ідея про 51-й штат Канада і перейменування Мексиканської затоки на Американську і контроль над Панамським каналом.

Крім того, це дуже жорстко призведе до енергетичного і відповідно економічного нокдауну основних світових гравців, які є імпортерами нафти, і в першу чергу Європейського Союзу, Китаю, Японії та Індії.

Підвищення ціни на нафту однозначно вплине і на підвищенні ціни на природній газ, який фактично «привʼязаний» до ціни на нафту.

Як це вплине на Європейський Союз?

Близько 500 мільйонів тонн складає щорічний імпорт нафти ЄС у 2022–2024 роках, на суму близько $350 млрд на рік.

Залежність на рівні ≈ 98 % — практично вся споживана в ЄС нафта та її продукти імпортні.

У 2024 році Європейський Союз імпортував приблизно 273 млрд м³ природного газу, що становить близько 82 % від загального споживання (≈ 332 млрд м³), на загальну суму приблизно €100 млрд

Якщо враховувати підвищення цін на енергетичні ресурси повʼязаних з війною між Ізраїлем і Іраном, витрати ЄС можуть сягнути $700 млрд на рік на закупку нафти і газу. Крім того не потрібно забувати дуже жорстку вимогу Сполучених Штатів Америки до членів НАТО, а це в 1-у чергу до країн Європейського союзу, про необхідність виділення п’яти відсотків ВВП, для фінансування НАТО.

Це може викликати не тільки економічний шок для країн ЄС, але й дуже потужні соціальні протести пов’язані з різким погіршенням рівня життя громадян в цих країнах. Враховуючи різний запас економічної міцності членів ЄС, дуже різний потенціал енергетичної безпеки, це може викликати протягом 2025-2027 дуже сильні від центрові процеси між деякими країнами або навіть регіонами Європейського союзу. Розуміючи при цьому, що як зовнішніх так і внутрішніх факторів, які будуть підштовхувати до розвалу ЄС, буде більш ніж достатньо.

Враховуючи, що енергетичні ресурси з Близького Сходу і Персидської Затоки можуть бути частково заблоковані, а країни експортери суттєво послабленні і обмежені, можливо включаючи і Саудівську Аравію, вони змушені будуть синхронно підігравати основній скрипці цього глобального енергетичного оркестру- США. Або точніше грати по нафтовій партитурі написаній в США.

Китай, що далі?

Китай друга економіка світу і головний конкурент США за глобальний вплив і домінування. Країна яка останніми десятиліттями розвивалася шаленими темпами, але останні роки темпи і динаміка економічного розвитку суттєво притормозилися. І звичайно одним із ключових факторів, які впливають на економічну динаміку розвитку країни є ціни на енергетичні ресурси.

Стратегічне партнерство між Китаєм і Росією дозволяло частково вирішувати це завдання в останні роки, в обмін на технології. Крім того Китай зробив неймовірну і фантастичну трансформації своєї економіки для переходу на зелені чисті технології і використання сонячної, вітрової, гідроенергетики. І в такий спосіб ставши безсумнівним глобальним технологічним лідером зеленої трансформації у світі. Але темпи зеленої трансформації і впровадження зелених технологій для заміщення нафти і газу відновлювальними джерелами розвивається не так швидко як це потрібно для енергетичної безпеки і незалежності, та економічного процвітання Китаю.

Тому сьогоднішня ситуація вкрай небезпечна для Китаю, в тому числі числі в зв’язку з певними внутрішніми структурними і економічними проблемами які накопичились в економіці.

У 2024 році Китай залишався надзвичайно залежним від імпортованої нафти — три чверті потреб задовольнялися через зовнішні постачання, імпортувавши близько 553,4 млн тонн сирої нафти, що еквівалентно ~11,04 млн барелів на добу, що на 1,9 % менше, ніж у 2023 р. (11,28 млн).

Загальна вартість імпорту нафти сягнула приблизно $324,3 млрд.

Частка імпорту у загальному споживанні країни становила близько 74 %: Китай імпортував 11,1 млн bpd у своє загальне споживання, яке оцінюється в 16,3 млн барелів на добу. Ситуація з імпортом природного газу дещо краща, але також не проста.

У 2024 році Китай імпортував близько 179 млрд м³ газу, що складає приблизно 42 % від загального споживання. Основна частина — LNG (≈ 77 млн т), вартістю приблизно 5 млрд USD; газопровідний імпорт окремо, але додає значні обсяги. Китай нарощує власне виробництво (246 млрд м³), завдяки чому залежність від імпорту не перевищує половини потреб.

Нафта, дружба, «жуйка»?

Але сьогодні немає сумнівів у тому, що Росія не дивлячись ні на що, залишиться стратегічним партнером Китаю, продовжуючи нарощувати експорт енергетичних ресурсів і в першу чергу нафти і газу. Віддаючи Китаю борги за підтримку в прямому і переносному сенсі. Це взаємне партнерство поза межами будь-який міжнародних санкцій і можливість отримати Росії не тільки технологічні, але й фінансові ресурси.

Звичайно, можливо Росія, отримає свій величезний додатковий фінансовий «куш» від цієї ситуації, що дещо затормозить падіння в економічну безодню, в яку вона стрімко падає. Якщо «дружба» Т і П продовжиться, не дивлячись на «дружбу» С і П.

Якщо правду каже народна мудрість, що «третій лишній», тоді це хто?

Але якщо інша народна мудрість каже, що для того, щоб щось поділити завжди потрібний третій. Іноді не важливо що. Для когось це пляшка, а для когось цілий світ! Це також варіант!

І Україна повинна бути на жаль готова до такого сценарію . Але це тільки ще міцніше затягне зашморг на російській шиї, обгорілій від війни в Україні, залишаючись на розтяжці між діючими санкціями проти Росії, глибокою економічною рецесією, війною в Україні і можливістю нових жорстоких американських санкцій і швидкий занепад по радянському сценарію.

Хоча!!! Можливо цей оркестр і для двох диригентів, якщо ці «ноти» написав якись «геніальний композитор» в Кремлі. Але рано чи пізно стане зрозуміло, хто кому диригент!!! ( далі буде )