"Нафта & K*" – чорна кров війни?!
Олександр Домбровський, Голова правління "Global 100%REnewable"
Що критично важливо розуміти сьогодні!
Нафта, газ і вугілля, або "Нафта & К*", являються одним із ключових фінансових джерел як гонки озброєнь, так і підготовки до катастрофічних і кривавих війн. Як за території, де сконцентрований видобуток природних викопних енергетичних ресурсів, так і їхніх запасів. Тому тема нафти і війни критично актуальна сьогодні. Особливо в умовах жорстокої військової агресії Росії проти України. І коли на наших очах, можливо, розгортається спроба створення нового глобального нафтового, ресурсного блоку, який згодом може мати назву "Bloc ALASKA".
Нафта і природний газ - це не просто джерела енергії. Це кровоносна система сучасної економіки та одночасно паливо для військових конфліктів. Їхній вплив на війну проявляється як у прямому фінансуванні воєнних машин, так і в прихованій геополітичній боротьбі за природні ресурси і в першу чергу за нафту. Нафта стала одним із ключових фінансових двигунів війни ще в кінці минулого 20-го століття.
Держави, що експортують нафту - Саудівська Аравія, США, Росія, Іран, Кувейт, ОАЕ - мають надприбутки, які дозволяють:
- нарощувати оборонні бюджети;
- інвестувати в сучасне озброєння;
- підтримувати військово-промислові комплекси.
Саудівська Аравія входить у топ-5 світових лідерів за витратами на оборону, хоча її економіка менша за економіку США чи Китаю.
Контроль над нафтовими родовищами неодноразово ставав причиною жорстоких воєн:
- Війни в Іраку (1991, 2003) - боротьба за нафтові запаси.
- Ірано-іракська війна (1980–1988) - контроль над нафтовими районами.
- Лівія, Сирія, Південний Судан - громадянські війни на тлі боротьби за енергоресурси.
Стратегічна залежність від імпорту нафти таких країн, як США, Китаю, ЄС, змушує їх гарантувати безпеку постачань. Це означає військові бази в ключових регіонах (США - у Перській затоці). Необхідність розвитку флотів для охорони торгових шляхів (Китай), або навіть супроводження нафтових танкерів. Як це відбувається сьогодні в умовах санкцій проти російського тіньового флоту.
Без нафтопродуктів неможлива мобільність армії. Танки, літаки, кораблі, логістика - все залежить від пального. У другій світовій війні дефіцит нафти став одним з факторів поразки Німеччини.
Для більшості країн світу нафтова безпека є важливою частиною національної безпеки.
Існують доктрини, такі як американська "The Carter Doctrine", які прямо передбачають військове втручання у випадку загрози нафтовим поставкам.
Газ, як і нафта, має також подвійну роль у війнах: він може бути як жертвою, так і зброєю, фінансовим інструментом для військової агресії.
Війни зупиняють видобуток газу в цілих регіонах, через руйнування інфраструктури. Наприклад Сирія з 2012 року втратила майже весь газовидобуток на півночі країни.
З початку повномасштабного вторгнення в Україну Росія не залишає свою "мрію" - знищення енергетичної інфраструктури і в першу чергу газового видобутку і газових сховищ на кордоні з Європою.
Руйнування видобутку, або перекриття постачань нафти і газу, використовується як інструмент підвищення цін і для політичного тиску (РФ - 2006, 2009, 2022) на країни-імпортери. Що, в свою чергу, призводить до підвищення інфляції та соціальної напруги всередині країн.
Жорстока гібридна війна часто розгортається за маршрути постачання енергетичних ресурсів. Приклад - знищення газотранспортної системи України, війна Росії проти України, пов’язана з транзитом і постачанням газу в Європу. Глобальні виклики повʼязані з Nord Stream 1 і Nord Stream 2.
Сьогодні не тільки материкова територія, але й морський шельф став новою ареною для агресивних конфліктів у регіонах з великими запасами нафти і газу (Східне Середземномор’я).
Спірні морські родовища (Ізраїль–Ліван, Туреччина–Кіпр) провокують напруження і навіть військові сутички і в наші дні.
Тому ідея створення абсолютно нового глобального блоку між США і Росією, з умовною назвою "ALASKA bloc", вже сьогодні не виглядає такою нереалістичною.
У випадку такого сценарію "ALASKA bloc" буде займати майже 27 мільйонів квадратних кілометрів (Росія + США (включаючи Аляску) = 17.098.246 + 9.833.520 = 26.931.766 км²), що становить майже 18% всієї суходільної площі Землі, або приблизно 26,6% всієї суші Північної півкулі.
В цьому контексті абсолютно зрозуміла "ідея" Дональда Трампа відносно Канади з територією 9.984.670 кв.км, як 51-й штату США, і територіальні претензії на Гренландію з територією 2.166.086 км². Якщо теоретично допустити, що Канада і Гренландія можуть бути "поглинуті" потенційним "ALASKA bloc", тоді він буде займати 39.082.522 км², а це приблизно 26% всієї суші Землі (суша ≈ 148,94 млн км²) і приблизно 39% всієї материкової суші Північної півкулі.
Єдиною проблемою на шляху до повної монополії в північній півкулі, включаючи доступ до арктичних ресурсів, залишається Європейський Союз з відповідними наслідками для нього.
А якщо врахувати, що 90% нафти, 85 - 90% природного газу і більше 90% вугілля сконцентровані в північній півкулі, все стає на свої місця. І "любов" до одних і "не любов" до інших, як би це не виглядало не логічно на перший погляд.
Тому питання, у цьому дуеті, чи тріо, а можливо і оркестрі, хто кому диригент - залишається. Але виникає ще одне важливе питання. Чи знаходиться на сцені той композитор, який пише цю "північну нафтову рапсодію", чи він споглядає десь зверху? Можливо, з Піднебесної. А можливо і ні. Скоро побачимо.
Тому висновок:
Нафта і газ - це не тільки енергія для життя. Це одночасно кров війни. Це мільярди, які живлять диктатури, оплачують танки, ракети й бомби.
Нафтодолари перетворюють пустелі на арсенали. Вони купують лояльність армій, будують військові бази і тримають під контролем народи.
Газ стає зброєю: його перекривають, щоб заморозити цілі країни, зламати економіки, змусити капітулювати.
Контроль над родовищами - це нові фронти. Ірак, Сирія, Лівія, Україна… карти цих воєн співпадають з картами енергоресурсів.
У XXI столітті війни все рідше ведуться за ідеї і все частіше - за труби, термінали, шельфи та маршрути танкерів.
Поки світ залежить від нафти і газу, він приречений на нові війни
Перехід на відновлювану енергетику - це не лише про клімат
Це про свободу і реальну демократію для всіх країн
Про енергетичну і екологічну безпеку для всіх
Про життя без глобальних диктатур і колоніального шантажу
Нафта & K "годують" війну, а відновлювана енергія може її зупинити.
Ця стаття є продовженням попередньої публікації "Нафтова рапсодія 2025. Або хто кому диригент" , автор Олександр Домбровський.
