Безпекові ризики чи підтримка України? Спрощуємо законодавство для іноземних волонтерів

Максим Ткаченко, народний депутат, член Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин

 

У суспільному просторі останнім часом точиться чимало дискусій щодо законопроєкту №13071, який був зареєстрований 11 березня 2025 року і передбачає скасування візових вимог для іноземців та осіб без громадянства, які прибувають до України як гуманітарні працівники та волонтери, на період дії воєнного стану.

Цей законопроєкт – відповідь на реальну проблему, з якою стикаються сотні іноземних волонтерів, котрі щодня допомагають українському народу в умовах широкомасштабної війни. Йдеться про лікарів, логістів, фахівців у сфері кризового реагування, які вже з першого дня повномасштабного вторгнення стали частиною міжнародного волонтерського руху для допомоги Україні.

27 березня документ був одноголосно підтриманий нашим Комітетом. Під час обговорення лунали запитання про можливі безпекові ризики. Саме тому важливо зняти ці побоювання й пояснити суть законодавчих змін без спекуляцій.

Що змінює законопроєкт?

По-перше, законопроєкт не скасовує візовий контроль повністю. Йдеться лише про скасування вимоги оформлення довгострокової візи, як підстави для отримання посвідки на тимчасове проживання в Україні, виключно для гуманітарних працівників та волонтерів. Це означає, що громадяни країн з візовим режимом як і раніше повинні отримувати візу для в’їзду в Україну.

По-друге, спрощення торкнеться переважно громадян тих країн, які вже мають право безвізового в’їзду до України (на термін до 90 днів упродовж 180 днів). Це — зокрема, громадяни Європейського Союзу, США, Канади, Японії.

Чи є ризик “міграційного вибуху”?

Ні. Позиція Державної міграційної служби України однозначна: зазначені зміни не несуть ризику для виникнення неконтрольованих міграційних процесів. Адже процедура стосується лише конкретної категорії осіб, які прибувають до України з гуманітарною метою чи волонтерства, й лише на період воєнного стану та впродовж року після його завершення.

Це не масова лібералізація міграційної політики, а цілеспрямований крок, який дозволить Україні ефективніше співпрацювати з міжнародною волонтерською спільнотою та спростити бюрократичні бар’єри.

Безпека — понад усе, але й підтримка потрібна

Як член профільного Комітету, я запевняю: усі рішення, які ми підтримуємо, приймаються з урахуванням безпекових аспектів. Законопроєкт №13071 — це приклад виваженого балансу між інтересами державної безпеки та національними потребами  в гуманітарній сфері.

У сьогоднішніх умовах Україна потребує союзників і підтримки на всіх рівнях. Ми не можемо дозволити, щоб надмірні процедурні обмеження стали перешкодою для тих, хто приїжджає, щоб рятувати життя, допомагати на деокупованих територіях чи забезпечувати базові потреби цивільного населення.

15 травня Верховна Рада України одноголосно підтримала законопроєкт №13071 у першому читанні — і це чіткий сигнал того, що парламент усвідомлює його важливість. Тепер наше завдання — не згаяти час. Закликаю колег-депутатів якнайшвидше ухвалити цей законопроєкт у другому читанні. Це — не просто спрощення процедур. Це – визнання значення міжнародної волонтерської допомоги, підтримка гуманітарних місій  та послідовна відповідь на реальні потреби воєнного часу. Україна має бути не лише сильною, а й відкритою до тих, хто приходить з добром і підтримкою.