ВВП Польщі перевищив 1 трильйон доларів: роль пенсійних накопичень у цьому успіху

 

Данило Гетманцев, народний депутат України, голова комітету Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики

Останнім часом в медіа активно обговорюють важливу новину: економіка Польщі офіційно подолала позначку у 1 трильйон доларів США ВВП. Це не лише символічний рубіж, а й підтвердження стійкого економічного розвитку країни, яка за три десятиліття трансформацій змогла перейти від статусу постсоціалістичної держави до одного з найдинамічніших ринків Європейського Союзу. Польща увійшла до «клубу трильйонників», і природно постає питання – що стало рушійними силами цього успіху?

У цьому контексті варто звернути увагу на роль пенсійних накопичень, які були одним із факторів зростання ВВП. Другий рівень пенсійної системи в Польщі, відомий як Otwarte Fundusze Emerytalne (OFE, Відкриті пенсійні фонди), був запроваджений у 1999 році в рамках реформи пенсійної системи, яка замінила однорівневу солідарну систему на трирівневу. Відкриті пенсійні фонди після запуску другого рівня акумулювали сотні мільярдів злотих. Це був масовий приплив довгострокових заощаджень, яких не існувало до цього. Ці кошти стали довгим капіталом, тому вони могли вкладатися в інструменти з довшим горизонтом — державні облігації, корпоративні папери, інфраструктурні проєкти. Це дозволило фінансувати інвестиції без різкого збільшення зовнішнього боргу. Таким чином, внески до відкритих пенсійних фондів фактично підвищили норму національних заощаджень, що є класичним драйвером економічного зростання.

Варшавська фондова біржа (GPW) у 2000-х роках стала одним із центрів регіональних IPO, оскільки пенсійні фонди були стабільним внутрішнім інвестором, здатним викупати пакети акцій, підтримувати ліквідність і створювати локальний попит на цінні папери.

Поява великої кількості інституційних інвесторів (пенсійні фонди, інвестиційні фонди) підвищила стандарти корпоративного управління — адже до пенсійних фондів були встановлені посилені вимоги до прозорості діяльності, фінансової та іншої звітності тощо.

Пенсійна реформа 2014 року щодо скасування обов'язкових накопичувальних внесків, а також переведення частки коштів в державних облігаціях до ZUS (згортання реформи другого рівня) сприяла переорієнтації пенсійних фондів на акції компаній, що збільшило обсяги торгівлі та активність на Варшавській фондовій біржі.

В свою чергу це мало вплив на зниження вартості позичкового капіталу для польських компаній: замість покладатися тільки на банківські кредити, бізнес отримав доступ до внутрішнього ресурсу через власний фондовий ринок.

Окрему роль відіграє створення урядом Польщі у 2016 році Polski Fundusz Rozwoju (PFR, Польський фонд розвитку) як “парасолькову” структуру для мобілізації різних довгострокових ресурсів (коштів Євросоюзу та пенсійних, інституційних інвесторів). Фонд фокусується на реалізації національних пріоритетів: розвиток інфраструктури, підприємництва, експорту, ІТ, зеленої енергетики, а також покращення регуляторного середовища та людського капіталу. Ключове — він став хабом руху капіталів, який перетворює акумульовані грошові ресурси на інвестиційні проєкти в масштабах країни. Це дало змогу підтримати сектори, які інакше не мали б доступу до фінансування через банки.

Повернення до пенсійних накопичень, а саме запровадження у 2019 році PPK (накопичувальна пенсійна система на умовах автозапису – гібрид другого і третього рівня) розширило базу довгострокових інвестицій, що сформувало нову хвилю внутрішніх інвесторів. У перспективі 10–15 років, якщо PPK досягне навіть 10–15% ВВП в пенсійних активах, це буде суттєвим фактором капіталоутворення, здатним ще сильніше наповнювати грошима Варшавську фондову біржу і фінансувати внутрішнє зростання.

Всі ці фактори роблять Варшавську фондову біржу ключовим двигуном економічного зростання Польщі, з оборотом у мільярди злотих та внеском у фінансування бізнесу та муніципалітетів.

Ефект не обмежується лише прямими інвестиціями. Кожен профінансований проєкт стимулював суміжні галузі, створював робочі місця, збільшував попит на послуги та технології – так званий мультиплікаційний ефект в економіці. Це генерувало додаткові податкові надходження та внески до пенсійної системи першого рівня (ZUS), посилюючи її фінансову стійкість. Інвестиції PFR у відновлювану енергетику знижували вартість ресурсів для виробників, а венчурні програми PFR створювали стартапи з високою доданою вартістю, які з часом перетворювались на експортерів. У результаті пенсійні накопичення стали не лише інструментом заощаджень громадян чи драйвером фондового ринку, а й механізмом структурної модернізації економіки, що заклало основу для стійкого зростання ВВП на десятиліття вперед.

Тож маємо імплементувати успішний досвід. Ми вже створили Національну установу розвитку, з чим нас усіх вітаю! Тепер час створювати обов’язкову накопичувальну систему, опираючись на найкращі досвіди наших сусідів!