Валентин Наливайченко, народний депутат України, ВО "Батьківщина", секретар комітету ВРУ з питань інтеграції України з Європейським Союзом

 

Аналізуючи рік після Нормандської зустрічі, хочу наголосити: особливе значення мають санкції, які свого часу були накладені на Росію як країну-агресора. І саме зняття міжнародних санкцій – ключова мета РФ.

Санкції – зброя величезної сили, яку влада України не використовує повною мірою! Тому і немає суттєвого прогресу в завершенні війни. Адже наразі бажання РФ проводити нинішню політику стосовно до України перемагає над ціною, яку їй доводиться за це платити.

Впевнений, що санкційна політика ЄС мала давно вже стати козирем України в Мінському переговорному процесі.

Ефективність міжнародних санкцій висока, особливо – у фінансовій та енергетичній сферах.

Але вже давно перезріло питання розширення санкцій ЄС у транспортній сфері: це авіатранспорт, залізничний і морський транспорт та порти.

Час українській дипломатії спільно з ЄС домагатися, аби до міжнародної санкційної політики приєднувалися і інші країни світу.

До прикладу: 23 листопада 2020 року країни-кандидатки Чорногорія та Албанія, Ліхтенштейн та Норвегія, що належать до Європейської асоціації вільної торгівлі та Європейської економічної зони, приєдналися до Рішення Ради ЄС про обмежувальні заходи щодо дій РФ, які підривають територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України або загрожують їм.

Міжнародна політика України також має включати ефективні переговори з кожною країною-членом ЄС окремо щодо введення окремих секторальних та персональних санкцій, виходячи з їхніх двосторонніх торговельних відносин з РФ, наприклад, в промисловості.

Які підстави для цього, запитаєте ви?

Відповім: беззаперечні докази військової агресії РФ проти України - незаконне утримання нею політичних в'язнів - громадян України, фінансування і забезпечення Росією т.зв. ДНР, ЛНР озброєнням, у тому числі, забороненим міжнародним правом, через мілітаризацію АР Крим і будівництво Керченського мосту.

Тому розробив і зареєстрував  законопроєкт "Про національні та міжнародні санкції" (№4454), який покликаний створити ефективну, дієву модель введення санкцій та фінансового моніторингу за їх виконанням.

Ухвалення закону також посилить позицію України і в питаннях деокупації та відновлення миру, і в нормандському переговорному форматі, і в Мінському процесі.

Концентрація сил і засобів на ключових напрямках - кращий шлях для досягнення результату. У нашому випадку - для відновлення миру і відновлення територіальної цілісності України.