Х vs ЄС: хто контролює контроль
Микола Філонов, громадський діяч, журналіст
Єврокомісія оштрафувала платформу X Ілона Маска за порушення правил прозорості ЄС. Навзаєм адміністрація Х позбавила ЄК доступу до панелі керування для купівлі та відстеження реклами.
У цих двох реченнях – яскрава суть протирічь між власниками соціальних мереж та урядами держав. Перші бажають, щоб ніхто не втручався у процес функціонування комунікаційних платформ. Другі – щоб вони виконували приписи щодо нерозповсюдження та блокування злочинного контенту. А також надавали доступ до приватної інформації спецслужбам.
Задекларовані принципи адептів спілкування без обмежень – конфіденційність та свобода слова.
Мотивація дій прихильників регулювання діяльності соціальних медіа та відповідальності їх власників – боротьба зі злочинністю та деструктивною пропагандою.
На перший погляд, ця історія подарувала чергові аргументи противникам втручання чиновників у політику інформаційних корпорацій. Останнє слово начебто залишилося за Ілоном Маском, який показав, що може просто «відрізати» євробюрократів від адміністрування сторінки ЄК.
«Вільний ринок» вкотре переміг громіздкий державний механізм?
Подібне твердження мало б право на існування, якби до дискусії не долучився Дональд Трамп, який розкритикував ЄК, заявивши, що «Європа рухається в поганому напрямку». Трамп взагалі часто озвучує те, що інші лише думають.
Але як не складно помітити, президент США виступив не на захист свободи слова як такої, а на захист свободи слова за правилами соціальної мережі, з власником якої його пов’язують тісні зв’язки. І логічно, що Вашингтон завжди буде підтримувати американські комунікативні платформи. До яких, завдяки внутрішнім правовим нормам «специ» мають повний доступ.
З цієї ж самої причини китайські комуністи захищають «вільний розвиток» TikTok, а Москва концентрує усі комунікативні процеси і віртуальні адміністративні сервіси у застосунку Max. Щоб замкнути взагалі все в єдиній матриці.
Зрозуміло, що спецслужби КНР у режимі онлайн контролюють TikTok і за його допомогою намагаються вплинути на суспільні настрої в усьому світі. Те ж, що російські соціальні мережі створені спеціально для того, щоб спецслужбам було зручно відстежувати обмін інформацією, не є таємницею навіть для росіян.
І тому в суперечці «Єврокомісія vs Х» переміг не Ілон Маск, а «Маск + США». А Європа вкотре отримала урок, що лише неімперативним «регулюванням» на соціальні платформи вплинути доволі складно, скільки б директив з цього приводу не приймати. І якщо в якийсь момент контролери каналів комунікації (не обов’язково соціальних мереж) з тих або інших причин проігнорують вказівки про припинення шкідливих для суспільства тенденцій у пропаганді, вплинути на них можна буде лише шляхом заборони. Що, у свою чергу, суперечить принципам свободи слова.
Прихильники конфіденційності скажуть, що демократія не повинна допустити створення у власному середовищі «цифрового концтабору». Але, на жаль, майбутнє є не надто оптимістичним для прихильників приватності.
100% анонімності уже сьогодні не може гарантувати взагалі жодний засіб або технологія. І якщо проблеми періодично виникають навіть у користувачів закритих каналів зв’язку, то що можна сказати про застосунки та мережі, якими користуються мільярди?
Хмарні технології і віртуальні сервіси все одно «матеріалізуються» на конкретній ІТ-інфраструктурі та у персоніфікованих провайдерів. Тому коли пересічний громадянин вдається до певних способів віртуального спілкування, його персоналізація (за потреби) є лише справою техніки.
Це неприємно? Так, неприємно. Але більш неприємним буде тоді, коли зламавши акаунт у соціальній мережі, зловмисники отримують доступ до усіх особистих сервісів конкретної людини, не виключаючи банківські картки.
Все сказане, знову ж – на жаль – стосується й сфери пропаганди, тобто впливу на поведінку людини інформаційними методами. Вірусний відеоролик у соціальній мережі, який «зачепить» цільову аудиторію, може нанести не менше, а то й більше шкоди, ніж реальна бойова зброя.
Ефективно протидіяти цьому уряди демократичних країн поки що не можуть, а тому вдаються до штрафів, заборон, блокування та обмежень. Але тенденції у даній сфері є такими, що різні держави рухаються до цифрової автономізації. І якщо контроль над комунікаційними процесами не здійснюватимуть власні, визначені законом структури, то цю нішу обов’язково займуть ворожі служби.
Поки що ситуація в Україні у цій галузі є далекою від оптимальної.
Головна причина – у тому, що нормативно-правова база з регуляцією діяльності соціальних медіа була сформована задовго до повномасштабної війни. І технології впливу серйозно застаріли. Саме тому наша країна уже декілька років може лише з різним ступенем ефективності реагувати, але не задає трендів.
Наблизитися до вирішення цієї проблеми можна лише після усвідомлення всієї її глибини, а також створення спеціального державного органу, який відповідав би конкретно за комунікаційні питання. Без «змішування» цієї функції з культурою, телемарафоном та іншими сферами. І використовував би інноваційні підходи до забезпечення «м’якої регуляції» соціальних медіа.
Час для таких дій, як здається, уже настав.
