Едуард Мкртчан, взвод тактичної підтримки батальйону ТОР УПП у Києві, інвестиційний експерт

 

 

Руїни "руського міра" перебувають не лише у думках окремих представників України, але і на території сотень громад, які стали епіцентрами агресії РФ. Їх поєднує те, що і перше, і друге потрібно викорінювати та утилізувати. А на їхньому місці будувати сучасну європейську Україну.  

Розчищення країни від руїн стане наймасштабнішою складовою післявоєнного відновлення країни. Тисячі гектарів нам доведеться звільняти від мільйонів кубометрів будівельних відходів. У найближчі кілька років ці "куби" треба буде переробити та безпечно утилізувати.

Аби процес не затягнувся на десятки років, уже сьогодні потрібно оптимізувати законодавство щодо поводження з відходами, залучати інвестпроекти та технологічні інновації, готувати універсальні бізнес-моделі, адаптивні до потреб місцевих громад, обпалених війною.

За оцінками ООН, в Україні станом на жовтень зруйновано чи критично пошкоджено війною понад 100 тисяч будинків. Обсяги майбутнього демонтажу можна уявити, з огляду на прорахунки знесення п'ятиповерхівки "хрущовського" проекту на чотири під'їзди. Після розбирання такої будівлі у сухому залишку залишається 6,4 тисячі кубометрів відходів. 100 тисяч умовних "хрущовок" розмелюються відповідно на 640 млн тонн.

Цей показник становить 3.5 річні норми європейських будівельних відходів. За даними Європейської Асоціації зі знесення будівель, щороку в Європі утворюється 180 млн т. будівельних відходів. Це більш, аніж у дві тисячі разів вище за щорічний показник довоєнного Києва (300 тисяч т.). У просторовому вимірі такий обсяг становить 320 зруйнованих міст рівня Бучі, де налічують понад 2 млн т. завалів, що підлягають розбиранню.

Українські масштаби потребують колосальних фінансових, людських та технологічних ресурсів. Ситуація ускладнюється тим, що Україна не має традицій глибокої переробки будівельних відходів. Її рівень пропорційний показнику ресайклінгу твердих побутових відходів, що становить 6% від загальної кількості.

У країнах ЄС показник повторного використання будівельних відходів наближається до 90%. Такий рівень у Нідерландів. У Бельгії – 87%, у Данії – 81%. Це – результат політики ЄС, яка розглядає методи заборони та жорстких обмежень вивезення на полігони як стимули технологічного розвитку. У Нідерландах з 1997-го заборонено поховання будь-яких будівельних відходів, які можуть бути перероблені.

У ЄС створили замкнутий цикл із процесів демонтажу, сортування, переробки та виготовлення вторинних матеріалів. Лише незначну частину можна вивозити на полігони. Такий підхід дозволяє вирішувати екологічні та економічні завдання. Не потрібні нові звалища, створюються робочі місця, споживачі одержують якісні товари та послуги.

Завдання України ближчими роками – наблизиться до європейських стандартів переробки будівельного сміття. Полігонів для поховання критично не вистачає. Їхня площа в Україні вже сягає території Бельгії. Сміття треба переробляти та використовувати повторно. Альтернатива – масштабні екологічні катастрофи.

Ще до старту масштабних програм з очищення країни від руїн необхідно юридично затвердити механізми утилізації і повторного використання будівельних відходів. Законодавчою основою є рамковий закон "Про відходи", ухвалений на основі Національної стратегії управління відходами в Україні до 2030 року.

Потрібно документально визначити види відходів, непридатних для переробки, що підлягають складуванню та екологічно безпечній утилізації. А також – запровадити норми щодо заборони чи обмеження поховання відходів, які в принципі можна переробити. Організації, які займаються демонтажем, переробкою та супутньою логістикою, повинні нести облік кожного кубометра, похованого або перетвореного на вторинну сировину.

Потрібно враховувати, що військові відходи утилізувати складніше, ніж цивільні. Значна їх частина складається із суміші різних за структурою та походженням матеріалів, які у мирних умовах сортують до початку демонтажу. У "хрущовці", приміром, майже тисячу з 6.4 тисяч кубів складають матеріали, що демонтуються – скло, полімери, деревина, дроти… Одного лише металу там 450 т.. А ще – 30 т. керамічної плитки, 15 – лісоматеріалів, п'ять – скла.

Сортування – найбільш витратний за часом і зусиллями етап "переплавлення" руїн у вторинну сировину. У наших умовах мільйони тонн доведеться перебирати практично вручну, оскільки в руїнах можуть бути боєприпаси, що не розірвалися, закладена вибухівка або фрагменти тіл. Виходячи з цього, будуть потрібні урядові програми із стимулювання залучення кадрового потенціалу, зокрема мотивованого волонтерства та трудової мобілізації.

Є сенс на пілотних проектах відпрацювати універсальні правила розбирання та сортування типових будівель. Потрібно визначити відсотковий склад відходів, що підлягають утилізації та захороненню, оптимальні технології та промислові потужності для демонтажу. Обов'язкова умова – лабораторні дослідження, що визначають механічні властивості, параметри дроблення, рівень токсичності основних матеріалів. Розуміння цих факторів дозволить у подальшому застосовувати універсальні підходи.

Другий після сортування крок – первинна переробка. Її суть – радикально зменшити обсяги відходів. У цих питаннях буде потрібна активна участь держави щодо стимулювання ринку професійного демонтажу на рівні територіальних громад, із залученням сучасних технологій.

Третій етап переробки передбачає виробництво й використання матеріалів із вторинних ресурсів. У політиці ЄС напрацьовано колосальні, адаптивні для України пласти знань та досвіду. Наприклад, залишки асфальту після термічної обробки застосовують у будівництві доріг. Щебінь із переробленого бетону – відмінна основа для тимчасових доріг. Його використовують і для створення бетону низьких марок. За висновком Донецького ПромбудНДІпроекту, вторинний щебінь відповідає ГОСТ для влаштування бетонних основ промислових підлог та доріг. Він придатний для виготовлення фундаментних блоків, перекриттів, перемичок, сходових майданчиків та маршів.

З бетонної, цегляної та керамічної крихти у Європі створюють гравійні доріжки. У нашому випадку ними можна заповнювати вирви від вибухів. Залишки дерев'яних виробів – основа для виробництва опалювальних палет і брикетів. Пластик використовують як матеріал для огорож, сміттєвих баків, покриттів бігових доріжок та тенісних кортів.

Безумовно, вторинна сировина не є повноцінним будівельним матеріалом. Але як допоміжний продукт вона конкурентна за рахунок низької вартості та дешевої логістики. Витрати енергії при видобутку природного щебню у вісім разів вищі, ніж при отриманні його з подрібненого бетону. Відповідно собівартість бетону з вторинної сировини на 25% нижча за "класичну". Переробка тонни відходів скла дозволяє заощадити 650 кг піску, 150 кг кальцинованої соди, 200 – вапняку.

Нещодавно спілкувався з представником компанії, яка демонтувала недобудований радянський готель. Монолітну 8-поверхову будівлю завдовжки 250 метрів вони знесли і переробили за три місяці. При цьому, за рахунок дроблення конструкцій замістили практично весь об'єм щебню (25 тисяч кубометрів), необхідного для будівництва нової будівлі.

В Україні бізнес, пов'язаний із промисловим демонтажем та переробкою будівельних відходів, перебуває на стадії зародження. До війни критично не вистачало обладнання, напрацьованої практики та замовлень. Наведу приклад проекту німецького концерну з виробництва в Україні промислових подрібнювачів, які зменшують обсяг будівельних відходів у п'ятеро. Цей комплекс дробить бетонні плити на щебінь, вибираючи магнітним сепаратором звільнену арматуру. Проте, з урахуванням високої вартості (1.15 млн євро) та неясних на той час перспектив ринку в країні їх придбали лише кілька. Решта пішли на експорт.

Натомість у нас масово використовують екскаватори з навісними гідромолотами та гідроножницями. Цього недостатньо для масштабу завдань, які стоять перед Україною. Нам потрібні мобільні дробильні установки продуктивністю до 100 кубометрів на годину. Кожна з них здатна "пережувати" каркас хрущовки за 55 годин. Безумовно, йдеться про ідеальні умови, яких не буде у післявоєнній Україні. У нас ці процеси будуть більш складними та тривалими.

Однак принципово важливо, що ситуація кардинально змінилася. Україна стає найбільшим у світі замовником послуг цього ринку. І утримуватиме позиції ще багато років. Якщо оцінити інвестиційний потенціал кожного кубометра, який буде демонтовано та перероблено хоча б в $1, то загальна ємність ринку перевищить $1 млрд. А з урахуванням відповідного коефіцієнта, що забезпечить переробка, цей показник зросте до $3-4 млрд.

Вже сьогодні ринок готовий прийняти і забезпечити замовленнями будь-які обсяги інвестицій, зважаючи на низьку стартову конкуренцію та величезні масштаби майбутніх робіт. За таких масштабів бізнесу будуть максимально потрібні відповідне обладнання і послуги.

Експерти Програми "U-LEAD з Європою" надали територіальним громадам рекомендації щодо поводження з відходами від зруйнованої інфраструктури. Вони пропонують реєструвати на рівні громади профільне підприємство з високотехнологічним обладнанням. А також створювати постійну систему управління відходами, зокрема будівельно-ремонтними.

З огляду на це мобільні дробильні комплекси і супутні технологічні лінії знадобляться чи не в кожній громаді, що постраждала від війни. З урахуванням вже зафіксованих руйнувань нам потрібні сотні, а, можливо, тисячі одиниць відповідного обладнання.

Дані фактори дозволяють уряду вести переговори з найбільшими світовими гравцями про транзит в Україну технологій та інвестування у виробництво. Можна говорити з виробниками та міжнародними донорами про старт лізингових, інвестиційних та кредитних програм, адаптованих для потреб територіальних громад.