Олег Вишняков, бізнесмен, Почесний консул Держави Ізраїль у Західному регіоні України

Антисемітизм завжди був потужним інструментом маніпуляції масами в руках диктаторів. У 20 столітті цей феномен набув особливої сили за часів двох найвідоміших диктаторів – Адольфа Гітлера та Йосипа Сталіна. Вони використовували антисемітизм для консолідації своєї влади, виправдання репресій та відволікання уваги від власних проблем.

Адольф Гітлер зробив антисемітизм центральним елементом своєї ідеології. Він звинуватив євреїв у всіх бідах Німеччини, від поразки в Першій світовій війні до економічної кризи. Гітлер використав антисемітизм для обґрунтування свого режиму терору, що зрештою призвело до Голокосту – систематичного винищення мільйонів євреїв. Нацистська пропаганда створювала образ євреїв як ворогів німецького народу, що допомогло Гітлеру мобілізувати населення на підтримку своїх політичних та військових амбіцій.

Йосип Сталін, диктатор Радянського Союзу, також використовував антисемітизм як політичний інструмент. Хоча офіційна радянська ідеологія засуджувала всі форми расової дискримінації, на практиці Сталін вдавався до антисемітських репресій. У кінці 1940-х років, після Другої світової війни, Сталін розпочав кампанію проти «космополітів» та «ворогів народу», серед яких були й євреї. Відомою стала «справа лікарів», коли групу відомих єврейських лікарів звинуватили у змові з метою вбивства радянських лідерів. Ця кампанія мала на меті відволікти увагу населення від внутрішніх проблем та створити образ зовнішнього ворога.

Історія показує, що антисемітизм завжди був ефективним інструментом маніпуляції масами. І диктатори в сучасній історії так само не нехтують цим питанням для власних цілей.

Антисемітизм як спосіб виправдання корупції

14 червня 2024 року, під час антикорупційної наради з урядом, Лукашенко зробив заяву, яка знову продемонструвала його антисемітські настрої. Говорячи про корупційну справу за участю Ігоря Брила, екс-міністра сільського господарства та продовольства, Лукашенко наголосив, що більшість фігурантів справи є євреями. Він заявив: «Я не антисеміт, але більше половини євреїв. Це що в нас особливе, привілейоване становище займають, що вони крадуть і не думають про своє майбутнє». Це висловлювання, хоча й було видалено з офіційного пресрелізу, стало відомим завдяки вечірньому ефіру на держтелеканалі Беларусь 1 .

Це не перший випадок, коли Лукашенко вдається до антисемітських заяв. У 2017 році він звинуватив євреїв у перетворенні історичного міста Бобруйська на «свинарник», а у 2021 році заявив, що світ «схиляє коліна» перед євреями через Голокост.

Використання антисемітизму для дискредитації України

Російський диктатор Володимир Путін також активно використовує антисемітизм у своїй риториці. Один із нещодавніх випадків стався після масового вбивства ізраїльтян терористами ХАМАС у жовтні 2024 року. Говорячи про Вірменію, Путін зазначив, що «там немає жодного єврея», що свідчить про його прихильність до антисемітських стереотипів.

Російська пропаганда регулярно використовує єврейське питання для розпалювання ворожнечі між українцями та євреями. Путін неодноразово звинувачував Захід у використанні єврейського походження українського президента Володимира Зеленського як прикриття для «героїзації нацизму» в Україні. Ці заяви є частиною ширшої кампанії, спрямованої на дискредитацію України на міжнародній арені та виправдання агресії Росії.

Тож, історично антисемітизм був інструментом для відволікання уваги населення від внутрішніх проблем та консолідації влади. Цю тактику активно використовували як царські уряди, так і радянський режим. Сьогодні ж ми спостерігаємо повторення цієї тактики у Білорусі та Росії. 

Антисемітські висловлювання Лукашенка і Путіна мають на меті не лише відвернути увагу від власних політичних невдач, але й посіяти розбрат у суспільстві.

Антисемітизм, який використовують диктатори, є не лише морально неприйнятним, але й небезпечним інструментом, який руйнує соціальну тканину суспільства та підриває міжнародну довіру. Суспільство має бути пильним та рішуче виступати проти будь-яких проявів ксенофобії та ненависті, аби запобігти поширенню цих токсичних ідеологій. Антисемітські висловлювання Лукашенка та Путіна є нагадуванням про те, як важливо залишатися об'єднаними в боротьбі проти ненависті та дискримінації.