Друга частина ексклюзивного інтерв'ю із заступницею керівника Офісу президента України Іриною Мудрою

Автор: Дмитро Кошовий

Перша частина інтерв'ю

 

-- Перейдемо до Реєстру збитків для України у Гаазі, який розпочав роботу 2 квітня цього року. Скільки вже заяв до нього подано, як зросла їх кількість після додання із серпня цього року 12 нових категорій? Коли чергове розширення категорій?

-- Станом на сьогодні ми наближаємося майже до 10 тисяч заяв у Реєстрі, але це тільки по першій категорії -- це знищене, пошкоджене житлове майно (А3.1 – ІФ-У). Очікуються сотні тисяч заяв, мільйони заяв, але про це можна буде говорити, коли будуть запущені усі категорії.

На сьогодні затверджено 45 категорій, які Реєстр поступово запускатиме до кінця року. Найближчим часом буде запущено ще три категорії: по фізичним особам, по державі і по юридичним особам по критичній інфраструктурі.

Сам Реєстр динамічно розвивається: ми запустили офіс Реєстру у Києві, координуємо роботу з Реєстром у Гаазі, яка їм допомога потрібна. Щоб це все пришвидшувати, працюємо над належним його кіберзахистом і доступністю для всіх груп населення. Запуск всіх 45 категорій до кінця року це складний процес, адже він має бути повністю діджиталізований, щоб не було накопичення документів у паперовому вигляді. Тому процес триває довше, адже для кожної категорії потрібно налаштувати ІТ-інструмент, який зможе отримувати інформацію про збитки. Бізнес чекає на інструмент, де можна подавати інформацію про збитки, держава так само.

Важливо зазначити, що Реєстр не обмежений заявами лише від громадян України. До нього незабаром зможуть подавати заяви і іноземці, і особи без громадянства, які зазнали збитків внаслідок російської агресії на території України з 24 лютого 2022 року.

 

-- Ви сказали про відкриття наступних трьох категорій, хоча була інформація про 12.

-- По 12 категоріях затверджено форми, заяви, правила подачі і перелік доказів, які мають бути додані. Наступним етапом в ІТ-інструменті робиться розділ для відповідної категорії. І по трьом такі розділи для внесення інформації зроблені. Тобто це поетапна робота.

 

-- Для громадян України ці ІТ-інструменти переважно будуть налаштовані у "Дії"?

-- Ні, це не буде переважно "Дія". З "Дії" почали тому, що там є інформація про пошкоджене майно, і так було простіше її передати до міжнародного Реєстру. Окрім "Дії", цим питанням будуть опікуватись центри надання адміністративних послуг. Тобто офіс Реєстру, який у Києві, буде проводити комунікаційну роботу, працювати зі ЦНАПами, з нотаріусами, з реєстратором. Під кожний такий інструмент або площадку для взаємодії з громадянами будуть розроблені відповідні методички з інструкціями.

 

-- У липні цього року відбулась перша підготовча зустріч щодо міжнародного інструменту зі створення Комісії з розгляду заяв для України. Коли планується наступна та очікується створення самої Комісії?

-- Підготовча зустріч, на наш погляд, була досить успішною: у ній взяли участь делегації 55 країн з усіх континентів. Це підтвердження того, що зацікавленість у Комісії є, і вона підтримується глобальною спільнотою. За результатами було досягнуто згоду щодо основних принципів роботи майбутньої Комісії з розгляду заяв, і поставлено мету запустити її до кінця наступного року. Для цього ми домовились провести ще дві робочі зустрічі до кінця поточного року. Наступна з них, на якій особисто я буду присутня, це 12-13 вересня цього року у Гаазі.

Щодо термінів створення самої Комісії, тут важливо теж розуміти, що це тривалий, складний процес. Він вимагає узгодження багатьох юридичних і організаційних питань між різними країнами. З досвіду запуску Реєстру, де було 43 країни, це досить непросто, а тут ми ставимо планку вище, щоб було більше країн. Але враховуючи інтенсивну підготовку, ми очікуємо, що основна робота зі створення Комісії дійсно може бути завершена у наступному році.

 

-- Запитання на завершення цього блоку. Раніше ви скептично висловлювались щодо ідеї звертатись за компенсацією збитків від російської агресії до українських судів. Що наразі показує практика таких звернень?

-- Варто зазначити, що кількість таких звернень до українських судів постійно зростає: станом на початок квітня 2024-го українськими судами було винесено щонайменше 397 рішень щодо відшкодування збитків, завданих військовими діями Росії, і ця кількість постійно зростає.

Однак незважаючи на те, що українські суди задовольняють такі позови, звернення до них з цього питання має сумнівну ефективність. Я свою думку за ці два з половиною роки не змінила, вона залишається такою ж, як і на початку війни. І на це є кілька причин, про які неодноразово говорили. Головна проблема полягає у тому, що виконання таких судових рішень є фактично неможливим: на сьогодні в Україні не існує правового механізму виконання рішень про стягнення коштів з Російської Федерації. Майно Російської Федерації в Україні націоналізується у дохід держави на підставі спеціального закону, який реалізує Міністерство юстиції, і цим законом не передбачено виконання судових рішень за позовами щодо Російської Федерації.

Крім того, такі рішення українських судів навряд чи будуть виконані в інших юрисдикціях, і, власне, за два з половиною роки ми таких рішень не бачили. Це пов'язано з тим, що ці рішення можуть не відповідати правилу міжнародного права щодо юрисдикційних імунітетів.

І саме тому ми продовжуємо роботу по створенню міжнародного компенсаційного механізму, який має забезпечити справедливий і ефективний спосіб отримання компенсацій для всіх постраждалих. Це займає певний час, але, як ви бачите, ми рухаємось з досить непоганою швидкістю: Реєстр працює, щодо Комісії - вже немає жодних сумнівів, що вона буде створена, це питання часу, і ми вже обговорюємо конкретні деталі її створення.

Залишається питання компенсаційного фонду, адже нам потрібне джерело виконання цих рішень. І це фактично найскладніше питання теми конфіскації російських активів, але ми теж над ним працюємо.

 

-- А практична реалізація американського REPO Act може стати таким прецедентом?

-- Практичної реалізації його немає. Більш того, "Велика сімка", включаючи США, погодились з тим, що має бути прийняте рішення про надання гранту Україні у сумі $50 млрд. І якщо дійсно таке рішення про $50 млрд буде реалізовано, то від $5 до $8 млрд, які зосереджені у США, становитимуть частину цих $50 млрд.

 

-- Окреме запитання про можливі юридичні ризики для України через бойові дії на території РФ.

-- Відповідно до статті 51 статуту ООН і норми міжнародного звичаєвого права, держава має невід'ємне право на самооборону від збройного нападу. Україна має таке право ще з лютого 2014 року, коли Росія вперше вчинила акт агресії і здійснила збройний напад на Україну.

Україна, захищаючись від агресивної війни Росії, має право вести бойові дії як на своїй території, так і на території держави-агресора. Ніхто не ставить під сумнів законність окупації союзниками Німеччини під час Другої світової війни.

Росія веде відкриту війну проти України. Вона окупувала значні території, створила там незаконні органи влади, оголосила про анексію захоплених земель, змушує українців змінювати громадянство і постійно обстрілює українську територію, цивільні об'єкти. З огляду на це, військові операції Збройних сил України на території Росії, включаючи Курську область, є правомірними, вони відповідають умовам пропорційності та військової необхідності в рамках права України на самооборону.

Під час таких операцій Збройні сили України дотримуються норм міжнародного гуманітарного права, ми намагаємось мінімізувати вплив на цивільні об'єкти і мирних жителів. Ми надаємо гуманітарну допомогу місцевому населенню, включаючи продукти, воду, харчування, ліки, допомагаємо з евакуацією бажаючих. Власне, на відміну від російських загарбників, українці є цивілізованою нацією, і ми поважаємо міжнародне право і робимо все, щоб притягнути до відповідальності російських злочинців.

 

-- Питанні справедливості – це один з 10 пунктів Формули миру президента України Володимира Зеленського. Було анонсовано, що до кінця року плануються зустрічі за усіма 10-ма пунктами Формули. Коли і де планується така зустріч щодо цього, якщо дозволите так сказати, "вашого" пункту? Скільки країн до цієї зустрічі можуть приєднатись, для прикладу, на останній зустрічі щодо енергетики було біля 40 країн.

-- Щодо "мого" пункту, то все, що стосується притягнення агресора до відповідальності, мене стосується. Пункт 7-й, "Відновлення справедливості", де ми з генеральним прокурором є основними виконавцями з боку України, має чотири основні треки або чотири компоненти.

Перший – це розслідування злочинів на міжнародному і національному рівнях. Це те, чим займається Генеральна прокуратура, правоохоронні органи в Україні. І це те, над чим вони співпрацюють з іншими країнами, які мають універсальну юрисдикцію і можуть розслідувати воєнні злочини, які вчинені на території України.

Друге – це притягнення Росії до відповідальності за злочин агресії, і тут мова йде про створення Спеціального трибуналу за злочин агресії.

Третє – це Міжнародний кримінальний суд і співпраця з ним. Вже видано шість ордерів на арешт, і ця робота продовжується.

І четвертий -- Міжнародний компенсаційний механізм.

Тобто по всіх чотирьох напрямках Україна з партнерами вже працює. Окрема зустріч, щоб започаткувати щось, не потрібна, тому що ми вже рухаємось у цьому напрямку, відпрацювали план заходів, який складається з цих чотирьох компонентів і роботи в кожному з них.

 

-- Тобто скоріше мова може йти про координацію?

-- Так, про координацію. Ми плануємо це зробити, можливо, у Нідерландах, бо Нідерланди є співлідером цього пункту з боку партнерів. Ми обговорюємо, коли краще це зробити, адже у вересні Генасамблея ООН, у жовтні тиждень міжнародного права в Нью-Йорку. Тобто, починаючи з вересня, будуть досить насичені місяці, тому дивимось, коли краще провести засідання робочої групи. Але це не означає, що ми зупиняємось і не працюємо. У нас є ратифікація Римського статуту, потужна співпраця з МКС, робота над створенням трибуналу та компенсаційного механізму, яка триває.

 

-- Питання щодо українських санкцій. Зараз почали виходити укази президента про продовження санкцій, як правило, на 10 років, бо спочатку вони вводились на три роки. У цих указах є деякі уточнення, але навряд чи їх можна назвати принциповими. Про що це свідчить? Що політика внутрішніх українській санкцій достатньо ефективна та не потребує якихось великих змін? Якщо це так, то чому так мало за цей час було прийнято секторальних санкцій, здається, тільки стосовно фінансового сектору РФ?

-- Ініціатором санкцій в Україні є кілька органів -- це Служба безпеки України, Національний банк України, Кабінет міністрів, Верховна Рада, президент. Секторальні санкції – це ініціативи Кабінету міністрів: кожен орган виконавчої влади у своїй частині, у своєму напрямку дає пропозиції Кабінету міністрів щодо запровадження секторальних санкцій. Багато чого запроваджено у частині фінансових установ за ініціативи Національного банку України.

Я хочу зазначити, що Україна впровадила найбільшу кількість санкцій. І питання не в українських санкціях, хоча ми продовжуємо працювати над цим. Питання у тому, як ці санкції віддзеркалюють наші партнери. Ми бачимо, що у партнерів запроваджується набагато менше санкцій, ніж в Україні: і індивідуальних, і секторальних.

Нещодавно активізувалися США, за що ми їм дякуємо (напередодні Дня незалежності США оголосили доволі потужний пакет із більш ніж 400 санкцій – ІФ-У). Ми бачимо, що щось має статися, щоб це "тригернуло" їх запроваджувати більше.

 

-- Чекати наступного Дня Незалежності це занадто довго.

-- Команда президента та наші дипломати працюють над цим. Це непроста вправа, бо є дуже багато російських лобістів, які працюють потужно: у них гарне фінансове забезпечення, щоб відпрацьовувати свої наративи та інтереси.

Для нас важливо унеможливити по максимуму обхід санкцій із постачання товарів подвійного призначення, які виробляються в Європі, в США, в інших країнах, які потрапляють до Російської Федерації. Ми надаємо всю можливу інформацію, яку отримують наші розвідувальні органи, нашим партнерам, і чекаємо від них посилення відповідальності за обхід санкцій, і посилення контролю за дотриманням санкцій.

Щодо українських санкцій: оскільки дуже багато їх було накладено протягом перших двох років, то зараз триває робота більше в концентрованих групах, де це максимально матиме ефект. Тобто не просто санкції на російських громадян, бо вони сплачують податки в Росії, а на те, що матиме вплив на розвиток ВПК Росії, можливість фінансування, зовнішньоекономічні транзакції.

 

-- Хотів уточнити про найбільший позов Мінюсту щодо стягнення в дохід держави активів підсанкційних осіб -- справу щодо VS Energy, яка тягнеться у ВАКС вже більше року, хоча на початку створення цього санкційного треку мова взагалі йшла про 10 днів. Яким, на ваш погляд, є збалансований строк розгляду таких рішень, бо зрозуміло, що вони мають бути обґрунтованими, щоб встояти потім в міжнародних судах?

-- Так, було спочатку 10 днів, а потім було збільшення до 30 днів.

Щодо цього позову про застосування санкції стягнення до Бабакова, Гіннера, Воєводіна -- так званої "VS Energy груп", то його було подано 28 червня 2023 року, тобто справді вже більше року триває справа: 23 липня відбулося сорокове засідання. Наразі справа знаходиться на стадії дослідження доказів і містить понад 100 томів. Наступне засідання призначено на вересень-грудень. Ми сподіваємось, що у грудні буде винесено рішення першої інстанції.

Тобто засідання триває півтора роки. Без сумніву, ця найбільша за обсягами справа, одна з найскладніших. Те, що створювалось Бабаковим, Гіннером, Воєводіним десятиліттями, підлягає з'ясуванню під час судових засідань, які є відкритими, транслюються на ютуб-каналі ВАКС. Я дуже раджу їх подивитися, щоб зрозуміти, наскільки важко викорінювати з української економіки вказаних підсанкційних осіб.

Чи варто критикувати ВАКС за довготривалість розгляду, розуміючи складність справи? Так, є питання балансу строків, але, з іншого боку, ми маємо отримати на виході таке рішення, яке зможемо втримати у міжнародних судах. Для нас це більш важливо, аніж поспіхом отримати якесь рішення, яке може потім бути дефектним у міжнародних арбітражах.

Нагадаю, що паралельно слухається справа за позовом до Медведчука і Марченко, це теж одна з найпотужніших справ, справа групи ГМС -- сім'ї Лук'яненків. З урахуванням обмеженого людського ресурсу, який є у Мін'юсті, та складності справ, повірте, це дуже вагомий результат. Я була всередині процесу, тож знаю, про що говорю. Вважаю, що юристи Мін'юсту добре виконують свою роботу.

 

-- На останок хотів підступити до дуже великого блоку судової реформи. Розумію, що він потребує окремого інтерв’ю. Тому обмежусь проханням назвати найбільш актуальні завдання, які наразі ви собі поставили у цьому напрямку.

-- Для мене це один з пріоритетних напрямків роботи. Я відповідаю за впровадження судової реформи. У нас є низка зобов'язань, які ми взяли на себе перед міжнародними партнерами. Це і зобов'язання перед Міжнародним валютним фондом, і в рамках Ukraine Facility з Євросоюзом, двосторонніх угод із нашими партнерами. Це також наша співпраця з послами "Великої Сімки", які теж надають свої рекомендації.

Є низка пріоритетних напрямків у частині імплементації судової реформи, над якими ми працюємо. Перш за все, ми вже розробили нову концепцію судової реформи на 2024-2027 роки, оскільки попередня закінчилась у 2023 році. Розіслали цю концепцію на всіх дотичних стейкхолдерів, включаючи громадянське суспільство.

Інший пріоритет -- це заповнення вакансій суддів, удосконалення роботи Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів на предмет оцінки доброчесності суддів, оцінки суддів взагалі. Це і доукомплектування Конституційного суду, в якому сьогодні також є низка вакансій, доукомплектування і перевірка на доброчесність суддів Верховного суду.

Тобто, це такі великі блоки у частині судової реформи, над якими ми працюємо. Після узгодження стратегії розвитку судової реформи, ми зробимо план заходів із відповідними та чіткими термінами виконання.

На сьогодні тривають конкурси на посади у різних інстанціях судів. Брак суддів колосальний: якщо ми говоримо про першу інстанцію, то там було відкрито 560 вакансій, апеляційна інстанція – ще 550 вакансій. Також у нас є Верховний суд, є 35 вакансій у ВАКС, є необхідність створення Вищого адміністративного суду замість ліквідованого ОАСК. В адміністративних судах у нас є проблема накопичення справ, які залишились після ліквідованого ОАСК, розподілення цих справ по інших судах…

У нас є певні KPI щодо заповнення вакансій суддів на 2024 та 2025 роки. ВРП, ВККС рухаються у цьому напрямку. Є також необхідність встановлення чітких критеріїв доброчесності і професіоналізму до суддів, а також підсилення ролі Громадської ради доброчесності.

Тобто проблем, питань багато, але ми намагаємось поступово та почергово вирішувати кожну проблему, щоб, принаймні, скоротити негативні наслідки, які мали місце всі ці роки, і відновити роботу органів суддівського врядування.

 

-- Коли можна очікувати на затвердження цієї стратегії?

-- До кінця року ми її затвердимо. Зараз вислали всім дотичним органам суддівського врядування, Верховному суду, нашим міжнародним партнерам, громадянському суспільству. Очікуємо від них на зворотній зв'язок. За результатами зробимо публічне обговорення. Я хочу, щоб воно було максимально відкритим: почути та врахувати думку всіх, щоб потім не критикували.