Ексклюзивне інтерв’ю з головою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) Русланом Магомедовим

(перша частина)

Автори: Марія Болтрик, Дмитро Кошовий

 

Руслан Магомедов був призначений на посаду голови НКЦПФР указом президента від 23 лютого 2021 року на шестирічний термін разом з іншими членами Комісії. Через чотири роки після формування нового складу регулятора та три роки з початку повномасштабної агресії в цьому інтерв’ю він розказує про останні зміни в роботі регулятора, ділиться оцінкою поточного стану ринку та планами щодо його пожвавлення та залучення нових інвесторів, а також відповідає на критичні зауваження.

 

-- Ми бачимо останніми тижнями яскраві приклади, коли котирування цінних паперів українських емітентів реагують на новини. Наприклад, курс акцій Ferrexpo обвалився вдвічі після повідомленням про судовий позов від держави на $3,8 млрд. Або індекс українських акцій на Варшавський фондовій біржі підскочив за день на новинах про можливе просування до мирних перемовин на 20%. Але в цей час на українському ринку – як на кладовищі: все тихо. Наскільки ви задоволені такою ситуацією і чи плануєте все-таки якось її змінити?

Тут важливе питання причинно-наслідкового зв'язку – чому це так? Тому що в нас розірвано зв'язок між тим, що відбувається в країні, та тими частинками, якими володіють люди у вигляді акцій або облігацій.

Щоб ринок відбувся, треба інструменти – з одного боку, а з іншого - щоб не повторилося те, що було тоді, коли інструменти випускалися, але гроші, які залучались, використовувались на щось геть інше або просто кралися. Треба зробити правильний контроль з боку Комісії. Для цього ми почали докорінно змінювати саму Комісію, будемо змінювати вимоги до звітності. Ми її, з одного боку, спростимо, а з іншого боку, ми хочемо перейти до так званого ризик-орієнтованого підходу. Сподіваюся, що десь до кінця року вже будуть результати, коли ЗМІ, наші професійні учасники, кінцеві споживачі відчують зміни, що у нас відбулися. Зміняться механізми подачі звітності, вимоги до пруденційних нормативів, до надання цієї інформації.

Тобто ми зробимо все простіше, зрозуміліше, але контроль буде чіткішим та жорсткішим.

-- Чи ставите ви собі якийсь КPI щодо обсягу торгів на ринку, окрім ОВДП, де політику задає Мінфін? Адже на найбільшій українській біржі ПФТС частка ринку акцій у 2024 році склала 0,006%! Хоча кількість приватних інвесторів, за даними РЦ, з початку 2022 року зросла з 22,8 тис. до 197,8 тис., але цю динаміку забезпечив ринок ОВДП.

В цьому є і наша заслуга.Ми змінили механізм відкриття рахунків і зробили так, що іноземні інвестори можуть тепер легко встановлювати ділові відносини з нашими професійними учасниками, не відвідуючи особисто Україну і офіси цих професійних учасників. Я знаю, до прикладу, що зараз навіть з Японії більше десятка людей купують ОВДП.

Якщо раніше дистанційно відкривати рахунки могли тільки банки – ПриватБанк, mono, інші необанки, то тепер це можуть зробити і "необрокери". Ми спростили процедуру, і це дозволило їм розширити географію як в Україні, так і в світі. Я вважаю, це наше велике досягнення.

Тепер потрібно, щоб з'явилось щось, крім ОВДП. Особисто я ставлю собі KPI, щоб до кінця моєї каденції (23 лютого 2027 року – ІФ-У) в нас з'явилося хоча б п’ять знаних на всю країну, а може й ширше, емітентів. Швидше за все, це може бути навіть не IPO, а SPO (вторинне публічне розміщення). Треба взяти когось, чиєму бізнесу вже довіряє широкий загал. Це може бути не лише приватний бізнес. Я зараз, наприклад, кажу про "Укрпошту". У нас з (генеральним директором "Укрпошти") Ігорем Смілянським ця тема в діалозі. Я гадаю, що в цього SPO є великі шанси, тому що у людей точно є апетит до інвестування. У нас також є третій рівень пенсійного забезпечення, і фондам треба кудись вкладати окрім ОВДП і банківських депозитів. "Укрпошта" – зрозумілий сервіс, ідея Ігоря – не просто конкурувати з "Новою поштою", а зробити такий український Amazon: буде розрахункова частина, буде сервіс доставки, модернізований ІТ – тобто буде зрозуміла бізнес-модель, в яку можна вкладатися.

-- На одному з заходів "Економічної правди" була дискусія, де голова профільного парламентського комітету Данило Гетманцев визнав існування такої нерівності, але спрогнозував, що під час війни ця ситуація навряд чи зміниться з причин, які й ви зазначили.

Яка ситуація зараз. Вочевидь у людей є гроші, але є лише два напрямки, в які можна проінвестувати з нульовою ставкою оподаткування: перший – це ОВДП, другий – це нерухомість.

Наша ідея – запропонувати  механізм для залучення довгих грошей в економіку України. Є законопроєкт №8111 про індивідуальні інвестиційні рахунки. Якщо ми його впровадимо, то люди будуть класти гроші на інвестиційні рахунки, які будуть вести інвестиційні фірми, і з цих рахунків інвестувати в акції, корпоративні облігації – жорсткий перелік інструментів, які для держави цікаві. За рахунок цих інструментів можна було б витягнути гроші з гаманців чи з-під подушок людей в реальний сектор економіки. Для держави це розширення бази оподаткування, тому що гроші попадуть в реальний сектор, бізнеси почнуть працювати, почнуть робочі місця створюватися, почнуть сплачуватися додаткові податки. Тож наша мета найближчим часом більш активну позицію зайняти з цього приводу та почати просувати законопроєкт №8111.

-- Днями черговий ажіотаж викликала новина про вихід на український ринок Revolut, бо начебто з’явилася ще одна можливість переводити гроші з України. Людям хочеться ризики розкласти в різні кошики, а не лише в український. Під час війни Комісія готова запропонувати інвесторам щось у цьому напрямку?.

До війни була можливість вкладати в іноземні цінні папери через субброкера- номінального отримувача, подібні сервіси запускали колишній Альфа-Банк (теперішній державний Сенс Банк), mono. Але зараз та навіть після кінця війни нащо інвестувати українські гроші в іноземну економіку?

Навпаки, ми навіть створили сайт "Внесок", щоб діаспора та інші люди, які хочуть допомогти не просто донатом, а інвестицією в нашу країну ззовні, знали, як це зробити, наприклад, купити ОВДП. 

-- Тобто в цьому моменті інтереси Комісії з інтересами інвесторів розходяться?

Мої інтереси, як голови Комісії, - об’єктивно розходяться. Але як людини, яка працювала багато років на фондовому ринку, була головою інвестиційної фірми, я розумію інтереси інвесторів і запевняю, що якщо зміниться ситуація, я буду перший, хто дасть можливість інвестувати.

Люди шукають можливість зберегти купівельну спроможність своїх активів. Я, як патріот і як голова Комісії, хочу створити інструменти, які всередині країни будуть дозволяти хеджувати свої валютні ризики і тоді, можливо, і попит на валюту буде не такий великий. Ті самі казначейські зобов’язання США – їх же можна купити в Україні. І при цьому ви даєте робочі місця вітчизняним інвесткомпаніям, даєте роботу для нашого депозитарію, облікової системи, для їх розвитку. А якщо ви просто вивозите гроші за кордон і там купуєте ці самі казначейські зобов’язання, ви витрачаєте все це повністю там. Тому я хочу дати максимум можливостей з інструментами з усього світу, але таким чином, щоб кожна можлива копійка, яка може піти на розвиток нашої інфраструктури, нашої держави, залишалася у нас.

-- Колись в якості такого компромісу розглядалося надання дозволу українським приватним інвесторам, компаніям та банкам купувати українські євробонди. Бо коли Україна платитиме за цими євробондами, ці гроші повернуться в Україну.

На нашому ринку є українські євробонди.

-- Але вони з’явилися ще до війни, нових ви не можете купити, або тільки у випадку, коли маєте легальні гроші за кордоном.

Це не наше регулювання, це Національний банк. З огляду на військовий стан навряд чи це станеться.

Певен що після війни ситуація зміниться. 

-- А приватний бізнес приходить до вас з такими ідеями, як залучити гроші? Зараз багато грошей в Україні, вони затиснуті всередині. Для мене інноваційною була схема NovaPay з випуском облігацій та використанням РЕПО з ними, щоби фактично конкурувати з банками на ринку депозитів..

Приходять, навіть з консультантами. Але спочатку вони бачать процедуру, яку треба пройти для випуску цінних паперів: змінити корпоративну структуру, стати прозорим, готувати звітність за останні періоди. А потім кажуть: "Так, зрозуміло, порахували, скільки буде коштувати цей весь процес. А тепер - яка вірогідність, що ми це продамо?" Я пояснюю, що це питання до вашого андеррайтера, але розумію, що є проблема.

До того ж, є податковий тягар, і проблема не лише в обсягах, але й в адмініструванні. Зараз емітенти облігацій дуже часто не хочуть пропонувати їх рітейлу, тому що їм доведеться як податковому агенту обраховувати всю цю купу людей. Для них це серйозне навантаження, яке здорожчує собівартість запозичень.

Щодо NovaPay, для мене це взірець, як можна продавати свій бренд. І це те, над чим ми працюємо зараз в Комісії. Я хочу переробити механізми, щоб випуски були простішими. Це такий еволюційний етап. Колись в нас було купа акцій, облігацій, бо було легко випускати, і випускали все, що можна. Мої попередники зачистили, закрутили ці гайки. Наше завдання тепер відкрутити цей кран і поставити фільтр, щоб текла чиста вода, а той бруд, заради якого закручували ці гайки, залишився. Щоб сумлінні емітенти з'являлись, і було легко і зрозуміло, що зробити: три-чотири простих кроки і в тебе за два місяці публічний випуск. Як результат, я хочу через недовгий час отримати мінімум п'ять випусків IPO або SPO.

"Укрпошта", держбанки, може "Укрзалізниця". Ніхто ж не каже, що держава має віддати все, ні, мова про міноритарний пакет. Це якраз додає так званої надійності, що держава керує, вона не кине напризволяще. Я певен, що якщо Смілянський зробить своє SPO - його куплять, там просто не буде варіантів. Тоді прибіжить хтось інший з корпоративного бізнесу, і теж захоче випустити. Воно так працює.

-- Щодо корпоративних облігацій якийсь прогрес вже намітився, ми слідкуємо за вашими засіданнями. Раніше емітентами виступали практично тільки фінкомпанії, які могли конкурувати своїми ставками з ОВДП навіть з урахуванням податків, але тепер вже з'являються й інші компанії. З чим ви це пов'язуєте і наскільки цей процес може продовжуватися далі?

Як я вже казав, ці люди продають свій бренд. Вони оцінили, що така плата за цей продаж для них прийнятна, і вони це роблять. Та сама "Нова пошта". Вони зробили квазі-банк. Чому? Бо розуміють, що велика клієнтська база (можу помилятися, але більша за ПриватБанк), тобто є з ким працювати.

Відчувається, що гроші затиснені всередині країни, і є бажання отримати їх напряму, не через банк.

-- Останнім часом багато розмов про плани з покращення інфраструктури: Комісія про це говорить, Національний банк, ЄБРР, про це мова йде у програмі з МВФ. Що ви задумали?

Є пара ідей, які ініційовані нашими міжнародними партнерами. Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) шукає стратегічного партнера, який має досвід бути оператором в цих біржових речах. Ми дуже зацікавилися цією ідеєю і всерйоз її сприймаємо, щоб зробити холдинг, в який держава дасть частки в Національному депозитарії України (НДУ) і в Розрахунковому центрі (РЦ), Національний банк віддасть облік ОВДП до Національного депозитарію, а ЄБРР і їхній партнер створять біржу. І все це буде в якихось пропорціях належати державі в різних особах: Комісії з цінних паперів, Міністерству фінансів, Національному банку, держбанкам і таке інше.

Це поки перше наближення, ми будемо це пропрацьовувати. Ми розуміємо, що можливо найліпша модель – коли все це на базі бізнесу, тобто немає держави. Але через те, що наразі це очевидно не надприбуткова тема, держава має дати цей поштовх.

Повторюсь, ми зараз в обговоренні, але тут питання дійсно буде, на що погоджуються партнери: за ким буде контроль, яким він буде: 75% + 1 чи 50% + 1. Якщо буде консенсус на всіх рівнях, це може спрацювати.

-- Як я розумію, підконтрольні державі НДУ та РЦ можуть увійти в цей холдинг. А приватні фондові біржі, яких наразі на ринку тільки дві – ПФТС та "Перспектива", якщо не рахувати "Українську біржу", яка так і не змогла відновити роботу після того, як ви влітку позбавили її ліцензії?

Це питання більше для партнерів - якщо їх влаштує, я за і Комісія за, але на “мій хлопський розум”, набагато легше створити нову біржу. Раніше це було складно, бо по закону треба було 20 торговців цінними паперами серед засновників,. Але зараз такого немає - є гроші, бездоганна ділова репутація - ласкаво просимо. Хоча ми окрім цього ще запитаємо про софт, бізнес модель – все, як у Національному банку.

Тому, швидше за все, це буде нова біржа, мені так здається.

-- Товарні біржі також можуть увійти до цього холдингу?

Ні. Не тому, що у міжнародних партнерів немає апетиту до товарних бірж, просто у держави України немає нічого, щоб можна було вкласти в товарну складову. Якщо мова про кліринг, то і Розрахунковий центр міг би вільно "клірити" зобов’язання на товарних біржах. Але доктрина Національного банку - не займатися тим, що не входить в сферу їхніх обов’язків. А НБУ – це наразі основа надійності та довіри до клірингової організації. Коли зайде ЄБРР з якимось поважним гравцем, то це тоді буде співставна до Національного банку величина, якій ринок зможе довіряти.

Особисто на мою думку, якщо цей холдинг буде займатися лише інструментами фондового ринку, то в нього вихід на беззбитковість буде значно довший, ніж якщо він одразу почне займатися товарним ринком. Тому що на товарних ринках є щось, чим можна торгувати, в тому числі й корисними копалинами, про які зараз всі в ЗМІ пишуть і згадують на весь світ. Просто немає бажання.