Комбат 425 ОББпС "ОЧИ": Мы формируем батальон и ищем тех, кто сможет летать на БПЛА стоимостью $4 млн за борт
Эксклюзивное интервью командира 425 Отдельного батальона беспилотных систем, подполковника Валерия «Госта» Поварова информационному агентству "Интерфакс-Украина"
Текст: Валерия Прощенко
(на украинском языке)
Пілоти 425 окремого батальйон безпілотних систем "ОЧІ" Сухопутних військ виконують бойові завдання з червня 2022 року. Вони відповідали за розвідку під час звільнення Харківщини, тримали останні метри Бахмута, стримували ворога на Куп’янському напрямку. Зараз батальйон розвиває нові напрямки та шукає тих, хто зможе опанувати найновішу техніку. Арсенал: від мультимоторних БПЛА до наземних безпілотних систем ураження, баражуючих боєприпасів, ударних дронів та інших високотехнологічних засобів.
Агентство “Інтерфакс-Україна” поспілкувалося з комбатом про основні задачі та виклики, що стоять на сьогодні перед батальйоном, оператори БПЛА якого щоденно доводять до досконалості навички, новоприбулі вчаться орієнтуватись на місцевості, ветерани - мислити стратегічно та точково знищувати ворога.
- Розкажіть трошки про ваш батальйон та його головні особливості.
У 2022 році хлопці, можна сказати, аматори, здійснювали повітряну розвідку, і на базі цього почалося створення підрозділу “ОЧІ”. Умовно кажучи, кілька людей об'єдналися, і була створена рота роботизованих комплексів. Рота одразу після формування була передана на фронт, де відбувалося застосування цих комплексів. На той час ми використовували в основному БПЛА мультироторного типу - Mavic і Matrice 300. Так, рота розвивалася і до неї треба було проводити трансляцію. Тобто транслювати командуванню різних рівнів все те, що ми бачимо. Наші фахівці розробили програмне забезпечення, яке увійшло до складу інформаційно-комунікаційної системи. Тобто, це вже не програма, а певний окремий продукт, великий комплекс, який забезпечує трансляцію відеозображення з дрона на командні пункти тим, кому необхідна ця інформація, захист інформації від ворожих атак та корисні пілотам і користувачам елементи.
На даний час, у зв'язку з тим, що командуванням було прийняте рішення розширити підрозділ, ми вже стали батальйоном. Ми змогли розгорнути інформаційно-комунікаційну систему у свій більший штат, а наші бойові пілоти працюють за окремими напрямками. Ми вже розділилися в батальйоні на: застосування FPV-дронів; бомберів; дронів дальнього ураження (“фронт страйки”), застосування розвідувальних БПЛА дальньої дії і рота наземних роботизованих комплексів. Таким чином ми вже маємо штат певного організму, який повинен на фронті надати переваги нашим військовим.
- Виходить у вас дуже розширена лінійка, з великим обсягом роботи.
Так, але загалом всі підрозділи БПЛА і задумуються на більш масштабне застосування. Тобто тут і радіоелектронна боротьба, і радіоелектронна розвідка, комунікація, штаби, - все це повинно застосовуватися в комплексі, і тоді це дасть результат. Вихід підрозділу на бойове застосування, (після комплектації особовим складом та злагодження) надасть можливість повністю забезпечити необхідну перевагу нашим військовим.
- Трошки уточню щодо хронології - з червня 2022-го ви були ротою?
Так, з червня 2022 по листопад 2024 була рота, а зараз вже набуваємо більші спроможності й формуємося як батальйон.
- Де ви встигли попрацювати, в яких точках?
Особисто я прийшов в підрозділ “ОЧІ” в жовтні 2022-го року. Я перевівся з піхоти, і визначив себе як пілота бойового екіпажу. В складі бойового екіпажу пройшов бої за Соледар, Бахмут та його околиці, і в серпні 2023-го перемістилися на Куп'янський напрямок. Виконували задачі командування, надавали інформацію там, де було необхідно.
- Хотілося б зупинитися зараз безпосередньо на дронах. Враховуючи ваше зростання від роти до батальйону, що можете сказати щодо прогресу та перспектив у цьому напрямку?
Прогрес, звісно, є. Перш за все, це суттєве поліпшення засобів. Ми в нашому підрозділі вже майже відходимо від застосування дронів мультироторного типу. Mavic і Matrice 300, їх призначення – це ближня розвідка. Наша задача – увійти вглиб території, захопленої противником, і надавати інформацію, вражати їхню комунікацію. Задум батальйону такий.
Підрозділи, які перебувають на передньому краї, по факту, можуть і самостійно, або за підтримки інших підрозділів, забезпечити надання розвідувальної інформації, ураження на передньому краї. Майже у всіх є зараз підрозділи БПЛА, БАК. Але наша задача – зайти вглиб противника. Якщо брати наші FPV-дрони, то інженери розробляють системи трансляції, зв'язку, що дає можливість нам літати на 50-70 кілометрів вглиб захопленої території. Для цього треба мати розвідку там. Цими мультироторними типами ми не можемо надавати розвідку, для цього в нас повинні бути літачки, безпілотні авіаційні комплекси, які можуть тривалий час перебувати в повітрі, заходити вглиб території, захопленої противником, подолати засоби ворожої радіоелектронної боротьби (РЕБ), уникати радіоелектронну розвідку, надати розвідувальну інформацію, а ми її вже будемо реалізовувати - уражати.
По всіх майже засобах ми проводимо технічне докомплектування. Десь виробники нам допомагають, десь ми самі щось знаходимо, наприклад, антени, і таким чином ми повинні здійснювати виявлення й ураження ворога на його глибині (знищувати логістику, опорні пункти, не давати можливість сконцентруватися і відійти).
- А є якісь цікаві дані щодо уражень противника?
Ті екіпажі, які зараз у нас є, ми їх зараз злагоджуємо, у зв’язку збільшенням особового складу, але наші пілоти дійсно літали й на 20, і на 30 кілометрів вглиб, вражали танки, техніку. У нас один із найкращих підрозділів FPV, який вміє вражати техніку, і по 20 танків в день знищували. Тобто вони вміють заходити далеко, подолати супротив всяких засобів, що перешкоджають діяльності дрона, і ефективно уражати.
Це ж саме у нас є і по крилах. Ми це зараз вдосконалюємо. Є крила, які тільки зараз розробили. Тобто абсолютно нові речі, новації, наприклад, фарба, яка перешкоджає дії радіоелектронної розвідки, дає можливість уникати. І ми зараз намагаємося їх теж вдосконалювати і застосувати у нас.
- Як правило, десь поруч зі словом “дрон” виникає слово “ремонт” та “вдосконалення”. Як у вас з цим? Моменти впровадження інновацій на команді?
У нас, як в будь-якій військовій частині, є командування, є основні підрозділи, є підрозділи забезпечення, які забезпечують діяльність. Тобто, у нас передбачені ремонтні майстерні, які проводять роботи в польових умовах. Але в більшість засобів - дронів, нам з боку виробників забороняється самостійно вносити якісь суттєві зміни. Тому що це високовартісне обладнання і ремонт, якщо необхідно, здійснюється коштом виробника. Тому ми узгоджуємо всі ці питання з виробником, надаємо свої пропозиції, а вони вже потім, застосовують це у своїх напрацюваннях далі. Дрібниці, як, наприклад, закрутити гвинти ми робимо, а більш суттєві зміни у польових умовах неможливі, адже у нас не звичайне обладнання.
“Мавіки” - так, можна крутити, і їх вартість невелика, а наші комплекси коштують мільйони, і тому ми спілкуємося з виробниками, що поставили нам обладнання за контрактами.
- Які у вас зараз найбільш виклики, чого потребують для покращення роботи?
Наша система базується на тому, що підрозділ має інформаційно-комунікаційну систему (ІКС “ОЧІ”). Комунікаційна система – це в основному техніки, комп'ютерні фахівці. Ми маємо унікальних фахівців в цьому напрямку, тому що кібербезпека і розвиток цієї системи потребують дуже вузькопрофільних, специфічних і фахових знань в зазначеній сфері. Багато людей навіть гадки не мають, які відбуваються тут процеси. Програмне забезпечення дуже складне, і спеціалісти цілодобово трудяться над роботою системи. Тобто відбувається постійне вдосконалення, відповідно до вимог людей, які працюють на фронті. Запити різні, як, наприклад: “додайте якусь кнопку”, “приберіть це”, “перемістіть справа наліво”. Це у нас називається рота автоматизованих засобів управління, де фахівці безпосередньо займаються тим, що вдосконалюють систему, адмініструють її, обслуговують, здійснюють моніторинг всього, що відбувається.
Інші наші напрямки - це підрозділи, які займаються застосуванням дронів безпосередньо. І основна зараз проблема для всіх у ЗСУ - це, звичайно, люди, це не секрет. Всі шукають людей, які зможуть покращити підрозділи і допомагати відбивати агресію Росії. Тому для нас це теж задача. Але скажу, що в нашому підрозділі ми дуже велику увагу приділяємо фаховій готовності. Як ви знаєте, не кожна людина зможе літати на FPV. Не кожен може бути пілотом, але у нас є розрахунки. Розрахунок – це також і водій, і електрик, і кухар, і, звісно, пілоти. Всі ці люди необхідні. Звичайно, ми шукаємо людей, які розбираються в ІТ-сфері, а вона дуже широка. Тому ми шукаємо таких людей, потребуємо їх знань. і хочемо зацікавити нашим підрозділом.
- А йдуть зараз люди взагалі? Розумію, що не можете цифри та деталі оголошувати.
Звичайно. Ми залучаємо, в тому числі і через рекрутингове агентство. Дехто йде до нас за порадою знайомих, хтось побачив інформацію у ЗМІ та соцмережах, хтось виявив бажання перевестись до нас.
Якщо, наприклад, цивільний приходить і каже, що хоче стати пілотом, то ми пояснюємо, що після проходження базової загальновійськової підготовки є ще фахова підготовка, яка покаже, чи зможе людина добре літати. Бо інколи людина не стає пілотом, але вона гарний водій, чи добре розбирається в кабелях і електроніці, що нам також дуже необхідно.
- Як я розумію, фінансова сторона і запити підрозділу значні. враховуючи вашу специфіку?
Так, виклики для нас полягають в необхідності отримання обладнання для застосування на фронті. Перш за все, мова йде про вартість обладнання, що дуже велика. Деякі наші зразки коштують 4 мільйони доларів. Тобто розумієте, що довірити таку техніку можна лише гарним фахівцям. Це стосується, пілотів, інженерів і т.д. А по-друге, в разі втрати такого дорогого обладнання, процедура отримання нового комплексу дуже складана. Тому ми намагаємося шукати різні опції, направляємо запити, звертаємося за спонсорською допомогою, яка надходить на наші бюджетні рахунки, і ми з цих грошей намагаємося закупити необхідні нам дрони, саме безпілотні системи. Але навіть ремонт будь-якого цього засобу теж коштує мільйони.
Тобто в нас немає такого варіанту, коли умовно на певний період виділяють мільйон, і на нього можна накупити декілька “мавіків”. У нас мільйон – це ні про що. Вартість війни дуже велика на нашому напрямку. Ми дивимося, які засоби нам потрібні, подаємо заявки, є розробники, які проходять кодифікацію, отримуємо безпілотні системи, використовуємо їх, але потреби всіх підрозділів дуже великі, і всі ж хочуть найкраще. Тому це виклик – отримати необхідне обладнання, навчити людей правильно його застосовувати, намагатися як можна менше зазнавати втрат в обладнанні. Неправильне застосування техніки призводить до втрат. У нашому підрозділі дуже великий досвід з правильного використання, в нас грамотні фахівці. У нашому підрозділі дуже велика увага приділяється фаховій навченості екіпажу і командирів, щоб люди могли правильно використати максимальні можливості самого комплексу і надати інформацію.
- Але це ж доволі вузькопрофільно. Як ви здійснюєте цю підготовку? Бо треба і працювати, і навчати.
Дійсно, комплекси мають окремі технічні характеристики, що треба досконало знати. При застосуванні треба враховувати безліч факторів, не тільки погодні умови. Але у нас є навчені пілоти, є інструктори, які навчають людей в умовах, наближених до бойових.
- Як у вас з інструкторами?
Ми маємо інструкторів, що вміють літати майже на всіх засобах. Якщо хтось не вміє на одному, то може на іншому. Тобто інструктори “перекривають” майже всі спроможності, що літають, мають всі сертифікати, звісно. Коли здійснюється наш фаховий вишкіл, то ми навчаємось в підрозділі. У нас є можливості в наближених до бойових умовах проводити навчання. Після цього люди їдуть і отримують необхідні сертифікати. У випадку, якщо система занадто складна і потребує більш досконалих навичок, які можуть надати виробники або інструктори дуже вузького профілю, то ми відряджаємо наших пілотів до певних навчальних центрів. Пілоти отримують сертифікати, повертаються, але все ж таки продовжують весь час вдосконалювати свої навички. Ми приділяємо увагу контролю за їхніми навичками.
Відзначу, що у нас є досконалі пілоти. Маємо кілька людей, які ще займалися літачками з 2010-11 року, брали участь у різних змаганнях. Зараз вони інструктори, передають свій досвід, підказують, допомагають.
Але говорячи про дрони в цілому, то треба відзначити, що занадто швидко йде технічний прогрес. Те, що відбувалося рік назад з дронами, і те, що відбувається зараз - це дві абсолютні різні речі. Зміни як в обізнаності пілотів щодо застосування, виходу на позиції. Все потребує навичок. Кожен крок ми намагаємося прораховувати, адже від цього залежить не тільки життя людей, що є найголовнішим, але і обладнання. яке в нас великогабаритне. І треба вміти непомітно вийти на позицію, непомітно розгорнутися, максимально замаскуватися і надалі використовувати техніку з ефективністю, але не даючи противнику можливість побачити, вираховувати нас всякими засобами. Це все відпрацьовується.
- Важливий момент, який сьогодні в усіх на слуху - це оптоволокно і дрони. Розумію, що ваш профіль зараз дещо інші засоби в основному, але чи маєте справу з оптоволоконними?
Так, але є трошечки з цим питанням фінансові проблеми. Катушка, яку треба використовувати, дуже не дешева. І для навчання їх треба мати велику кількість. У нас прекрасні пілоти, майстри, але ця катушка має певні особливості при керуванні дроном. Тому ми навчаємося поки що на наявних можливостях, умовно кажучи, використовуючи мотузки. Але так, загалом ми намагаємося використовувати оптоволокно, і для нього теж треба мати спеціальний FPV-дрон. Більш потужний, бо вага збільшується. Тобто це в нашому підрозділі теж застосовується. І знову ж таки, повертаючись до наших завдань, - треба, щоб цей дрон пролетів 30 км. Ми на це орієнтовані. Пілоти можуть довести дрон до такої відстані.
- З вашого великого досвіду та спілкування з колегами, наскільки проблемним є для нас питання оптоволоконних дронів?
Деякі люди кажуть, що в оптоволокна немає майбутнього. Деякі дотримуються протилежної думки. Можна казати напевно, що в оптоволокна є як переваги, так і велика кількість недоліків. Ми враховуємо це при застосуванні. Китайський ринок постачає росіянам неякісні катушки, це є їхній недолік. Ми, наші виробники, намагаємося самі робити катушки. Я вважаю, що перевага в цьому може бути тільки в наших людях, які можуть більш якісно застосовувати ці засоби. Один із важливих недоліків – це те, що можна виявити місце зльоту пілоту. Тому треба мати певний досвід і навички зміни позиції. Також із мінусів - на дроні з оптоволокном робити маневри дещо складно.
- Але в науково-інноваційній сфері ворог не пасе задніх. Деякі речі нам доводиться вчити в експрес-режимі.
Наскільки мені відомо, такої комунікаційної системи, як у нас, у ворога немає. Ми зараз ще більше вдосконалюємо її. І так само відбувається і з дронами. Так, складний момент, бо такі інновації залежать від інженерної ідеї певних людей. Наприклад, окупанти зараз встановлюють камеру заднього виду на свої крила, які при наближенні і впливі винищувача роблять маневр, але пройде трохи часу, і буде знайдена можливість обійти цю камеру, знайти вирішення. Тобто, пошук рішень відбувається постійно. Все залежить від того, у кого інженери більш досвідчені, і як хто вміє використовувати свої знання. Думаю, у нас потенціал великий у цьому плані. І, крім того, є різниця у якості обладнання. З китайських запчастин обладнання не дуже якісне, це факт. А враховуючи досвід і вміння наших виробників, вважаю, що тут ми можемо переважати.
- Ви згадували обладнання вартістю 4 мільйони доларів. Це щось таке прям вражаюче?
Це такий борт, максимальної вартості, що нам потрапляв у використання. Тобто великі гроші вкладаються і державою, і партнерами в підтримку засобів ведення війни. Вартість такого борта можна порівняти з поганеньким танком. Тобто цей борт повинен приносити дуже велику користь військовим на фронті. Звісно, завдяки навченим екіпажам, вмінням людей. Але ми самі не купляємо, пріоритети визначає вище командування. Ми ж намагаємося довести, що цей борт буде значно корисніший, ніж танк, а наші фахівці зможуть ефективніше використати засіб. Наша основна задача – використовувати наявні засоби найбільш ефективно.
- Повертаючись до технічної складової, ваша система унікальна, як ви вже зазначали, а отже і захист її вимагає надзвичайних зусиль. Як ви справляєтесь?
У нас створений спеціальний підрозділ кібербезпеки, який займається цим. Також ми активно взаємодіємо з різними службами й іншими родами військ, які займаються захистом інформації. Це дійсно питання постійного вдосконалення. Це відбувається навіть швидше, ніж покращення дронів. У нас відбувається постійна робота на цьому напрямку. У нас служать унікальні фахівці з кібербезпеки.
- А жінки-пілоти у вас також є?
Є. Є жінки-пілоти ще з 2022-го року. Є жінки-дешифрувальники. Різні посади.
