Ексклюзивне інтерв'ю голови наглядової ради групи компаній "Молочний альянс" Сергія Вовченка інформаційному агентству "Інтерфакс-Україна" 

– Як оцінюєте результати компанії за перше півріччя 2019 року? На які цифри плануєте вийти за підсумками 2019 року?

– У першому півріччі поточного року ситуація склалася гірше, ніж ми планували. Зокрема, ми переробили лише близько 180 тис. тонн молока проти 207 тис. тонн за аналогічний період минулого року. При цьому ціна на молоко зросла на 7%. Причиною стало значне скорочення експорту продуктів сирної групи та сухої сироватки, а також масла та сухого знежиреного молока. Водночас для внутрішнього ринку ми наростили виробництво плавлених сирів на 19% (майже 1,3 тис. тонн); кисломолочних сирів – на 11% (майже 2 тис. тонн); сметани – на 5% (більш як 5,3 тис. тонн); продуктів дитячого харчування – на 4% (понад 5,5 тис. тонн); вершків ультрапастеризованих – на 28% (більш як 1,3 тис. тонн). Молока в різних видах пакування виробили на рівні минулого року – понад 27 тис. тонн. Дещо знизилося виробництво кисломолочних продуктів (на 2% – до 14,7 тис. тонн). Масла та сухої підсирної сироватки виробили на 30% менше, оскільки, по-перше, світові ціни на ці біржові товари були для нас невигідними, а по-друге, ми не робили сирний продукт на експорт у тих обсягах, як у попередні періоди.

Стосовно продажу, то на внутрішньому ринку ми збільшили обсяги реалізації на 2% порівняно з минулим роком. Зокрема, дає результати проект ребрендингу ТМ "Пирятин" – обсяги продажу натуральних твердих сирів зросли на 20% (більш як 2,7 тис. тонн). Загалом група наростила продаж молочної продукції за шість місяців 2019 року на 15% – до 2,923 млрд грн.

Плануємо в другому півріччі дещо змінити структуру завантаження виробничих потужностей, щоб надолужити недоотриманий дохід перших шести місяців року. Отже, маємо отримати доход на рівні 6,2 млрд грн.

– Ваша частка на українському ринку переробки молока за підсумками шести місяців 2019 року зросла?

– Ми ще не маємо необхідних статистичних і аналітичних даних. Але, виходячи з попередніх даних "Укрмолпрому" про падіння виробництва молока-сировини в Україні за 5 місяців на 2,8% (до 3,789 млн тонн) і відсотком надходження всього молока на переробку, думаю, що наша частка залишилася на рівні минулого року – близько 10%.

– Розкажіть про тенденції на молочному ринку України. Ціни на молоко зростають?

– Пропозиція молока високої якості для задоволення потреб внутрішнього ринку сьогодні достатня, але все може змінитися залежно від погодних умов і розвитку чи скорочення експорту молокопродуктів. Залежно від якості та обсягів ми платимо господарствам від 9 до 9,5 грн за літр базисного молока, хоча були періоди, коли ми платили взимку і по 12 грн за літр. Населенню ми платимо 6 грн за літр. Наразі намітилася тенденція до підвищення закупівельних цін, оскільки знизилися надої через аномальну спеку, яка довго тривала в Україні. Минулого року в державі, згідно з офіційними даними, вироблено близько 10 млн тонн молока, з них на переробку надійшло 4 млн тонн: 2,5 млн тонн від господарств, 1,5 млн тонн – від населення. Знаю, що частка молока "з дворів" і надалі зменшуватиметься. За 5 місяців 2019 року виробництво молока загалом скоротилося на 2,8%, при цьому виробництво в домашніх господарствах знизилося на 3,7%.

Попри достатні запаси молока в Україні є проблеми з якістю. Наразі необхідна ясність щодо заборони на реалізацію молока другого ґатунку "з дворів" на переробку, яку відклали до осені. Чекаємо на це рішення від парламенту. Сучасні технології дають нам змогу брати на переробку молоко навіть другого ґатунку, але європейські стандарти передбачають відмову від використання цього молока.

Яготин і Згурівка у нас працюють на молоці виключно від господарств, Баштанка – 60% на молоці від господарств, 40% – від населення, Пирятин і Золотоноша – 50/50. Загалом по групі ми беремо 60% від господарств, решту – від населення. Ще 5 років тому частка господарств у нас була 30%, а за три роки, думаю, буде 80%.

Щодо тенденцій, то український споживач (особливо віком 18-40 років) стає більш вимогливим до якості продукту, зручності його споживання, цікавиться умовами виробництва й навіть зберігання в рітейлах. Зростає попит на продукти функціональні, що не тільки забезпечують потреби смакового характеру, а й мають бути збагачені вітамінами, пробіотиками та іншими компонентами, що мають додаткову користь для організму людини. Це позитивний фактор, котрий свідчить про турботу споживача про своє здоров’я. Стрімко розвивається категорія безлактозних продуктів.

– Яка частка експортної виручки в загальному обсязі продажу "Молочного альянсу"?

– До війни експорт становив до 70% загальної виручки. Нині ситуація така: експорт – 25% і 75% – внутрішній ринок. Для нас оптимальним є співвідношення 30% експорту і 70% – внутрішній ринок.

Наші потужності дають змогу переробляти до 2 тис. тонн молока на добу. І влітку, до війни, ми були звантажені на 100%, а зараз у цей сезон переробляємо до 1,2 тис. тонн на добу. Проте до війни була серйозна сезонна градація завантаженості, взимку вона падала вдвічі – до 900 тонн, а сьогодні виробництво більш рівномірне, ми не опускаємося нижче 900 тонн на добу. Це пов’язано з двома факторами: зараз дедалі більше молока ми беремо від господарств, де менше виражена сезонність. Окрім того, до війни на ситуацію значно впливав нестабільний експорт на російський ринок: Росія завантажувала склади, коли були нижчі ціни, а потім на певний час відмовлялася брати нові партії.

Найвища завантаженість у нас на Яготинському заводі – в середньому 86%, а за окремими продуктами – 100%; найнижча наразі – на сирних заводах у Пирятині й Золотоноші – лише 50%. У Баштанці ми виготовляємо і сири, і цільномолочну продукцію, тому завантаженість там краще збалансована – 65%.

– Ви експортуєте продукцію до Китаю, ЄС і арабських країн. Які нові ринки для своєї продукції ви відкрили цього року?

– Наразі ми посилюємо позиції на ринках, де вже представлені, зокрема в Китаї та країнах ЄС. Цього року ми постачали в Європу і сухі продукти, і масло, але в невеликих обсягах – для нас були невигідні світові ціни на біржові товари (сухе цільне молоко, сухе знежирене молоко, масло, суху сироватку). Протягом першого півріччя торги на GDT неодноразово показували зростання цін на масло й сухе молоко, але на практиці ціни не зростали, навіть знижувалися, тому нових контрактів ми не укладали, поки що працюємо на склад.

Продукти для кінцевого споживача в ЄС у надлишку, тому ми не можемо постачати туди наші йогурти, кефіри, сметану та інші продукти, що відповідають вимогам того ринку за якістю та смаком. А стосовно біржових товарів, то все залежить від ціни. Хотілося б продавати в Європу сир, молоко довготривалого зберігання, вершки, продукти для дитячого харчування. І хоча за якістю ми відповідаємо вимогам, маємо два заводи з європейською сертифікацією, але за цінами ми поки що неконкурентні. Окрім того, на ці продукти в ЄС для ввезення з України відсутня квота та встановлено великі митні платежі.

До Китаю минулого року ми експортували незначні обсяги масла й сухого знежиреного молока, але великі обсяги сухої сироватки. Цього року продовжуємо ці постачання, а також готуємо в Китай сири чедерної групи й моцарелу (поставки моцарели були у квітні). Ринок Китаю має певні особливості, зокрема, вони потребують продуктів довготривалого зберігання – понад шість місяців, а краще не менше року. Також для них важлива ціна. Ми могли б продавати їм ультрапастеризоване молоко, котре зберігається понад 12 місяців, але нині ціни європейських виробників, зокрема польських, нижчі, ніж можемо запропонувати ми. Така сама ситуація і з сирами та маслом. Тому в першому півріччі продали туди сухих продуктів більш як 3 тис. тонн.

До країн Арабського світу (Марокко, Саудівська Аравія, ОАЕ) минулого року ми експортували 500 тонн масла, почали продавати сири для готелів, поки що небагато – 50 тонн. Це невеликі обсяги, але для початку добре.

Традиційні пострадянські ринки звузилися: з квітня 2019 р. Білорусь відмовилася від імпорту сирного продукту, який ми возили у 2017-2018 рр., через нав’язані Росією правила про ветеринарний контроль. Виникли певні складнощі і з ринком Казахстану: на сьогодні велика кількість продукції за молочним кодом у них обмежена до імпорту. Отже, місячні обсяги експорту скоротились удвічі.

Ми проводимо переговори з Казахстаном, щоб відкрити туди постачання молочної продукції: запросили комісію для додаткової сертифікації. Мінагропрод і Держпродспоживслужба направили до Казахстану відповідні звернення щодо наших заводів, але ситуація непроста.

– Скільки експортуєте до ЄС за євроквотами? Чи бачите потенціал їх збільшення для України?

– Минулого року ми продали 1 тис. тонн масла за євроквотами: без них у нас непрохідна ціна. Загалом Україна використовує євроквоти з сироватки та вершкового масла блоками по 20-25 кг, але це продукція з низькою доданою вартістю, орієнтована на b2b-сегмент – кондитерку та іншу промисловість. На цьому особливо не заробиш, та й бренд у такого кінцевого споживача не розвинеш.

Українська продукція з більшою доданою вартістю (молоко, йогурт, сир) конкурентна за якістю, але програє європейській за ціною. На ці продукти у ЄС для ввезення з України відсутня квота та встановлені великі митні платежі. Молоко як сировина формує 60-70% собівартості продукції. Значна держпідтримка тваринництва в ЄС дає можливість істотно здешевити сировину, тоді як в Україні держпідтримки фактично немає. Крім того, продуктивність корів у Європі вища.

Колись виробників молока і м'яса в Україні звільняли від ПДВ, але цей механізм був дещо складним: ми як переробне підприємство здавали звітність про закупівлю молока в конкретного господарства за рік, про виробництво певної кількості продукції та її продаж, а компенсовану вартість ПДВ повертали сільгоспвиробнику. Потім цю підтримку скасували. Я вважаю, що простим і дієвим механізмом підтримки є звільнення від сплати ПДВ, але не через переробників, а напряму виробнику.

– Який загальний обсяг інвестицій заплановано на 2019 рік?

– Ми затвердили на цей рік план капітальних інвестицій сумою 150 млн грн. За шість місяців уже вклали 117,5 млн грн. Виникають нові ідеї, потреби, тому за рік вкладемо щонайменше 200 млн грн. Основні проекти – це очисні споруди в Пирятині та Яготині, фасувальне обладнання в Баштанці й на заводі дитячого харчування, вакуумвипарна колона в Золотоноші.

– Яку частку "Молочний альянс" має на ринку дитячого харчування?

– Ми є №1 на цьому ринку з часткою 30%. Наші найближчі конкуренти – "Данон" і "Вімм-Білль-Данн". Ми продовжуємо розвиватися. Первинні інвестиції під час будівництва заводу "Яготинське для дітей" у нас становили $22 млн. За минулий рік ми вклали додатково понад $3 млн в обладнання та будівництво. У планах на наступний рік – поставити ще одну фасувальну лінію для сиркової продукції – це близько $1 млн.

– Чи плануєте запуск нових ТМ і нової продукції цього року?

– Ми вирішили розвивати три основні бренди й не виводити нові ТМ. А ось нову продукцію плануємо випускати в усіх категоріях. Щодо твердих сирів: плануємо розпочати виробництво нових крупнопористих сирів і розширяти чедерну групу, розсільні сири, сиркові десерти. Є плани щодо випуску нових продуктів у категорії плавлених сирів.

У цільномолочній продукції теж буде кілька нових продуктів: ми поставили в Баштанці лінію для виробництва продукції в поліетиленовій пляшці різного об’єму (молоко, кефір, йогурт). Виробництво запускаємо наприкінці липня, почнемо з шести нових продуктів, наприкінці року додамо ще кілька. Інвестиції в нову лінію сягнули EUR1,2 млн.

На Яготині наприкінці липня запускаємо виробництво нових кисломолочних сирів. Крім того, будуть новинки в йогуртах і заквасках, здійснимо ротацію в асортименті продукції.

– Ви згадували про бренд "Пирятин", який почали активно просувати минулого року. Скільки коштувала вам рекламна кампанія цього бренда?

– Минулого року в рекламну кампанію бренда "Пирятин" ми вклали 28 млн грн. Цього року запустили "спокійніший" ролик за 2 млн грн, кожен місячний прокат коштує в середньому 7 млн грн (у вартість входить реклама на телебаченні та відеореклама на YouTube). Надзвичайно активна передвиборча кампанія та високий попит на ефірний час з боку кандидатів у президенти дали можливість телеканалам підвищити ціни на рекламу і для комерційних рекламодавців у середньому на 35% порівняно з минулим роком.

Ми також здійснюємо розвиток бренда "Хопси". Минулого року рекламна кампанія цього бренда коштувала 12,5 млн грн (включно з YouTube, рекламою в метрополітені, створенням та розміщенням брендованого стікер-паку в Viber). За цей рік на медійну рекламну кампанію за чотирма брендами – "Яготинське", "Яготинське для дітей", "Пирятин" і "Хопси", ймовірно, витратимо близько 70 млн грн.

– Чи маєте плани вертикальної інтеграції – від входження у тваринництво до рітейлу?

– Стратегія розвитку нашого бізнесу сформована давно, принцип простий: кожен має робити свою справу. Неодноразово нам пропонували купити ферму. Ми порахували: для того, щоб забезпечити себе на 50% власним молоком, потрібно одноразово витратити близько $400 млн. Колись, коли ми продали банк "Аваль", ці кошти в нас були, й акціонери інвестували в різні бізнеси, зокрема $140 млн у River Mall; Федір Шпиг і Олександр Деркач вклали десятки мільйонів доларів у клініку "Оберіг"; Шпиг побудував газобетонний завод "Орієнтир-Буделемент" у Броварах – це також десятки мільйонів доларів.

Витратити $400 млн на тваринництво, а потім іще 8-10 років чекати віддачі вважаємо недоцільним, тому у виробництво власного молока ми не йтимемо, як і в торгівлю. В нас була мережа фірмових магазинів – "Яготин", це понад 20 точок продажу в Києві та області. Два роки тому ми продали їх приватникам, нині маємо лише по одному фірмовому магазину при кожному заводі. Та й ці магазини належать приватним особам – вони орендують у нас приміщення і продають нашу продукцію.

Щоб розвивати фірмову торгівлю, потрібні серйозні інвестиції – це теж великий бізнес, тож ми вирішили вкладати кошти в розвиток нашого прямого бізнесу – переробку молока й виробництво продукції.

– Ви не плануєте купувати нові потужності?

– Не плануємо. В 2018 році ми продали Городенківський сирзавод, який не вписувався в нашу логістичну й виробничу схему. Як правило, діючий завод завжди купуєш разом з адміністративними та соціальними проблемами. Зокрема, більшість українських підприємств не мають засобів первинної очистки стоків. У 2008 році ми купили "Баштанський сирзавод", нам довелося додатково витратити $2,5 млн на те, щоб побудувати локальні очисні споруди. Наразі розпочали будівництво очисних споруд у Яготині та Пирятині – це коштуватиме близько 50 млн грн. У Пирятині запустимо очисні споруди в листопаді 2019 року, в Яготині цьогоріч завершимо перший етап, а другий – навесні наступного року. Тож усі наші підприємства відповідатимуть сучасним вимогам до якості стоків.

– Які джерела інвестицій? Чи плануєте IPO на біржі?

– Після продажу банку "Аваль" ми мали власні кошти й не залучали довгострокові кредити на капітальні інвестиції. Сьогодні бізнес генерує достатньо коштів для капітальних інвестицій. Крім того, в нас є короткострокові гривневі кредити в банках "Креді Агріколь" і BNP Paribas УкрСиббанк. Також ми продовжуємо вкладати кошти з запасів, що сформувалися від продажу банку "Аваль".

До війни з Росією і після IPO "Мілкіленду" на Варшавській фондовій біржі ми думали про розміщення акцій, але подивилися на досвід "Мілкіленду" й вирішили: IPO – це не наш шлях.

– Розкажіть про стратегічні плани з розвитку компанії на п’ять років.

– Ми ставимо за мету утримати першість в обсягах переробки сировини, бути лідером у цільномолочній продукції та дитячому харчуванні, продавати на внутрішньому ринку 1 тис. тонн сирів на місяць, закріпитися на ринках Китаю, арабських країн та країн Північної Африки.