Крістоф Ляйтль, Президент Асоціації торгово-промислових палат Європи, яка представляє 20 мільйонів компаній, в інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна" розповів про перспективи співпраці українських компаній з європейськими партнерами та перспективи виходу на європейський ринок, а такж про наслідки протекціонізму без підвищення конкурентоспроможності. З 2000 р. по 2018 р. Крістоф Ляйтль також очолював Палату економіки Австрії (Austrian Federal Economic Chamber), у даний час він Почесний президент Палати.

Які Ваші враження від зустрічей в Україні?

Україна є важливим членом асоціації EUROCHAMBERS і відіграє важливу роль у європейському економічному співтоваристві. У рамах нашого візиту відбулася зустріч австрійських компаній із українськими партнерами, яка була організована Торговим Радником Посольства Австрії Ѓабріелє Газельсберґер. На заході брала участь велика кількість компаній, ми спілкувались також із представниками медіа та з українським телебаченням. Відбулась розмова із мером Києва Віталієм Кличком, віце-прем'єром з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитром Кулебою, а також із заступником міністра економіки. Ці зустрічі були дуже цікавими, і вони свідчать про новий етап співпраці. Якщо вдасться реалізувати те, що оголосив новий уряд, Україна стане більш привабливою для бізнесу. У цьому зацікавлені усі ми - не тільки Україна, але й увесь Європейський союз.

- Як ви оцінюєте нинішній потенціал України? Які галузі української економіки привабливі для австрійських партнерів?

Я вважаю, що Україна є одним із найважливіших агро-хабів, зокрема, займає провідне місце в IT-секторі та у металургії.  Це дуже цікаво, адже ми можемо говорити не тільки про сільське господарство, яке безумовно є дуже важливим сектором для України. У агросекторі багато перспектив, але він потребує модернізації, адже на сьогодні в агросекторі Україна є лідером світового рівня перш за все завдяки великій кількості землі та сприятливому клімату.

- Якщо говорити про IT-індустрію, у нашій країні за деякими оцінками до 300 тис. IT-спеціалістів. Що це означає для України та Європи?

У цих молодих спеціалістів, як і в України, чудове майбутнє, адже  IT-спеціалісти та їх праця зараз потрібні всюди. Ці 300 тис. спеціалістів можуть стати основою для того, щоб ваше молоде покоління залишалося в країні і творило тут. Витік мізків створює для України велику небезпеку. Ми вже бачимо, як це відбувається: українці переїжджають у Польщу, поляки у Великобританію, а Великобританія виходить із ЄС (сміється).

Це не правильний шлях. Люди повинні мати перспективу у своїй власній країні. Ми повинні також створювати перспективи для молоді з Африки та Азії. Якщо у них не буде перспектив, що вони будуть робити? Вони почнуть переміщатись у сторону Європи. Ніхто не зможе стримувати 20-30 мільйонів людей, жодні стіни на кордонах і жодні заборони.

Проте, якщо поврнутись до перспектив України, я можу сказати, що це не тільки ІТ, це також інфраструктура, енергоефективність, захист довкілля, включаючи вирішення проблеми відходів, що дуже важливо сьогодні, зокрема, для Києва та інших українських міст.

Ми готові ділитись досвідом вирішення  цих та інших проблем. Наприклад, проблема освіти в Австрії вирішується завдяки дуальній освіті. Це означає поєднання навчання в школі та професійної підготовки на підприємстві: один день на тиждень – у школі, чотири дні – на підприємстві, це впродовж трьох років, і на завершення  навчання видається сертифікат про хорошу фахову підготовку. Нам потрібні хороші професіонали, тому що у світовій конкуренції переважає якість. Висока якість освіти, виробництва та послуг роблять нас успішними на міжнародному ринку.

- З якими перешкодами, на Вашу думку, стикається Україна на своєму шляху розвитку?

Нелегко давати оцінку іншим країнам, але я можу навести приклад інвесторів з Австрії, щоб українці самі могли більш об'єктивно оцінити свій шлях. Австрія, на приклад, перебуває у десятці країн-інвесторів в Україну, із інвестиціями понад 1 мільярд євро. Ми інвестували в Україну на самому початку, думаючи, що Україна переживатиме швидкий підйом, але дуже скоро почались політичні суперечки і проблеми. Ті, хто вже інвестували в Україну, залишились, наприклад, Райффайзен. Проте нові інвестори не прийшли. Вони мені говорять: «Подивимось, куди піде країна, чи вибере вона верховенство права, чи скаже вона «ні» корупції, чи створить сприятливі умови для бізнесу у сфері податків та освіти». Нові інвестори запитають, наскільки добре підготовлені в Україні кадри з обслуговування обладнання та надання послуг. Якщо Україна вирішить ці проблеми, у неї великі шанси на  майбутнє. Настав час для кокретних дій.

- Україна переживає важкі часи, на сході країни продовжує тліти військовий конфлікт. Як впливає військовий конфлікт у нашій країні на ділові відносини? Чи може бізнес сприяти припиненню цього конфлікту?

Економіка може поєднювати людей, створювати довіру і робити свій внеок у стабільність і мир. Разом із тим, економіка потребує стабільної політичної ситуації, тому ми хотіли б, щоб цей конфлікт припинився. Але ми чудово розуміємо, що неможливо його припинити за один день. Відбувається обмін віськовополоненними, що є дуже хорошим символом. Символ готовності зробити крок назустріч один одному. Потенційні інвестори дуже уважно стежать за процесом. Якщо буде продовжуватись діалог, то бізнес може зробити свій внесок, по'єднати людей і тим сприяти політиці. У довгостроковій перспективі я бачу асоціацію вільної торгівлі від Лісабона до Владивостока, безумовно, включаючи Україну. Економіка може зблизити людей, я впевнений, що політика піде слідом.

- В Україні новий президент, новий уряд, новий парламент. Чи зміна влади стримує економічні процеси та інвестиції?

У нас в Європейському Союзі також є нова комісія та новий парламент. Це означає новий старт, і для вас, і для нас це дуже сприятливий період для прискорення інвестицій. Я думаю, що потенційні інвестори прийдуть, як тільки зрозуміють, що боротьба з корупцією, верховенство права, сприятливе оподаткування для бізнесу вже впроваджено в Україні, коли зрозуміють, що це не лише передвиборчі обіцянки, але й політична реальність.

- Ви прихильник ліберальної економіки, вільної торгівлі чи так званого здорового протекціонізму?

Протекціонізм веде до бідності. Богатство та процвітання базуються на вільній торгівлі. Америка підняла прапор вільної торгівлі з часів Другої світової війни, і це дало світу співробітництво і процвітання. Тепер вони опустили прапор і почали вести економічні війни. Безумовно, деякі аргументи протекціонізму правильні, перш за все, тому що Китай не настільки відкритий і чесний. Але  торгівельні війни нелегко виграти, вони завдають шкоди не лише Китаю і США, але й іншим  країнам. Цей конфлікт опосередковано торкнувся усіх нас. Нам потрібна вільна торгівля. Після двох десятиліть переговорів у нас тепер є угода про вільну торгівлю з Японією, Сінгапуром, Канадою, відновлено угоду з Мексикою, із країнами Меркосур (спільний ринок країн Південної Америки, економічна та політична угода між Аргентиною, Бразилією, Уруґваєм, Параґваєм і Венесуелою). Ми повинні будувати стратегію з Африкою, і будувати, як я вже говорив, трансконтинентальну стратегію вільної економічної торгівлі. Якщо ми хочемо вижити в глобальній конкуренції як європейці, ми повинні співпрацювати з вами. І Україна повинна включатись у цей процес, бо вона є, безумовно, частиною Європи.

Китай – це виклик для всього світу, виклик для всіх нас. Якщо Китай готовий працювати чесно, то – ласкаво просимо. Але ми, європейці, повинні прокинутись і зробити те, що потрібно - об'єднати наші силі. Громадяни України - частина європейської культури, історії. Разом ми зможемо створити інновації для нових продуктів і послуг, стати більш конкурентноздатними.

- Які ще проблеми в політиці та економіці Ви бачите? Деякі макроекономісти заявляють, що ми перебуваємо на порозі нового періоду глобальних економічних воєн і на порозі наступного фінансового кризису.

Перш за все, підприємці завжди повинні бути оптимістами. Хто боїться у цьому світі, той вже програв. Це не означає не бачити ризики, є ризики в економічних війнах, у фінансовому секторі, але потрібен глобальний діалог, щоб уникнути цих ризиків. Економіка сьогодні - це мережа. Політики, які думають, що, вдаючись до певних дії, вони переможуть, а інші програють, програють самі. США дуже швидко відчують наслідки війни з Китаєм, коли Китай уведе контр-тарифи. Час одинокого позиціювання минув, подобається це комусь чи ні, але всі ми живемо в мультиполярному світі.

Я вважаю, що головний виклик для людства - кліматичний! Такі міжнародні інститути, як G7 чи G20,  повинні встановити певні рамки, у тому числі у фінансовій сфері та у сфері загрозливого кліматичного кризису. Ми зможемо боротися із зміною клімату лише на глобальному рівні. Жодна країна не зможе зробити це сама. Задля реалізації Паризької угоди необхідно на рівні G20 обговорити наступні кроки та контрольні механізми.

Хочу підкреслити: ми не говоримо про світовий уряд, ми говоримо про всесвітній діалог, взаєморозуміння та домовленості по деяких темах, щоб проштовхнути світ уперед. Фінансова система є міжнародною, і спекуляції - її частина. У мене є занепокоєння стосовно цього. Необхідно, щоб всі платили податки. Не може бути так, щоб малі гравці платили податки, а великі - відходили на безподаткові острови. Це не чесна конкуренція. Я за вільну, але завжди за чесну конкуренцію. Сьогодні ми повинні побудувати глобальні умови, щоб досягти справедливості.

- Деякі українські підприємці оцінюють угоду про вільну торгівлю з ЄС не зовсім позитивно, тому що Україна, на їхню думку, відкрила свій ринок для європейських продуктів харчування, напоїв, інших товарів, а наш бізнес не може конкурувати, наприклад, з виробниками вина Італії, Франції без державної підтримки наших виноробів. З їхньої точки зору, держава повинна надавати належну підтримку деяким галузям економіки, щоб захистити ринок та українського виробника. Що би ви запропонували нашому уряду, щоб ми не відходили від угоди про вільну торгівлю і щоб український бізнес міг конкурувати з іншими країнами?

По-перше, в Україні дуже смачне вино, я насолоджувався ним під час мого візиту. За своєю якістю воно може конкурувати з усіма винами світу. Ваші продукти харчування також дуже смачні. По-друге, в ЄС неможливо постійно надавати субсидії, і це не припустимо в інших країнах. Модернізація виробництва вина отримує адресні субсидії ЄС, тому модернізація задля покращення якості може субсидіюватися і в Україні. Ніде не записано, що така підтримка заборонена. Це нормально, якщо проводити модернізацію і допомагати отримати кращу якість, але субсидій для регулярного виробництва вина не повинно бути.

Вам потрібна організація для збуту. Я бачу в аеропортах усього світу, не в Києві, а в інших аеропортах я бачу вина з Південної Африки, Чилі, Франції, Італії,  але чомусь не з України. Це означає, що мережа збуту повинна бути організована по-іншому, більш професійно з точки зору підтримки національного виробника, можливо, варто зробити це під егідою Мінекономіки або спеціалізованої державної організації.

- Давайте перейдемо до австрійсько-українських відносини: чи є зараз якісь компанії, які розглядають можливість виходу на український ринок

Як я говорив, Австрія входить до ТОП-10 інвесторів з більш ніж 1 млрд. євро. Це велика довіра Австрії до України. У нас є історичні зв’язки з Україною. Ми гордимося цим. Щоб залучити додаткових інвесторів, ви повинні зробити те, про що я говорив напочатку: здійснити зміни у ключових бізнес-сферах. Чим раніше ви це зробите, тим швидше потенційні інвестори зацікавляться вашою країною. Потенціал є величезним. Інвестори повинні бути впевнені у тому, що їхнім інвестиціям не загрожують  невизначені умови довкілля. Австрійські компанії вже мають тут  біля 250 дочірніх компаній, серед них близько 25 виробників. Ніхто не хоче втрачати ці інвестиції, навпаки: створюйте умови, і бізнес буде лише нарощувати інвестиції.

- Ще однією проблемою української економіки є її структура. Україна в основному експортує сировину (зерно, метал), а не готовий продукт. Як австрійські та інші міжнародні партнери можуть допомогти у створенні підприємств з переробки,  які займалися б виробництвом і разом із тим - експортували продукт із високою доданою вартістю?

Українці самі повинні усвідомити  необхідність створення переробки та виробництва. Перед очима України є приклад, він може бути для багатьох неприємним, але це факт: Росія експортувала в основному сировину, в результаті дії санкцій Росія змушена була диверсифікувати структуру економіки і тепер експортує продукцію з більш високою доданою вартістю. Як я вже говорив: створюйте сприятливе для бізнесу середовище, покажіть інвесторам, що у вас багато сировини, що ви хочете увійти у ланцюжок створення доданої вартості, що у вас є можливість зробити це і отримати від цього вигоду. Україна повинна показати інвесторам готовність прийняти і захистити їх. Крім того, дуже важливо на постійній основі показувати міжнародним ринкам можливості України. Мені здається, це завдання українських бізнес-повідомлень і Торгово-промислової палати України. Українська держава повина пропонувати можливості своїх регіонів та можливості своїх секторів економіки для партнерів, організовуючи  презентації, круглі столи, конференції, форуми за кордоном. Якщо Україна зацікавлена у тому, щоб представити себе, ми, як Палата економіки Австрії, і як Асоціація Європейських Палат, допоможемо. Це означає, що ви повинні не тільки створювати декларації та стратегічні документи, але й робити конкретні дії на шляху зав'язування бізнес-інтересів підприємців.

- Які особисто у Вас плани стосовно України?

Я відвідував Україну не раз і  впевнений, що це не останній мій визит. Хотів би зазначити, що я створив фонд, і кожен рік близько тисячі молодих людей з усіх європейських країн, у тому числі з України, отримують можливість збиратись на заходах, який координує цей фонд. У рамках фонду в Австрії кожної неділі 30-40 молодих людей збираються разом, щоб обговорити майбутнє, виклики в політиці та економіці, щоб провеси разом час, займаючись спортом. Молодим людям набридли війни, мури, протекціонізм. Молодь хоче побудувати спільне справедливе майбутнє, давайте їм допомагати.