Ексклюзивне інтерв'ю заступника керівника Офісу президента України Ігоря Жовкви агентству "Інтерфакс-Україна"

- У зв'язку з пандемією коронавірусу зовнішньополітична активність дещо спала, хоча президент Зеленський все одно активно взаємодіє з главами інших держав шляхом телефонних розмов. Коли і куди може бути перший візит президента після завершення карантину? Глави яких держав можуть приїхати цього року в Україну, зокрема, в літні місяці?

- Дійсно, на весну цього року планувалося десь 5-6 візитів іноземних лідерів до України. По більшості з них були конкретні дати і навіть підготовлені програми візитів. Була така ідея, щоб лідери інших країн також відвідували не лише Київ, але і регіони України. Іноземні лідери побачили б нашу державу, а жителі регіонів змогли б з ними поспілкуватися.

Та, зі зрозумілих причин, усі терміни були зсунуті. Жодний візит не був скасований, в кожному випадку йдеться лише про перенесення дат. Тому ми дивимося на реальну ситуацію в світі та в Україні, при цьому не можемо стояти на місці, і вже починаємо планувати візити і в Україну, і наші візити за кордон.

Можу сказати, що перший візит після пандемії іноземного лідера до України відбудеться 20-23 липня – це буде візит президентки Швейцарської Конфедерації Симонетти Зоммаруги. Це буде державний візит, який на такому рівні відбудеться вперше. Планується, що окрім Києва, вона також відвідає кілька регіонів України.

Влітку можливі ще один-два візити в Україну, але справжня активність почнеться восени, зокрема, і візити президента Володимира Зеленського за кордон. Знову ж таки, якщо дозволятиме пандемічна ситуація. Наразі працюємо з декількома країнами, і думаю, що у вересні-жовтні можуть бути здійснені декілька офіційних візитів.

- Чи готується в 2020 році візит президента в Брюссель для зустрічей з керівництвом ЄС і НАТО? З чим Україна буде виступати на віртуальному саміті Східного партнерства?

- В Брюсселі 18 червня планувався саміт Східного партнерства. Він відбудеться в режимі відеоконференції. Але що важливо – за участі не лише керівництва ЄС, керівництва шести держав Східного партнерства, але і всіх лідерів 27 держав-членів ЄС.

Україна – традиційний учасник Східного партнерства. Той учасник, який завжди прагне більшої динаміки у Східному партнерстві. Ми кажемо, що ми найамбітніша країна-учасник Східного партнерства. І тому хочемо, щоб захід пройшов не заради заходу, а досягнув конкретних результатів.

У нас є конкретні теми для обговорення. Одна з найбільш важливих, яким чином координувати зусилля членів ЄС і "східних партнерів" при реагуванні на пандемію. Як відомо, Україна надавала і гуманітарну допомогу певним членам ЄС, і свої транспортні літаки для доставки такої допомоги до інших країн ЄС. Ми мали позитивні приклади допомоги нашій країні від ЄС під час пандемії: EUR190 млн як гуманітарна допомога плюс EUR1,2 млрд макрофінансової допомоги. Все це ми маємо інституціалізувати, розуміючи, що подібні пандемії, на жаль, можуть повторитися.

Також на порядку денному нашого діалогу з ЄС залишаються стратегічні питання: перспектива членства для України, перспектива розширення доступу українських товарів до ринків ЄС і, звичайно, підтримка нашого суверенітету та територіальної цілісності. І про це говоритиме президент під час свого виступу на відеоконференції Східного партнерства.

- Зараз влада, можливо, стала менше говорити про важливість співпраці України з ЄС і НАТО, і у частини суспільства, для якої ці питання важливі, виникає відчуття, що влада може і менше робити для європейської і євроатлантичної інтеграції України. Наскільки виправдано таке відчуття? Як наповнити реальним змістом задекларований стратегічний курс України в ЄС і НАТО?

- Я відповім таким чином, що президент Зеленський – не про говорити, а про діяти.

Що стосується європейської інтеграції, то давайте згадаємо саміт Україна-ЄС в Києві, який відбувся в липні 2019 року, майже одразу після інаугурації нового президента. Тоді було багато думок, і в Україні, і в Брюсселі, що не варто його проводити, краще перенести його, адже попереду ще мали відбутися парламентські вибори. Але саме за наполяганням президента Зеленського саміт відбувся, він зафіксував ті досягнення у відносинах України та ЄС, які були на той час. І також окреслив перспективи, над якими ми зараз і працюємо.

- Чи може цього року відбутися саміт Україна-ЄС? І чого ми від нього можемо очікувати?

- Він точно відбудеться. І президент Європейської ради Шарль Мішель і президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн у своїх контактах з президентом Зеленським підтвердили, що 1 жовтня відбудеться саміт Україна-ЄС, до якого ми готуємося.

Яких результатів очікуємо? Першим я би назвав угоду про спільний авіаційний простір, що є довгограючою історією. Саме зараз час це питання вирішити та підписати угоду. Всім було відомо про проблему між Великобританією та Іспанією через статус аеропорту Гібралтар. З виходом Великобританії з ЄС ця проблема нівельована. Зараз тривають останні технічні переговори. Своє формулювання щодо статусу аеропорту має дати Іспанія. І у нас є конкретна мета, щоб під час саміту Україна-ЄС у жовтні ця угода нарешті була підписана. Завдяки їй наші авіакомпанії зможуть не лише збільшити кількість слотів на перельоти до країн ЄС, а й навіть виходити і на внутрішні ринки країн-членів ЄС. Аналогічно і авіакомпанії з ЄС – на ринок України. Це справедливо, це конкуренція, якої ми не маємо боятися.

Друге питання – це угода про так званий "промисловий безвіз". Ми свої зобов'язання щодо прийняття відповідного законодавства виконали, воно невдовзі почне працювати. Зараз м'яч на стороні ЄС. Оціночна місія попередньо мала приїхати в Україну в березні, але коронавірус дещо змінив плани. Ми наполягаємо під час усіх наших розмов, що це питання має залишатись на порядку денному. І тому до кінця року ми чекаємо оціночну місію. Безумовно, доступ української промислової продукції, надання відповідної сертифікації для неї дозволить нам виходити не лише на ринки ЄС, а і на ринки інших країн.

Третє важливе питання, про яке можемо говорити, це Європейська зелена угода (The European Green Deal), яка ставить амбітну мету для держав-членів ЄС до 2050 року перетворити Європу на екологічний континент. Україна тут не має пасти задніх, принаймні з огляду на те, які досягнення вона має в зеленій енергетиці. І в цьому нам потрібна допомога ЄС.

Ми можемо також згадати про цифрову інтеграцію з ЄС, інші питання. Деякі з них ми маємо завершити, деякі розпочаті вже за каденції чинного президента. Євроінтеграція – це тема, яка має бути спадковою, її не можна розпочати з нуля. Але головне, що сьогодні євроінтеграція – це вже не про зовнішню політику, це про внутрішню політику, про координацію зусиль, насамперед, органів виконавчої влади. До речі, хочу привітати нещодавнє призначення урядом віце-прем'єр-міністра з питань європейської інтеграції Ольги Стефанишиної. Я підтримую з нею діалог, ми регулярно обговорюємо координацію зусиль на євроінтеграційному напрямку. Адже свою частку має зробити і уряд України, і конкретні міністерства та відомства, і Верховна Рада.

- Що ми зараз робимо для збільшення квот на постачання української продукції до ЄС, та якої саме?

- Це питання регулює Угода про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема її складова, що стосується зони вільної торгівлі. І через п'ять років після набуття чинності цієї угоди ми маємо формально-юридичну можливість переглядати конкретні положення, зокрема, про відповідні квоти. Така можливість у нас настане з 1 січня 2021 року, але ми готуємося до цього вже зараз. Це важко, це непросто. М'яко кажучи, українську продукцію, яка є доволі якісною, не чекають з розпростертими обіймами на європейському ринку. Особливо аграрну продукцію. Та ви знаєте, що в певних галузях ми закріпилися і повністю використовуємо квоти. Нам вдається збільшувати певні квоти, реформувати певні частини угоди про асоціацію.

Безумовно, мова йде про весь спектр нашої якісної аграрної продукції. Це і курятина, і мед, і олія. Тут ми дійсно конкурентноспроможні. Але це не означає, що Україна буде замикатися лише на аграрних товарах. Наша промислова продукція не менш важлива, її також потрібно виводити на європейський ринок.

На жаль, зараз іноді ми стикаємося з протекціонізмом з боку Європейського союзу щодо своїх компаній, наприклад, в галузі металургії. Коли ми бачимо такі заходи протекціонізму, президент на це одразу реагує, порушуючи ці питання під час розмов з лідерами ЄС. Таким чином президент відстоює інтереси українського виробника на міжнародній арені.

До речі, не перший рік порушується тема, що саме Україна має робити для посилення торгівельно-економічної дипломатії, допомоги вітчизняному бізнесу за кордоном. Чую різні думки від різних міністерств про те, хто цим має займатися. На мою думку, тут не головне, як буде називатись структура, яка буде виконувати це завдання. Головне – чи маємо ми відповідних високоякісних фахівців. Якщо ми маємо відповідних людей в тих чи інших міністерствах, треба їх задіяти, надсилати їх за кордон. Якщо не маємо таких людей в системі держслужби, треба не боятися запрошувати їх з-поза системи. Але не для того, щоб вони працювали на конкретні компанії чи лобіювали їх, а щоб вони працювали на Україну. У світі існує безліч моделей, треба кращі з них застосовувати на практиці. Я вітаю ініціативи МЗС щодо посилення економізації зовнішньої політики. Адже пріоритет зовнішньої політики президента Зеленського – це економіка.

- Чи реально повністю імплементувати угоду про асоціацію з ЄС до 2025 року?

- Дата доволі амбітна. Але якщо не ставити собі амбітних дат, то ніколи не отримаєш позитивного результату. Ми вже на сьогодні відчуваємо, що певні розділи цієї угоди є трохи застарілими, адже переговори щодо неї починалися ще у далекому 2008 році, коли були зовсім інші обсяги торгівлі навіть між Україною та ЄС. Тому будемо ставити амбітні цілі.

Безумовно, угода про асоціацію ставить перед нами широку рамку. Але ми ніколи не говорили, що будемо зупинятися на цій угоді. Ми завжди чітко в Брюсселі говорили про нашу перспективу і нашу мету. Ще раз підкреслю, що європейська інтеграція – це пріоритет України. І знову ж таки, не лише зовнішньої політики. Дипломати свою вагому частину роботи вже зробили. Тепер справа за нашими урядовцями, спеціалістами, які мають відчути себе в Європейському союзі.

- Україна буде прагнути до надання їй Плану дій щодо членства в НАТО?

- В питаннях щодо НАТО знову-таки президент за те, щоб діяти, а не говорити. Можна сто разів, двісті разів сказати слово "ПДЧ" і вважати, що нам від цього буде наданий доступ. А можна просто пам'ятати про рішення Бухарестського саміту 2008 року, і наполегливо працювати.

І результатом такої роботи стало, наприклад, ухвалене НАТО рішення про приєднання України до програми Партнерства розширених можливостей. Це той статус, на який Україна вже давно заслуговувала, виходячи зі своїх практичних дій з альянсом. Ми єдина країна-партнер НАТО, яка брала участь в усіх миротворчих операціях альянсу, і бере участь сьогодні в операціях в Афганістані, у Косово, заявила про готовність надати своїх сили для операції в Іраку. Також наш підрозділ приєднався до сил швидкого реагування НАТО і готовий бути доступним за потреби.

Чому Україні не надали цей статус раніше, хоча говорили і просили дуже голосно, в тому числі й ті, хто продовжують незадоволено кричати сьогодні? Наприклад, чому не прийняли рішення у 2017 році, коли була підготовлена перша позитивна оцінка спроможності України стати учасником програми? Наведу лише одну вагому причину – тогочасна корупція в оборонній галузі України, зокрема у сфері закупівель. І чому позитивне рішення було прийнято саме за часів президента Зеленського? Відповідь цілком очевидна.

А щодо ПДЧ, то щорічна програма Україна-НАТО вже давно укладається у форматі ПДЧ, наприклад, цьогорічна національна програма – це документ обсягом близько 600 сторінок, і в ній визначено всі основні заходи реформування головних сфер. Ми чули зауваження деяких політиків, що занадто довго цього року готувалася програма. Насправді, проект програми було внесено в Офіс президента лише в цьому році, її відпрацьовували профільні департаменти спільно з Кабінетом міністрів, з урядовим офісом.

- Чого Україна очікує від головування Німеччини в ЄС з 1 липня 2020 року?

- Ми очікуємо багато позитивних зрушень для України під час головування Німеччини в ЄС. Ця країна є нашим партнером в багатьох вимірах, зокрема, в Нормандському форматі. Це питання буде проходити і крізь головування Німеччини в ЄС, оскільки нам дуже важлива підтримка ЄС у процесі врегулювання на Донбасі. Безумовно, роль Німеччини в Нормандському форматі дуже важлива. 2 червня відбувся візит представницької делегації України до ФРН. Це фактично був перший візит такого рівня в Німеччину після послаблення пандемії.

Під час головування Німеччини також відбудеться багато важливих подій на євроінтеграційному напрямку, в тому числі саміт Україна-ЄС. Важливо, щоб за півроку від віртуального саміту Східного партнерства до наступного саміту фізично в 2021 році були закладені підвалини для розвитку програми Східного партнерства саме в тому амбітному плані, якого ми прагнемо. І тут ми також розраховуємо на Німеччину.

Сподіваємося, що наш серйозний рівень двосторонньої економічної співпраці з Німеччиною також матиме відповідний вплив і на розширення економічної співпраці України з ЄС.

- Якщо повернутися до візиту української делегації в Берлін 2 червня, то з чим вона все ж таки туди їхала, і з чим повернулася? Що ми зрозуміли з цього візиту, і що він нам дав? Та чи відбудеться все-таки в 2020 році зустріч лідерів України, Франції, Німеччини та Росії в Нормандському форматі?

- Ми їхали туди, усвідомлюючи ситуацію після Паризького саміту в Нормандському форматі 9 грудня 2019 року. Більшість домовленостей того саміту не виконано. Позитивом, звісно, було взаємне звільнення утримуваних осіб, хоча принцип "всіх на всіх" ще не реалізований. Наші громадяни залишаються і в окупованому Донбасі, і в окупованому Криму, і на території Росії. Ми продовжуємо ці переговори. Не виконані домовленості щодо безумовного припинення вогню, щодо визначення нових ділянок розведення сил, щодо доступу гуманітарних організацій до окупованих територій. До того ж, нині закритий доступ СММ ОБСЄ на непідконтрольну територію.

Відповідно, ми відчули потребу скоординувати нашу позицію з німецькою стороною, яка є нашим партнером в Нормандському форматі і підтримує наші ініціативи. Ми обмінялися думками, як прискорити динаміку і в Мінському процесі, і в Нормандському форматі. Німецька сторона почула наші підходи, вона їх підтримала. Про це президенту Зеленському також повідомила канцлер ФРН Ангела Меркель у телефонній розмові, що відбулась 5 червня.

Берлін налаштований на проведення наступного саміту в Нормандському форматі, але знову ж таки, нікому не потрібен саміт заради саміту. Приїхати в Берлін чи зорганізувати відеоконференцію лідерів можна в будь-який момент. Але не для того, щоб зафіксувати відсутність результатів.

- А щодо позиції французької сторони?

- Звичайно, в Нормандському форматі не менш важливою є Франція. Тому 12 червня українська делегація в аналогічному складі відвідала Париж. Для нас дуже важливий діалог з президентом Макроном. До речі, ми говорили і про візит президента Макрона в Україну до кінця 2020 року. Він планувався на першу половину року, з об'єктивних причин був відкладений, але не скасований. І знаємо від французької сторони, що такий візит має відбутися.

- На тлі кризи через пандемію коронавірусу влада РФ активізувала зусилля по зняттю санкцій. Чи немає ризиків щодо продовження санкцій ЄС відносно РФ цього літа?

- Дійсно, зараз Росія намагається використовувати цей момент. Вона це робить на багатьох майданчиках. Традиційно кожні півроку, коли треба продовжувати секторальні санкції ЄС, Росія намагається інспірувати дискусію всередині ЄС. І саме Німеччина є тим локомотивом, яка постійно говорить про те, що доки не відновиться статус-кво, доки не знайдуть причини, чому ці санкції були продовжені (а, до речі, йдеться і про "кримські санкції", які продовжуються щороку), доти вони не мають бути зняті.

Росії не потрібно маніпулювати ситуацією. Якщо на Генасамблеї ООН вони говорять про зняття санкцій, то чому вони не підтримали ініціативу генсека ООН про всеохоплююче припинення вогню? Ми про це також неодноразово говорили. Але, на жаль, вогонь на Донбасі триває.

 - Якими ви бачите зараз пріоритети у відносинах України і США? Виділення військової допомоги як реакція на прогрес України в ключових інституційних реформах – це важливий сигнал?

- США є на сьогодні справжнім стратегічним партнером. Адже стратегічний партнер – той, який у скрутні для свого партнера часи приходить на допомогу, можливо, за рахунок якихось своїх ресурсів, і дійсно підставляє плече.

$250 млн військової допомоги, які на цей рік зафіксовані для України, - надзвичайно важливі. Це конкретні ресурси, виділені на те, щоб система оборони України стала ще більш міцною.

Якщо говорити про економіку, то нинішній рівень товарообігу між Україною і США близько $4 млрд, очевидно, має бути збільшений. Під час наших контактів з американськими партнерами ми говорили на різні теми, починаючи від енергетики, закінчуючи літакобудуванням. Україні є що запропонувати на американському ринку. Економічні відносити зі США мають стати не менш пріоритетними, ніж політична, військово-технічна підтримка, яка багато в чому допомогла України вистояти в найбільш важкі часи.

- Звичайно, дуже важливою є співпраця зі США в енергетичній сфері та забезпечення енергетичної незалежності України.

- Тристоронній меморандум, підписаний між Україною, США та Польщею у вересні 2019 року, не залишається на папері, він активно реалізовується. Ми активно говоримо з нашими польськими партнерами. Щоб отримувати американський LNG через польську інфраструктуру, повинна бути добудована відповідна інфраструктура.

До речі, США не єдиний постачальник LNG. Є Катар, який свого часу законтрактував певні обсяги з Польщею. Ми можемо говорити про певні обсяги катарського газу для України. Ми не повинні боятися грати на світових ринках. Ми – велика європейська держава. Світ вже давно не прив'язаний до трубопровідного газу. Маємо брати його там, де він дешевший і вигідніший для України. Енергетика – це та сфера, де ми маємо бути дуже гнучкими.

- Як і що Україні потрібно зробити, щоб не бути втягнутою в президентську передвиборчу кампанію в США, і уникнути можливих негативних наслідків?

- Дуже просто: тримати чітку витриману зовнішньополітичну лінію, яку весь цей рік тримає президент Зеленський. Двопартійна підтримка в США – це та основа, на якій завжди трималися українсько-американські відносини. Нам вдається витримувати цю лінію. І ми надалі будемо її дотримуватися.

Сьогодні у нас досвідчений посол в США Володимир Єльченко. Ми сподіваємося на швидке прибуття нового посла США в Україну після завершення усіх процедур щодо його призначення.

- Чи може відбутися в 2020 році візит президента Зеленського в Вашингтон? Він готується, планується?

- Знов таки, візит має бути, перше за все, наповнений економічною складовою, і має бути результативним. Ми не прив'язуємося до якоїсь конкретної дати. Нам важливо, щоб візит був наповнений. Контакти з американською стороною тривають на різних рівнях. Готуються до підписання відповідні угоди. Як тільки дозволить пандемічна ситуація в наших країнах, ми, безумовно, такий візит проведемо. Можливо, під час цього візиту президент Зеленський відвідає не лише столицю США Вашингтон, а і декілька штатів. Тобто це той комплексний важливий візит, який потрібно провести не для "галочки", а для позитивних результатів.

- Чи поїде президент в цьому році до Великої Британії, куди його в січні запрошував Борис Джонсон? На якому етапі підготовка нової угоди між Україною та Великою Британією, а також спрощення візового режиму для українців?

- Дійсно, у нас є запрошення від прем'єр-міністра Джонсона. Так само ми ведемо діалог з британською стороною щодо підготовки нової угоди, адже Британія залишила ЄС, і тепер наші відносини не регулюються угодою про асоціацією з ЄС. Велика Британія заздалегідь звернулася до України ще до виходу з ЄС, щоб розпочати перемовини по цій угоді.

На сьогодні ці переговори практично завершені. Залишилися декілька положень, що стосуються торгівельної частини, але вони важливі для нас. Ми маємо відстояти питання наших торгівельних квот. Ця угода в торгівельній частині буде, як мінімум, не гірша, а навіть – краща в деяких положеннях, ніж угода про асоціацію між Україною та ЄС. Обсяги торгівлі з Великою Британією, десь $2,5 млрд, можуть бути збільшені, і нашим товарам теж має бути місце на британському ринку.

Не менш важливою є і політична частина угоди. З цього питання навіть в умовах пандемії відбуваються відеоперемовини наших переговорних команд. Ця частина доволі амбітна. Ми хочемо говорити і про стратегічне партнерство, як закріплений в угоді факт, і про регулярні контакти, на найвищому рівні та на рівні відомств.

І, безумовно, спрощення візового режиму. У січні президент України схвалив указ про безвізовий режим для в'їзду громадян Великої Британії в Україну терміном на один рік. Ми подивимося, як це працює, і будемо далі говорити про перспективи. Але хотілося б взаємності, щоб наші громадяни також мали таку змогу. Розуміємо, що шлях це непростий, для цього потрібно виконати певне "домашнє завдання". Ми готові йти по моделі, яку ми колись пройшли з ЄС, скласти план, дорожню карту, і зрештою, отримати таку перспективу. Важливо, щоб вже сьогодні почалась конкретна робота з отримання "безвізу" для українців до Великої Британії.

- Коли Україна може отримати безвізовий режим з Канадою?

- У Канади не менш суворі вимоги до країн, які могли б отримати безвізовий режим. Це не лише суто міграційні вимоги чи по лінії безпечності документів. До речі, тут діалог між нашими відомствами ведеться. Ми готові надати інформацію, яким чином у нас виготовляються паспорти, яким є їх рівень захисту, яким є порядок надання громадянства України для третіх осіб.

Та зважаючи на розмір української діаспори в Канаді, яке живе, працює і впливає на рішення в Канаді, на те, що наші народи дружні та близькі, ми маємо всі підстави сподіватися, що позитивні зрушення будуть. Тим більше, в останній розмові, що відбулась 15 червня, прем`єр-міністр Канади Джастін Трюдо погодився з президентом Володимиром Зеленським, що треба працювати над переглядом візового режиму для України для його спрощення.

- Раніше вами було анонсовано азійське турне президента після завершення пандемії. Коли воно може відбутися, і які країни охопить?

- Президент Зеленський вже активно працює на азійському напрямку. Наприклад, торік у жовтні відбувся візит президента до Японії на інтронізацію нового імператора. Тоді відбулася розмова з прем'єр-міністром Японії Сіндзо Абе, яка тривала втричі довше запланованого. І ми окреслили конкретні економічні перспективи нашої співпраці. Безумовно, важлива і політична підтримка Японії.

Але якщо йдеться про турне, а це, як правило, декілька країн, то ми, очевидно, говоритимемо і про інші країни регіону Південно-Східної Азії. Це, наприклад, Південна Корея. 10 квітня відбулася розмова двох президентів, і одразу після цього Корея швидко надала нам гуманітарну допомогу шляхом постачання ПЛР-тестів високої якості. Ми говоримо про те, що до кінця цього року можливим є візит президента Зеленського в Південну Корею. Він може бути поєднаний, наприклад, з візитом до В'єтнаму або Таїланду. Знову таки, роблячи застереження щодо ситуації з пандемією, є така ініціатива здійснити азійське турне до кінця цього року.

Якщо ми говоримо про Близький Схід, то президент постійно в діалозі зі спадкоємним принцом ОАЕ. Ця країна надала нам великий обсяг гуманітарної допомоги, високоякісного обладнання для боротьби з COVID-19. Нещодавно також відбулася розмова президента з еміром Катару.

Арабські країни – це перш за все інвестиції в інфраструктуру України. Мова і про дороги, і про медичну інфраструктуру. Ми готові та зацікавлені в інвестиціях з арабських країн у наші лікарні, госпіталі. Від нас відповідні проекти вже подані. Щодо взаємних візитів, то вони мають бути здійснені тоді, коли вже будуть готові до підписання конкретні проекти.

На жаль, з об'єктивних причин була перенесена на наступний рік Всесвітня виставка "Експо-2020 " в Дубаї. Там має бути вперше побудований повноцінний окремий український павільйон. Це імідж України, обличчя країни. Сподіваємося, що виставка відбудеться в 2021 році, і національний день України на ній відвідає президент.

- Чи можна сказати, що зараз відносини України з такими країнами, як Туреччина та Ізраїль, виходять на рівень серйозного стратегічного партнерства?

- З Туреччиною у нас діє Стратегічна рада високого рівня, яка відбувається щороку на рівні президентів. Цього року вона відбулася в лютому в Києві. Були досягнуті дуже важливі домовленості: від військово-технічного співробітництва до таких важливих проектів як, наприклад, побудова житла для переселенців-кримських татар у Херсонській області. Цей проект дуже активно реалізується, незважаючи на пандемію.

Про політичну підтримку Туреччини можна говорити годинами, наскільки вона важлива для України на багатьох майданчиках, наскільки важливий діалог Реджепа Таїпа Ердогана з іншими лідерами, і роль Туреччини у звільненні політично утримуваних осіб, кримських татар зокрема.

Що стосується Ізраїлю, то це не лише місце, де проживає численна українська діаспора. Це перш за все, наш економічний партнер. Для Ізраїлю Україна – надійний постачальник аграрної продукції, що допомагає забезпечувати продовольчу безпеку. Для нас Ізраїль – це надійний партнер і у військово-технічному співробітництві, і у наукомістких галузях, наприклад, IT.

- Чи відбудеться анонсоване також на 2020 рік турне президента Зеленського по країнах Південної Америки?

- Навряд чи це відбудеться у нинішньому році. Але якщо говорити про конкретні країни, то у нас чудовий діалог з Бразилією. З президентом Бразилії Жаіром Болсонару у президента Зеленського була зустріч у жовтні 2019 року. Говорили про конкретні проекти співпраці і в авіабудуванні, і в аграрній, і в інших сферах. Можемо говорити про Бразилію як базову країну для майбутнього латиноамериканського турне, яке очевидно вже будемо планувати на 2021 рік.

- Президент Зеленський в нещодавній розмові з президентом Азербайджану Алієвим виступив за те, щоб вдихнути нове життя в ГУАМ. У чому конкретно це може полягати?

- Дійсно, така ідея прозвучала від президента України під час останньої розмови двох лідерів. Наше головування в ГУАМ закінчилося торік, в цьому році його перебрав Азербайджан. Україна під час свого головування реалізувала кілька ініціатив, був проведений саміт на рівні прем'єр-міністрів у Києві, було кілька економічних ініціатив. Ми хотіли б, щоб ця динаміка не була втрачена.

ГУАМ – це зараз передусім про економіку. Це логістика, це наш альтернативний маршрут постачання з Азії до Європи через країни-члени ГУАМ. І це вже діє. Тому реанімувати ГУАМ ми можемо лише шляхом того, щоб вдихнути в нього нове економічне життя.

Якщо ми говоримо про транспортні перевезення, то треба вирішити кілька питань. Наприклад, щодо наскрізного тарифу, щоб це було вигідно бізнесу. Очевидно, що "плече" транспорту доволі довге. Але вже сьогодні контейнерні поїзди, з Китаю до України і далі до країн ЄС, проходять за 15 днів.

Ми відчули розуміння азербайджанської сторони. З нашого боку, ми готові надавати підтримку. В Україні розташована штаб-квартира ГУАМ. Так, це амбітний проект, який давно почався, він переживав різні етапи свого розвитку. Зараз є шанс для тих країн, яким це цікаво, його реанімувати.

- Для плідної співпраці з усіма вищезазначеними країнами все-таки дуже важливі посли. За президента Зеленського вже відбулася ротація великої частини дипломатичного корпусу. Де і коли ще можна очікувати зміну і призначення нових послів?

- Нещодавно відбулася зміна посла у Франції. Зрозуміло, що це дуже важлива для нас країна. Будуть змінені посли ще в кількох європейських країнах. Потрібно вдихнути нову динаміку у двосторонні відносини. І президент буде виходити з цього, добираючи кадри. Процес зміни послів інколи може затягуватися, адже кандидатура, наприклад, має отримати агреман та пройти усі процедури. Зараз цей процес трохи сповільнений через коронавірус. Але до кінця літа ми маємо отримати кількох нових послів в країнах Європи.

В деяких країнах Близького Сходу вже досить довго працюють наші посли. Там також потрібна нова динаміка. В Азії вже декілька послів було змінено: є новий посол в Японії, працює новий посол у Китаї, який вже встиг себе проявити під час коронавірусу. Очікуються і вже на розгляді у президента нові кандидатури послів в Індонезії та В'єтнамі. Також буде ротація в Африці, в тих посольствах, де є вакансії.

Думаю, що до кінця літа ми більшою мірою оновимо дипломатичний склад. І цього року обов’язково відбудеться традиційна нарада президента з дипломатичним корпусом України. Наші посли зустрінуться і з президентом, і з прем'єр-міністром, і з головою Верховної Ради. В планах є відвідання одного з регіонів України. Щоб відчути життя, отримати завдання від президента України, отримати економічні настанови та діяти.