16:47 08.10.2020

Зараз на одного пацієнта з COVID-19 витрачається в середньому 20 тис.грн, не враховуючи грошей від місцевої влади - голова НСЗУ

19 хв читати
Зараз на одного пацієнта з COVID-19 витрачається в середньому 20 тис.грн, не враховуючи грошей від місцевої влади - голова НСЗУ

В ексклюзивному інтерв'ю агентству "Інтерфакс-Україна" в.о. голови Національної служби здоров'я України (НСЗУ) Андрій Віленський розповів про готовність медичної системи до COVID-19


- Чи вистачає ресурсів для боротьби з COVID-19?

- Хочу нагадати, що Національна служба здоров’я України запропонувала схему використання ресурсів, які є в сфері охорони здоров’я, для того, щоб ліквідувати наслідки пандемії, маючи той госпітальний сектор, обладнання в лікарнях і персонал, який був на момент кінця березня-початку квітня. Під час контрактування в березні цього року був проведений своєрідний аудит закладів охорони здоров’я. 


 - Що значить своєрідний?

- Це не був аудит в розумінні юридичному, тому ми говоримо, що це "своєрідний" аудит. Ми аналізували заклади охорони здоров’я на предмет наявності ресурсів. Коли заклад подавав нам пропозицію для контрактування, він повинен був вказати певну обов’язкову інформацію: перелік посад лікарів, скільки всіх лікарів, яке обладнання, тому що під різні пакети послуг різні й вимоги. Тож ми взяли ті дані, які були у нас на кінець березня-початку квітня, і побачили, які ресурси є в сфері охорони здоров’я. Ми розуміли, що для боротьби з COVID-19 обов'язково повинна бути інтенсивна терапія з лікарем-анестезіологом для того, щоб надати медичну допомогу пацієнту при ускладненнях. За підсумком цього аналізу ми відібрали більше, ніж 200 лікарень, які могли бути задіяні, в Україні для того, щоб госпіталізувати пацієнта з COVID, це так звані лікарні першої хвилі. Але хочу підкреслити, що ми пропонували не включати до цього переліку обласні лікарні.


- Чому?

- Тому що, обласна лікарня повинна забезпечити виконання основної медичної функції на території регіону. Як правило, обласна - це найпотужніша лікарня в регіоні з найбільшим спектром медичних послуг. Треба розуміти, що під час епідемії не зупинилося надання іншої медичної допомоги: є пологи, є інфаркти, є операції. І власне для того, щоб забезпечити якісне надання такої допомоги, ми не рекомендували включати до ковидних лікарень обласні лікарні.

Ми пропонували застосовувати два принципи. Перший принцип - це розподіл потоків пацієнтів для того, щоб зменшити ризик інфікування тих пацієнтів, які перебувають у стаціонарах і не мають коронавірусу, і зменшити ризик інфікування персоналу. Другий принцип - це концентрація ресурсів. Ми розуміємо, що коли ресурсів недостатньо, треба сконцентрувати лікарів, обладнання, кошти в лікарнях, щоб ефективно використовувати їх.

Ще обов’язкова умова для ковидної лікарні, це можливість надати медичну допомогу пацієнту з COVID-ом будь-якої тяжкості перебігу захворювання. Для цього потрібен анестезіолог і вся команда лікарів.


- Як розраховується тариф?

- Для підписання контракту на стаціонарне лікування COVID-19 заклад повинен створити, мінімум, чотири медичних команди. В такі команди входять 12 осіб, тобто заклад повинен виділити, мінімум, 48 медичних працівників. Ці співробітники займаються виключно ковидом. Вони не можуть надавати допомогу іншим пацієнтам. Так ми розділяємо потоки пацієнтів.

Тож тариф передбачає оплату праці саме цьому персоналу в розмірі до 300% і забезпечення лікарськими засобами і медичними виробами, які потрібні для надання медичної допомоги пацієнту без урахування тих ліків, які МОЗ закуповує централізовано. Таким чином на кожну команду, стартово виділялося 498 тисяч гривень. Це так звані виплати "за готовність", які були в перший місяць. 


- Якщо в закладі чотири команди, то загалом на лікарню заходило близько 2 млн грн?

- Так, якщо чотири команди, то це відповідно 2 млн грн. Ці кошти покривають всі видатки, які були пов’язані з готовністю закладу надати допомогу пацієнтам і відповідно на оплату праці цього персоналу. Розрахункова кількість пацієнтів на одну команду була 20 пацієнтів. Таким чином було розраховано модель, як повинна надаватися ця медична допомога.


- Зараз ці норми - 20 пацієнтів для команди, виконуються?

- Зараз ці норми виконуються по-різному. Тобто, в середньому в серпні місяці на одну команду припадало 14 пацієнтів. Однак, в наступних областях навантаження на команду в серпні було більше рекомендованого: Одеська – 55 пацієнтів на одну команду на місяць (найбільше в Одеській міській інфекційній лікарні – 149 пацієнтів на одну команду на місяць), Хмельницька – 25 пацієнтів, Львівська – 24 пацієнти, Івано-Франківська – 23 пацієнти, Харківська – 23 пацієнти, м. Київ – 23 пацієнти, Закарпатська – 21 пацієнт. 

Тож лікарня в перший місяць отримувала 498 тис. грн на команду і додатково 171 тис. грн додатково на кожен апарат ШВЛ. Як правило, щонайменше на ковидну лікарню передбачалося чотири ШВЛ, але могло бути більше (тобто додатково за чотири ШВЛ лікарня отримувала 684 тис. грн - ІФ). Ця сума була видана наперед.

Чим більше апаратів, тим, відповідно, більше послуг. Все це стосується виплат за перший місяць, за те, щоб заклад був готовий, щоб міг платити заробітну плату і закупити необхідні медикаменти, необхідні матеріали.

Далі кожного місяця виплати залежали від того, як заклад завантажений, як завантажена інтенсивна терапія. Як правило, ця сума менша, тому що вона була розрахована під оптимально максимальне завантаження.


- Це саме тому багато лікарень говорили, що в другий місяць роботи по COVID-19 вони отримали менше?

- Ні. Так відбулося тому, що насправді показники завантаження відхилялися. Наприклад, в середньому по Україні навантаження на одну бригаду було не 20, як розраховувалося, а фактично було 15 пацієнтів. 


- Це на початку епідемії, а зараз скільки?

- Зараз ми збираємо інформацію за вересень. Ми розуміємо, що статистика може вирости по деяких регіонах, але ми бачимо, що в різних регіонах навантаження є абсолютно різним. Більше того, в різних лікарнях воно є різним. Тобто може бути таке, що в одній лікарні навантаження 40 пацієнтів на одну команду, а поруч лікарня, яка має 10 пацієнтів, або менше. Тобто розробка правил і маршрутизації пацієнтів, це завдання, так би мовити, Міністерства охорони здоров’я і НСЗУ. А те, як ці правила працюються, як ці правила виконують на території регіону або лікарні, за це відповідає місцева влада, переважно, обласна.


- Як загалом по Україні в регіонах дотримуються правил и рекомендацій МОЗу та НСЗУ?

- Скажу так: на місцях загалом не зовсім дотримуються цих рекомендацій. Чому? Тому що, як правило, не зважають на встановлені розрахункові показники. Ми комунікуємо із обласними державними адміністраціями, з департаментами охорони і з закладами охорони здоров’я. Ми попереджаємо їх: будь ласка, розподіляйте навантаження на заклади охорони здоров’я рівномірно, не має бути такого, що один заклад перевантажений. Це, по-перше, знижує якість надання медичної допомоги пацієнтам. По-друге, це виснажує медичний персонал. З іншого боку, недозавантажений заклад охорони здоров’я не отримує кошти, хоча медперсонал перебуває в стані готовності, він не отримує заробітну плату, на яку вони могли б претендувати. Це також демотивує медичний персонал.


- Тобто, якщо заклад недозавантажений, то медичний персонал не отримує ті 300%?

- Вони отримують менші кошти.


- Тобто, закладу вигідніше, щоб пацієнтів було більше?

- Вигідніше, щоб пацієнтів було більше, але пацієнтів повинно бути, умовно, не більше 20 на бригаду, для того, щоб працювати було комфортно. І ресурси для цього є.

Окрім того, дуже важливо розуміти, що заклад іноді виділяє ресурс з загального ресурсу лікарні і віддає на те, щоб надавати медичну допомогу пацієнтам з COVID-19. Але часто він паралельно не може забезпечити надання медичної допомоги пацієнтам за своєю основною функцією. Наша порада і порада ВООЗ полягала в тому, щоби ковідні заклади були повністю перепрофільовані під COVID. Тоді це було б раціонально. Але в реальності в Україні цього не відбувається. За даними вересня загальний ліжковий фонд ковідних лікарень склав 85,8 тисяч ліжок, з них в цих лікарнях безпосередньо під COVID було виділено 26 тисяч ліжок, тобто, трохи менше третини (30,3%). Отже лікарня продовжує виконувати свою основну функцію і розподіляє медичний персонал між пацієнтами з COVID, і пацієнтами, які лікуються з іншими захворюваннями. Це, звичайно, спричинює і перевантаження персоналу, і додаткові ризики для інфікування. На сьогоднішній день в Україні лише 19 закладів повністю перепрофільовані під лікування пацієнтів з коронавірусною хворобою: Дніпропетровська область – 3, Донецька область – 1, Запорізька – 1, Київська – 1, м Київ – 1, Миколаївська – 4, Одеська – 1, Полтавська – 1, Сумська – 1, Харківська – 3, Херсонська – 1, Хмельницька – 1. Найбільша частка перепрофільованих ліжок у Хмельницькій (65%), Миколаївській (62%) та Одеській областях (56%), а найменше у Луганській області – всього 8%. 


- А в "червоних" регіонах як? Наприклад, в Тернопільській області?

- В тих областях, яких немає в цьому переліку, ковидні лікарні працюють і як звичайні лікарні, і як лікарні під COVID. Зрозуміло, що це не досить раціонально і є дуже ризикованою практикою.


- Як з цим боротися?

- Я хочу сказати, що в кожного стейкхолдера, в кожного активного учасника є свої повноваження. НСЗУ розробляє пропозиції, як сплачувати за ці послуги, тарифи і таке інше. Але це правила. Дотримання правил і виконання правил, раціональний перерозподіл ресурсів і створення власне маршрутів пацієнтів на території регіону, тобто, рішення, куди який пацієнт має їхати, в яку лікарню і коли, а також план розгортання ліжок - це все справа місцевої влади. Виконання правил залежить від того рівня менеджменту, який є на місцях. Наприклад, ми бачили в серпні дуже різне завантаження ліжок. Так, в Одеській області було більше двох пацієнтів на одному COVID-ному ліжку, в Київській області - менше одного при середньому терміні перебування пацієнта в лікарні 11 днів. Тобто в Київській області ліжко працювало протягом, приблизно, 10 днів на місяць, а близько 20 днів стояло порожнім. Тобто були виділені лікарні, в яких ліжка не працювали.

Так само відбувалося в різних лікарнях в одному регіоні: одна лікарня могла бути переповнена, а інша лікарня, яка стояла поруч - не заповнена. Звичайно з центрального рівня ми щоденно не можемо моніторити, як це відбувалося, і приймати рішення за місцеву владу. Це вони повинні в щоденному режимі розуміти, куди ідуть пацієнти, в які лікарні. Якщо вони бачать, що лікарня наближається до свого порогу оптимальних можливостей, вони повинні ці потоки переключати на інші лікарні. Або якщо в регіоні вже зайнято 50% ліжок, які виділені під COVID, тоді місцева влада має ініціювати розширення переліку лікарень. І, власне, тоді нова лікарня потрапляє до переліку МОЗу, і НСЗУ укладає з нею договір.


- Чому визначений цей показник – 50%?

- Показник 50% визначений для того, щоби у регіону був час на укладання договору, на отримання коштів і підготовку. І дуже важливо тут розуміти таку річ: оскільки ковидна лікарня повинна відповідати умовам, ми радимо обласним державним адміністраціям перед тим, як вони подають пропозицію про включення тієї чи іншої лікарні, проводити її аудит, тобто перевіряти, що в ній є.


- Чому на початку епідемії деякі лікарні проявляли ініціативу і госпіталізували пацієнтів з COVID не маючи контракту з НСЗУ?

- Лікарні можуть боротися за ці пакети COVID-ні, госпіталізувати ковидних пацієнтів і лікувати, не маючи договору. Такі випадки ми бачимо. Але ще раз ми наполягаємо на тому, що лікарня повинна відповідати вимогам, тому що НСЗУ укладає договори в інтересах пацієнтів.


- Що робили ті лікарні, які на початку епідемії не були виділені під COVID, але почали лікувати таких пацієнтів? Вони отримали разово гроші, чи потім уклали контракт на лікування COVID-19?

- У нас є два пакети послуг. Перший пакет послуг - це лікарні, які надають стаціонарну допомогу і відповідають вимогам. А є ті лікарні, які вимогам не відповідали, відповідно вони отримали гроші за те, що вони надавали допомогу попутно, далі договір з ними не було укладено і COVID-пацієнти були перенаправлені в ті лікарні, де вимоги виконувалися.


- Цього року значні зміни відбулися на фармацевтичному ринку, бо почався, карантин, планові госпіталізації зупинилися, лікарні закрилися, тому роздрібний фармринок впав взагалі. Чи ви бачили цей спад по обсягу надання медичних послуг з початком карантину? Скільки недоотримали хірургічні, онкологічні лікарні за медичні послуги?

- Ми бачимо, що у деяких лікарнях різниця між запланованим обсягом і фактичним обсягом наданих послуг була в десятки відсотків, в деяких лікарнях ця різниця була в рази. До епідемії ці лікарні переважно приймали пацієнтів на планове лікування. Тому, розуміючи, що ми не можемо чітко спрогнозувати, як буде повертатися епідемія коронавірусу в Україні, було прийняте рішення забезпечити цим лікарням стале фінансування за стаціонарним хірургічним і терапевтичним пакетом. Тобто ми не ввели формулу комбінованої оплати, яка до епідемії планувалася на перший рік реформи. Ця формула передбачала, що частину фінансування лікарні отримують з глобального бюджету, а частину – як сплату за пролікований випадок.

Кінцева формула, до якої поступово ми повинні були йти протягом перших місяців реформи, передбачала фінансування 40х60%. Але з початком епідемії ми прийняли рішення забезпечити стале фінансування лікарень і 100% сплачувати їм без врахування оплати за пролікований випадок. Тобто, навіть якщо пацієнтів в лікарні не було, держава сплачувала їм кошти. Це робилося для того, щоби лікарні перебували в стані готовності, щоб медичний персонал був на своїх місцях, щоб працювала інфраструктура. Зараз ця формула працює і лікарні отримують 100% фінансування.


- Чи будете ви переходити на ту формулу, яка планувалася на початок реформи? Чи відмовилися від неї?

- Ні, не відмовилися, будемо переходити пізніше.

Що ж стосується лікарських засобів, то коли ми аналізували Полтавський пілот, ми зробили дослідження лікарських призначень в стаціонарах. І ми виявили, що 50% лікарських призначень - це були ліки з недоведеною ефективністю. Тобто український фармринок дещо деформований, і багато з тих лікарських засобів, які призначаються пацієнтам, не мають доведеної ефективності, в яких насправді немає потреби. Тож звісно, що коли стало менше пацієнтів, цей ринок впав.

Що ж стосується лікування коронавірусу, то воно відбувається виключно в межах протоколу, який включає те, що потрібно пацієнту. Це також могло вплинути на роздрібний фармринок.


- Ви перевіряєте забезпеченість ліками ковидних лікарень?

- Звичайно. Ми перевіряємо їх на підставі тих звернень, які йдуть від пацієнтів, якщо щось відбувається не так. Також були здійснені виїзні перевірки групами, які були створені за наказом міністра охорони здоров'я, в ту групу входили фахівці МОЗу, НСЗУ, експерти.


- Скільки лікарень перевірили ці групи?

- Декілька десятків лікарень було перевірено, але, власне, цей аналіз дав нам розуміння того, що відбувається на сьогоднішній день.


- Ці перевірки вже закінчилися чи ще тривають?

- Зараз вони закінчилися, але періодично вони будуть проводитися, щоб ми тримали руку на пульсі. Ми розуміємо, що відбувається в лікарнях. Ми побачили ті моделі, які застосовує медичний персонал для лікування. Побачили, як вони виконують протоколи, як працюють з засобами індивідуального захисту. І під час цих перевірок вже на місці давалися рекомендації.


- А як персонал виконує ці рекомендації? Чи він дотримується чи не дотримується?

- Ті лікарні, які були давно включені в перелік лікарень, які надають допомогу пацієнтам з COVID, більш чітко працюють. Зрозуміло, що для того, щоб лікарня напрацювала якусь експертизу, потрібен час.


- А були за цей час якісь санкції, певні порушення?

- Дуже обережно ставимося до інструменту санкцій в цих умовах, розуміючи, що заручниками цих санкцій можуть стати пацієнти і лікарі. Тому наша роль більше консультативно-дорадча. Ми радимо, як краще зробити, щоб було менше порушень і більшою допомога пацієнтам.

Ми реагуємо на ті звернення, які йдуть від пацієнтів. Ми розуміємо, що є зовсім різні кейси, однак загалом потрібно дивитися на показники смертності. Якщо ми говоримо про ефективність системи охорони здоров’я, то треба оцінювати саме об’єктивні показники, а не окремі випадки. Окремі випадки завжди будуть різними. Я хочу сказати, що на сьогоднішній день загалом система охорони здоров’я України виконує свою функцію з надання медичної допомоги пацієнтам з COVID-19.


- Можна сказати, що ситуація з COVID заморозила чи зупинила реформування?

- Я не можу погодитися з такою тезою. Навпаки, епідемія показала, наскільки інструмент “сплата за договором” є більш ефективним, ніж коли ми просто фінансуємо систему охорони здоров’я.


- Чому?

- Тому що, по-перше, ми можемо швидко перерозподілити ресурси, гроші і спрямувати їх туди, де вони дійсно потрібні сьогодні. По-друге, ми за договором можемо проконтролювати, як ці ресурси використовуються. До реформи такої можливості не було. І зараз ми можемо внести відповідні корекції. Тобто інструмент , який є зараз у НСЗУ, показав свою ефективність. Це стосується і COVID-19: як госпітального сектору та заборів матеріалів мобільними бригадами, так і екстреної медичної допомоги. 


- Повернемося до COVID-19. Наскільки система забезпечена мобільними бригадами? Як вони працюють? Чому треба доводити необхідність збільшення їх чисельності?

- Мобільні бригади також працюють за певними правилами: є розрахунки, за якими вони створюються, скільки мобільних бригад може бути в регіоні. Якщо в регіоні кількість заборів біоматеріалу на місяць на одну мобільну бригаду менше, ніж 150, ми не відриваємо мобільну бригаду, бо це буде нераціональне витрачання коштів. Мобільна бригада отримує 50 тис. грн на місяць, та вона має виконувати норму забору матеріалу. Якщо вона не проводить забору зразків, ми використовуємо понижувальний коефіцієнт. Норматив 150 заборів на одну мобільну бригаду, і якщо вона взяла менше тестів, то менше і грошей отримає.


- Чи впливає на кількість мобільних бригад потужність лабораторій?

- Зв’язку немає. Мобільна бригада повинна забрати матеріал і передати до лабораторії.

Вона не робить досліджень, а лише забезпечує, так би мовити, безпечне тестування, щоби людина з підозрою на COVID-19 не очікувала в чергах у медичному закладі. Тариф на роботу мобільної бригади є достатньо справедливим. Він покриває заробітну плату персоналу і ті матеріали, які використовуються, якщо ті не закуповує за централізованим принципом МОЗ. Але насправді ми бачимо, що мобільні бригади в регіонах працюють дуже по-різному. Є регіони, де мобільні бригади працюють з перевантаженням - них більше, ніж 300 пацієнтів на місяць. Це, наприклад, місто Київ.

Тому якщо норма перевищена, то місцевий департамент охорони здоров’я повинен виходити з пропозицією збільшити перелік мобільних бригад, і тоді ми укладаємо договір з відповідним закладом охорони здоров’я.


- У яких випадках вони можуть не виходити з такою пропозицією?

- Це питання до управління на місцях, про що ми вже говорили.


- Як загалом історія з COVID-19 вплинула на роботу "нековідних" лікарень? Чи зросте після закінчення епідемії кількість операцій, обстежень, які були відкладені зараз?

- Ми розуміємо, що COVID дуже вплинув на роботу у сфері охорони здоров’я. Наскільки він вплинув на показники здоров’я населення, показники смертності та інші показники, наразі сказати ще важко. Втім ми можемо сказати одне: українська система охорони здоров’я вийде з цієї ситуації сильнішою. COVID змусив дооснастити лікарні, перенавчити, перерозподілити медичний персонал. Лікарі отримали досвід роботи з пацієнтами, тобто вони теж навчалися. І ми розуміємо, що трансформація відбувається.

Ми бачимо, що призупиняється план медичних втручань в тих регіонах, де підвищується рівень захворюваності. Тому, безперечно, буде відкладений попит на ці медичні послуги, приміром на ендоскопічні дослідження. Але на сьогодні ми не бачимо збільшення показників смертності 2020 року порівняно із показниками 2019-го. Хочу сказати, що за перше півріччя поточного року загальний показник смертності в Україні вперше за 20 років є меншим за 700 на 100 тис. населення. Хоча зрозуміло, що за такий період - шість місяців - не варто робити оцінок. Подивимося на показники за увесь рік.


- Вистачає грошей, наприклад, по інфарктах?

- По інфарктах грошей вистачає. Майже 40 тис. пацієнтів з інфарктом та інсультом отримали медичну допомогу за Програмою медгарантій з 1 квітня. До того ж ми розуміємо, що суттєво змінилися маршрути пацієнтів.


- Як саме?

- Сьогодні більшість пацієнтів, які мають інфаркт та інсульт, потрапляють до закладів охорони здоров’я, що мають відповідний договір. У нас є 65 закладів по інфарктах і 192 по інсульту. Для порівняння, в 2019 році кількість закладів, які надавали медичну допомогу пацієнтам з інфарктом чи інсультом була значно більшою, понад 500 та 700 закладів відповідно. Але контракт отримали тільки ті заклади, які відповідали вимогам, мали персонал і обладнання. Тому пацієнти переважно зараз ідуть туди, де все це є. І це добре, бо вони отримують вищий рівень медичної допомоги, ніж це було раніше.

Відбулися певні зміни і в маршрутах пацієнтів, які потрапляють на пологи. Зараз ми маємо 398 лікарень, що уклали з нами відповідний договір. У 2019 році їх було більше 500. Не мають з нами договору переважно малопотужні заклади, які обслуговували малу кількість пологів. Зрозуміло, що в багатьох випадках народження дітей у таких закладах є небезпечним.


- Це про них говорили, що під час реформи "позакривали медзаклади і пологові будинки"?

- У світі є абсолютно чіткий підхід до того, як повинен працювати пологовий будинок. Є певна межа кількості пологів, нижче якої заклад не може надавати допомогу. Для кожної країни є різні виміри. Зокрема у Португалії нижня межа для лікарні - 1000 пологів на рік. І відтоді, як ввели цю норму, в Португалії показники дитячої смертності зменшилися майже вдвічі.


- А як у нас?

- Дитяча смертність за останні 10 років не збільшується, тому що у нас застосовується виходжування новонароджених недоношених. Ми цього року не встановлювали мінімальний поріг кількості пологів, однак, напевно, ми це зробимо. Ми висунули чіткі вимоги до пологових лікарень щодо наявності персоналу і щодо планів, а також мінімальні вимоги відповідності стандартам надання медичної допомоги. І виявилося, що деяка кількість закладів – а це десятки закладів - не відповідала вимогам. Відповідно, вони не змогли укласти договір.


- Як ви бачите розвиток спеціалізованих закладів, зокрема інфекційних стаціонарів? Чи насправді якби у нас було багато інфекційних стаціонарів, то ми б не отримали епідемію COVID-19? Чи будуть вони відкриватися і чи буде НСЗУ формувати якийсь окремий інфекційний пакет, а не як зараз - лікування інфекційних хвороб в рамках загального терапевтичного пакету?

- Ми у 2021 році пропонуємо застосувати новий пакет для інфекційних закладів. Тобто заклад повинен відповідати певним вимогам і перебувати в стані готовності, і за готовність ми будемо сплачувати їм кошти. Таким чином, якщо буде підвищуватися поріг захворюваності, ми зможемо використати ресурс, який можна дуже швидко увімкнути, і цей заклад забезпечуватиме надання медичної допомоги.


- Йдеться про якесь перепрофілювання?

- Звичайно. Коли ми говоримо про ефективне витрачання ресурсів, ми повинні думати про те, що грошей завжди буде мало. Тобто просто тримати інфекційні стаціонари, які будуть стояти порожні, тримати там персонал, який не працює, держава не може собі дозволити. Натомість вона може дозволити собі виділити додаткові кошти тим закладам, які працюють сьогодні і за потреби будуть готові перепрофілюватися, чи в яких є інфекційні ліжка і які зможуть розширити їх кількість - вони будуть мати відповідні медикаменти, персонал.


- Як ви ставитеся до того, що зараз приватні клініки відкривають "ковідні" стаціонари? Чи можна порівнювати вартість лікування COVID-19 у приватному і державному закладах?

- Чесно кажучи, я не володію інформацією по всій Україні, які гроші приватні клініки беруть за лікування пацієнтів з COVID, але можу сказати, що ми бачимо, що в наших закладах охорони здоров’я у середньому на одного пацієнта з COVID було виділено від 40 тис. грн у перший місяць, коли ми зрозуміли, що треба законтрактувати заклади. Зараз на одного пацієнта витрачається в середньому 20 тис. грн, не враховуючи коштів, які заклади отримали від місцевої влади.


- Тобто лікування COVID коштує 20 тис. грн?

- Це ті кошти, які держава зараз витрачає на лікування одного пацієнта у стаціонарі. Тарифом передбачено, що середні витрати на добу на забезпечення медикаментами та розхідними матеріалами можуть складати 5000 гривень на одного пацієнта, який перебуває у відділенні інтенсивної терапії в умовах стаціонару, і 900 грн - на пацієнта, який перебуває в палаті неінтесивного відділення.

Текст: Анна Левченко

ЩЕ ЗА ТЕМОЮ

РЕКЛАМА

ОСТАННЄ

аirBaltic негайно розпочне польоти, як тільки повітряний простір України буде відкрито, – Мартін Гаусс

Сподіваємося обрати нових суддів ВАКС до кінця цього року, можливі зв'язки з державою-агресором перевіряємо прискіпливо – суддя ВАКС, член ВККС Коліуш

Підтримка України на шляху до справедливості має бути постійною, бо це робота на роки і десятиріччя – генпрокурор

Глава "Центренерго" Андрій Чуркін: Нам вдалося повернути і постачальників вугілля, і покупців електроенергії, тому ОЗП пройдено успішно

Директор Державного центру зайнятості Жовтяк: Наше завдання - змінити стереотип, що ми "біржа праці"

"Укртелеком" збільшить обсяг інвестицій щонайменше на 70% у 2024 р. - гендиректор

Ухвалення нового закону про ОСЦПВ дасть українському ринку можливість відповідати європейським стандартам - гендиректор МТСБУ

Ми реально боремося за те, щоб біржовий ринок агро існував - член НКЦПФР Ільін

Ситуація із захмарними цінами на картоплю у 2024-2025 МР не вирівняється - віце-президент УАВК

Складний процес заміни обов'язкового страхування вимагає продовження перехідного періоду закону "Про страхування" до кінця року

РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА
РЕКЛАМА

UKR.NET- новости со всей Украины

РЕКЛАМА