Інтерв'ю заступника голови Національного банку України Сергія Ніколайчука агентству "Інтерфакс-Україна"

Текст: Дмитро Кошовий

 

- Національний банк поки відмовився від макропрогнозів. Але деякі інші аналітики їх продовжують. Наприклад, 10 травня свій прогноз для України дав ЄБРР: 30% падіння у цьому році та 25% відновлення у наступному. Світовий банк очікує обвалу 45,1% у цьому році та всього 2,1% зростання у наступному. МВФ – падіння на 35% у цьому році. Як ви оцінюєте ці прогнози? Наскільки вважаєте ймовірним таке швидке відновлення у 2023 році, як в оцінці ЄБРР?

- Центральні банки завжди скаржаться на високі рівні невизначеності, це їхня стандартна риторика. Але умови, в яких ми зараз живемо, дійсно безпрецедентні. Я пам‘ятаю, як два роки тому директор-розпорядник МВФ Крісталіна Георгієва говорила про те, що криза через пандемію Covid-19 така, яку світ ще не бачив. Але виявилося, що для України вона була насправді легким тренуванням перед справжнім випробуванням. Тому власне ми бачимо зараз такий великий розкид прогнозів падіння українського ВВП цього року: від -30% у ЄБРР до -45% у Світового банку.

Насправді багато що залежить від припущень, які закладаються в ці прогнози. В нас є наш базовий прогноз, який ми опублікували лише в скороченому варіанті після нашого квітневого монетарного комітету. Зокрема в прес-релізі зазначили, що за нашого найбільш оптимістичного сценарію економіка може впасти на третину. Але можуть бути й гірші сценарії.

Що ж стосується наступного року, мені подобається такий оптимізм фахівців ЄБРР. Чи може реалізуватися подібний сценарій? Так, він можливий за виконання низки припущень. Одне з них, звичайно, завершення воєнних дій. Друге – це продовження масштабної підтримки України з боку міжнародних партнерів. За таких умов, таке стрімке відновлення може дійсно реалізуватися.

- Я можу собі уявити, як такий прогноз подобається власникам ВВП-варантів України

- До 2025 року по них є обмеження максимальної виплати в 1% ВВП.

Ми поки що, враховуючи безпрецедентний рівень невизначеності, обмежилися прогнозом на цей рік.

У кожної організації свій підхід до прогнозування. Поки що ми не бачили особливого сенсу робити середньострокові прогнози. Нам потрібні макроекономічні прогнози насамперед для прийняття рішень з монетарної політики. Поки що з урахуванням рівня невизначеності і нашого поточного інструментарію ми вирішили, що нам достатньо буде прорахувати можливі сценарії для цього року і в подальшому корегувати свої дії.

- НБУ поновив щомісячні економічні огляди. У квітні ви побачили пожвавлення економіки. Які результати першої декади травня? Чи зберігається цей позитивний тренд? Які нові тренди ви побачили?

- За тими оперативними показниками, які ми відслідковуємо, ми бачимо, що відновлення роботи українських підприємств пригальмувало. Це може дійсно свідчити про певну стабілізацію економіки воєнного часу.

Опитування бізнесу, які проводить НБУ, свідчать про те, що кількість підприємств, які повністю зупинили свою діяльність, практично не змінилася на початку травня порівняно з другою половиною квітня. Тоді як наприкінці березня - протягом квітня спостерігалося стрімке покращення цього показника. Зрозуміло, що найбільші проблеми зараз спостерігаються у регіонах, де йдуть воєнні дії. І також бачимо, що є певні проблеми, пов‘язані з роботою інфраструктури, передусім транспортної. Всі ці речі гальмують подальше відновлення.

- Тобто дефіцит нафтопродуктів, який виник, може позначитися на темпах відновлення економіки?

- Це один з факторів впливу: коли мобільність в країні суттєво знижується через дефіцит пального на ринку, це гальмує відновлення економіки.

- Ситуація з перетином кордону стабілізувалася наприкінці квітня – початку травня. Можна припустити, що й наші біженці вже більш-менш влаштувалися на новому місці. Як це може вплинути на українську економіку вже у травні?

- Той тренд масової еміграції з України, що спостерігався в березні – першій половині квітня, справді зараз призупинився. Ми досягли певного статус-кво, коли кількість людей, що виїжджає з України, приблизно дорівнює кількості тих, хто повертається. Думаю, що подальша динаміка з міграцією населення залежатиме від фактору безпеки.

- А як Нацбанк зараз обходиться без даних Держстату? Наскільки це ускладнює для вас оцінку?

- Ми навчилися пристосовуватися до нових умов. Ми ще під час пандемії напрацювали для себе низку індикаторів економічної активності, на які можемо опиратися у своїх оцінках. Зазвичай, на їхній основі ми могли робити свої оцінки оперативніше, ніж за даними Держстату. А зараз, коли даних від Держстату взагалі немає, ми маємо для себе певні орієнтири. Так, відсутність даних Держстату створює незручності, але для виконання функцій центрального банку наявність альтернативних індикаторів суттєво полегшує ситуацію. Наприклад, ми орієнтуємось на результати опитувань підприємств, які проводимо двічі на місяць, кількість проданих квитків Укрзалізницею, кількість працюючих ресторанів, закладів торгівельних мереж, кількість вакансій та резюме, тощо.

- Держстат днями видав показник інфляції за результатами квітня: вона збільшилася з 13,7% до 16,4% у річному вимірі і знову перевищила прогноз Нацбанку, який очікував її на рівні 15,9%? Чому так сталося?

- Це правда, вона виявилася дещо вищою. Зростання надалі зумовлювалося порушенням ланцюгів постачання, нерівномірним попитом, збільшенням витрат бізнесу та фізичним знищенням активів підприємств через війну. Також вірогідно додався чинник попиту, насамперед, це стосується територій, які були звільнені, або територій, куди відбувалася масова внутрішня міграція.

Чому не справдився наш короткостроковий прогноз? Насамперед, як і у березні, це пояснюється тим, що набагато стрімкіше зростали ціни в регіонах, які є тимчасово окупованими або де відбуваються активні бойові дії. Наприклад, у Херсонській області річний показник інфляції у березні сягнув 26%. Є підстави вважати, що у квітні показник інфляції у регіоні також буде досить високим. [опубліковані після інтерв’ю дані Держстату – 37%].

- На які фактори інфляції зберігає вплив НБУ? Як плануєте з цього скористатися?

- Фактично ми зараз керуємо процесами інфляції через фіксацію обмінного курсу. Це створює певний номінальний якір для очікувань населення та бізнесу, та допомагає стримувати інфляційні процеси.

Натомість ми непрямо підтримуємо інфляційні процеси через фінансування дефіциту бюджету. По суті, ми допомагаємо уряду фінансувати дефіцит і створити фіскальний імпульс, за допомогою якого частково нівелюється стрімке зниження попиту в Україні через суттєву втрату доходів громадян.

- Які поради Нацбанку щодо впливу на інші фактори? Наприклад, всі обговорюють ситуацію на ринку нафтопродуктів: з одного боку, справді варто стримувати зростання цін, з іншого – в умовах війни необхідно забезпечити ресурс на ринку.

- Дійсно, більшість факторів, які зараз зумовлюють інфляцію, формуються зі сторони пропозиції. Зрозуміло, що є дуже значні шоки. Основний рецепт для вгамування інфляції - це налагодження поставок як всередині самої країни, так і з закордону. Пальне в цьому процесі відіграє дуже важливу роль. Його відсутність призводить до зростання собівартості або обмеження поставок продукції з одних регіонів в інші. Це очевидно не допомагає стримувати інфляцію.

З іншого боку, інфляція, яку ми маємо у квітні, це відображення, в тому числі, й адміністративного регулювання цін на пальне. Обмеження цін допомагає стримати інфляцію в короткостроковому періоді, але більше шкоди приносить у довгостроковому періоді.

- Перейдемо до платіжного балансу. Якими є попередні результати квітня? Зі сторони здається, що березнева картина з близьким до нуля сальдо погіршилася як за поточним рахунком, так і за фінансовим. Наскільки це так?

- Ситуація у квітні з платіжним балансом дійсно дещо погіршилася. Якщо в березні наше сальдо інтервенцій з продажу валюти на ринку становило $1,7 млрд, то вже в квітні цей показник збільшився до $2,2 млрд.

І так, ви маєте рацію, в нас знизилися валютні надходження на користь уряду. Якщо у березні цей обсяг становив $3,3 млрд, то в квітні він вже був менше $2 млрд. В основному, зниження відбулося за рахунок скорочення зовнішнього офіційного фінансування.

Відповідно, якщо у березні міжнародні резерви зросли на $600 млн, то вже в квітні вони знизилися на $1,2 млрд.

Якщо говорити про чинники, які впливали на торговельний баланс, то ми бачимо, що зростали витрати на пальне, оборонні потреби. Також значними залишалися обсяги розрахунків з платіжними системами, насамперед через активне використання гривневих карток за кордоном біженцями з України.

- Наскільки така негативна динаміка може зберегтися на найближчі місяці? Чи залишаєте ви прогноз щодо близькості до нуля сальдо платіжного балансу за результатами року, бо це суттєво відрізняється від інших прогнозів, що я бачив?

- Я не думаю, що ми побачимо стрімке погіршення ситуації. Те, що бачимо зараз, то інтервенції у травні відповідають тенденціям квітня. Загалом, на мою думку, ми зараз знаходимося в певній локальній рівновазі. Але багато чого залежатиме від того, як відбуватимуться воєнні дії, наскільки швидко ми зможемо налагодити альтернативні шляхи доставки нашого експорту до Європи, наскільки будемо успішні у розблокуванні наших портів.

Важливою також буде міжнародна підтримка. В цьому питанні протягом кількох останніх тижнів ми бачили досить суттєвий прогрес, мова в тому числі і про фінансування, яке нам обіцяють і Світовий банк, і ЄС, і США. Затверджений Конгресом США новий $40 млрд пакет допомоги Україні має значно допомогти стану платіжного балансу України.

Ми активно працюємо над тим, щоб витрати, які ми здійснюємо на валютному ринку для утримання стабільності обмінного курсу (а ми очікуємо, що вони будуть меншими в другій половині року) повністю покривалися надходженням офіційного фінансування.

- Тобто поки що Нацбанк вбачає за можливе забезпечувати поточний рівень імпорту і утримуватися від якихось порад уряду знову скоротити перелік критичного імпорту?

- Наразі ми вважаємо, що той перелік критичного імпорту, який зараз існує, може бути профінансований. Водночас ми вважаємо, що податки на імпорт, які були скасовані на початку воєнних дій, потрібно повернути. Після цього можна розглянути можливість застосування спеціальних мит для розширеного списку некритичного імпорту з відповідним скасуванням заборони на купівлю валюти і транскордонні перекази для купівлі цього некритичного імпорту. Ми вже мали такий досвід у 2014 році і переконаний, що обґрунтувати в СОТ застосування такого механізму під час війни буде не дуже складно.

- Як довго НБУ зберігатиме поточний фіксований курс? Вже зараз на ринку з‘являються очікування, що після відмови від фіксації гривня суттєво девальвує. У разі гіпотетичних кроків щодо зміни фіксованого курсу, їх краще робити великими "великими, але рідше" або "короткими, але частіше"?

- Насправді, наші зміни валютно-курсової політики дуже залежать від того, за яким макроекономічним сценарієм житиме країна. Якщо говорити про те, як довго ми зберігатимемо фіксований курс, то відповідь дуже проста: доки ми будемо бачити, що переваги від цієї фіксації перевищують недоліки такого курсового режиму.

Звичайно, ми хочемо повернутися до гнучкого, плаваючого обмінного курсу, але для цього мають бути створені певні передумови. Одна з них – більше самобалансування валютного ринку. Ми також маємо знову налагодити дію монетарної трансмісії, тому що відпустити обмінний курс, не маючи можливості впливати на нього процентною ставкою –не буде дуже виваженим рішенням.

Але ж ми знову говоримо про сценарій керованого повернення до гнучкого обмінного курсу, який, на мою думку, не має характеризуватися суттєвою корекцію в один чи інший бік.

Якщо будемо вимушені робити корекцію обмінного курсу, то підхід залежатиме від умов, в яких ми будемо ці кроки робити.

Рідкі, але великі кроки - це, по суті, спроба вирівнювати дисбаланс, коли до переходу до плаваючого обмінного курсу ринок ще не готовий. Таким чином ви намагаєтесь вирівняти дисбаланси через сильне удорожчання імпорту, коли ваша система не готова до повернення плаваючого курсу, і знову його фіксуєте.

Короткі, але частіші кроки більш доцільні для ситуації, коли ринок вже майже, але ще не зовсім повністю готовий до плаваючого обмінного курсу. Відповідно центральний банк у такій ситуації намагатиметься знайти нову точку рівноваги, де ринок сам збалансується. І далі курс вже плаватиме в довоєнному форматі.

У нас немає самоцілі перейти до якоїсь корекції обмінного курсу чи плаваючого обмінного курсу. Ми виходимо з того, який режим є більш корисним на сьогоднішній момент для досягнення цілей з інфляції, утримання макроекономічного балансу, підтримки конкурентоспроможності наших виробників і так далі. Наразі ми бачимо більше переваг від фіксації обмінного курсу, ніж від іншого режиму.

Якщо ситуація буде змінюватися, ми змінюватимемо нашу валютно-курсову політику. Але поки що вважаємо такі кроки недоцільними.

- До речі, вже після фіксації курсу гривні до долару Нацбанк відмовився від його фіксації до інших валют. З того часу долар суттєво подорожчав в світі, наприклад, до євро більше ніж на 5%, а з ним, виходить, і гривня. Це суттєва проблема чи ні?

- Коли обмінний курс фіксується, потрібна якась валюта-якір. В Україні історично так сталося, що це долар США. В поточних умовах, коли долар укріплюється, відповідно й гривня укріплюється до інших валют. Це, знову ж таки, має свої плюси й мінуси. З одного боку, допомагає стримати інфляцію, насамперед тих товарів, які імпортуються з Європи. З іншого боку, певним чином стимулює імпорт на європейські товари за інших рівних умов.

- Перейдемо до монетарної політики. Ставки на ринку у квітні впали рекордно низько, а ви пропонуєте Мінфіну підвищувати ставки за державними облігаціями. Наскільки це виправдано?

- Що тут причина, а що наслідок? З нашої точки зору (і не тільки з нашої), причинно-наслідковий зв'язок тут є зворотнім: ставки за ОВДП є системно-утворюючими для інших ринкових інструментів. У будь-якому підручнику з економіки та фінансів – це аксіома. Власне через те, що ставки за ОВДП залишаються низькими відносно тієї ж інфляції, банки особливо не бачать сенсу вкладатися в ці інструменти. У них немає великої потреби конкурувати за ресурс. Відповідно ставки за депозитами знижуються.

- А зниження Нацбанком ставки за депозитними сертифікатами могло б якусь цю конструкцію змінити та зробити для банків більш привабливими ОВДП?

- Банки порівнюють альтернативні варіанти своїх вкладень в ОВДП з іншими інструментами та активами. І коли у вас інфляція зараз 16,4% і ви прогнозуєте, що вона буде прямувати до 20%, очікувати, що ставки за ОВДП будуть знижуватися, це трошки наївно навіть за умови зниження ставки за депозитними сертифікатами. Це зараз є основним мотивом, чому банки не настільки охоче йдуть на цей ринок.

Якщо ми говоримо про зниження ставок за депозитними сертифікатами, то давайте подумаємо, до чого це призведе. По суті, ви знижуєте ставку за основним монетарним інструментом, з яким Нацбанк проводить основні операції з банківською системою. Зниження ставок в умовах, коли у вас інфляція зростає, девальваційні очікування залишаються досить високими точно не підвищить довіру до монетарної політики Національного банку. А підривати її зараз в поточних умовах буде дуже й дуже контрпродуктивно.

Плюс додатковий елемент: банки, які зараз вкладаються в депозитні сертифікати, отримають додатковий удар по своїм фінансовим результатам. Ми ж теж розуміємо, що банки зараз несуть дуже значний тягар, пов'язаний з війною, з погіршенням рівня обслуговування своїх кредитів, з тими кредитними канікулами, які вони запровадили. Тому з точки зору фінансової стабільності це теж буде не самий вдалий крок.

- Ще один начебто парадокс: Нацбанк вимушений допомагати уряду, купив воєнних облігацій напряму на 100 млрд грн, але більшість цих грошей перетікає в банки і там й залишаються, а в економіку не йдуть. Обсяг купівлі депозитних сертифікатів рекордний за всю історію. Якими є ваші пояснення?

- Давайте я поясню, як працює механіка цього елементу монетарної сфери і конкретно купівлі ОВДП та монетизації облігацій уряду. Коли Національний банк купує облігації в уряду, він збільшує кошти уряду на рахунку Національного банку. Далі за ці, умовно, 100 млрд грн уряд фінансує свої видатки: перераховує ці кошти компаніям за товари та послуги. Коли до компаній надходять ці кошти, вони їх отримують, як депозити в комерційних банках. А другий запис цієї операції – це збільшення коштів на коррахунках банків в Національному банку. Тобто гроші Національного банку, які він передав уряду, перетворюються в інші гроші Національного банку, які тепер знаходяться на коррахунках у комерційних банків. І частину цих коштів, що перевищує обов‘язкові резерви, банки розміщують у депозитних сертифікатах.

Власне далі з цими коштами банки можуть зробити не так багато речей. Вони їх можуть перетворити у готівку. Наприклад, якщо компанії виплачують заробітні плати, а працівники частину коштів переводять у готівку. Або якщо компанія закуповує якусь імпортну продукцію, а продає цю валюту Національний банк. Тобто частину грошей, на які Нацбанк купив ОВДП, абсорбує готівка, а частину – валютні інтервенції. Але загалом надлишок залишається.

І що означає, гроші не працюють в економіці? За допомогою цих 100 млрд грн уряд профінансував свої видатки, компанії отримали ресурс. Далі вони цим ресурсам можуть заплатити заробітню плату, люди витратять їх на інші товари та послуги, компанії зможуть заплатити своїм постачальникам і так далі. Тобто саме так запускається цей процес функціонування економіки.

- Як довго, на ваш погляд, населення збільшуватиме свої вклади у банках в період війни?

- Звичайно, що низькі процентні ставки за високої інфляції стимулюватимуть споживання. З іншого боку, це споживання пригнічується тим, що йде війна і багато хто робить заощадження про всяк випадок і зберігає додатковий запас ліквідності. Добре, що цей запас ліквідності зберігається в банківській системі, а не в готівці, як було в перші дні війни.

Також в нормальні часи, я думаю, значна частина цих депозитів могла б піти на купівлю валюти, якісь інші фінансові інструменти, прив‘язані до валютних цінностей. Але в поточних умовах ми це дуже сильно обмежили. По суті залишили населенню невеликий вибір: або зберігати на депозитах під низькі процентні ставки, або купувати ОВДП під 10-11%. І ми бачимо останніми тижнями збільшення зацікавленості населення в купівлі ОВДП та витратах на товари та послуги, ціна яких, за очікуваннями населення, може зрости в найближчому майбутньому. Насамперед це стосується імпортованих товарів та послуг.

- Тобто ваша порада уряду збільшити ставки за ОВДП, вона не тільки про фінансування бюджету, але й про загальне вирівнювання ситуації на ринку? Щоб приплив грошей населення в банки не зупинився?

- Якщо говорити про таку трансмісію, то підвищення ставок за ОВДП стимулюватиме банки підвищувати ставки за депозитами. Відповідно для населення це зменшить стимули для споживання. Хоча у поточних умовах інші фактори, ймовірно, мають важливіше значення. І зараз курсовий канал не дуже сильно працює через наші валютні обмеження, тому стандартний вплив змін процентних ставок на чистий попит на валюту є дуже слабким. Але, наприклад, підвищення ставок за ОВДП і депозитами для населення може зменшити певною мірою попит на імпортовану продукцію.

- Щодо дискусії з урядом про додаткові інструменти підтримки економіки. Наприклад, я знаю, що Нацбанк пропонує 100% державні гарантії в "червоних" зонах, але уряд стоїть на 80%. Як ця дискусія йде? Які ще можуть бути додаткові інструменти?

- Мені здається, що ми зараз досить активно – і Національний банк, і інші гілки влади – підтримуємо бізнес через кредитування. Насамперед через програми здешевлення кредитів і через програми гарантій для агросектору, для малого та середнього бізнесу. Але я б тут також не девальвував ключовий фактор, який має сприяти відновленню кредитування економіки України під час воєнної економіки та в післявоєнний стан: суспільство має залишатися впевненим у спроможності всіх гілок влади – насамперед, Мінфіну та Нацбанку – забезпечувати макрофінансову стійкість. І зараз, на мою думку, це критично важливо, як ніколи. Без цього відновлення стійкого кредитування навіть після перемоги буде вкрай складним процесом.

- Я правильно вас розумію, що занадто багато грошей Нацбанк не дасть?

- Я говорю про те, на чому ми наголошували у своєму недавньому прес-релізі: нам потрібно мінімізувати фінансування дефіциту бюджету з боку Національного банку і збільшити фінансування банками, населенням, корпораціями. Крім того, необхідно прискорити і збільшити надходження офіційного фінансування.

Також у логіку цього процесу вкладається і зниження дефіциту бюджету. Тут Нацбанк повністю підтримує Міністерство фінансів у тому, що треба поступово відмовлятися від тих податкових послаблень, особливо на імпорт, які були впроваджені на початку війни.

- Але так чи інакше канал фінансування через військові облігації – це основний канал? Жодного прямого фінансування держпідприємств (було й таке в українській історії) або якійсь випуск інфраструктурних облігацій, які також Нацбанк прийматиме в забезпечення?

- Я не думаю, що нам зараз потрібно вигадувати якісь механізми, які врешті-решт підірвуть макрофінансову стабільність в Україні.

- Про стабільність банківської системи. Ми бачимо, що війна затягується. На цьому тижні про це сказали представники американської розвідки. Потім про входження війни у довготривалу фазу заявив вже міністр оборони України пан Резніков. Скільки часу поточна політика спроможна підтримувати таку банківську стабільність?

- Банківська система дуже непогано пройшла початковий краш-тест війною і безперебійно працює. Але зрозуміло, що середньостроковий виклик для банківської системи – це суттєве погіршення якості її активів. Зараз ми ще не бачимо об'єктивної картинки. Лише окремі банки почали відображати у своїй звітності по березню погіршення якості своїх активів на портфельній основі.

Зараз збираємося активно працювати з банками, щоб максимально об'єктивно побачити картинку. Зрозуміло, що справжній стан активів зможемо побачити вже після закінчення війни, провівши відповідний аудит.

Ми ініціювали і були прийняті законодавчі зміни, які дозволяють банкам порушувати нормативи капіталу, платоспроможності й ліквідності. Власне, ці нормативи існують для того, щоб банки мали певний запас міцності на випадок негативних подій. Але вже після закінчення війни нам потрібно буде розробляти разом з банками програму рекапіталізації, відновлення показників стійкості до стандартних нормативних значень.

- Тобто найближчим часом Нацбанк попросить від банків здійснити оцінку якості активів? Мабуть ви бачили пост пана Гороховського з monobank, що вони сформували більші резерви за їх картковими кредитами, аніж державний ПриватБанк, хоча, мовляв, якість кредитного портфелю у них краща.

- Різні банки використовували різні підходи. Хтось більш консервативно, хтось взагалі не змінював нічого.

- У мирний час я б ще обов'язково спитав вас про вплив ситуації на світовому фінансовому та товарному ринку на Україну. Але наскільки зараз це актуально та взагалі наскільки такий вплив зберігається? Наприклад, підвищення ставок провідними центробанками або зростання цін на товарних ринках?

- Я б швидше сказав, що це унікальний випадок, коли Україна впливає на весь світ, а не фінансові умови у світі впливають на Україну.

Зараз у світі стрімко зростають ціни на зерно, на олію, руду, залізо. За нормальних умов це б нас дуже сильно радувало. Але коли ви не можете поставити свою продукцію на міжнародні ринки або можете зробити це дуже обмежено, то власне переваг від цього стрибка цін небагато. Зрозуміло, що цей стрибок цін викликаний значною мірою подіями в Україні.

Водночас зростання світових цін на сировину, у тому числі й на енергоносії, дуже сильно підживлює інфляцію. До речі, інфляція в регіоні Центрально-Східної Європи в багатьох країнах не сильно відрізняється від нашої (в Чехії – 14%, що для цієї країни взагалі катастрофа). У цій ситуації центральні банки суттєво переглядають свої підходи до монетарної політики, вже не вважаючи інфляційний шок тимчасовим. Ми не вважали його тимчасовим ще минулого року, почали діяти на випередження, але тоді ще не знали, які виклики перед нами стоятимуть.

- Я так розумію, що зростання ставок в світі для Україні зараз не несе такої великої загрози, бо комерційний ринок запозичень для нас закритий, тож це просто трохи підніме ставки за офіційними кредитами?

- Так, вплив мінімальний.

До речі, ми на початку цього тижня дозволили нерезидентам купувати валюту за рахунок доходів від погашення та купонів по ОВДП, які вони будуть отримувати з 1 квітня наступного року. Тож ми створили механізм, який дозволятиме уряду залучати і кошти нерезидентів.

Але, знову ж таки, для нерезидентів так само процентна ставка – це важливий індикатор привабливості цього інструменту.

- А ось ця дата – 1 квітня 2023 року – як ви її обирали?

- Досить тривалий час обговорювали з Мінфіном цей механізм. Початково орієнтувалися на те, щоб нерезиденти мали можливість репатріювати погашення за річними облігаціями.