Ексклюзивне інтерв'ю першого заступника директора Державного бюро розслідувань (ДБР) Олександра Удовиченка інформаційному агентству "Інтерфакс-Україна"

Текст: Оксана Геронтьєва

Хто зрадив Україну ще задовго до початку повномасштабної агресії, хто зробив це в лютому 2022 року, хто і як продовжує робити це зараз, чи сидітимуть за гратами реальні держзрадники та скільки ще тих, хто не в фокусі уваги правоохоронців, - питань до слідства ДБР багато, певні відповіді вже є.

 

Наративи та дежавю

Слово держзрада так часто вживається протягом війни, що на побутовому рівні має більше іронічну конотацію. Що воно означає безпосередньо в практиці ДБР, чи має чіткі юридичні критерії?

До 2014 року статті Кримінального кодексу – 111 (держзрада) та 110 (дії, направлені на зміну конституційного ладу) – були фактично неробочими. Поодинокі справи відкривалися і розслідувалися, але не було тоді ані однозначної методології розслідування, ані судової практики. До того ж справи за цими статтями були виключною підслідністю СБУ. В 2014 році, з анексією Криму та створенням квазіреспублік за підтримки РФ, держзрада як злочин набула конкретної форми.

Перші кримінальні провадження щодо діючих на той час депутатів були відкриті ще до початку повномасштабної війни.

Маємо визнати: фактично до 2022 року ми не звертали уваги, що держзрада вже вчиняється, - не могли побачити її з об'єктивних причин. От що таке державна зрада в побутовому уявленні? Щось на кшталт "я, маючи якусь державну таємницю, зустрічаюсь з людиною під покровом ночі і передаю їй ці таємні дані". Але це не так. І коли почалася повномасштабна російська агресія, ми це чітко зрозуміли.

Що саме сприяло цьому розумінню?

Всі були приголомшені тим, що відбулося, весь світ дивився звернення президента ворожої країни, чув ті наративи, якими він виправдовував необхідність так званої СВО.

І, знаєте, тоді в мене з'явилося відчуття, що це вже було, я вже це чув – таке собі дежавю. Коли ми з колегами почали аналізувати публічні виступи, зрозуміли, що саме ці путінські наративи з певного часу окремі українські політики доводять до суспільства, формуючи, власне, конкретну суспільну думку. Ми радилися між собою – чи не є це держзрадою? – сприянням підривній діяльності, адже форма сприяння може бути різною.

Відтоді "вербальне сприяння підривній діяльності" стало нашим ноу-хау в розслідуваннях.

Оскільки за процедурою внести відомості щодо кримінального правопорушення, скоєного народним депутатом, має право виключно генеральний прокурор, переконали його в необхідності застосування нової моделі визначення держзради. Після цього почали працювати безпосередньо з експертами-лінгвістами.

Поясню простими словами: зіставляли виступ Путіна з публічними заявами Кузьміна, Киви, Рабіновича, Волошина, Шуфрича. Експерти, попереджені про кримінальну відповідальність, в межах кримінального провадження сказали "так, фрази дійсно є тотожними". Отже, той наратив, який озвучив Путін, наші народні депутати впроваджували і поширювали в українському суспільстві протягом певного часу, формували суспільну думку.

 

Не політична діяльність, а "відпрацювання завдання"

Наскільки масштабною була ця зрадницька діяльність, виходячи з того, що вже вдалося юридично встановити?

Якщо говорити сухими цифрами статистики, то з початку повномасштабної війни ми розслідували 2 тисячі 22 кримінальних провадження по державній зраді щодо депутатів, правоохоронців, суддів. По цим справам перевірялися понад 2,5 тис. осіб. Всі ці справи вже передані до суду.

І це тільки те, що було в провадженні ДБР, - не забуваємо, що такі справи розслідує СБУ, є кейси по держзраді і в Національній поліції.

Чи можемо говорити, що в проштовхуванні прокремлівських наративів серед українців депутати мали серйозний успіх?

Скажемо відверто, в деякій мірі їм це вдалося зробити.

От що відбувалося в голові у того ж самого миколаївського прокурора, який працював на ворога і отримав пожиттєвий термін за держзраду? Напевне, ці наративи і спрацювали, підривна діяльність нардепів дала результат.

Ми сприймали виступи цих депутатів як їхню політичну позицію, а виявилося – і це чітко зараз бачимо – це було зроблено цілеспрямовано, координувалося. Кажучи по-шпигунські, вони відпрацювували завдання. Ні в якому разі це не була політична позиція – це була підготовка суспільної думки до тих процесів, які, на жаль, сьогодні відбуваються з нашою країною.

От навіть зараз, на третьому році війни, при постійних ворожих обстрілах, зруйнованій інфраструктурі, величезній кількості загиблих та постраждалих документуємо чисельні випадки підтримки окупантів, - люди зомбовані пропагандою, і всі жахи, які коються, пояснюють двома словами "так треба". Я просто не розумію, як і чим вони думають, тут, напевне, вже більше питання до психіатрів.

Щодо прокурорів і поліцейських, які вчиняли державну зраду після початку повномасштабної війни, то їхні злочинні дії вже пов'язані з приходом в Україну війська рф. Все, що вони робили, знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку з поширенням в Україні проросійських ідей.

Один зі стовпів державної політики рф – це пропаганда. Вона працює на зомбування їхнього населення, тому такі самі підходи росія впроваджувала в Україні, використовуючи публічну діяльність народних депутатів.

 

Турбулентність від Дубінського

Давайте пройдемося по іменах депутатів і конкретних справах

Дубінський. Один із злочинів, який ми інкримінуємо йому – це держзрада, сприяння рф в формуванні медійної і публічної думки, намагання зіпсувати політичні відносини України і США.

Давайте подивимося, як це виглядає. Народний депутат від правлячої партії проводить пресконференцію щодо фактів можливої корупції вищим політичним керівництвом одного за наших стратегічних партнерів. Це інструмент, який з великою вірогідністю може створити політичну турбулентність.

Він намагається подати це через призму журналістської, суспільної діяльності. Дубінський каже, що став жертвою репресій і переслідувань. Ні, ні, і ще раз ні. Коли суд буде досліджувати докази, суспільство почує багато цікавого.

Справа зараз майже на завершальному етапі розслідування.

Якщо ми говоримо про депутатів від ОПЗЖ, то тут більш-менш все очікувано, а в справі Дубінського це вже зовсім інше сприйняття, бо він представляв правлячу партію.

Пономарьов. Завершено досудове розслідування, відкриті матеріали провадження для ознайомлення стороні захисту. Знімаю капелюха перед оперативниками, слідчими, тому що вдалося довести ті обставини, які ми виклали в підозрі.

Скільки депутатів підозрюються в держраді на даний час?

Давайте порахуємо: Медведчук, Волошин, Рабінович, Кузьмін, Кива, Козак, Шуфрич, Пономарьов, Деркач, Дубінський, Ковальов і є ще дехто, не будемо називати.

Скільки ще депутатів є в розробці ДБР?

Розробка – це те, про що треба мовчати. Далі буде, слідкуйте за нашими повідомленнями.

 

Якби Дудін отримував вказівки від Баканова, то не був би на лаві підсудних

Давайте поговоримо про іншу категорію фігурантів ДБР по держзраді – правоохоронці, зокрема високопосадовці СБУ. Той самий Дудін, наприклад

У пана Дудіна так звана інтелектуальна державна зрада. Фактично, це коли особа своїми діями або бездіяльністю, виходячи зі своїх ідеологічних, моральних принципів, сприяє підривній діяльності проти України.

Дудін не передавав нікому якихось таємниць – він просто навмисно паралізував роботу СБУ в Харківській області, чим сприяв рф. Це доведено матеріалами слідства.

Коли ми готували підозру, то радилися із суддями, - така форма державної зради є, це був один з перших кейсів.

Мова йде не тільки про бездіяльність, але й про конкретні дії Дудіна. Він намагався захопити владу, коли відправив своїх підлеглих до кабінету голови Харківської обладміністрації, де відбувалася селекторна нарада. Дудін мав на меті паралізувати діяльність влади області, на короткий період часу йому навіть вдалося виключити центр управління регіоном.

Говорячи про справу Дудіна, не можу не уточнити роль тодішнього голови СБУ Баканова

Знаю, що журналістську спільноту турбує це питання. Як слідчий маю говорити мовою фактів: жодного доказу того, що дії пана Дудіна були санкціоновані, що він діяв з кимось у змові, слідством не здобуто.

Ми спостерігаємо за судовим розглядом, чуємо, що Дудін каже про нібито вплив Баканова: що він доповідав голові СБУ і все було санкціоновано. Слова Дудіна не відповідають дійсності – це перевірено матеріалами досудового розслідування.

Тобто, ні Баканов, ні хтось з інших керівників центрального апарату не були в курсі?

Ні. Це те, в чому я впевнений.

Чи фігурував Баканов в матеріалах справи та чи викликався на допит?

Ми не бачили в допитах ніякого процесуального сенсу. Слідча дія проводиться для того, щоб спростувати чи підтвердити певний факт. Багатьма матеріалами був спростований факт того, що Дудіну хтось з керівництва СБУ надавав вказівки. Також ми підтвердили, що Дудін приймав рішення особисто.

Допитано дуже багато свідків – співробітників СБУ, інших інституцій, які сформували цілісну картину.

Дудін, на нашу думку, намагається політизувати процес, штучно перекласти, консолідувати відповідальність і втягнути в свій злочин посадову особу найвищого рівня.

Конспірологічні теорії, що Баканов недоторканий, що хтось комусь чогось не дозволив зробити - просто не відповідають дійсності. Якщо б слідчі сказали, що є необхідність у допиті, вони б допитали його.

І взагалі, якби Дудін робив все за вказівкою Баканова і керівництва СБУ, то не був би зараз на лаві підсудних.

По справі Кулініча Баканов також не допитувався, бо слідчі так само не бачили в тому доцільності.

Скільки дерзжрадників ще не в вашому фокусі? У відсотковому співвідношенні

Звичайно, злочини держзради в латентній фазі є. Маю надію, що відсоток низький.

 

Правоохоронців, які працюють на ворога, не більше 2%

Щодо інших правоохоронців, причетних до держзради. Чи є вагомою кількість тих, хто перейшов працювати на бік ворога?

Давайте подивимося по обвинувальних актах, уже скерованих до суду. Про СБУ вже сказали – двоє. Нацполіція – 464, прокурори - 14, податкова-28, митники – 5, прикордонники – 38, кримінально-виконавча служба – 365, ДСНС – 49, судді – 187.

Якщо співставляти із загальною кількістю правоохоронців в кожному відомстві, то по тих самих поліцейських виходить менше половини відсотка. В середньому по відомствах - приблизно 1-2%, тобто, зовсім невелика цифра.

Колаборанти. Де ця межа законності дій людини, за якими критеріями визначається факт співпраці з ворогом?

Лікарі, поштарі, вчителі – чи є вони колаборантами? Тут треба враховувати поняття суспільної небезпеки. Наприклад, ти вчитель і йдеш на якісь урочистості, які проводять окупанти для створення своєї красивої картинки. Ти ніби-то нічого поганого і не робиш, але я вважаю, що це ст. 111-2 – колаборація.

Якщо ти лікар і лікуєш людей, залишаючись на своїй роботі в окупації, то юридично, в сенсі Кримінального кодексу, ти не колаборант.

 

В справі щодо прориву РФ на Харківщині допитано військове керівництво, вивчаються таємні документи

Що вже встановлено по справі прориву ворога на Харківщині?

Справа на початковому етапі. Це події 10 травня, часу мало пройшло. Для того, щоб об'єктивно відповісти, чи були якісь порушення, треба слідчим і експертам дослідити масу документів. Всі ці документи таємні. Що це за собою тягне? Ускладнену процедуру їхнього вилучення, отримання, доступу до документів слідчих та експертів. Цих документів дуже багато, вони специфічні, знаходяться в різних місцях, а деякі банально неможливо вилучити, тому що зараз вони використовуються, - без них можуть бути паралізовані якісь процеси на лінії фронту.

Тому нам трошки потрібен час, щоб відповісти на всі питання.

Ми вийшли в публічну площину, сказали, що цим займаємося. І якщо вже сказали "а", то через деякий час треба сказати "б". І ми все для цього робимо.

Зараз ця справа ще досить сира, я не напускаю туману, але ми дуже багато працюємо, щоб швидко сформувати позицію і відповісти, чи були порушення. Якщо були, то хто винен, і притягати цих людей до відповідальності.

Окрім вилучення та вивчення таємних документів, які ще слідчі дії проводяться?

Покази свідків. На даний час допитано вже 104 особи. Це військове керівництво, бійці, які безпосередньо перебували на полі бою, багато інших людей. Деяких допитували по три-чотири рази. Бо виходить так, що ти допитав Петрова, а потім Іванова. Іванов щось розповів про Петрова, про що сам Петров не сказав, і ти знову допитуєш і уточнюєш.

Інформація про цю справу з'явилася з посиланням на реєстр судових рішень. Ви свідомо не хотіли "світити" провадження про наступ в Харківській області?

Рішення в реєстрі судових рішень можна просто закрити. Це раз. По-друге, реєстр - хороший інструмент подачі меседжа суспільству – будь ласка, читайте, ми не приховуємо, розслідуємо.

Якщо ми не закривали це рішення суду, то це означає, що і не приховували факт кримінального провадження.

Після того, як ЗМІ звернули увагу на рішення суду про тимчасовій доступ, відразу вийшли з позицією по цій справи – що і кого ми перевіряємо.

Можете запевнити, що ця справа буде розслідувана належним чином, об'єктивно?

Так, запевняю вас. Дуже багато нашого ресурсу, СБУ, прокурорів задіяно в розслідуванні. Актуальність і важливість справи очевидна. Щотижня керівництво того чи іншого правоохоронного органу виїжджає на місце, щоб тримати на контролі хід розслідування. Я, як організатор слідчого процесу дуже вдячний головнокомандуючому – він сприяє розслідуванню, зацікавлений в тому, щоб ми розібралися.

Але, повторюся, мова йде про таємні документи. Щодо судового рішення про тимчасовий доступ, яке з'явилося в публічній площині. По закону, якщо не виконується це рішення, то маємо право прийти з обшуком. Давайте змоделюємо ситуацію: обшук на режимному військовому об'єкті під час війни. Це вже занадто.

Таким чином, впевнений, що якщо б не було волі, бажання встановити істину, то була б маса відмовок, щоб не надавати нам документи. Натомість повна відкритість і сприяння допомагає в швидкості розслідування. Ми усвідомлюємо, що суспільство від нас чекає швидкого результату, але об'єктивність далеко не завжди є швидкою.

 

Олександр Удовиченко - перший заступник директора Державного бюро розслідувань, полковник ДБР. Працює в Бюро з 2018 року. У 2021 році очолив Головне слідче управління, в 2023 році став першим заступником директора ДБР.